Рішення № 94291945, 13.01.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2021 р. № 520/3717/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Шляхової О.М.

за участю:

секретаря судового засідання - Молчанової О.М.,

представника позивача - Борисенко І.А.),

представника відповідача - Коваленко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної установи "Холодногірська виправна колонія (№18)" (вул. Рубанівська, буд.4, м.Харків, 61064, код ЄДРПОУ 08564535) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул.Пушкінська, буд 46, м.Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Державна установа "Холодногірська виправна колонія (№18)", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 24.01.2019 року № Ю-00000061307, рішення - №00001391307 та № 00001401307 від 24.01.2019 року про застосування штрафних санкцій;

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що жодним чинним нормативно-правовим актом не визначено механізму (порядку) укладання строкових трудових договорів із засудженими та нарахування сплати єдиного внеску органами та установами Державної кримінально-виконавчої служби України. Позивач доводить, що він не є роботодавцем для засуджених, не укладав з ними строкові трудові договори, оскільки таке право надано Кримінально-виконавчим кодексом України виключно державній установі, а тому позивач не здійснює виплату заробітної плати засудженим.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року адміністративний позов Державної установи "Холодногірська виправна колонія (№18)" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування вимоги задоволено. Скасувано вимогу Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 24.01.2019 року № Ю-00000061307. Скасувано рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00001391307 та №00001401307 від 24.01.2019 року про застосування штрафних санкцій до Державної установи "Холодногірська виправна колонія (№18)". Стягнуто на користь Державної установи "Холодногірська виправна колонія (№18)" (код ЄДРПОУ 08564535, м.Харків, вул. Рубанівська, 4) витрати зі сплати судового збору у розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198).

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2020 року апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року по справі № 520/3717/19 скасовано в частині задоволення позову про скасування вимоги Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 24.01.2019 року № Ю-00000061307 в частині суми 12930,41грн., про скасування рішень Головного управління ДФС у Харківській області від 24.01.2019 №00001391307 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 6465,21грн. та №00001401307 від 24.01.2019 року. В цій частині прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову про скасування вимоги Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 24.01.2019 року № Ю-00000061307 в частині суми 12930,41грн., про скасування рішень Головного управління ДФС у Харківській області від 24.01.2019 №00001391307 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 6465,21грн. та №00001401307 від 24.01.2019 року відмовлено. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2019р. залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 03.11.2020 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року скасовано в частині задоволених позовних вимог, справу №520/3717/19 в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 17.11.2020 року прийнято до розгляду справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 22.12.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача - Борисенко І.А., у судовому засіданні підтримав доводи позовної заяви, просив суд прийняти рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Представник відповідача - Коваленко М.В, у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, висновки якого стали підставою для винесення спірних рішень. Зазначив, що підприємством занижено базу нарахування єдиного внеску на суму 1106859,51 грн за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених. У зв`язку із чим просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши представників сторін у судовому засіданні та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, Державна установа "Холодногірська виправна колонія №18" зареєстрована як юридична особа, є державною установою, яка входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України; органом управління виправної колонії є Міністерство юстиції України; виправна колонія є бюджетною неприбутковою установою.

Головним управлінням ДФС у Харківській області проведена документальна планова перевірка Державної установи "Холодногірська виправна колонія (№18)" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати військового збору за період з 01.10.2015 року по 30.09.2018 року .

Результати перевірки оформлені актом №9/20-40-13-07-07/08564535 від 02.01.2019 (а.с.30-64), яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме:

1) пп. б п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010, податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за 3 квартал 2017 року надано з порушенням терміну надання таких розрахунків, а саме: податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за 3 квартал 2017 року (реєстраційні номери 9239110573 , 9237266100 ) по терміну подання з 09.11.2017 року надано 14.11.2017 року та 13.11.2017 року відповідно. установою не повідомлено:

- про дохід, виплаченій фізичній особі платнику податку у вигляді сум грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, з якої утримується податок на доходи фізичних осіб (пп.164.1.20 ПКУ), код ознаки 185, отриманий у 2, 3 кварталах 2018 року по 1 фізичній особі платнику податку у зв`язку із відсутністю податкового номеру платника податків в базі ДРФО за яким було відображено такий дохід (дохід відображено за ІКП - 258300898),

- про доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платникам податку відповідно до умов трудового договору (контракту), крім доходів, зазначених в абз.3 п.4 підрозд.1 розд. ХХ ПКУ (пп.164.2.1 ПКУ), код ознаки доходу 101)), отримані у 4 кварталі 2015 року, 1, 2, 3, 4 кварталах 2016 року, 1, 2, 3, 4 кварталах 2017 року, 1, 2, 3 кварталах 2018 року по фізичним особам платникам податку - засудженим, які відбувають покарання в державній установі Холодногірська виправна колонія №18 та працевлаштовані на оплачувану роботу в самій установі;

2) пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.176.2ст.176 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010:

- податок на доходи фізичних осіб під час зарахування на картки засуджених доходу у вигляді заробітної плати за жовтень, листопад, грудень 2015 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2016 року установою до бюджету перераховано не своєчасно, податок на доходи фізичних осіб під час зарахування на картки засуджених доходу у вигляді заробітної плати за вересень, жовтень, листопад, грудень 2016, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2018 року, установою до бюджету не перераховано.

Перевіркою встановлено, що станом на 30.09.2018 року, з урахуванням вимог ст.102 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010, установою під час зарахування на картки засуджених доходу у вигляді заробітної плати не перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб у сумі 537968,45 грн.

- податок на доходи фізичних осіб під час виплати грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового складу за жовтень, листопад, грудень 2015 року, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2018 року, установою перераховано до бюджету не своєчасно та не в повному обсязі.

Перевіркою встановлено, що станом на 30.09.2018 року, з урахуванням вимог ст.102 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010, установою під час виплати грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового складу, не перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб у сумі 25713,97 грн.

- податок на доходи фізичних осіб під час виплати заробітної плати найманим працівникам за жовтень, листопад 2015 установою до бюджету перераховано не своєчасно та не в повному обсязі.

3) п.2 ст.6, ст.8, п.2 ст.9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", встановлено заниження суми нарахованого єдиного внеску у сумі 631661,22 грн за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених, у тому числі: у жовтні 2016 року на суму 18560,24 грн., у листопаді 2016 року у сумі 15615,89 грн., у грудні 2016 року у сумі 19091,00 грн, у січні 2017 року у сумі 32029,41 грн., у лютому 2017 року у сумі 24429,25 грн., у березні 2017 року у сумі 28659,31 грн., у квітні 2017 року у сумі 29837,71 грн., у травні 2017 року у сумі 34418,68 грн., у червні 2017 року у сумі 33825,64 грн., у липні 2017 року у сумі 37028,99 грн., у серпні 2017 року у сумі 25652,78 грн., у вересні 2017 року у сумі 28828,36 грн., у жовтні 2017 року у сумі 31924,86 грн., у листопаді 2017 року у сумі 22280,95 грн., у грудні 2017 року у сумі 20339,64 грн.; у січні 2018 року у сумі 22319,61 грн., у лютому 2018 року у сумі 23983,33 грн., у березні 2018 року у сумі 25807,00 грн., у квітні 2018 року у сумі 22230,36 грн., у травні 2018 року у сумі 29977,22 грн., у червні 2018 року у сумі 30201,15 грн, у липні 2018 року у сумі 30603,62 грн., у серпні 2018 року у сумі 23201,97 грн., у вересні 2018 року у сумі 20814,25 грн.;

4) ч.5 ст.8 Закону №2464, установою занижено суму нарахованого єдиного внеску за рахунок заниження бази нарахування на загальну суму 475198,29 грн., у тому числі: по засудженим на загальну суму 462267,88 грн., в тому числі:

- у жовтні 2016 року на суму 15159,12 грн., у листопаді 2016 року у сумі 15057,47 грн., у грудні 2016 року на суму 18685,69 грн., у січні 2017 року у сумі 39877,17 грн., у лютому 2017 року у сумі 40350,67 грн., у березні 2017 року у сумі 17156,42 грн., у квітні 2017 року у сумі 21558,47 грн., у травні 2017 року у сумі 19793,94 грн., у червні 2017 року у сумі 27426,54 грн., у липні 2017 року у сумі 17186,49 грн., у серпні 2017 року у сумі 17503,45 грн., у вересні 2017 року у сумі 16936,04 грн., у жовтні 2017 року у сумі 20880,64 грн., у листопаді 2017 року у сумі 6588,55 грн., у грудні 2017 року у сумі 2214,98 грн.; у січні 2018 року у сумі 24863,35 грн., у лютому 2018 року у сумі 42544,01 грн., у березні 2018 року у сумі 30275,81 грн., у квітні 2018 року у сумі 10780,24 грн., у травні 2018 року у сумі 9094,56 грн., у червні 2018 року у сумі 9715,87 грн., у липні 2018 року у сумі 14555,07 грн., у серпні 2018 року у сумі 12111,44 грн., у вересні 2018 року у сумі 11951,89 грн.;

по вільно найманим працівникам на загальну суму 12930,41 грн., в тому числі:

- у червні 2016 року на суму 15,05 грн., у липні 2016 року у сумі 13,78 грн., у жовтні 2016 року на суму 167,84 грн., у грудні 2016 року на суму 24,81 грн., у січні 2017 року у сумі 1594,65 грн., у лютому 2017 року у сумі 1300,36 грн., у березні 2017 року у сумі 1212,29 грн., у квітні 2017 року у сумі 967,12 грн., у травні 2017 року у сумі 1185,01 грн., у червні 2017 року у сумі 1035,06 грн., у липні 2017 року у сумі 1112,33 грн., у серпні 2017 року у сумі 683,85 грн., у вересні 2017 року у сумі 698,17 грн., у жовтні 2017 року у сумі 238,12 грн., у листопаді 2017 року у сумі 420,54 грн., у грудні 2017 року у сумі 405,58 грн.; у січні 2018 року у сумі 473,25 грн., у лютому 2018 року у сумі 262,89 грн., у березні 2018 року у сумі 214,82 грн., у квітні 2018 року у сумі 295,75 грн., у травні 2018 року у сумі 151,39 грн., у липні 2018 року у сумі 200,77 грн., у серпні 2018 року у сумі 256,98 грн.;

5) пункту 2.1 статті 6, статті 8, статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VІ, установою занижено суму нарахованого єдиного внеску на 11153,34 грн., за рахунок не доведення сум грошового забезпечення до рівня мінімальної заробітної плати, за період з січня 2017 року по липень 2017 року: звіт за січень 2017 року №9013011055 від 08.02.2017 року, за лютий 2017 року №9043693796 від 17.063.2017 року, за березень 2017 року №9060821752 від 11.04.2017 року, за квітень 2017 року №9090967273 від 16.05.2017 року;

6) ст.16-1 Підрозділу 10 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 "Інші перехідні положення", пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010: військовий збір під час зарахування на картки засуджених доходу у вигляді заробітної плати за жовтень, листопад, грудень 2015 року, січень , лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2016 року установою до бюджету перераховано не своєчасно, податок на доходи фізичних осіб під час зарахування на картки засуджених доходу у вигляді заробітної плати за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2016, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2017, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2018 року, установою до бюджету не перераховано.

Перевіркою встановлено, що станом на 30.09.2018 року, з урахуванням вимог ст.102 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010, установою під час зарахування на картки засуджених доходу у вигляді заробітної плати не перераховано до бюджету військового збору у сумі 46007,29 грн.

На підставі висновків акту перевірки №9/20-40-13-07-07/08564535 від 02.01.2019 контролюючим органом прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску:

- №00001391307 від 24.01.2019, яким до Державної установи "Холодногірська виправна колонія (№18)" застосовано штрафні санкції в сумі 553429,76 грн у зв`язку із порушенням ст.6, ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (а.с.8);

- 00001401307 від 24.01.2019, яким до Державної установи "Холодногірська виправна колонія (№18)" застосовано штрафні санкції в сумі 5576,67 грн у зв`язку із порушенням ст.6, ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (а.с.9).

Також, 24 січня 2019 року Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-00000061307, відповідно до якої зобов`язано позивача сплатити суму недоїмки з єдиного внеску у розмірі 1106859,51 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями відповідача, Державна установа "Холодногірська виправна колонія (№18)" звернулось до суду за захистом своїх прав.

Так, з акту перевірки №9/20-40-13-07-07/08564535 від 02.01.2019 вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень став висновок контролюючого органу щодо того, що позивачем не нараховано та не сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених за жовтень 2016 року - вересень 2018 року та занижено суми нарахованого єдиного внеску з доходу у вигляді заробітної плати, яка не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), у результаті чого донараховано єдиний внесок за жовтень 2016-вересень 2018 року.

Оцінюючи обґрунтованість прийнятих відповідачем рішень та вимоги, суд зазначає наступне.

Досліджуючи обставини справи, суд зазначив, що Державна установа відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України", входить до структури Державної кримінально-виконавчої служби України та створена для забезпечення виконання її завдань.

Відповідно до частини першої статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) засуджені до позбавлення волі мають право працювати та залучаються до суспільно корисної праці у місцях і на роботах, визначених адміністрацією колонії, з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за строковим трудовим договором, що укладається між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором), за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Адміністрація зобов`язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею.

Праця засуджених до позбавлення волі регулюється законодавством про працю з особливостями, визначеними цим Кодексом.

Частиною першою статті 120 Кримінально-виконавчого кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

Згідно з частиною першою статті 60-1 Кримінально-виконавчого кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) засуджені до обмеження волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

За правилами частин першої, другої статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Засуджені мають право на загальних підставах на призначення та отримання пенсії за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законодавством про пенсійне забезпечення.

Таким чином, засуджені до відбування покарання в місцях позбавлення волі, які залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці за строковими трудовими договорами, є застрахованими особами, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а суми виплат, отримані ними, є базою для нарахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску.

Право на працю засуджених до позбавлення волі реалізується шляхом укладення строкового трудового договору.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є, зокрема роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Положеннями пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина перша статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування").

Положеннями частини четвертої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Згідно з статтями 118-121 Кримінально-виконавчого кодексу України, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про оплату праці" з метою визначення умов праці та заробітної плати засуджених до обмеження волі або позбавлення волі (далі - засуджений), які тримаються в установах виконання покарань (далі - установа) та слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України Наказом Міністерства юстиції України від 7 березня 2013 року №396/5 затверджено Інструкцію про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі (надалі також- Інструкція №396/5).

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції №396/5 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) засуджені залучаються до праці: у центрах трудової адаптації; у майстернях, підсобних господарствах установ та слідчих ізоляторів; на підприємствах установ виконання покарань; на підприємствах державної або інших форм власності за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції відповідно до укладених угод між установою, де відбуває покарання засуджений, та замовником; на роботах з господарського обслуговування установ та слідчих ізоляторів.

Пунктами 2.1 - 2.2 Інструкції №396/5 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що засуджені до обмеження волі залучаються до праці на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою. Праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу.

Відповідно до пункту 3.7 Інструкції №396/5 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) засудженим, які відбувають покарання у виправних центрах, виховних колоніях, дільницях соціальної реабілітації виправних колоній, колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, а також засудженим жінкам, яким дозволено проживання за межами виправної колонії, на особовий рахунок зараховується незалежно від усіх відрахувань не менш як сімдесят п`ять відсотків нарахованого їм місячного заробітку.

Праця засуджених оплачується відповідно до її кількості і якості. Підприємства установ розраховують тарифні ставки, посадові оклади для диференціації оплати праці залежно від професії і кваліфікації засуджених, складності й умов виконуваних ними робіт. Заробітна плата, нарахована засудженим, за умови виконання ними норми виробітку (денної, тижневої, місячної) або тривалості робочого часу (у тому числі при залученні до робіт на підприємствах державної або інших форм власності) не може бути менше законодавчо встановленого мінімального розміру заробітної плати (пункт 5.1 Інструкції №396/5).

Таким чином, засуджені до позбавлення волі виконують трудові функції в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією установи виконання покарань, в результаті чого, їм забезпечується відповідна компенсація за виконану роботу, тобто заробітна плата, а також, додержання правил охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та інших умов, встановлених законодавством про працю.

Аналіз наведеного правового врегулювання дає підстави для висновку, що визначальною передумовою для сплати єдиного внеску є наявність між суб`єктом господарювання та працівником відносин, які фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця.

Вищевказана позиція суду узгоджується з висновками Верховного суду, викладеними у постановах від 03 березня 2020 року у справі №440/1512/19; від 17 березня 2020 року у справі №809/710/17; від 03 квітня 2020 року у справі №580/908/19; від 08 травня 2020 року у справі №560/1391/19; від 10 червня 2020 року у справі №440/2590/19; від 18 червня 2020 року у справі №240/1700/19.

Системно дослідивши вище вказані норми права, суд дійшов висновку що, виконання засудженими особами суспільно корисної оплачуваної праці гарантує цим особам право на загальнообов`язкове держане соціальне страхування, а установа виконання покарання, на яку згідно із законом покладено забезпечити організацію праці засуджених осіб, одночасно виступає їх страхувальником в загальнообов`язковому державному соціальному страхуванні.

При цьому, засуджені до позбавлення волі виконують трудові функції в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією установи виконання покарань, їм гарантується виплата заробітної плати за виконану роботу, забезпечення умов охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та інших умов, встановлених законодавством про працю.

Таким чином, суд доходить до висновку, що відносини, що склались між засудженими та установою виконання покарань за своєю сутністю і змістом є трудовими, незважаючи на той факт, чи були дотримані установою встановлені, встановлені трудовим законодавством вимоги щодо оформлення підстави для виникнення цих відносин.

Приймаючи до уваги вище зазначене суд доходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для залишення позову без задоволення.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Державної установи "Холодногірська виправна колонія (№18)" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування вимоги, - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду. Або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст постанови складено 20.01.2021.

Суддя О.М. Шляхова