Рішення № 94291781, 20.01.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4030/20

20 січня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Баранюка А.З., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до підпункту 3 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи на посаді тракториста з 10.10.1990 по 31.12.1995 року та з 01.01.1998 по 31.12.1998 року в колгоспі «Радянська Армія» Збаразького району Тернопільської області, (20.10.1991 року перейменованого в колгосп «Галичина») та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 3 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 19.06.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, у призначенні йому пенсії відповідно до підпункту 3 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є протиправною, а факт його перебування на посаді тракториста з 10.10.1990 по 31.12.1995 року та з 01.01.1998 по 31.12.1998 року в колгоспі «Радянська Армія» Збаразького району Тернопільської області підтверджений наданими відповідачу документами, зокрема довідкою від 12.06.2020 № 182 опису трудового стажу та книгами по оплаті праці.

Ухвалою судді від 10.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

06.01.2021 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову з огляду на те, що у позивача відсутній достатній пільговий стаж для призначення пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 3 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою чуду від 11.01.2021 розгляд справи було відкладено.

В судове засідання позивач не прибув, подав до суду заяву про розгляд даної справи без його участі. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання також не прибув, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. В задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Відповідно до ч.3 чт.194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 19.06.2020 та 02.09.2020 звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатами розгляду даних заяв та доданих до них документів, відповідач своїм рішенням № 1900-0321-8/17380 від 18.10.2020, посилаючись на рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах №1520/03-16 від 26.08.2020, відмовив позивачу у призначенні зазначеної пенсії, мотивуючи тим, що згідно поданих документів пільговий стаж роботи позивача становить 17 років 01 місяці 21 день, при загальному стажі роботи 33 роки 01 місяць 26 днів, що недостатньо для призначення такої пенсії.

Як вбачається із вказаного рішення, відповідачем до страхового стажу позивача враховано наступні періоди: навчання з 01.09.1979 по 21.07.1981; роботи в Пересувній механізованій колоні №215 з 27.07.1981 по 12.04.1982; військової служби з 24.04.1982 по 18.06.1984; роботи в Збаразькій АТК з 09.07.1984 по 14.02.1985; роботи в Збаразькому побуткомбінаті з 28.02.1985 по 14.01.1987; роботи в МПМК-24 Тернопільського облагробуду з 22.09.1987 по 09.03.1988; роботи в Тернопільській базі матеріально- технічного постачання з 15.03.1988 по 20.09.1990; роботи в колгоспі «Галичина» (69 вихододнів) з 10.10.1990 по 31.12.1990; робота в колгоспі «Галичина» 3 01.01.1991 по 31.12.1995; роботи на посаді машиніста-тракториста в 01.01.1996 по 31.12.1997; роботи в колгоспі «Галичина» (174 вихододні) з 01.01.1998 по 31.12.1998; роботи посаді машиніста-тракториста в селянському фермерському господарстві «Колосок» з 04.04.2005 по 15.12.2013; роботи посаді машиніста-тракториста в селянському фермерському господарстві «Колосок» з 24.12.2013 по 31.05.2020.

При цьому, як слідує із рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах №1520/03-16 від 26.08.2020 відповідачем не зараховано до пільгового стажу період роботи позивача з 10.10.1990 по 31.12.1995 року та з 01.01.1998 по 31.12.1998 року - (174 вихододні) на посаді тракториста в колгоспі «Радянська Армія» Збаразького району Тернопільської області, (20.10.1991 року перейменованого в колгосп «Галичина») оскільки він не підтверджений наданими документами.

Як зазначено уданому рішенні в представленій на розгляд комісії копії книги обліку трудового стажу і заробітку колгоспника є відомості про роботу ОСОБА_1 (по батькові та рік народження не зазначено) трактористом з 1990 року по 1996 рік та протягом 1998 року. Записи не підписані керівником та не завірені печаткою господарства для підтвердження достовірності зазначених даних. В книгах по оплаті праці за 1990, 1991, 1992, 1993, 1994, 1995, 1998 зазначено тільки прізвище і ім`я - ОСОБА_2 , по батькові не вказано. Інших первинних документів не представлено.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі – КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно із ч.3 ст.4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», правом пільгового пенсійного забезпечення користуються трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

За відсутності страхового стажу 30 років, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку страхового стажу:

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років.

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років.

Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Зазначеній нормі відповідають п. 1, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», якими визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути зазначено: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Суд зазначає, що періоди роботи позивача на посаді тракториста з 10.10.1990 по 31.12.1995 року та з 01.01.1998 по 31.12.1998 року в колгоспі «Радянська Армія» Збаразького району Тернопільської області, (20.10.1991 року перейменованого в колгосп «Галичина») підтверджуються записами у його трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 22.04.1981 (аркуші справи 1114) та в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_2 .

Щодо посилання відповідача на те, що представлена на розгляд комісії трудова книжка колгоспника заповнена не належним чином, оскільки не вказано «по-батькові», а титульна сторінка завірена печаткою, назва господарства на якій не «читається», а також на те, що книги обліку трудового стажу і заробітку колгоспника є відомості про роботу ОСОБА_1 (по батькові та рік народження не зазначено) трактористом з 1990 року по 1996 рік та протягом 1998 року, однак записи не підписані керівником та не завірені печаткою господарства для підтвердження достовірності зазначених даних, а в книгах по оплаті праці за 1990, 1991, 1992, 1993, 1994, 1995, 1998 зазначено тільки прізвище і ім`я - ОСОБА_2 , по батькові не вказано суд зазначає, що на позивача не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення ОСОБА_1 реалізації конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.

При цьому факт роботи позивача в колгоспі «Радянська Армія» Збаразького району Тернопільської області, (20.10.1991 року перейменованого в колгосп «Галичина») на посаді тракториста в період з 10.10.1990 по 31.12.1995 року та з 01.01.1998 по 31.12.1998 року підтверджується довідкою виконавчого комітету Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області від 12.01.2021 №04/02-17.

Відтак, з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до підпункту 3 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є протиправною.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідно ст.90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оскільки, на момент звернення позивач набув право на призначення пенсії відповідно до підпункту 3 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», так як має для цього наявний відповідний стаж, суд приходить до висновку, що необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Тернопільській області призначити відповідну пенсію ОСОБА_1 з 19 червня 2020 року.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача задоволені в повному обсязі, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збіру у розмірі встановленому законом за сплату судового збору при зверненні до суду із вимогою немайнового характеру, що вданому випадку становить 840,80 грн.

Додатково суд зазначає, що для повернення надміру сплаченого судового збору у розмірі 67 грн 20 коп. позивачу необхідно звернутися до суду відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 за № 1650/24182. Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до підпункту 3 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 19.06.2020 пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до загального страхового (трудового) стажу ОСОБА_1 роботи на посаді тракториста з 10.10.1990 по 31.12.1995 року та з 01.01.1998 по 31.12.1998 року в колгоспі «Радянська Армія» Збаразького району Тернопільської області, 20.10.1991 року перейменованого в колгосп «Галичина».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Реквізити учасників справи:

позивач: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769).

Головуючий суддя Баранюк А.З.