Рішення № 94291497, 21.01.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/7398/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Аланд", про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

08 грудня 2020 року (згідно відбитку поштового штампу на конверті) ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича від 11.11.2020 у виконавчому провадженні №63575231: про відкриття виконавчого провадження №63575231; про стягнення з боржника основної винагороди; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю оскаржуваних постанов у зв`язку з недодержанням виконавцем вимог статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та відкриттям виконавчого провадження №63575231 без достатніх на те правових підстав не за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи або знаходження її майна, а в іншому виконавчому окрузі.

Ухвалою суду від 16.12.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В. про визнання протиправними та скасування постанов залишено без руху. Позивачеві визначено усунути недоліки позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом з доказами поважності причин пропуску позивачем такого строку або належних документальних доказів на підтвердження факту дотримання останнім строку звернення до суду. Роз`яснено позивачу, що в разі, якщо він не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява буде йому повернута. Також роз`яснено, що процесуальні строки, встановлені судом у цьому судовому рішенні, відповідно до пункту 3 розділу VІ "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України можуть бути продовжені судом за відповідною заявою учасника справи.

31.12.2020 від позивача до суду надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду від 16.12.2020.

Дослідивши вказані матеріли ухвалою від 11.01.2021 суд визнав причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду з позовними вимогами до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В. про визнання протиправними та скасування постанов поважними. Поновив ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовними вимогами до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В. про визнання протиправними та скасування постанов. Прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі №440/7398/20 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В. про визнання протиправними та скасування постанов. Розгляд справи вирішив проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Залучив Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Аланд" (вул. Саксаганського, 14, офіс 301, м. Київ, 01033) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві просить у задоволенні позовних вимог відмовити /а.с. 51-54/. Свою позицію мотивує посиланнями на те, що виконавчим документом встановлено, що місце проживання боржника ОСОБА_1 знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва. Більш того, в заяві про примусове виконання рішення стягувачем також зазначена інформація, що вказана у виконавчому написі, а саме, що місцем проживання боржника ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 . При прийнятті виконавчого документа до виконання приватним виконавцем було перевірено виконавчий напис на відповідність його вимогам, передбаченим статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження", та за наслідками не виявлення жодних порушень прийнято такий виконавчий документ до виконання. На час вирішення цього судового спору виконавчий напис від 08.09.2020 №37584 є чинним, що позивачем не заперечується. Отже, оскільки до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В. надійшов виконавчий документ – виконавчий напис від 08.09.2020 №37584, виданий приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., у якому зазначено, що боржник проживає у межах виконавчого округу м. Києва, у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку з пред`явленням не за місце виконання. А тому, приватним виконавцем жодним чином не порушено норми Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, статті 24 цього Закону. При цьому, виконавець наполягає на тому, що при прийнятті виконавчого документа він не вправі вимагати від стягувача документи на підтвердження місця реєстрації/проживання боржника.

Третя особа письмових пояснень на позов до суду не надала.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. 09.09.2020 видано виконавчий напис №37584 про стягнення зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , заборгованості за кредитним договором від 03.08.2012 №002-16529-030812, укладеним ним з ПАТ "Дальта Банк", правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 06.10.2017 №41-К є ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ", в свою чергу правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 11.08.2020 №11/08/2020-ФА є ТОВ "Фінансова компанія "Аланд", у розмірі 16048,46 грн та 500,00 грн за вчинення виконавчого напису /а.с. 60/.

ТОВ "Фінансова компанія "Аланд" подано приватному виконавцю Клименку Р.В. заяву від 21.10.2020 №20085351 про примусове виконання зазначеного виконавчого напису /а.с. 58/.

11.11.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименком Р.В. відкрито виконавче провадження №63575231 про стягнення зі ОСОБА_1 коштів у розмірі 16548,46 грн /а.с. 63/.

Також 11.11.2020 приватним виконавцем Клименком Р.В. в рамках виконавчого провадження №63575231 винесені постанови про стягнення з боржника основної винагороди та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження /а.с. 64 зі звороту, 65, 66/.

Не погодившись із зазначеними постановами приватного виконавця, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 3 частини першої статті 3 названого Закону, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 23 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон №1403-VIII) у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Частиною першою статті 25 Закону №1403-VIII передбачено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

А відповідно до частини другої цієї статті, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Місце виконання рішення згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за №512/5, визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону №1404-VIII.

Частиною другою статті 24 Закону №1404-VIII передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 19 Закону №1404-VIII право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

За змістом статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Частиною третьою статті 45 Закону №1404-VIII визначено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

За змістом статті 31 Закону №1403-VIII за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до пункту 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643, приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”, одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Частиною 7 статті 31 Закону №1403-VIII передбачено, що приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Стаття 42 №1404-VIII визначає, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Пунктом 2 розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за №512/5, передбачено, що витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Як визначено частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом спору у цій справі є правомірність постанов приватного виконавця від 11.11.2020 про відкриття виконавчого провадження №63575231, про стягнення з боржника основної винагороди та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №63575231.

Мотивуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 виходить з того, що приватним виконавцем Клименком Р.В. безпідставно відкрито виконавче провадження у межах виконавчого округу м. Києва, оскільки він фактично проживає у м. Кременчук Полтавської області, у м. Києві ніколи не проживав, майна на території виконавчого округу м. Києва не має.

Оцінюючи наведені доводи позивача, суд виходить з такого.

Аналіз наведених вище норм законів №№ 1403-VIII та 1404-VIII дає підстави для висновку, що ними визначені вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому згідно з частиною третьою статті 25 Закону №1403-VIII право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

При цьому, в силу положень частини другої статті 24 Закону №1404-VIII, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Отже, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку – виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.

Аналогічні висновки щодо застосування згаданих норм права викладені у постановах Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №804/6996/17 та від 30.04.2020 у справі №580/3311/19.

Доводи відповідача про зазначення у виконавчому документі як місця реєстрації боржника, яке знаходиться в м. Кременчук, так і місця фактичного проживання м. Київ, тобто місце проживання боржника знаходиться в межах виконавчого округу міста Києва, є необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Як слідує з матеріалів справи, зазначена ТОВ "Фінансова компанія "Аланд" в заяві про примусове виконання рішення та у виконавчому написі нотаріуса адреса місця проживання боржника: АДРЕСА_3 документально не підтверджена, тому таку інформацію неможливо вважати відомостями, що ідентифікують боржника.

Посилання відповідача на те, що стягувач наділений правом вибору місця виконання рішення, а законодавство не покладає на виконавця обов`язку здійснювати перевірку місця проживання боржника до відкриття виконавчого провадження, в контексті спірних правовідносин є незмістовними з тих підстав, що виконавцем у будь-якому разі порушено вимоги Закону №1404-VIII в частині відкриття виконавчого провадження не за місцем виконання.

Приватний виконавець Клименко Р.В. здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва, що ним у відзиві на позовну заяву не заперечується.

У свою чергу, залученими до матеріалів справи копіями паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 та довідки Центру надання адміністративних послуг у місті Кременчук про реєстрацію місця проживання особи підтверджено, що місце проживання ОСОБА_1 до 17.06.2015 було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4 , а з 14.08.2015 по теперішній час зареєстроване за адресою: АДРЕСА_5 /а.с. 14 зі звороту, 22/.

Крім того, суд враховує, що у матеріалах виконавчого провадження наявна копія договору від 03.08.2012 №002-16529-030812, у якій адресу ОСОБА_1 вказано: АДРЕСА_4 /а.с. 58-59 зі звороту/.

Також, зі змісту довідки Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук УПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, що знаходиться за адресою: проїзд 40 років ДАІ, 3, Кременчук, Полтавська область, 39600, слідує, що інспектор взводу №1 роти №2 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Степанов Д.С. проходить службу в Національній поліції України з 28.08.2017 по теперішній час, в ОВС з 26.09.2014 по 06.11.2015, на займаній посаді з 12.03.2020 /а.с. 16/.

Відтак, на момент відкриття виконавчого провадження №63575231 позивач фактично працюючи на посаді інспектора взводу №1 роти №2 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області за адресою: проїзд 40 років ДАІ, 3, Кременчук, Полтавська область, 39600 об`єктивно та в силу виконання своїх посадових обов`язків не міг постійно проживати в м. Київ.

Таким чином, відомості про фактичне місце проживання ОСОБА_1 , вказані у виконавчому написі нотаріуса від 08.09.2020 №37584, не відповідають тим відомостям щодо фактичного місця проживання боржника, які вказані у паспорті, договорі від 03.08.2012 №002-16529-030812 та довідці про реєстрацію місця проживання особи.

Доказів внесення сторонами змін до договору від 03.08.2012 №002-16529-030812 щодо адреси фактичного проживання ОСОБА_1 у місті Києві відповідачем до суду не надано.

Відомості про проживання позивача за адресою: АДРЕСА_3 документально не підтверджені. Так само, матеріали справи не містять доказів наявності майна ОСОБА_1 у місті Києві.

З урахуванням наведеного, суд акцентує увагу на тому, що жоден з наданих стягувачем документів не вказують на можливе місце проживання позивача саме в місті Києві на момент подання заяви про примусове виконання виконавчого напису.

Наведене є підставою для висновку, що на момент відкриття виконавчого провадження, приватний виконавець не володів достовірною інформацією про фактичне проживання боржника за вказаною адресою у м. Києві, оскільки стягувач до заяви не додав підтверджуючих документів, з яких би чітко вбачалось, що боржник проживає/перебуває за вказаною адресою у м. Києві.

Посилання відповідача на ухвалу Верховного Суду від 09.12.2020 у справі №460/3537/20 суд визнає неприйнятними, адже постановою суду касаційної інстанції адміністративну справу №460/3537/20 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Таким чином остаточний висновок Верховним Судом у цій справі не сформовано.

Суд зазначає, що вказана у виконавчому написі від 08.09.2020 №37584 та заяві стягувача інформація про проживання боржника на час його вчинення у місті Києві, на думку суду, не може слугувати достатньою та достовірною підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого напису у місті Києві, без перевірки приватним виконавцем інформації щодо проживання боржника на дату відкриття виконавчого провадження, адже у протилежному випадку допускалася б можливість зазначення стягувачем будь-якої адреси боржника (не підтвердженої доказами) задля штучної зміни виконавчого округу.

Суд у контексті цього спору також враховує, що Закон №1404-VIII не передбачає можливості передачі приватним виконавцем виконавчого документа після відкриття виконавчого провадження у разі отримання інформації про відсутність у його виконавчому окрузі місця проживання чи майна боржника, а тому перевірка відповідних даних має проводитись саме на стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження, адже здійснення заходів примусового виконання вимог виконавчого документа у м. Києві значно обмежує права боржника на участь у виконавчому провадженні з огляду на територіальну віддаленість через фактичне проживання та працевлаштування ОСОБА_1 у м. Кременчуці Полтавської області.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як визначено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем у ході розгляду справи не доведено наявність визначених законом підстав для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 08.09.2020 №37584 у межах виконавчого округу м. Києва, оскільки не надано до суду належних та достовірних доказів, що свідчили б про проживання ОСОБА_1 у м. Києві та/або про наявність у боржника майна на території міста Києва.

За таких обставин, оскільки зібраними у справі письмовими доказами підтверджено, що місце проживання та місце отримання доходів боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Клименко Р.В. веде діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для прийняття приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження про стягнення коштів з фізичної особи, яка проживає та отримує доходи у Полтавській області.

А відтак, постанову приватного виконавця від 11.11.2020 про відкриття виконавчого провадження №63575231 належить визнати протиправною та скасувати,

Також, у зв`язку з тим, що судом визнається протиправною та скасовується постанова про відкриття виконавчого провадження, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, є і постанови відповідача від 11.11.2020 про стягнення з боржника основної винагороди та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №63575231 як такі, що винесені з порушенням правил територіальної підвідомчості.

А відтак позов ОСОБА_1 належить задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 841,00 грн, що підтверджено квитанцією від 08.12.2020 №08-378372/1 /а.с. 5/.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а також враховуючи ставку судового збору, що має сплачуватися за подання цього позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262, 268-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_6 , адреса для листування: АДРЕСА_7 , рнокпп НОМЕР_2 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича (вул. Поправки Юрія, буд. 6, офіс 31, м. Київ, 02094), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Аланд" (вул. Саксаганського, 14, офіс 301, м. Київ, 01033, ідентифікаційний код 42642578), про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича від 11 листопада 2020 року про відкриття виконавчого провадження №63575231, про стягнення з боржника основної винагороди ВП№63575231 та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП№63575231.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича (вул. Поправки Юрія, 6, офіс 31, м. Київ, 02094) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_6 , адреса для листування: АДРЕСА_7 , рнокпп НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Гіглава