Рішення № 94291466, 21.01.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/6732/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Бутова Гора" про накладення арешту на кошти платника податків, який має податковий борг,

В С Т А Н О В И В:

19 листопада 2020 року Головне управління ДПС у Полтавській області звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Бутова Гора" про накладення арешту на кошти та інші цінності товариства, що знаходяться на розрахункових рахунках у банківських установах, які його обслуговують, в межах стягнення в дохід бюджету заборгованості в сумі 259779,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог управління, зокрема, зазначає, що за ТОВ "Агрофірма "Бутова Гора" обліковується податковий борг на суму 259779,03 грн, що складається з податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб, який виник у зв`язку із самостійно задекларованими платником зобов`язаннями згідно поданих податкових розрахунків земельного податку. Платнику податків направлена податкова вимога від 10.01.2019 №314-55, яка вручена відповідачу 24.01.2019. У зв`язку із відсутністю майна та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, контролюючий орган відповідно до пп. 20.1.33 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, звернувся до суду з позовом щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податку, що знаходяться в банку.

Ухвалою суду від 24.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/6732/20, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

До суду представником позивача 14.01.2021 подано заяву про розгляд справи в порядку, передбаченому ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України /а.с. 85/.

Відповідач в судове засідання, призначене на 14.01.2021 не з`явився. Повістка про виклик до суду направлялася відповідачу за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Гоголя, 6, смт Шишаки, Шишацький район, Полтавська область, 38000, та повернулася до суду з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою" /а.с. 83-84/.

Суд зазначає, що відповідно до положень ч.11 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, наслідки неподання відзиву на позов та необхідних документів або заяви про визнання позову до суду.

Згідно з ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Частиною четвертою ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ "Агрофірма "Бутова Гора" (ідентифікаційний код 41165506) зареєстроване як юридична особа 21.02.2017, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Агрофірма "Бутова Гора" /а.с. 10-11/.

Пунктом 286.2 ст.286 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент подання декларацій) визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

ТОВ "Агрофірма "Бутова Гора" подано до Миргородської ОДПІ ГУ ДФС (Шишацьке відділення) податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності):

- за 2018 рік від 19.02.2018, у якій товариством самостійно визначено річну суму земельного податку у розмірі 227306,65 грн, у тому числі, щомісячно з січня 2018 року по листопад 2018 року у розмірі 18942,22 грн та у грудні 2018 року у розмірі 18942,23 грн;

- за 2019 рік від 18.02.2019, у якій товариством самостійно визначено річну суму земельного податку у розмірі 227306,65 грн, у тому числі, щомісячно з січня 2018 року по листопад 2019 року у розмірі 18942,22 грн та у грудні 2019 року у розмірі 18942,23 грн.

Разом з тим, товариством по декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 рік від 19.02.2018 не сплачено грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб за період з листопада 2018 року по грудень 2018 року включно в загальному розмірі 37884,45 грн (18942,22 грн + 18942,23 грн) по термінам сплати 30.12.2018, 30.01.2019 відповідно, а також по декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2019 рік від 18.02.2019 не сплачено грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб за період з січня 2019 року по жовтень 2019 року включно в загальному розмірі 189422,20 грн (18942,22 грн х 10) по термінам сплати 02.03.2019, 30.03.2019, 30.04.2019, 30.05.2019, 30.06.2019, 30.07.2019, 30.08.2019, 30.09.2019, 30.10.2019, 30.11.2019 відповідно.

Таким чином, з урахуванням переплати в сумі 5412,07 грн, за товариством станом на листопад 2019 року рахується податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 221894,58 грн.

Стягнення з рахунків ТОВ "Агрофірма "Бутова Гора" вказаної суми податкового боргу забезпечено рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 у справі №440/44/20 за позовом Головного управління ДПС у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Бутова Гора" про стягнення податкового боргу /а.с. 19-20/.

Однак, фактично стягнення такого податкового боргу з рахунків товариства управлінням не здійснено, у зв`язку з відсутністю на його рахунках у банках необхідних коштів, про що свідчать повернуті без виконання відповідні інкасові доручення /а.с. 21-25/.

Поряд з цим, станом на момент розгляду справи про накладення арешту на кошти та інші цінності платника заборгованість з орендної плати з юридичних осіб товариства збільшилася на суму 37884,45 грн, у зв`язку з несплатою товариством зобов`язань по податковому розрахунку земельного податку №9025685855 від 19.02.2019 по термінам сплати 30.12.2019 на суму 18942,22 грн та 30.01.2020 на суму 18942,23 грн.

Отже, загальна заборгованість відповідача по орендній платі з юридичних осіб станом на серпень 2020 року складає 259779,03 грн, що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податків ТОВ "Агрофірма "Бутова Гора" /а.с. 61/.

Відповідно до ст.59 ПК України 10.01.2019 ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкову вимогу форми "Ю" №314-55, яка була надіслана на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана відповідачем 24.01.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 9/.

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Суд зазначає, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу, визначені пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України.

Так, пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження.

Такими підставами є:

1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг;

2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу;

3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

З метою встановлення наявності чи відсутності у боржника майна, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу позивачем направлено відповідні запити та отримано інформацію про відсутність у товариства майна з: - Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта /а.с. 29-31, 62-70/; - ДП "Український інститут інтелектуальної власності" /а.с. 33, 57/; - Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України /а.с. 34, 54, 78/; - ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області /а.с. 35, 55, 79/; - ТСЦ-5344 /а.с. 36, 53, 60, 80/; - Державної авіаційної служби України /а.с. 39, 56, 81/; - ДП "Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України" /а.с. 58, 94/; - Інспекції Головного державного реєстратора Флоту /а.с. 59/.

Про відсутність у товариства майна, що може бути описано у податкову заставу, складено акт опису майна від 03.03.2020 /а.с. 26/.

Також слід зазначити, що загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, встановлені Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), яка затверджена Постановою Національного Банку України від 21.01.2004 №22.

Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та є обов`язкові для виконання ними (п.1.1 та п.1.3 Інструкції).

Главою 9 Інструкції визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

Пункт 9.1 Інструкції передбачає, що виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою про арешт коштів державного виконавця/приватного виконавця (далі - виконавець), судовим рішенням (у тому числі рішенням, ухвалою, постановою суду) чи ухвалою слідчого судді, суду, постановленою під час здійснення кримінального провадження (далі - документ про арешт коштів).

Банк накладає арешт на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань відкриття і закриття рахунків (п.9.2 Інструкції).

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах (п.9.3 Інструкції).

Пунктом 9.10 Інструкції передбачено, що у разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 11.9 глави 11 цієї Інструкції.

До арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта.

Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

З аналізу зазначених норм слідує, що у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням.

Згідно довідки позивача від 12.10.2020 №37771/10/16-31-13-09 ТОВ "Агрофірма "Бутова Гора" має відкриті розрахункові рахунки у відповідних банківських установах, а саме у філії Полтавське обласне АТ Ощадбанк м. Полтава НОМЕР_1 та НОМЕР_2 /а.с. 7/.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Приймаючи до уваги викладені обставини, а також враховуючи, що відповідачем податкова заборгованість не сплачена, при цьому, у товариства відсутнє майно та/або балансова вартість такого майна менше суми податкового боргу, суд вважає позовні вимоги ГУ ДПС в Полтавській області обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вимоги ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у цій справі стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 43142831) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Бутова Гора" (вул. Гоголя, 6, смт Шишаки, Шишацький район, Полтавська область, 38000, ідентифікаційний код 41165506) про накладення арешту на кошти платника податків, який має податковий борг, задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Бутова Гора" (вул. Гоголя, 6, смт Шишаки, Шишацький район, Полтавська область, 38000, ідентифікаційний код 41165506), що знаходяться на розрахункових рахунках, у банківських установах, які його обслуговують, в межах стягнення в дохід бюджету заборгованості з орендної плати з юридичних осіб в сумі 259779,03 грн (двісті п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот сімдесят дев`ять гривень три копійки).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Гіглава