Рішення № 94290465, 21.01.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року м. Житомир справа № 240/21341/20

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Попової О. Г.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 3091, військової частини А1964 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,

встановив:

До Житомисрького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до військової частини А 3091, військової частини А1964, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А 1964 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з листопада 2015 по 19.09.2016 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби з частини А1964;

- зобов`язати військову частину А 1964 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з період з листопада 2015 по 19.09.2016 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби з частини А1964;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А3091 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 19.09.2016 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 22.03.2018 рік.

- зобов`язати військову частину А3091 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 19.09.2016 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 22.03.2018 рік.

- стягнути з військову частину А3091 в користь ОСОБА_1 10 000 гривень моральної шкоди.

- стягнути з військову частину А1964 в користь ОСОБА_1 5000 гривень моральної шкоди.

В обґрунтування позову вказує, що в листопаді 2015 року ОСОБА_1 отримав статус учасника бойових дій. Зазначає, що станом на день прийняття наказу про виключення його зі списків особового складу військові частини А 1964 та НОМЕР_1 не провели усіх розрахунків, зокрема не виплатила грошової компенсації при звільненні за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період служби, що є порушенням вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Закону України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту".

Вважає, що бездіяльність відповідача, яка виразилася у ненарахуванні та невиплаті компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, є протиправною.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статті 262 КАС України.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

05.01.2021 військова частина А3091 подала до суду відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що при звільненні з військової служби грошова компенсація за ненадані під час особливого періоду дні додаткових і соціальних відпусток (у тому числі військовослужбовцям - учасникам бойових дій) не виплачуються. На думку відповідача компенсацій за невикористану додаткову відпустку за минулі роки не передбачена.

15.01.2021 від позивача до суду подана письмова відповідь на відзив, в якій позивач вважає доводи відповідача безпідставними, а позовні вимоги підлягають до задоволення.

15.01.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву від військової частини А1964, в якому представник просить відмовити у задоволенні позову з підстав того, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду припиняється надання військовослужбовцям додаткових видів відпусток. Додаткова відпустка як учасника бойових дій не належить до щорічних відпусток, на неї не поширюються норми, що передбачені для щорічних відпусток, зокрема щодо виплати компенсації за невикористані дні календарної відпустки під час звільнення. Станом на дату звільнення позивача, ним рапорту на компенсацію відпустки не писав. Крім того грошова компенсація як соціальна гарантія може бути виплачена у разі наявності відповідного права на відпустки, проте, позивач не набув відповідного права на отримання грошової компенсації за не отриману додаткову відпустку, оскільки п. 19 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ, надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ (тобто в особливий період), додаткової відпустки припинено.

У відповідності до положень частини п`ятої статті 262, частини першої статті 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Частиною п`ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині А 1964 по вересень 2016 року та в частині А 3091 з 19.09.2016 по 22.03.2018.

В листопаді 2015 року ОСОБА_1 отримав статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням посвідчення НОМЕР_2 виданого 23.11.2015.

Станом на день прийняття наказу про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військові частини А 1964 та А3091 не провели усіх розрахунків з озивачем, зокрема не виплатили грошову компенсації при звільненні за невикористані календарні дні додаткової відпустки та індексацію грошового забезпечення за період служби, що є порушенням вимог Закону України "Про соціальний і праї овий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Закону України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту".

На звернення позивача військова частини А1964 листом від 11.09.2020 №1637 повідомило позивача, що у зв`язку зі звільненням з військової служби 2016 року, тобто до набрання законної сили (21.08.2019 року) рішення Верховного Суду від 16 травня 2019 року у зразковій справі №620/4218/18, виплата грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, військовою частиною А1964 без відповідного рішення суду є не можливим.

Листом від 25.09.2020 №6473 військова частина А3091 відмовила у виплаті грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки оскільки в особливий період передбачені лише щорічна основна відпустка та відпустка за сімейними обставинами.

Вважаючи дії відповідачів щодо не виплати під час звільнення з військової служби компенсації за невикористану додаткову відпустку учаснику бойових протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей відповідно до Конституції України визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі (далі Закон).

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до ст. 4 якого ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать, зокрема, учасники бойових дій.

Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час (ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту").

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються пільги, зокрема, використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

У даному випадку спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку зі звільненням позивача виникли в особливий період.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", припиняється.

Відповідно до ч. 8 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Так, відповідно до частини 14 статті 10-1 цього Закону у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Отже, норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачами протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з 2015 року по 2018 рік.

Зважаючи на викладене, суд не враховує доводи відповідача про те, що з урахуванням дії в Україні особливого періоду та призупинення відповідних прав військовослужбовців щодо додаткових відпусток, позивач не набув права на отримання грошової компенсації за неотримані додаткові відпустки.

При цьому суд зазначає, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке може бути реалізоване в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Таким чином, позивач має право на виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, оскільки в період з 2015 року по 22.03.2018 така відпустка йому не надавалась та при звільненні компенсація не виплачувалася, що не заперечується відповідачами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Отже, відповідач не довів правомірність ненарахування та невиплати позивачу при звільненні грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону № 3551-ХІІ, що свідчить про наявність протиправної бездіяльності.

Враховуючи, що відповідачі, не виплативши позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, не дотрималися вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", така бездіяльність не може відповідати приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги про зобов`язання військової частини 3091 та військову частині А1964 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки є обґрунтованими та підлягають задоволенню в цій частині.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивачем не надано доказів, які б підтверджували, заподіяння моральної шкоди, та доказів правильності проведеного розрахунку її розміру, тому правові підстави для її відшкодування відсутні.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених витрат по сплаті судового збору, питання про його розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини А 3091 (вул. Червона Гора, Бердичів, Житомирська область, 13302, код ЄДРПОУ 24981238), військової частини А 1964 (Гвардійське, Новомосковський район, Дніпропетровська область, 51270, код ЄДРПОУ 08153571), про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А 1964 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з листопада 2015 року по 19.09.2016 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової частини А1964.

Зобов`язати військову частину А 1964 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з період з листопада 2015 року по 19.09.2016 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової частини А1964.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А3091 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 19.09.2016 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Зобов`язати військову частину А 3091 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 19.09.2016 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 21 січня 2021 року.

Суддя О.Г. Попова