Ухвала суду № 94290330, 20.01.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

20 січня 2021 р. Справа №200/5889/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Череповський Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника Позивача Дяченка О.В. про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду, подану в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративній справі № 200/5889/20-а за позовом ОСОБА_1 до Донецького обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій, стягнення індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 17.01.2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Донецького обласного військового комісаріату (87535, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Новтрубна, 16, ідентифікаційний код юридичної особи 08301764) про визнання протиправними дій, стягнення індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 17.01.2020 року задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Донецького обласного військового комісаріату щодо не нарахування та не виплати в повному розмірі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період його служби з 01.12.2015 року по 17.01.2020 року, зобов`язано Донецький обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 17.01.2020 року, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 року по 17.01.2020 року - березень 2018 року, та виплатити суму нарахованої індексації.

10 вересня 2020 року був виданий виконавчий лист у справі № 200/5889/20-а.

18 січня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшли заяви представника позивача Дяченка О.В. про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 200/5889/20-а за позовом ОСОБА_1 до Донецького обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій, стягнення індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 17.01.2020 року, та про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду, постановлення окремої ухвали по справі.

Відповідно до статті 1291 Конституції України, контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Кодекс адміністративного судочинства України (далі – КАС України) передбачає дві процесуальні форми контролю адміністративного суду за виконанням рішень в адміністративних справах – це зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (стаття 382 КАС України) та шляхом вирішення і розгляду справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби (стаття 287 КАС України).

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, само по собі є підставою для його виконання, що визначено ч. 2 ст. 372 КАС України.

Разом із цим, завершальною стадією судового провадження є примусове виконання судових рішень, що реалізується шляхом здійснення виконавчого провадження, що закріплено у ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження”.

Як встановлено судом, на виконання зазначеного судового рішення 13.10.2020 року головним державним виконавцем Центрального відділу ДВС у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відкрито виконавче провадження № 63282073. 25.11.2020 року постановою головного державного виконавця Центрального відділу ДВС у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) виконавче провадження № 63282073 закрито у зв`язку з фактичним повним виконання рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 372 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

За приписами ч. 1 ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження”, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Цим Законом виконавці наділені відповідним інструментами для застосування заходів примусового виконання рішень.

Тобто виконання рішення суду у передбачених законом випадках, забезпечується його примусовим виконанням органами державної виконавчої служби, а судовий контроль у такому випадку може здійснюватись шляхом можливості учасників виконавчого провадження оскаржити відповідне рішення державного або приватного виконавця до суду.

Суд звертає увагу, що представник позивача у поданій заяві зазначає, що на виконання рішення суду відповідачем виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року в сумі 84414,97 грн., однак залишається невиплаченою індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 17.01.2020 року, яка складає 87447,82 грн., проте суд зазначає, що розмір індексації судом у рішенні від 30.07.2020 року не визначався.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

При цьому, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд.

Судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такого рішення суду та відновленню порушених прав позивача.

Таким чином, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі.

Щодо клопотання про постановлення окремої ухвали, суд зазначає.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

З системного аналізу вищезазначених норм права вбачається, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого визначено у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Отже, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.

При цьому, в контексті розуміння вимог чинного законодавства дії суб`єкта владних повноважень - це активна поведінка суб`єктів владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та/чи юридичних осіб.

Водночас, судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 6 ст. 383 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Згідно частини 3 статті 249 КАС України, суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.

Суд зазначає, що окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому. Слід наголосити, що суд має право, але не зобов`язаний постановляти окрему ухвалу.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження існування підстав для необхідності винесення у цій справі окремої ухвали, а отже вимога заяви про винесення окремої ухвали задоволенню не підлягає.

Судовий контроль у даному випадку може здійснюватись шляхом можливості учасників виконавчого провадження оскаржити відповідне рішення державного або приватного виконавця до суду.

Керуючись статтями 2, 5, 241-243, 248, 251, 256, 294, 295, 382, 383, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяв представника Позивача Дяченка О.В. про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду, подану в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративній справі № 200/5889/20-а за позовом ОСОБА_1 до Донецького обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій, стягнення індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 17.01.2020 року - відмовити.

Ухвалу складено та підписано 20 січня 2021 року.

Ухвала може бути оскаржена.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом адміністративного судочинства України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Є.В. Череповський