Рішення № 94290193, 06.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2021 року Справа № 160/8760/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправною відмову відповідача призначити позивачу пенсію в повному обсязі з 01.01.2018 згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі також - Закон №2262-ХІІ) та постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі також - Постанова №704), з протиправним посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 (далі також - Постанова №103) щодо перерахунку розміру пенсії, викладену у листі від 07.08.2018 №П12133-18;

- зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію військовослужбовця в повному обсязі та виплатити її з 01.01.2018 з включенням усіх видів грошового забезпечення відповідно до умов проходження служби згідно з пенсійною справою №0401022063, які перелічуються у листі Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області від 30.07.2018 №П 10262-18 згідно з Законом №2262-ХІІ та згідно з умовами, викладеними у Постанові №704.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.01.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 17.11.2020 року скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019, а справу направлено на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 10.12.2020 року указану справи прийнято до розгляду та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву. Утім, відповідач таким правом не скористався.

Разом з тим, на адресу суду від позивача надійшли уточнення до позову, в якому останній просить зобов`язати відповідача призначити йому пенсію військовослужбовця в повному обсязі та виплатити її з 01.01.2018 з включенням усіх видів грошового забезпечення відповідно до умов проходження служби згідно з пенсійною справою №0401022063, які перелічуються у листі Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області від 30.07.2018 №П 10262-18 згідно з Законом №2262-ХІІ та згідно з умовами, викладеними у Постанові №704

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.

Судом встановлено та із матеріалів справи слідує, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, на час звернення до суду з цим позовом отримує пенсію згідно з Законом України № 2262-ХІІ.

Позивач звільнився із Збройних Сил 26.07.1992, отримував пенсію військовослужбовця.

Згідно з поданою позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заявою від 05.02.2014 виплата призначеної згідно з Законом № 2262-ХІІ пенсії припинена з 01.03.2014 у зв`язку з переходом на пенсію за Законом України «Про державну службу».

07.05.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою при призначення пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ з 01.01.2018. При цьому призначення просив провести відповідно до грошового забезпечення згідно з Постановою № 704, враховуючи довідку, надану Дніпропетровським обласним військовим комісаріатом від 20.04.2018 № 7/11017/4.

18.06.2018 позивач подав до пенсійного органу письмову заяву про поновлення пенсії за вислугу років.

Листом від 07.08.2018 № П12233-18 відповідач повідомив позивача, що на підставі поданої ним заяви від 18.06.2018 призначено пенсію з таких видів грошового забезпечення: посадовий оклад 1100,00 грн, оклад за військове звання 130,00 грн, надбавка за вислугу років 35%, надбавка за кваліфікацію, в/сл, клас майстер 5,5%, робота за таємними виробами, носіями, документами 15%, надбавка за особливо важливі завдання 50% та премія 10%. Всього грошове забезпечення - 2826,25 грн. Основний розмір пенсії склав 1837,06 грн. (65%). Загальний розмір пенсії з урахуванням підвищення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 355 - 2469,03 грн. При обчисленні пенсії з 01.07.2018 Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області врахувало довідку про розмір грошового забезпечення від 02.06.2012 № ФД90963, надану Дніпропетровським обласним військовим комісаріатом.

Тим же листом від 07.08.2018 № П12233-18 позивач повідомлений про здійснений перерахунок призначеної йому згідно з Законом № 2262-ХІІ пенсії з посиланням на Постанову № 103 на підставі довідки Дніпропетровського обласного військового комісаріату про розмір грошового забезпечення від 08.06.2018 № ФД 90963.

Згідно з даними цієї довідки відповідно до Постанови № 704 розмір грошового забезпечення за нормами чинними на 01.01.2018 (день, з якого змінено розмір грошового забезпечення особам, що проходять військову службу) за посадою начальника командира по бойовому управлінню полку, становить 10995,00 грн, із яких: посадовий оклад - 5920,00 грн, оклад за військовим званням підполковник - 1410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3665,00 грн. Відповідно, розмір перерахованої пенсії склав - 7146,75 грн. (65%).

Позивач вимоги обґрунтовував тим, що він є військовослужбовцем та отримував пенсію військовослужбовця до 20.10.2010. З вказаної дати йому призначена пенсія державного службовця. 23.02.2018 звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії військовослужбовця згідно з Законом № 2262-ХІІ та Постанови № 704. З листа відповідача від 07.08.2018 № П12133-18 позивачу стало відомо про застосування до нього норм Постанови № 103 щодо перерахунку розміру пенсії. Вказує, що застосування до нього норм Постанови № 103 є безпідставним, оскільки пенсія військовослужбовця призначена йому 01.07.2018. Також позивач вважає, що для обчислення пенсії мають враховуються всі види грошового забезпечення, що отримувались позивачем, перед звільненням зі служби, зокрема надбавка за виконання особливо важливих завдань, премія, класна кваліфікація, надбавка за службу в умовах режимних обмежень за таємністю.

При вирішені спору суд виходить із того, що згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі є, зокрема, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Закон №2262-ХІІ визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом (преамбула Закону №2262-ХІІ).

Відповідно до статті 7 Закону №2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Частиною третьою статті 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частина вісімнадцята статті 43 Закону №2262-ХІІ встановлює, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

Грошове забезпечення визначається уповноваженим структурним підрозділом силового відомства відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а з 01.03.2018 - відповідно до Постанови № 704.

Так, зокрема, Постановою №704, змінено грошове забезпечення військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Вказаною Постановою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Як вже встановлено судами під час розгляду цієї справи, позивач до 28.02.2014 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ та з 01.03.2014 переведений на пенсію державного службовця.

Реалізуючи право вибору пенсії, позивач подав до відповідача заяву про призначення пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ. Право позивача на отримання пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ відповідачем не оспорюється та останній здійснив її призначення з 01.07.2018 року.

Разом з тим, Верховний Суд за наслідками касаційного оскарження дійшов висновку, що спірним у цій справі є зокрема, дата, з якої необхідно призначити позивачу пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Водночас, після направлення цієї справи на новий розгляд відповідач так і не надав суду жодних пояснень з приводу заявлених позовних вимог та не пояснив суду про результати розгляду поданої позивачем заяви від 23.02.2018 року, в якій останній з-поміж іншого просив призначити пенсію військовослужбовця згідно з Законом № 2262-ХІІ та Постановою № 704. Та, обставина, що заява позивача від 23.02.2018 року містили невірне формулювання викладених вимог не змінює суті правовідносин та обов`язку відповідача надати відповідь на таке звернення.

Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45. Цим Порядком визначено, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права.

Визначаюсь із ефективним способом відновлення порушеного права позивача, суд виходить із того, що останньому вже здійснено призначення пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ з 01.07.2018.

Разом з тим, суд ураховує, що таке право у позивача виникло у зв`язку з поданою заявою від 23.02.2018 року, в якій останній виявив бажання отримувати пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ, а відтак суд доходить висновку про зобов`язання відповідача здійснити позивачеві перерахунок пенсії саме з 01.03.2018 року з урахуванням усіх видів грошового забезпечення відповідно до умов проходження військової служби згідно із пенсійної справи 0401022063 та виплатити утворену заборгованість з урахуванням раніше виплачених сум.

Слід відмітити, що у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 року, оскільки до того моменту він отримував пенсію держслужбовця та не висловлював бажання перейти на пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ. При цьому, сама зміна грошового забезпечення військовослужбовців з 01.01.2018 року не є автоматичною підставою для здійснення такого обрахунку, ураховуючи, що на тот момент, пенсія позивачеві виплачувалася за нормами іншого Закону.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити виплату суми недоплаченої пенсії з 01.01.2018 року однією сумою суд зазначає про таке.

Так, спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб`єкт владних повноважень, не визначений в спірних правовідносинах нормативно. У разі набрання чинності рішенням суду про зобов`язання сплатити недоплачену частину пенсії, перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці.

Згідно висновків у рішенні Конституційного Суду України від 26.12.2011р. №20-рп/2011, вбачається, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства.

Навіть ураховуючи, що у фактично заявлений спосіб позивач прохає здійснити йому перерахунок пенсії без поетапної виплати, що запроваджена Постановою № 103, з цього приводу суд ураховує, що станом на момент виникнення спірних правовідносин, постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 була чинною, а тому обставини, викладені в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду, яка набрала законної сили 05.03.2019, до спірних правовідносин застосовуватись не можуть.

Слід також зазначити, що доступ до правосуддя не є абсолютним та поновленню підлягає лише порушене право позивача. Так, у суду відсутні підстави стверджувати, що після проведення перерахунку пенсії позивача, вона буде виплачена йому поетапно. Однак, у разі вчинення таких дій на виконання цього рішення суду, позивач не обмежений правом на звернення до суду із відповідним позовом.

Щодо негайного виконання, відповідно до ч.1 п.1 ст.371 Кодексу адміністративного судочинства, негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за місяць.

У цьому випадку, суд не присуджує виплату пенсії, тому відмовляю у цій частині позовних вимог.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, суд зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно із частинами першою та другою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, наведеною нормою Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Однак, в клопотанні позивачем не наведено, а судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.

Оскільки позивач не навів обґрунтованих доводів та не надав доказів, що підтверджують необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення, Суд дійшов висновку про відсутність на даний час підстав для встановлення судового контролю у цій справі.

Згідно із статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01.03.2018 року з урахуванням усіх видів грошового забезпечення відповідно до умов проходження військової служби згідно із пенсійної справи 0401022063 та виплатити утворену заборгованість з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3171 (три тисячі сто сімдесят одна),60 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна