Рішення № 94290189, 20.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року Справа № 160/14912/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною і скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2019 №Ф-1267-52/04-63 на суму 23785,08 грн.;

- визнати протиправною і скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2020 №Ф-1267-52/04-63 на суму 29293,44 грн.;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування відомостей в особовій картці платника Єдиного соціального внеску шляхом виключення з неї відомостей про наявність у ОСОБА_1 боргу зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 35527,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 10.02.2004 позивач зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця, про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ №04052459Ф0080248, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, виданим Виконкомом Жовтневої райради м.Дніпропетровська. Однак, підприємницьку діяльність здійснювала до 01.07.2004, оскільки після цієї дати вже не могла провадити підприємницьку діяльність через зміни в законодавстві, які відбулись у зв`язку з набранням чинності 01.07.2004 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» №755 (далі -Закон №755).

Визначена процедура державної реєстрації з дати набрання чинності Законом № 755-ІУ передбачала встановлення волевиявлення особи щодо одержання правового статусу ФОП через здійснення повного (при первинному набутті) чи мінімального (при підтвердженні набутого статусу суб`єкта підприємницької діяльності до 01 липня 2004 року) комплексу дій.

До державного реєстратора реєстраційна картка для включення відомостей щодо неї, як про ФОП до ЄДР не подавалась, тому, після набрання 01.07.2004 чинності Законом №755 позивач автоматично не набула статусу фізичної особи-підприємця в розумінні положень даного Закону, а свідоцтво про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців оформлене з використанням бланків старого зразка та видане до 01.07.2004 вважається недійсним.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що у відповідача були відсутні підстави для винесення вимог про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, у зв`язку із чим вони підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 відкрито провадження усправі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від відповідача 21.12.2020 надійшов відзив на позов, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає їх безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що враховуючи норми чинного законодавства, які регулюють спірні відносини, а також приймаючи до уваги, що позивач у справі зареєстрований суб`єктом підприємницької діяльності-фізичною особою та зняття з обліку не відбувалось він повинен був сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі та строки визначені Законом незважаючи на те, отримував він дохід від підприємницької діяльності чи не отримував.

Згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків відображено не сплачені нарахування за 2017 рік у сумі 8448 грн.

Сума недоїмки станом на 31.12.2018 становила 15 819,54 грн., станом на 12.08.2019 - 23785,08 грн., а станом на 17.02.2020 - 29293,44 грн.

Отже, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2019 №Ф-1267-52/04-63 на суму 23785,08 грн. та від 17.02.2020 №Ф- 1267-52/04-63 на суму 29293,44 грн. є законними. Крім того, податковим органом зазначено, що згідно з даними податкового блоку: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 12.02.2004 по 01.10.2020 перебувала на обліку у ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як фізична особа, яка отримувала доходи від підприємницької діяльності.

До суду 22.12.2020 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримала правову позицію, викладену в позовній заяві та зазначила, що доводи відповідача, викладені у відзиві, є безпідставними, такими, що не підтверджені жодними належними доказами і не відповідають нормам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 10.02.2004 була зареєстрована суб`єктом підприємницької діяльності, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності – фізичної особи.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань сформованого станом на 02.11.2020 записів відносно ОСОБА_1 не знайдено.

Відповідно до інтегрованої картки платника податків, позивачу нарахована сума єдиного внеску за 2017 рік у розмірі 8448 грн., яка не сплачена. Сума недоїмки станом на 31.12.2018 становила 15 819,54 грн.

Згідно даних інформаційної системи орану доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків відображено нарахування за 2019 рік, які не сплачені: за квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., по строку 21.01.2019; за квартал 2019 року у сумі 2754,19 грн., строк сплати до 19.04.2019; за квартал 2019 року у сумі 2754,19 грн., по строку 19.07.2019; сума недоїмки станом на 12.08.2019 становила 23785,08грн.

Відповідно до Інструкції №449 на означену суму винесено вимогу від 12.08.2019 №Ф- 1267-52/04-63.

Згідно з інтегрованою карткою платника податків, податковим органом нарахована недоїмка за 3 квартал 2019 року у сумі 2754,19 грн., по строку 21.10.2019. Сума недоїмки станом на 31.12.2019 становила 26539,26 грн.

Згідно з даними інформаційної системи орану доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків відображено не сплачені нарахування за 2020 рік: 4 квартал 2019 року у сумі 2457,18 грн., по строку 20.01.2019. Сума недоїмки станом на 17.02.2020 становила 29293,44грн.

Не погодившись з вимогами про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2019 №Ф-1267-52/04-63 та від 17.02.2020 №Ф-1267-52/04-63 позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що у справі, що розглядається, спірним є питання наявності у позивача статусу платника єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464 і, як наслідок, наявності обов`язку сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі за період з 01.01.2017 по 20.01.2019.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач набув статусу суб`єкта підприємницької діяльності та отримав відповідне свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи до 01.07.2004, тобто до набрання чинності Законом №755, але не звертався до державного реєстратора з реєстраційною карткою про включення відомостей про нього до ЄДР.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом №2464 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктами 2 і 6 частини 1 статті 1 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

З 01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №1774), яким було внесено зміни, зокрема, до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464 щодо нарахування єдиного внеску його платниками.

Так, відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464 (у редакції Закону №1774 зі змінами, внесеними Законом України від 03.10.2017 №2148 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій") єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, у зв`язку із внесеними до Закону №2464 змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб - підприємців з 01.01.2017 виник обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.

Відповідно до частин 2 - 4, 8, 12 статті 9 Закону №2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною 5 статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом №2464, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція №449.

Згідно з абзацом 1 пункту 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Водночас, суд враховує, що 01.07.2004 набрав чинності Закон №755, яким передбачено створення і формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (у первинній редакції).

Відповідно до частини 1 статті 42 Закону №755 для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем, повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації ФОП.

Згідно з пунктом 2 розділу VIII "Прикінцеві положення" цього Закону державний реєстратор протягом 2004-2005 при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.

Таким чином, визначена процедура державної реєстрації з дати набрання чинності Законом №755 передбачала встановлення волевиявлення особи щодо одержання правового статусу ФОП через здійснення повного (при первинному набутті) чи мінімального (при підтвердженні набутого статусу суб`єкта підприємницької діяльності до 01.07.2004) комплексу дій шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки (документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до ЄДР - абзац 7 частини 1 статті 1 Закону №755) та отримання свідоцтва про державну реєстрацію (документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію юридичної особи або ФОП - абзац 9 частини 1 статті 1 Закону №755).

З 03.03.2011 набрав чинності Закон №2390, яким було внесено зміни до Закону №755.

Пунктами 2-4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2390 було передбачено, що процес включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01.07.2004, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01.07.2004, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Таким чином, строк для включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких була проведена до 01.07.2004, визначений пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2390, закінчився 03.03.2012. При цьому, цей строк включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких проведена до 01.07.2004, підлягав застосуванню виключно у випадках самостійного подання останніми реєстраційних карток державному реєстратору.

Як вбачається з матеріалів справи, свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності – фізичної особи, виготовлено на бланку старого зразка і видано до 01.07.2004, а саме – 10.02.2004. Витяг з ЄДР від 02.11.2020 свідчить, що інформації відносно позивача не знайдено.

З 25.04.2014 набрав чинності Закон України від 25.03.2014 №1155 "Про внесення змін до деяких законів України щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до Єдиного державного реєстру" (далі - Закон №1155).

Даним Законом пункт 2 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону N755 викладено в новій редакції, відповідно до якої усі діючі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01.07.2004, відомості про яких не включені до ЄДР, зобов`язані подати державному реєстратору відповідно до вимог статті 19 цього Закону реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР. Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з ЄДР.

Суд приймає до уваги, що позивач до цього часу реєстраційну картку для включення відомостей щодо свого статусу до ЄДР не подав. Водночас, статус ФОП є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01.07.2004 ознак суб`єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд.

Означений висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 у справі №260/81/19.

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що 03.06.2020 набрав чинності пункт 5 розділу І Закону України від 13.05.2020 №592 "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" (далі - Закон №592), відповідно до положень якого розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464 доповнено пунктом 9-15.

Так, згідно з абзацами 1 та 2 пункту 9-15 Закону №2464 (у редакції Закону №592) підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом №592 з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини 1 статті 4 цього Закону, за період з 01.01.2017 до дня набрання чинності Законом №592, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом №592, зокрема платниками, зазначеними у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини 2 статті 6 цього Закону за період з 01.01.2017 до дня набрання чинності Законом №592. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на зазначене, вимоги про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 12.08.2019 №Ф-1267-52/04-63 на суму 23785,08 грн. та від 17.02.2020 №Ф-1267-52/04-63 на суму 29293,44 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо вимоги позивача про коригування відомостей в картці платника єдиного соціального внеску шляхом виключення з неї відомостей про наявність у ОСОБА_1 боргу зі сплати єдиного соціального внеску, суд зазначає наступне.

Надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зокрема, абзацами 5, 6, та 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам "Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту", ухваленої на 114-й сесії 12.05.2004, передбачено, що, відповідно до вимог статті 13 Конвенції, держави-члени зобов`язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі; крім обов`язку впровадити такі ефективні засоби правового захисту у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини, на держави покладається загальний обов`язок розв`язувати проблеми, що лежать в основі виявлених порушень; саме держави-члени повинні забезпечити ефективність таких національних засобів як з правової, так і практичної точок зору, і щоб їх застосування могло привести до вирішення скарги по суті та належного відшкодування за будь-яке виявлене порушення.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Організацію діяльності з ведення органами Державної податкової служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів №422 від 07.04.2016 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за №751/28881.

Приписами частини 4 розділу 5 цього Порядку передбачено, що у разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Скасовується в судовому порядку»), то в ІКП відображення облікових показників (операцій) щодо донарахування /зменшення суми не проводиться.

Враховуючи приписи зазначеного Порядку, суд вважає належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування відомостей в картці платника Єдиного соціального внеску шляхом виключення з неї інформації про наявність у позивача боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску на суму 23785,08 грн. та 29293,44 грн. відповідно.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, документально підтверджені судові витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 1682,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 77,90, 139, 241-246, 250, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2019 №Ф-1267-52/04-63 на суму 23785,08 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2020 №Ф-1267-52/04-63 на суму 29293,44 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування відомостей в особовій картці платника Єдиного соціального внеску шляхом виключення з неї відомостей про наявність у ОСОБА_1 боргу зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 35527,80 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1682 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська