Рішення № 94290156, 21.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року Справа № 160/11315/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Царікової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/11315/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Квартирно -експлуатаційного відділу м.Дніпро про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро (далі – КЕВ м. Дніпро), в якому позивач, з урахуванням уточнень, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльності КЕВ м. Дніпро щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 12.03.2016 по 03.03.2018;

- зобов`язати КЕВ м. Дніпро нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 12.03.2016 по 03.03.2018, де базовий місяць: січень 2008 року;

- визнати протиправною бездіяльність КЕВ м. Дніпро щодо не проведення з 12.03.2016 по 31.10.2016 з ОСОБА_1 остаточних розрахунків при виключенні зі списків особового складу КЕВ м. Дніпро;

- зобов`язати КЕВ м. Дніпро нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при виключенні зі списків особового складу КЕВ м. Дніпро за період з 12.03.2016 по день фактичного розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що нарахування грошового забезпечення відповідачем проводилося не в повному обсязі, зокрема, за період проходження служби з 12.03.2016 по 03.03.2018 індексація грошового забезпечення останнім не проводилася. Позивач зазначає, що звертався до посадових осіб відповідача із заявою про проведення індексації грошового забезпечення, однак станом на момент подання позовної заяви індексація грошового забезпечення не проведена та не виплачена. На думку позивача, проведення індексації, у зв`язку із зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб - роботодавців незалежно від форми власності та виду юридичної особи, у зв`язку із чим позивач просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/11315/20 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

02.11.2020 (вх. № 71511/20) відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з їх необгрунтованістю. Відповідач вказав, що позивачем пропущений строк звернення до суду з означеним позовом, КЕВ м. Дніпро не є належним відповідачем у справі, оскільки позивач проходить військову службу в іншому підрозділі – Східному територіальному квартирно-експлуатаційному управлінні (далі – Східне ТКЕУ). Також, відповідач зазначив, що позивачем невірно здійснено розрахунок індексації грошового забезпечення, а вимога про стягнення середньомісячного грошового утримання за затримку розрахунку при звільненні саме з КЕВ м. Дніпро є безпідставною, оскільки на момент звернення позивача до суду останній не був звільнений з військової служби.

03.11.2020 (вх. № 71991/20)позивач надав відповідь на відзив, в якій, посилаючись на рішення Конституційного Суду України та постанови Верховного Суду вказав, що строки звернення до суду у цій категорії спорів не застосовуються. Позивач також зазначив, що відповідно до наказу директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 20.10.2020 № 178 він звільнений з військової служби у Запас та просив суд заджовольнити адміністративний позов повністю.

09.11.2020 (вх. № 73500/20) на адресу суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив від КЕВ м. Дніпро, в яких відповідач зазначив, що його правова позиція є незмінною та просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, позивач у період з 12.03.2016 по 29.09.2016 проходив військову службу на посаді заступника начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління, а з 29.09.2016 по 30.09.2018 на посаді начальника відділу розквартирування військ і землекористування – заступника начальника управління у Східному територіальному квартирно-експлуатаційному управлінні.

Наказом директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 30.09.2020 № 166 позивача увільнено від виконання обов`язків начальника відділу розквартирування і землекористування – заступника начальника Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління та з 01.10.2020 зараховано у розпорядження директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України і включено у списки особового складу Головного управління майна та ресурсів Збройних Сил України.

Наказом директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 20.10.2020 № 178 відповідно до пункту другого частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» підполковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби у Запас за підпунктом «г» (у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

28.08.2020 позивач звернувся до начальника КЕВ м. Дніпро та начальника Східного ТКЕУ із заявами, в яких, зокрема, просив нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення та компенсацію втрати частини доходів за період з 12.03.2016 по 31.10.2016 (КЕВ м. Дніпро) та з 01.11.2016 по 30.11.2018 (Східне ТКЕУ).

Листом від 04.09.2020 № 525/2970 ТВО начальника КЕВ м. Дніпро повідомив позивача, зокрема, про те, що надати довідку про виплату або не виплату індексації, нарахувати та виплатити індексацію, а також нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 12.03.2016 по 31.10.2016 не має можливості, оскільки відомості щодо нарахування грошового забезпечення за 2016 рік здані до Регіонального галузевого архіву.

Згідно відповіді ТВО начальника Східного ТКЕУ від 31.08.2020 № 516/ф/881 Східне ТКЕУ знаходиться на фінансовому забезпеченні у КЕВ м. Дніпро, а тому по суті заяви слід звертатися саме до КЕВ м. Дніпро.

01.09.2020 ОСОБА_1 звернувся до начальника КЕВ м. Дніпро із заявою, в якій, зокрема, просив нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення та компенсацію втрати частини доходів за період з 01.11.2016 по 30.11.2018.

За результатами розгляду заяви листом від 07.09.2020 № 525/2986 позивача повідомлено про невиплату індексації за період з 01.01.2017 по 30.11.2018 та надано довідку Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро, зі змісту якої слідує, що індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2017 року по 30.11.2018 року не нараховувалася та не виплачувалася відповідно до роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 09.06.2016 року № 3252/10/136-16 та на підставі листа Департаменту фінансів МОУ від 26.03.2018 року № 248/1485.

Означені обставини стали підставою для звернення позивача до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд виходить з того, що згідно зі ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Абзацом першим частини четвертої цієї ж статті обумовлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року № 1282-XII, (далі - Закон № 1282-XII).

Визначення індексації грошових доходів населення міститься у статті 1 Закону №1282-XII та означає встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до положень частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР), заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена у статті 2 Закону № 108/95-ВР.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Статтею 33 Закону № 108/95-ВР визначено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

За змістом частини другої статті 2 Закону України "Про оплату праці" до структури заробітної плати входить додаткова заробітна плата, яка включає, в тому числі, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

З метою реалізації Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 06 лютого 2003 року № 491-IV Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року № 1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом пункту 5 Порядку №1078 (в редакції, яка діяла до 15.03.2018) передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 11 цього Порядку.

З аналізу наведених правових норм слідує, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Разом з тим, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд дійшов висновку, що механізм індексації має універсальний характер.

У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, Закону № 2011-XII, Закону № 1282-ХІ та Порядку № 1078.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 815/2590/18.

Окрім того, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення), у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частина друга статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення").

За таких обставин, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Як вже встановлено судом та фактично не заперечується відповідачем, у спірний період позивачеві індексація грошового забезпечення не здійснювалася. Разом з тим, відповідач не навів жодного обґрунтування щодо правомірності підстав для її не виплати.

Стосовно посилань відповідача, викладених у листі від 07.09.2020 № 525/2986 на роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 09.06.2016 року № 3252/10/136-16 та на лист Департаменту фінансів МОУ від 26.03.2018 року № 248/1485, суд зазначає, що обов`язок здійснення індексації грошових коштів (грошового забезпечення) населення визначений Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», тоді як роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України мають лише рекомендаційний характер, а тому не можуть бути підставою для не нарахування та невиплати позивачу індексації.

Суд також не приймає до уваги доводи відповідача, що він не є належним відповідачем за заявленим адміністративним позовом, з огляду на те, що в матеріалах справи міститься лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.01.2017 № 248/2/3/48, відповідно до якого, особовий склад Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління з 01.01.2017 зараховано на фінансове забезпечення до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро.

Таким чином, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності КЕВ м. Дніпро щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 12.03.2016 по 03.03.2018 підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про виплату індексації грошового забезпечення, з урахуванням січня 2008 року, як базового місяця для розрахунку, суд звертає увагу позивача на те, що питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв`язку з розміром грошового забезпечення, що має виплачуватися позивачу, належить до компетенції відповідача саме при нарахуванні таких сум, а оскільки нарахування індексації не проводилось, то вимога позивача в частині зобов`язання відповідача встановити базовий місяць для обчислення індексації не підлягає задоволенню, оскільки є передчасною та спрямована на захист ще не порушеного права, що суперечить статті 5 КАС України, в той час як судовий захист може надаватися лише порушеним правам.

Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.10.2020 по справі № 240/11882/19.

Окрім того, розмір посадових окладів військовослужбовців у визначений позивачем період з 12.03.2016 по 03.03.2018 був неоднаковий, та до 01.03.2018 визначався відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а з 01.03.2018 – відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Водночас суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За таких обставин, з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача, враховуючи те, що у межах спірного періоду з 12.03.2016 по 03.03.2018 індексація в повному обсязі позивачеві не нарахована та не виплачена, суд вважає за доцільне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення у повному обсязі за період з 12.03.2016 по 03.03.2018.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності КЕВ м. Дніпро щодо не проведення з 12.03.2016 по 31.10.2016 з ОСОБА_1 остаточних розрахунків при виключенні зі списків особового складу КЕВ м. Дніпро та зобов`язання КЕВ м. Дніпро нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при виключенні зі списків особового складу КЕВ м. Дніпро за період з 12.03.2016 по день фактичного розрахунку суд зазначає таке.

Статтею 43 Конституції України проголошено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008), яке визначає порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулює питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.

Відповідно до п.242 Положення №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Отже, положення вищенаведеного законодавства розповсюджується на осіб, звільнених з військової служби.

Як вбачається з п.1 витягу з наказу начальника КЕВ м. Дніпропетровська від 31.10.2016 № 161, на який посилається позивач, як на обґрунтування позовних вимог, «…вважати майора ОСОБА_1 таким, що справи здав і вибув до нового місця служби. З 31.10.2016 увільнити від займаної посади та виключити із списків особового складу КЕВ м. Дніпропетровська та зі всіх видів забезпечення.»

Таким чином, вказаним вище наказом позивач лише був виключений зі списків особового складу КЕВ м. Дніпропетровська і вибув до нового місця служби, отже не був звільнений з військової служби.

Згідно матеріалів справи звільнення ОСОБА_1 з військової служби у Запас відбулося лише 20.10.2020 відповідно до наказу директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України № 178.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України, обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Аналіз статтей 116, 117 КЗпП України, які передбачають обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні, а також те, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку, дають підстави для висновку, що в спірних правовідносинах зазначений строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні навіть ще не розпочався, оскільки на дату подання уточненого позову ОСОБА_1 проходив військову службу (не був звільнений) та відсутній факт остаточного розрахунку з позивачем.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.09.2020 у справі № 120/1407/19-а.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльності КЕВ м. Дніпро щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 12.03.2016 по 03.03.2018 та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 12.03.2016 по 03.03.2018.

Посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду з означеним позовом судом до уваги не приймаються, оскільки порушення строків виплати грошового забезпечення військовослужбовців не обмежується будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем (рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013).

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 77, 132, 139, 242-246, 247, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро (49005, м. Дніпро, вул. Феодосійська, 13, і.к. 08004581) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 12.03.2016 по 03.03.2018.

Зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 12.03.2016 по 03.03.2018.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст судового рішення складений 21 грудня 2020 року.

Суддя О.В. Царікова