Рішення № 94290153, 18.01.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2021 року ЛуцькСправа № 140/15613/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних конструкцій», Луцький міський центр зайнятості про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних конструкцій» (далі - ТзОВ «Завод будівельних конструкцій»), Луцький міський центр зайнятості про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у період з 21.02.2001 по 11.11.2019 перебувала у трудових відносинах із ТзОВ «Завод будівельних конструкцій». Після звільнення звернулася до Луцького міського центру зайнятості, який виплачував допомогу по безробіттю в мінімальному розмірі, оскільки ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» не сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) в період з січня 2010 року по грудень 2010 року, та з квітня 2017 року по листопад 2019 року.

Позивач вказує, що на законних підставах працювала у 2010, 2017-2019 р.р. на ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» як на основному місці роботи та їй нараховувалася заробітна плата. Проте, у зв`язку із тим, що за вказаний період роботи ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» не було сплачено єдиного внеску до Пенсійного фонду України, то цей період не зараховано до трудового стажу, що вже привело до неможливості отримання допомоги по безробіттю у належному розмірі та призведе до не зарахування даного періоду до страхового стажу при призначенні пенсії при досягненні пенсійного віку.

Листом від 28.10.2020 № 15662-16230/П-02/8-0300/20 відповідач відмовив у здійсненні зарахування до страхового стажу періодів роботи на ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» з січня 2010 року по грудень 2010 року, та з квітня 2017 року по листопад 2019 року з тих підстав, що таке зарахування можливе у випадку здійснення роботодавцем сплати страхових внесків до ПФУ у повному обсязі.

Проте, на позивача не покладено законодавством обов`язку щодо контролю за сплатою єдиного внеску роботодавцем, натомість такий обов`язок покладено на відповідача, однак він його не виконує.

Позивач, з урахуванням уточненої редакції позову (а. с. 30-36), просить визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо неврахування до страхового стажу позивача періоду роботи на ТзОВ «Завод будівельних конструкцій», а саме з січня 2010 року по грудень 2010 року та з квітня 2017 року по листопад 2019 року, та зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи на ТзОВ «Завод будівельних конструкцій», а саме з січня 2010 року по грудень 2010 року та з квітня 2017 року по листопад 2019 року.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 37).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 04.12.2020 № 0300-0802-7/41193 (а. с. 46-50) відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що страховий стаж ОСОБА_1 з січня по грудень 2010 року, з квітня 2017 року по листопад 2019 року не відображений в реєстрі застрахованих осіб, оскільки страхові внески страхувальником (роботодавцем) не сплачені, тому внесення до індивідуальних відомостей відносно позивача інформації про нарахування помісячних страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за вищевказаний період можливе лише після сплати ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» та фактичного зарахування страхових внесків на рахунки органів Державної податкової служби, на які покладений обов`язок щодо контролю за сплатою єдиного соціального внеску. Крім того, позивач не надала доказів звернення до суду та реалізації права вимоги від страхувальника сплати страхових внесків, а також не зверталася до відповідача із заявою про уточнення відомостей, внесених до персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, а відповідач не вчинив дій, які порушують суб`єктивні права та законні інтереси позивача.

04.12.2020 до суду надійшли пояснення третьої особи Луцького міського центру зайнятості (вих. № 3781/08/20 від 02.12.2020), у яких третя особа повідомила, що позивачу ОСОБА_1 була призначена допомога по безробіттю без урахування страхового стажу у мінімальному розмірі, оскільки її страховий стаж за останні 12 місяців, що передували реєстрації, становить 0 місяців з огляду на те, що відомості про сплату роботодавцем ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» страхових внесків за період листопад 2018 року - жовтень 2019 року відсутні (а. с. 42-43).

ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» письмових пояснень до суду не подало, хоча вказана третя особа 20.11.2020 отримала копію ухвали про відкриття провадження у справі від 17.11.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 41).

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дану справу, як справу незначної складності, розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у період з 21.02.2001 по 11.11.2019 працювала на посаді секретар-друкарки у ТзОВ «Завод будівельних конструкцій», що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 (а. с. 10-11).

З індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідки форми ОК-5, ОК-7) вбачається, що періоди роботи на ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» з січня 2010 року по грудень 2010 року та з квітня 2017 року по листопад 2019 року не зараховані до страхового стажу, хоча у Реєстрі відображені відомості про нарахування заробітної плати ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» (ідентифікаційний код 23251236) позивачу ОСОБА_1 за вказаний період (а. с. 14-17). Крім того, нарахування позивачу ОСОБА_1 заробітної плати за вказаний період роботи підтверджується розрахунковими листами та довідками про доходи, виданими ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» (а. с. 18-23).

Листом від 20.10.2020 № 15662-16230/П-02/8-0300/20, у відповідь на звернення стосовно обчислення страхового стажу, ГУ ПФУ у Волинській області повідомило позивача, що зарахування до страхового стажу періодів з січня 2010 року по грудень 2010 року та з квітня 2017 року по листопад 2019 року можливе лише у випадку здійснення роботодавцем сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України в повному обсязі (а. с. 24).

При вирішенні даного публічно-правового спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;

роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно із частиною другою статті 20 Закону № 1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев`ятою, десятою статті 20 Закону № 1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Преамбулою Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) визначено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 7, 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб;

єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

За приписами частин другої, п`ятої, восьмої, одинадцятої, дванадцятої статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування або на єдиний рахунок, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь). Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.

Крім того, при вирішенні спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 (справа № 208/6680/16-а), від 20.03.2019 (справа № 688/947/17), від 30.09.2019 (справа № 316/1392/16-а), відповідно до яких, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача з січня 2010 року по грудень 2010 року та з квітня 2017 року по листопад 2019 року у зв`язку з відсутністю даних про сплату страхових внесків.

Так, з індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідки форми ОК-5, ОК-7) дійсно вбачається, що періоди роботи на ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» з січня 2010 року по грудень 2010 року та з квітня 2017 року по листопад 2019 року не зараховані до страхового стажу позивача ОСОБА_1 (а. с. 14-17).

Разом з тим, у Реєстрі застрахованих осіб відображені відомості про нарахування заробітної плати ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» (ідентифікаційний код 23251236) позивачу ОСОБА_1 за вказаний період (а. с. 14-17), а нарахування позивачу заробітної плати за цей період роботи підтверджується розрахунковими листами та довідками про доходи, виданими ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» (а. с. 18-23).

Отже, оскільки наявними у справі письмовими доказами підтверджується, що з січня 2010 року по грудень 2010 року та з квітня 2017 року по листопад 2019 року позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку в свою чергу нараховувалися страхувальником (ТзОВ «Завод будівельних конструкцій») страхові внески, тому у відповідача відсутні підстави не зараховувати до страхового стажу позивача вказаний період її роботи.

При вирішенні даного спору суд враховує, що за приписами частини першої статті 20 Закону № 2464-VI реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону. Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є податкові органи та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із пунктами 1, 4, 5 розділу І Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (зі змінами; далі - Положення № 10-1) це Положення відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб. Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб. Реєстр застрахованих осіб забезпечує: облік застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Положення № 10-1 з метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки.

Пунктом 2 розділу IV Положення № 10-1 передбачено, що до облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема: персоніфіковані відомості про застрахованих осіб та інформація про нарахування страхових внесків, про трудовий та страховий стаж, особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні та із загальнообов`язкового державного соціального страхування, період, який відповідно до законодавства зараховується до страхового стажу без сплати страхових внесків, кількість календарних днів перебування у трудових та цивільно-правових відносинах, проходження служби за відповідний місяць, що подаються страхувальниками у складі звітності; відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомога та компенсація, на які нараховано і з яких сплачено страхові внески), що подаються роботодавцями, - підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства; періоди страхового стажу на основі сплати страхових внесків та єдиного внеску системи обліку сплати страхових внесків.

Абзацом третім пункту 4 розділу IV Положення № 10-1 передбачено, що внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк після надходження (надання особою) рішення суду.

Згідно із пунктом 9 розділу IV Положення № 10-1 наказ керівника територіального органу Пенсійного фонду України про внесення змін до відомостей Реєстру застрахованих осіб має визначати: підставу його прийняття; відомості, які підлягають зміні/уточненню; дії, які мають бути вчинені (внесення відомостей, їх заміна/уточнення); особу, уповноважену на внесення таких змін. Дата та час внесення змін до відомостей Реєстру застрахованих осіб фіксуються автоматично і відповідають даті та часу збереження цих змін.

Отже, Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є податкові органи та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування, а законодавством передбачено внесення відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, територіальним органам Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу.

Відтак, суд виходить з того, що ГУ ПФУ у Волинській області є належним відповідачем у даній справі, позаяк саме Пенсійний фонд України формує та веде Реєстр застрахованих осіб, а територіальні органи Пенсійного фонду України вносять зміни до відомостей Реєстру, у т. ч. щодо періодів страхового стажу.

Суд відхиляє покликання відповідача на пункт 3 частини першої статті 16 Закону№ 1058-IV, відповідно до якого застрахована особа має право вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку, оскільки звертатися до суду з вказаною вимогою до страхувальника є правом, а не обов`язком застрахованої особи, а порушення страхувальником порядку сплати страхових внесків не може тягнути негативні наслідки для застрахованої особи у вигляді не зарахування періодів роботи до страхового стажу.

Крім того, суд не бере до уваги доводи відповідача, що його діями права позивача не порушені, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач зверталася до відповідача стосовно обчислення страхового стажу та листом від 20.10.2020 № 15662-16230/П-02/8-0300/20 позивача повідомлено про відмову у задоволенні вимог, викладених у зверненні (а. с. 42).

На думку суду, оскільки позивач не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, не зарахування спірних періодів роботи на ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» до страхового стажу має наслідком порушення прав позивача на набуття як застрахованою особою права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування у належному розмірі, тому з наведених вище підстав, виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, взаємопов`язані позовні вимоги належить задовольнити повністю.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 840,00 грн., сплачений квитанцією від 03.11.2000 № 1010837741 (а. с. 7, 52).

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних конструкцій» (ідентифікаційний код 23251236) з січня 2010 року по грудень 2010 року, з квітня 2017 року по листопад 2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код 13358826) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) періоди роботи на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних конструкцій» (ідентифікаційний код 23251236) з січня 2010 року по грудень 2010 року, з квітня 2017 року по листопад 2019 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код 13358826) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 840 гривень 00 копійок (вісімсот сорок гривень нуль копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М.Валюх