Ухвала суду № 94289904, 21.01.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

м. Вінниця

21 січня 2021 р. Справа № 120/417/21-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Томчук А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви

ВСТАНОВИВ:

20.01.2021 представник ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить забезпечити позов до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області шляхом зупинення рішення від 24.12.2020 про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 виданої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення про скасування посвідки та тимчасове проживання в Україні за № НОМЕР_1 .

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову представник позивача зазначив, що ОСОБА_3 має на меті звернутися до ВОАС з позовом Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 24.12.2020 про скасування посвідки та тимчасове проживання в Україні за № НОМЕР_1 .

Відповідно до спірного рішення та п.68 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322, позивач повинен здати посвідку, зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України в семиденний строк з дня отримання копії такого рішення.

Звернення до суду із позовом не зупиняє дію рішення УДМС у Вінницькій області, яке, на переконання позивача є очевидно протиправним, а посадові особи УДМС у Вінницькій області почали активні дії до виконання рішення від 24.12.2020, зокрема скасовано повідку №800082338, про що повідомлено ГЦОСІ Державної прикордонної служби України, Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова, Департамент адміністративних послуг Вінницької міської ради щодо необхідності зняття з реєстрації заявника, Управління боротьби зі злочинами пов`язаними із торгівлею людьми ГУ Нацполіції у Вінницькій області, відділ організації запобігання нелегальної міграції, ремісії та видворення УДМС у Вінницькій області.

Крім того, представник заявника вказав, що ОСОБА_3 не виключає того, що відносно нього вже прийнято рішення про примусове повернення і вживаються заходи з безпосереднього примусового повернення іноземця, який незаконно перебуває в Україні. Вказане свідчить про наявність очевидної небезпеки шкоди правам , свободам та інтересам заявника.

Відповідно до ч. 1-3 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Беручи до уваги те, що матеріалів заяви достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Визначаючись щодо заяви про забезпечення позову, суд керується такими мотивами.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною другою статті 150 КАС України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина четверта статті 150 КАС України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За своїм змістом забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Заявник обов`язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

У свою чергу суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 640/18007/18, від 20 грудня 2019 року у справі №640/9158/19.

Із матеріалів наданих до заяви встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Єгипту.

20.08.2019 позивачу видано посвідку на тимчасове проживання за № НОМЕР_2 строком дії до 01.08.2021.

24.12.2020 Відділом у справах іноземців та осіб без громадянства Управління ДМС у Вінницькій області прийнято рішення № 05031500017716 "Про скасування посвідки на тимчасове проживання" виданої громадянину Єгипту ОСОБА_2 за №800082338.

Підставою для прийняття рішення визначено підпункт 4 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322 (далі - Порядок № 322).

Відповідно до п.п. 4 п. 63 Порядку № 322, посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС.

З метою зупинення дії рішення від 24.12.2020, представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

Порядком оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322 (далі Порядок № 322), передбачено порядок дій у випадку прийняття рішення про відмову в оформленні посвідки на тимчасове проживання.

Так, згідно з пунктом 1 Загальної частини Порядку № 322 посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Відповідно до п.68 Порядку №322 іноземець або особа без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про скасування посвідки, повинні здати посвідку, зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України в семиденний строк з дня отримання копії такого рішення (крім випадку, визначеного підпунктом 6 пункту 63 цього Порядку).

Як зазначив представник заявника, 24.12.2020 Відділом у справах іноземців та осіб без громадянства Управління ДМС у Вінницькій області прийнято рішення № 05031500017716 "Про скасування посвідки на тимчасове проживання" виданої громадянину Єгипту ОСОБА_2 за №800082338.

Згідно із підпунктом 4 пункту 71 Порядку №322 посвідка вилучається, визнається недійсною та знищується у разі скасування посвідки.

Пунктами 74, 76 Порядку №322 передбачено, що посвідки знищуються територіальним органом / територіальним підрозділом ДМС, який їх видав.

Територіальний орган / територіальний підрозділ ДМС, структурний підрозділ ДМС із застосуванням засобів Реєстру вносить до бази даних Реєстру інформацію про факт подання іноземцем або особою без громадянства заяви про втрату/викрадення посвідки, скасування, вилучення, визнання недійсною та знищення посвідки.

Отже, у зв`язку зі скасуванням позивачу посвідки на тимчасове проживання, у останнього виникає обов`язок у семиденний строк зняти з реєстрації місце проживання, виїхати за межі України та здати до територіального органу/територіального підрозділу ДМС посвідку, тоді як у відповідача виникає право вчиняти дії щодо вилучення вказаної посвідки, визнання її недійсною та знищення із внесенням до бази даних Реєстру інформації про вилучення, визнання недійсною та знищення посвідки.

Таким чином, на переконання суду, невжиття заходів забезпечення позову в цьому випадку може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, з огляду на те, що у позивача виникне обов`язок виїхати за межі України, а для забезпечення можливості повторного в`їзду в Україну необхідний тривалий час.

Пунктом 77 Порядку № 322 визначено, що рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі посвідки, про її скасування може бути оскаржено іноземцем або особою без громадянства в адміністративному порядку або до суду в установленому порядку.

Враховуючи викладене, становище, в якому знаходиться позивач, яке позбавляє його можливості захистити в повному обсязі свої права та законні інтереси, з урахуванням висловленого заявником наміру щодо оскарження рішення Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 24.12.2020 про скасування посвідкипосвідки на тимчасове проживання в Україні за № НОМЕР_1 , суд дійшов висновку, що надання у подальшому судом оцінки такому рішенню відповідача без вжиття відповідних заходів забезпечення позову не забезпечить реального захисту порушеного права ОСОБА_1 .

Зважаючи на вищевикладене, у суду наявні обґрунтовані підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення від 24.12.2020 про скасування посвідки на тимчасове проживання за № НОМЕР_1 , виданої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні за №80008233, може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника.

Також суд зазначає, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд враховує збалансованість інтересів заявника, держави та суб`єкта владних повноважень, а також співмірність негативних наслідків для кожної із сторін спору.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом (п.77).

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заяву про забезпечення позову слід задовольнити.

При цьому, згідно з положеннями статті 156 КАС України, в якій зокрема зазначено, що ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Суд також зазначає, що частиною 2 статті 153 КАС України встановлено, що у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Пунктом 1 частини 8 статті 157 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позову, скасовуються судом також у разі неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини другої статті 153 цього Кодексу.

Тому, суд звертає увагу заявника про наслідки не подання відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини 2 статті153 КАС України, передбачені пунктом 1 частини 8 статті 157 КАС України.

Керуючись статтями 5, 77, 150-154, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Зупинити дію рішення Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 24.12.2020 про скасування посвідки на тимчасове проживання за № НОМЕР_1 , виданої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення про скасування посвідки та тимчасове проживання в Україні за №800082338.

Примірник ухвали про забезпечення позову надіслати до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 37836770) для негайного виконання та всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 21.01.2020

Суддя Томчук Андрій Валерійович