Рішення № 94289873, 20.01.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 січня 2021 р. Справа № 120/6107/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницького області (код ЄДРПОУ - 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницького області (далі - відповідач) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 02.07.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням за №024950003341 від 08.07.2020 відповідач відмовив в призначенні позивачу пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Вказане рішення позивач вважає протиправним, у зв`язку з чим звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою суду від 02.11.2020 відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Також цією ухвалою витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача. Установлено відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву.

24.11.2020 на адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов в якому відповідач заперечує щодо його задоволення з огляду на наступне.

Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, страховий стаж позивача становить 11 років 2 місяці 21 день, що недостатньо для призначення пенсії за віком.

Відповідачем не взято до уваги при обчислені загального трудового стажу трудову книжку та уточнюючу довідку №410 від 18.06.2020, з огляду на невідповідність російського варіанту орфографії написання прізвища особи у свідоцтві про шлюб - ОСОБА_2 , в трудовій книжці ОСОБА_3 та у первинних документах, які виступили підставою для видачі уточнюючої довідки №410 від 18.06.2020.

Окрім того, в даній трудовій книжці при засвідчені зміни прізвища власниці документу невірно зазначено дату видачі свідоцтва про шлюб, на підставі якого і вносили відповідний запис.

Відтак, відповідач вважає, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений пенсійним законодавством, а тому слід відмовити у задоволенні позовних вимог.

На виконання вимог ухвали відповідачем до суду також подано пенсійну справу позивача.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив такі обставини.

02.07.2020 позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).

За результатом розгляду заяви позивача про призначення пенсії, відповідачем прийнято рішення № 024950003341 від 08.07.2020 про відмову в призначенні пенсії за віком з огляду на відсутність необхідного страхового стажу.

В даному рішенні вказано, що до заяви від 02.07.2020 ОСОБА_1 надала свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 від 02.07.1979, згідно якого простежується зміна прізвища особи після одруження: ОСОБА_2 (рос. мова) - ОСОБА_4 ; трудову книжку серії НОМЕР_3 , видану на ім`я ОСОБА_5 . При цьому на титульному аркуші даного документу засвідчено зміну прізвища власниці з ОСОБА_3 (рос. мова) на ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 02.06.1986. Також надано уточнюючу довідку №410 від 18.06.2020, згідно якої ОСОБА_6 дійсно працювала на Вінницькій фабриці індпошиву та ремонту взуття з 01.08.1978 по 11.07.1980, виданої на підставі відповідних наказів, копії яких також додаються. Разом з тим, в даних наказах зазначено ОСОБА_7 .

Таким чином, відповідачем не взято до уваги при обчисленні загального трудового стажу трудову книжку та уточнюючу довідку №410 від 18.06.2020, з огляду на невідповідність російського варіанту орфографії написання прізвища особи у свідоцтві про шлюб - ОСОБА_2 , в трудовій книжці ОСОБА_3 та у первинних документах, які виступили підставою для видачі уточнюючої довідки №410 від 18.06.2020. Окрім того, в даній трудовій книжці при засвідченні зміни прізвища власниці документу невірно зазначено дату видачі свідоцтва про шлюб, на підставі якого і вносять відповідний запис.

Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (далі – Інструкція № 58).

Відповідно до п.2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).

З аналізу вказаних норм судом встановлено, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.

Судом встановлено, що 02.07.2020 позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV. До заяви додала: свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 від 02.07.1979 укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , трудову книжку ОСОБА_1 НОМЕР_3 від 26.11.1979, довідку №334 від 17.06.2020 про навчання у Вінницькому професійно-технічному училищі обласного побутового управління на денній формі навчання, довідку №411 від 19.06.2020 про правонаступництво Вінницької фабрики індпошиву та ремонту взуття, Відкритого акціонерного товариства підприємства побутового обслуговування "Взуттєвик" на ТОВ "ЗУТМІ", довідку №21.02-17/55920 від 01.07.2020 про перебування ОСОБА_1 на обліку у Вінницькому районному центрі зайнятості, довідку №410 від 18.06.2020 про підтвердження стажу роботи ОСОБА_10 на Вінницькій фабриці індпошиву та ремонту взуття в період з 01.08.1978 по 11.07.1980.

За результатами розгляду поданих документів, відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком, з огляду на те, що трудову книжку серії НОМЕР_3 , видану ОСОБА_11 . В подальшому прізвище позивача змінено з ОСОБА_3 (рос. мова) на ОСОБА_4 , у зв`язку із заключенням шлюбу з ОСОБА_8 , про що внесено запис у трудову книжку. Разом з тим, в даній трудовій книжці при засвідченні переміни прізвища власниці документу невірно зазначено дату видачі свідоцтва про шлюб, на підставі якого і вносять відповідний запис.

Ще однією підставою для відмови слугувала уточнююча довідка №410 від 18.06.2020, згідно якої ОСОБА_6 дійсно працювала на Вінницькій фабриці індпошиву та ремонту взуття з 01.08.1978 по 11.07.1980, виданої на підставі відповідних наказів. Разом з тим, в даних наказах зазначено ОСОБА_12 .

Оцінюючи підстави для не взяття до уваги при обрахуванні загального вказаного таких документів, як трудова книжка позивача та уточнююча довідка №410 від 18.06.2020, суд зазначає наступне.

Так, трудова книжка ОСОБА_13 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) НОМЕР_3 заповнена Вінницькою фабрикою індпошиву та ремонту взуття 26.11.1979.

В подальшому, на титульній сторінці вказаної трудової книжки внесено запис російською мовою: "фамилия ОСОБА_3 изменена на ОСОБА_4 на основании свидетельства о заключении брака І-АМ №401124 от 02.06.1986".

Судом встановлено, що у даті вказаного свідоцтва про шлюб допущено помилку, а саме вказано 02.06.1986, тоді як відповідно до самого свідоцтва вірною датою є 02.06.1979. Разом з тим, із серійного номеру такого свідоцтва можливо установити, що саме за таким номером здійснено запис у трудовій книжці.

Щодо поданої уточнюючої довідки №410 від 18.06.2020, яка видана ОСОБА_10 (18.10.1960) для підтвердження стажу роботи на Вінницькій фабриці індпошиву та ремонту взуття, то така підлягає врахуванню для зарахування стажу позивача, адже видана ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки містить період роботи та підстави її видачі, які відповідають записам у трудовій книжці. З приводу перекладу прізвища позивача із російської на українську мову, то відповідно до довідки вказано українською мовою ОСОБА_10 (18.10.1960), натомість трудова книжка датою якої є 26.11.1976 заповнена російською мовою із прізвищем ОСОБА_13 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Отже, переклад прізвища позивача з російської мови (Мрыщук) на українську ( ОСОБА_2 ) не може позбавляти позивача зарахувати її періоди роботи, якщо трудовою книжкою та уточнюючою довідкою такий період підтверджено.

Отже, із вищенаведеного суд дійшов висновку, що рішення відповідача за №024950003341 від 08.07.2020 про відмову в призначенні пенсії за віком із зазначених підстав є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а.

Крім цього відповідачу слід врахувати, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі Порядок №22-1) органом, що приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії є відповідні управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі.

Порядком № 22-1 встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.

Такий підхід узгоджується із нормою ч. 1 ст. 3 Конституції України, відповідно до якої саме людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до цієї Конституційної норми, діяльність органів державної влади, зокрема Пенсійного фонду України, повинна бути спрямована на сприяння у реалізації прав людини, а не на обмеження таких прав із формальних підстав.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують, як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Водночас суд наголошує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише у випадку якщо записи у трудовій книжці не відповідають вимогам чинного на момент їх внесення законодавства, то орган пенсійного фонду повинен вживати заходи з метою перевірки відповідних відомостей, а не покладати тягар негативних наслідків із необґрунтованих підстав на позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У межах заявлених підстав позову, при розгляді цієї справи, судом надавалась оцінка лише питанню неврахування трудової книжки НОМЕР_3 та уточнюючої довідки №410 від 18.06.2020 при вирішенні питання про призначення пенсії. Вказане виключало можливість перевірки всіх умов, визначених законом для прийняття позитивного рішення в користь позивача. Тому, з метою захисту порушених прав та інтересів позивача, відповідача слід зобов`язати повторно розглянути його заяву ОСОБА_1 від 02.07.2020 із урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині судового рішення

Щодо позовної вимоги про зобов`язання виплачувати пенсію, то така задоволенню не підлягає, так як є передчасною, оскільки спір у справі виник на етапі призначення пенсії за віком.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України від 08.07.2020 № 024950003341, про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.07.2020 про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні суду.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 560,50 грн (п`ятсот шістдесят гривень 50 копійки).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ); Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницького області (код ЄДРПОУ - 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100)

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна