Ухвала суду № 942889, 14.06.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-11018/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                        14 червня 2007 року                                                            м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Пилипчук Н.Г., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Гончаренко Р.С.,

за участю:

представника позивача – Краюшкіна О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Богородчанському районі Івано–Франківської області

на рішеннягосподарського суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2004 року

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2005 року

у справі№ А-6/64

за позовомСільськогосподарського виробничого кооперативу «Маяк»

доДержавної податкової інспекції в Богородчанському районі Івано–Франківської області

провизнання недійсним податкового повідомлення – рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2004 року СВК «Маяк» звернувся до суду з позовом до ДПІ в Богородчанському районі про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 02 жовтня 2003 року.

Рішенням господарського суду Івано–Франківської області від 12 жовтня 2004 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2005 року, позов задоволено.

Визнано недійсним податкове повідомлення – рішення ДПІ в Богородчанському районі № 5169/26/03751787 від 02 жовтня 2003 року.

Стягнуто з ДПІ в Богородчанському районі на користь СВК «Маяк» 85, 00 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

В касаційній скарзі ДПІ в Богородчанському районі Івано–Франківської області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального, просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2004 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2005 року, прийняти нове рішення.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти касаційної скарги та просив залишити її без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що відповідно до ч. 4 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ в Богородчанському районі провела позапланову документальну перевірку з окремих питань дотримання вимог податкового законодавства СВК «Маяк» за період з 01 січня 2002 року по 31 грудня 2002 року, за результатами якої було складено акт перевірки № 5169/26/03751787 від 02 жовтня 2003 року.

В акті перевірки було встановлено, що станом на 01 лютого 2002 року податковий борг СВК «Маяк» становив 19442, 00 грн., в тому числі, 19372, 21 грн. по фіксованому сільськогосподарському податку та 69, 79 грн. по збору за забруднення навколишнього природного середовища. В порушення вимог підпункту «а» підпункту 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» СВК «Маяк» реалізовував техніку згідно договорів купівлі – продажу від 05 серпня 2002 року та від 03 травня 2002 року ФГ «Світанок» та передавав в оренду приміщення на загальну суму 52535, 76 грн. без письмового узгодження з податковим органом.

02 жовтня 2003 року ДПІ в Богородчанському районі на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення – рішення № 5169/26/03751787, яким відповідно до підпункту 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила штрафні (фінансові) санкції в сумі 52535, 76 грн. (100 відсотків суми реалізованого майна, яке перебувало в податковій заставі).

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що активи СВК «Маяк» в податковій заставі не перебували, посилаючись на те, що відповідно до положень підпункту 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» право податкової застави по фіксованому сільськогосподарському податку та збору за забруднення навколишнього природного середовища не виникає, оскільки податкова застава виникає лише у випадку не сплати у строки, встановлені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суми податкового зобов’язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, а строки сплати фіксованого сільськогосподарського податку та збору за забруднення навколишнього природного середовища визначені в Законі України «Про фіксований сільськогосподарський податок» та в Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 1999 року № 303, відповідно, а не в Законі України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Однак такий висновок судів, на думку колегії суддів, є передчасним з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» фіксований сільськогосподарський податок та збір за забруднення навколишнього природного середовища відносяться до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів).

Згідно із преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Таким чином, положення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в тому числі, щодо порядку узгодження суми податкового зобов’язання, визначення податкового боргу, податкової застави, відповідальності платника податку за відчуження активів, які перебувають у податковій заставі, без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим, розповсюджуються також на фіксований сільськогосподарський податок та збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Відповідно до положень підпункту 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 вищезгаданого Закону право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації.

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Відповідно до абзацу другого підпункту 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 вищезазначеного Закону під терміном «базовий податковий період» слід розуміти податковий період, визначений відповідним законом з питань оподаткування.

Таким чином, право податкової застави на активи платника податку виникає у випадку несплати ним сум податкового зобов’язання з фіксованого сільськогосподарського податку та податкового зобов’язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, самостійно визначених ним у відповідних розрахунках, в строки, передбачені підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». При цьому строки подачі розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку та розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища визначаються відповідно до підпункту 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з урахуванням базового (податкового) періоду, визначеного в Законі України «Про фіксований сільськогосподарський податок» та в Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 1999 року № 303, відповідно.

Вищевикладене не було взято до уваги судами попередніх інстанцій, які помилково обґрунтували свої рішення неможливістю виникнення податкової застави по фіксованому сільськогосподарському податку та збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами норм матеріального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2004 року та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2005 року підлягають скасуванню, а справа відповідно до ч. 4 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, ч. 2 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Богородчанському районі Івано–Франківської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2004 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2005 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                                Головуючий:  (підпис)      Л.І. Бившева

                                Судді:               (підпис)      М.І. Костенко

                                                          (підпис)      Н.Г. Пилипчук

                                                          (підпис)      Є.А. Усенко

                                                          (підпис)      Т.М. Шипуліна

                      З оригіналом згідно

                               Суддя                                                                Л.І. Бившева