Рішення № 94288859, 20.01.2021, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 425/104/20

Провадження № 2/415/269/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Калмикової Ю.О.,

за участю секретаря Кравченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лисичанську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», третя особа Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Лисичанський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Зміст позовних вимог

07.02.2020 року до Лисичанського міського суду Луганської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», третя особа Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Лисичанський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню відповідно до ухвали Рубіжанського міського суду Луганської області від 15.01.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він, ОСОБА_1 у відповідності до чинного законодавства України з метою отримання відповідних дозволів для реєстрації зброї (бо він мисливець) в листопаді 2019 року звернувся до правоохоронних органів у м. Рубіжне. Але правоохоронними органами м. Рубіжне йому було відмовлено з посиланням на наявність відкритих виконавчих проваджень щодо стягнень з нього заборгованості як з громадянина України. З метою більш детальної інформації по відкритим виконавчим провадженням дізнався, що наявне відкрите виконавче провадження знаходиться у Лисичанському міському відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області.

Так, у листопаді 2019 року адвокат ОСОБА_2 ознайомився з реєстрами виконавчих проваджень та йому стало відомо про те, що в Лисичанському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження ВП № 53909736 за виконавчим написом нотаріуса.

09 січня 2020 року позивач ознайомився з наявними копіями матеріалів виконавчого провадження ВП № 53909736, яке знаходиться в Лисичанському міському відділі державної виконавчої служби.

Йому стало відомо, що 05 жовтня 2016 року Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною був вчинений виконавчий напис на підставі кредитного строкового договору № DNH4KS21900171 від 20.02.2006 року, укладеним між АК КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , за яким стягнено заборгованість у сумі 111 774 (сто одинадцять тисяч сімсот сімдесят чотири) гривні 14 копійок.

Дослідивши зміст виконавчого напису та доданий розрахунок заборгованості позивач дійшов до висновку про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню з наступних підстав:

Вказаний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства України.

Згідно з ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному поряду на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ст.88 Закону України «Про нотаріат»: нотаріус вчиняє виконавчі напис, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, то з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Заборгованість, зазначена у виконавчому написі нотаріуса не є безспірною.

Відсутні підстави, які б свідчили, що банком додержаний передбачений законом трирічний строк з дня виникнення права вимоги для звернення Відповідача (АТ КБ «Приватбанк») 05 жовтня 2016 року до нотаріуса з вимогою про вчинення виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_1 (позивача) заборгованості по строковому кредиту № DNH4KS21900171 від 20.02.2006 року, який виданий строком на 36 місяців (з 20.02.2006 по 20.02.2009 року) в сумі 111 774 ( сто одинадцять тисяч сімсот сімдесят чотири) гривні 14 копійок, враховуючи і те, що у виконавчому написі нотаріусом визначено, що стягнення проводиться за 10 років шість місяців і вісімнадцять днів - що суперечить вимогам ст. 88 Закону України «Про нотаріат», та ст. ст. 257, 258 Цивільного Кодексу України.

Отже, цей виконавчий напис є незаконним, та відповідно таким, що не підлягає виконанню.

На момент звернення АТ КБ «Приватбанк» із заявою 05.10.2016 р. до Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни - про вчинення виконавчого напису, сума заборгованість не була безспірною.

Так, стягувачем АТ КБ «Приватбанк» було значно завищено суми вимог, які були пред`явлені ОСОБА_1 , зокрема: сума заборгованості за строковим кредитом № DNH4KS21900171 від 20.02.2006 року - 6 824, 96 грн.; сума заборгованості за відсотками — 18 311, 24 грн.; пеня - 79 696, 31 грн.; штраф - 5 241,63 грн.; витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису - 1700, 00 грн.

Всього з урахуванням витрат пов`язаних з вчиненням виконавчого напису - 111 774 ( сто одинадцять тисяч сімсот сімдесят чотири) гривні 14 копійок.

Також не зрозуміло, на який підставі ЛТ КБ «Приватбанк» нараховував штрафні санкції (відсотки, пеня, штраф) після закінчення строку дії кредитного договору № DNH4KS21900171 від 20.02.2006 року. Адже термін дії строкового кредитного договору № DNH4KS21900171 чітко вказано - 36 місяців - з 20.02.2006 року по 20.02.2009 рік.

Зазначає, що Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна не могла цього не знати, а отже, вона вчинила виконавчий напис з грубим порушенням чинного законодавства України.

Крім того, по кредитному договору № DNH4KS21900I71 від 20.02.2006 року Рубіжанським міським судом Луганської області вже було винесено судове рішення, а саме - судовий наказ від 25.10.2006 року (справа № 2-Н-33/06), - в якому наказано стягнути з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ «Приватбанк» заборгованість по вищезазначеному кредитному договору у розмірі 8 228,98 грн., з яких: - заборгованість по кредиту 6 824, 96 грн.; заборгованість по відсоткам 1 233, 84 грн.; пеня 170,18 грн. та 56,14 грн. судових витрат.

Отже, незважаючи на те, що вже існує судове рішення по даному питанню (між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав), а саме - судовий наказ, винесений Рубіжанським міським судом Луганської області 25 жовтня 2006 року, АТ КБ «Приватбанк» через десять років все одно звернувся до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису.

На підставі викладеного, позивач просив суд: визнати протиправними дії АК КБ «Приватбанк» при зверненні до приватного нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. та подані їй заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та інші офіційні документи банку для вчинення нею на користь АК КБ «Приватбанк» виконавчого напису 05.10.2016 року.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 05.10.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною і зареєстрований в реєстрі за № 8745, про стягнення заборгованості як з боржника ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» за кредитним строковим договором №DNH4KS21900I71 від 20.02.2006 року у сумі 111 774 гривні 14 копійок .

Визнати протиправними дії приватного нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. при вчиненні нею виконавчого напису від 05.10.2016 року (реєстровий № 8745) про стягнення з ОСОБА_1 на користь АК КБ «Приватбанк» заборгованості в сумі 111 774 ( сто одинадцять тисяч сімсот сімдесят чотири) гривні 14 копійок.

Стягнути з АК КБ «Приватбанк» на користь Позивача ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Надходження позовної заяви та інших заяв до суду

11.02.2020 року ухвалою суду відкрито провадження у цивільній справі № 425/104/20 та призначено до розгляду

25.05.2020 року відповідач надав пояснення на позовну заяву, де зазначив, що позов не визнає і просить відмовити в його задоволенні, оскільки відповідно до укладеного договору №DNH4KS21900171 від 20.02.2006р. ОСОБА_1 20.02.2006р. отримав кредит у розмірі 6824.96 гри. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25.08% на рік на суму залишку заборгованості.

З підписанням відповідної договору клієнт підтвердив свою згоду на те, що він ознайомлений з запропонованими йому "Умовами та правилами надання банківських послуг", умовами кредитування визначені договором, що було засвідчено особистим підписом клієнта.

Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

За змістом обставин викладених у позовній заяві, позивачем не заперечуються обставини підписання договору №DNH4KS21900171 від 20.02.2006 р. отримання кредитних коштів та наявність невиконаного грошового зобов`язання перед банком, а тому згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, дані обставини не підлягають доказуванню.

05.10.2016р. приватним нотаріусом Дніпровського МНО Бондар І.М. було вчинено виконавчий напис №8745, яким запропоновано стягнути з боржника ОСОБА_1 на користь банка заборгованість за договором. №DNH4KS21900171 від 20.02.2006р.

Виконавчий напис був вчинений з дотриманням ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та п. 3.1., 3.2 гл. 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, на підставі наданих банком документів, що підтверджують безспірність заборгованості.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат», п. 3.2 гл. 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою КМУ від 29.06.99 року №1172. для одержання виконавчого напису подаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашена заборгованості.

Отже, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком.

Такої думки притримується Верховний суд України при розгляді справи № 6- 158цс15 від 20 травня 2015 року.

Виконавчий напис №8745 містить необхідну інформацію відповідно до діючого законодавства.

Крім того, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

Договір досі чинний, а отже в кредитора виникає право вимагати виконання обов`язків боржника, передбачених договором, в тому числі й право на примусове стягнення боргу у будь який час, це право виникає до тих пір доки договір є чинним. Право кредитора яке виникає незалежно від строку виконання зобов`язання, передбаченого договором, яке у жодному разі не треба плутати зі строком договору.

Ще одним підтвердженням позиції викладеної вище, є ст.526 ЦК України, у якій зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства. У нашому випадку боржник порушив норму цієї статті та умови договору, які зобов`язався виконувати. Згідно з договору, а також ст. 599 ЦК

України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. У нашому ж випадку умови договору не виконано у повному обсязі. Але Законодавець чітко передбачив, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, це прописано у статті 629 ЦК України. Отже на момент вчинення виконавчого напису Банк мав право на звернення.

В постанові від 15.01.2020р. у справі №305/2082/14-ц (провадження № 14-557 цс) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку:

п. 40. Так, оскільки позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність вчинення нотаріусом виконавчих написів.

Згідно з Постановою №2 від 31.01.1992 року Пленуму Верховного Суду України підставою для визнання виконавчого напису таким, що не піддягає, виконанню може бути тільки встановлений судом факт відсутності бори або менший його розмір. Факти які підтверджують відсутності боргу, або невідповідність суми боргу у позові відсутні.

Договір від 20.02.2006р. укладений між Позивачем та банком, передбачає зобов`язання боржника повернути кредитні кошти в повному обсязі. З огляду на те, що договір не був виконаний достроково, розірваний чи змінений, а також на те, що договір не виконувався належним чином, він продовжує діяти і до сьогодні, оскільки не був виконаний належним чином.

На підставі викладеного просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та справу розглянути без участі представника АТ КБ "ПриватБанк".

03.06.2020 року та 10.07.2020 року приватним нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна надала суду письмове клопотання, в якому просила справу розглядати без її участі.

17.06.2020 року позивач надав додаткові пояснення, в яких зазначив, що відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішенням.

Спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.

Тобто нотаріус не може бути відповідачем у цій категорії справ, оскільки предметом позову є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі.

Справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів.

Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Тобто, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

В таких справах нотаріус є неналежним відповідачем, і може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (постанова Верховного Суду України від 14.08.2019 у справі № 519/77/18).

Одночасно, учинення нотаріусом виконавчого напису — це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувана на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувана на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувана раніше. Мета вчинення виконавчого напису — надання стягувану можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником.

Безспірність заборгованості боржника, у тому числі й унаслідок цивільно-правової відповідальності, — це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).

Учинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним переліком с підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Боржник має право у судовому порядку оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис — як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частіші розміру заборгованості, або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад неповідомлення боржника про вимогу кредиторах так і необґрунтованість вимог до боржника).

Разом з тим законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017р. №6-887цс17.

Факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу про заборгованість боржника не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року по справі № 310/9293/15 (ЄДРСРУ № 71825964).

Таким чином, при вчиненні оспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом Бондар І.М. порушено вимоги ст. 88 Закону України. «Про нотаріат», оскільки сума заборгованості Позивача ОСОБА_1 не була безспірною. На підставі викладеного, просив суд задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

23.12.2020 року приватним нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна надала суду письмове клопотання, в якому просила справу розглядати без її участі.

20.01.2021 року представник позивача надав письмове клопотання, в якому просив справу розглядати без його участі та без участі позивача.

Доводи особи, яка подала позов

Позовна заява мотивована тим, що позивач вважає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надав.

Представник позивача - адвокат Приходько Є.В. в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав письмове клопотання, в якому просив справу розглядати без його участі та без участі позивача. Позов просив задовольнити.

Відповідач - представник АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду письмові пояснення, в яких просив справу розглядати без участі їх представника, проти задоволення позову заперечував з підстав викладених в поясненнях.

Третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, надала письмове клопотання, в якому просила справу розглядати без її участі.

Третя особа – представник Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, у встановлений судом строк, на адресу суду клопотань про відкладення розгляду справи або відзиву на позов не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими наступні фактичні обставини справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

З матеріалів справи вбачається, що згідно з виконавчого напису, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, за реєстром №8745 від 05.10.2016 р. з ОСОБА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , який є Боржником та кредитним договором № DNH4KS21900I71 від 20.02.2006 року, укладеним ним із ПАТ «КБ ПриватБанк», далі іменований – Стягувач, заборгованість за кредитним договором № DNH4KS21900I71 від 20.02.2006 року.

Вимоги ПАТ «КБ ПриватБанк» у розмірі:

Залишок заборгованості за кредитом – 6824,96 грн.

Залишок заборгованості за відсотками – 18311,24 грн.

Пеня – 79696,31 грн.

Штраф – 5241,63 грн.

Витрати пов`язані з вчиненням виконавчого напису – 1700,00 грн.

Всього 111774, 14 грн.

Строк за який провадиться стягнення, - десять років шість місяців вісімнадцять днів, а саме з 20.02.2006року по 07.09.2016 року.

Згідно з заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» від 28.04.2017 року, зазначено клопотання про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження від 31.05.2017 р. ВП №53909736, старшого державного виконавця Рубіжанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Мохно Аліни Олексіївни відкрила виконавче провадження з виконання виконавчого напису №8745 від 05.10.2016 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 111774,14 грн.

Згідно з платіжного доручення №PROM4BVNLL від 04.05.2017 р. ПАТ «ПриватБанк» сплачено авансовий внесок у виконавчому провадженні №8745 2235,48 грн.

Згідно з судового наказу №2-н-33/06 від 25.10.2006 р., виданого Рубіжанським міським судом Луганської області з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору 6824,96 грн. та за відсотками за користування кредитом в сумі 1233,84 грн., пеня 170,18 грн., всього 8228,98 грн., суд. збір в сумі 56,14 грн.

Згідно з розрахунку заборгованості за кредитним договором № DNH4KS21900I71 від 20.02.2006 року станом на 07.09.2016 року загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 6824,96 грн.; загальний залишок заборгованості за процентами 18311,24 грн.; погашено пені в т.ч. списано 63748,89 грн.; загальна сума нарахованої пені 79696,31 грн.; всього заборгованість за кредитом 104832,51 грн.; штраф (фіксована частина) 500,00 грн.; штраф (відсоток від суми заборгованості) 5241,63 грн.; разом 110574,14 грн.

Мотивувальна частина

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 05.10.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. на підставі ст.ст. 87-91 ЗУ «Про нотаріат» та відповідно до п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ 29.06.1999 року за № 1172, видано виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 8745.

Відповідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

У п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.

Згідно з п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року, № 1172 для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі № 754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Судом встановлено, що відповідно до судового наказу від 25.10.2006 р. №2-н/33/06 з позивача вже стягується заборгованість за кредитним договором № DNH4KS21900I71 від 20.02.2006 року, а саме: заборгованість по тілу кредиту в сумі - 6824,96 грн. по відсотками за користування кредитом в сумі 1233,84 грн., пеня 170,18 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

Таким чином, вимоги ПАТ «ПриватБанка» до приватного нотаріуса вчинити виконавчий напис щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №DNH4KS21900I71 від 20.02.2006 року, за яким вже набрало законно сили рішення, а саме судовий наказ, не є безспірними.

Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Приймаючи до уваги, що виконавчий напис приватного нотаріуса був вчинений в порушення вимог Закону «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.

За встановлених обставин оспорюваний виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Щодо визнання протиправними дії АК КБ «Приватбанк» при зверненні до приватного нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. та подані заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та інші офіційні документи банку для вчинення нею на користь АК КБ «Приватбанк» виконавчого напису 05.10.2016 року слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють виконавчі написи. Глава 14 Закону зазначає порядок і умови за яких вчиняється виконавчий напис.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до норм діючого законодавства України звертатись до нотаріуса для вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості не є протиправною дією.

Таким чином, зазначені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо визнання дій приватного нотаріуса протиправними, слід зазначити наступне.

Вимоги пред`являються позивачем до відповідача чи до відповідачів, а приватний нотаріус у даній справі є третьою особою, що позбавляє суд можливості розглядати вимоги пред`явлені до нотаріуса. Крім того, суд зазначає, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Суд погоджується з доводами позивача, що нотаріус не є належним відповідачем.

Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій і метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

Спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.

Тобто нотаріус не може бути відповідачем у цій категорії справ, оскільки предметом позову є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі.

Справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів.

Суд враховує, що зазначена правова позиція підтримується Верховним Судом (постанова від 14.08.2019 р. у цивільній справі 519/77/18).

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача до приватного нотаріуса задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжним дорученням № 0.0.1577436969.1 від 11.01.2020 року про сплату судового збору в сумі 840,80 грн.

Приймаючи до уваги вимоги ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 280,27 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», третя особа Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Лисичанський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, виданий 05.10.2016 року, реєстровий №8745 про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», таким що не піддягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 280 (двісті вісімдесят) грн. 27 коп.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року) апеляційні скарги подаються до або через суд першої інстанції, тобто апеляційна скарга може бути подана до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», місцезнаходження за адресою: буд. 50, вул. Набережна Перемоги, м. Дніпро, 49094, Україна, код ЄДРПОУ 14360570.

Третя особа: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, місцезнаходження за адресою: буд. 6/9, вул. Центральна, м. Дніпро, 4900, реєстраційний номер невідомо.

Третя особа: Лисичанський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, місцезнаходження за адресою: буд. 53, вул. Менделєєва, м. Лисичанськ, 93100, реєстраційний номер невідомо.

СУДДЯ Ю. О. КАЛМИКОВА