Рішення № 94288301, 13.01.2021, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/4842/20

Провадження № 2/206/117/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря с/з Гергіль Ю.І.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Секістова Тетяна Іванівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Міністерства юстиції України Русецька Оксана Олександрівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

І. Стислий виклад позиції позивача.

З урахуванням уточненої позовної заяви, позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.05.2014 між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір за умовами якого останньому був надано кредит у розмірі 6841,04 грн. для погашення заборгованості за договором про відкриття кредитної карти у визначений спосіб, та який позичальник зобов`язаний повернути у визначений строк (термін). ПАТ «Альфа-Банк» відступив свої права ТОВ «Кредитні Ініціативи» 21.06.2016, яке відступило право вимоги ТОВ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА», які в свою чергу відступили право вимоги ТОВ «Вердикт Капітал». 04.09.2020 ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Секістової Тетяни Іванівни, якою був вчинений виконавчий напис, на підставі якого було звернено стягнення грошових сум з боржника на користь ТОВ «Вердикт Капітал» у сумі 54947,70 грн. Цей виконавчий напис, на думку позивача, є незаконним, та відповідно таким, що не підлягає виконанню, обґрунтування чого полягає в наступному: виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172. З наданих нотаріусу для вчинення виконавчого напису документів вбачається, що на момент звернення з заявою про вчинення виконавчого напису сума заборгованості не була безспірною. Стягувач не надав нотаріусу документи, що дозволяють чітко встановити розмір цієї заборгованості, а саме засвідчену стягувачем виписку з особового рахунку боржника з зазначенням суми заборгованості та строків її погашення. Також виконавчий напис було поставлено на звичайній письмовій угоді без нотаріального посвідчення. Стягнення заборгованості згідно з виконавчим написом проводиться за період з 16.01.2019 по 11.03.2020, що не відповідає строку позовної давності для вчинення виконавчого напису нотаріуса та становить більше трьох років з моменту виникнення права вимоги. Також, нотаріус не повідомляла боржника про те, що до неї звернулися з заявою про вчинення виконавчого напису, що створює ситуацію коли боржник не міг ніяким чином заперечувати проти незаконно нарахованих сум і відповідно нотаріус не мала вчиняти виконавчий напис оскільки нею не була перевірена безспірність вимог кредитора (відповідача). Неповідомлення боржника про вимогу кредитора є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Відтак, позивач просив визнати виконавчий напис, вчинений 04.09.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Тетяною Іванівною і зареєстрований в реєстрі за № 604, про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню (а.с. 1-3, 35-38).

Від третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Секістової Тетяни Іванівни до суду надійшли письмові пояснення, згідно яких остання просила справу розглядати без її участі та зазначила, що захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне в стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, яке існує поки суд не встановить протилежного (а.с. 91-92).

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, просив позов задовольнити.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

26.10.2020 позивачем подано дану позовну заяву з додатками (а.с. 1-12).

27.10.2020 позивачем було подано заяву про забезпечення позову з додатками (а.с. 14-24).

28.10.2020 ухвалою суду заяву позивача про забезпечення позову повернуто позивачу ОСОБА_1 (а.с. 27-28).

28.10.2020 ухвалою судді позовну заяву залишено без руху (а.с. 31-32).

02.11.2020 позивачем подано уточнену позовну заяву з додатками та уточнену заяву про забезпечення позову з додатками (а.с. 35-45, 47-55).

03.11.2020 ухвалою суду заяву позивача про забезпечення позову повернуто позивачу ОСОБА_1 (а.с. 58-59).

11.11.2020 відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 07.12.2020, залучено приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Міністерства юстиції України Русецьку Оксану Олександрівну в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (а.с. 62).

07.12.2020 підготовче судове засідання відкладено на 28.12.2020 у зв`язку з неявкою відповідача (а.с. 69).

28.12.2020 судом закінчено підготовчі дії, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 13.01.2021 (а.с. 84).

30.12.2020 від третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Секістової Тетяни Іванівни надійшли письмові пояснення (а.с. 91-92).

У судові засідання призначені 07.12.2020, 28.12.2020 та 13.01.2021 відповідач, повідомлений про дату та час судового засідання, не з`явилася, в зв`язку із чим, за наявності підстав, визначених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

13.01.2021 під час розгляду справи судом заслухано позивача, досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи (а.с. 100).

13.01.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно копії виконавчого напису від 04.09.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Т.І. звернено стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором № 490916037 від 23.05.2014 укладеним з АТ «АЛЬФА-Банк» правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВ «Кредитні ініціативи», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВ «Вердикт Капітал» по заборгованості за кредитним договором. Сума заборгованості складає 54447,70 грн., а саме: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 6630,50 грн., прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 10612,30 грн., строкова заборгованість за сумою кредиту становить 568,85 грн., строкова заборгованість за комісією становить 1070,47 грн., строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 18265,58 грн., строкова заборгованість за штрафами і пенями становить 17300 грн. За вчинення виконавчого напису стягнуто плату зі стягувача в розмірі 500,00 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача (а.с. 4, 39).

23.05.2014 між позивачем ОСОБА_1 (далі - Позичальник) та ПАТ «Альфа-Банк» (далі - Банк) було укладено кредитний договір № 490916037, згідно змісту якого Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник приймає кредит на наступних умовах: сума кредиту – 6841,04 грн., процентна ставка – 39,90%, дата остаточного повернення – 26.05.2019 (а.с. 40-43).

Відповідно до копії постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП № 63137808 від 02.10.2020, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька О.О. постановила звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у ПП «АДОНІС» здійснювати відрахування із доходів боржника у розмірі 20 відсотків до виплати загальної суми боргу 61011,47 грн. (з яких: 54947,70 грн. – борг на користь стягувача, 5494,77 грн. – основна винагорода на користь приватного виконавця, 569,00 грн. – витрати виконавчого провадження (а.с. 17-19, 50-52).

ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача та представником відповідача щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої ст. 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Цими актами є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі в тексті - Порядок) та Постанова КМУ від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі - Перелік).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі № 405/1015/17.

Тому, суд при вирішенні спору не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №6-887цс17 та постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 03.10.2019 по справі № 753/7572/18.

Водночас контекстний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі.

Так, ТОВ «Вердикт Капітал» своїм правом на подання відзиву та доказів не скористалися, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Секістова Тетяна Іванівнадо своїх письмових пояснень документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис не надала, таким чином доводи позивача щодо відсутності безспірності розміру грошових вимог банку до позивача не спростовані, а тому слід вважати, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису існувала спірна заборгованість перед стягувачем.

Окрім цього, суд звертає увагу, що ТОВ «Вердикт Капітал» не було надано обґрунтованого розрахунку заборгованості, який би містив обчислення, порядок нарахування сум (множення, додавання, нарахування процентів та інше) та підстави такого нарахування.

Крім того, законом передбачена процедура судового контролю за результатами вчинення нотаріусами виконавчих написів, тому при встановлені в судовому порядку, що сума заборгованості запропонована до стягнення не є безспірною, виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, а кредитор набуває права на стягнення заборгованості шляхом звернення до суду.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2019 по справі № 161/6092/18-ц.

Згідно з підпунктом 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що у разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Так, з огляду на долучені представником позивача копії документів та його позиції стосовно відсутності заборгованості, а також враховуючи, що відповідач не подав відзив, судом було встановлено наявність спору щодо заборгованості, відтак сума заборгованості запропонована до стягнення не є безспірною.

Також, суд констатує відсутність факту повідомлення позивача про наявність до нього письмової вимоги про усунення порушень, оскільки відповідач не надав суду доказів того, що позивачу направлялася ця вимога.

За таких умов суд вважає, що у позивача не виникло обов`язку щодо виконання претензії відповідача, а тому вчинення виконавчого напису за заявою ТзОВ «Вердикт Капітал» не ґрунтувалося на вимогах закону.

Аналогічна правова позиція стосовно доведення боржникові відомостей про перехід права вимоги до нового кредитора висловлена Верховним Судом у Постанові від 11.07.2019 по справі №461/4609/16-ц (провадження № 61-25315св18).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції на момент вчинення виконавчого напису) Ї «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Так, судом встановлено, що серед документів наданих відповідачем нотаріусу для вчинення виконавчого напису оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку був відсутній, оскільки такий взагалі не укладався між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк».

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 04 вересня 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Укладений між банком та позивачем кредитний договір № 490916037 від 23.05.2014 не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в своїй постановах від 12.03.2020 та від 15.04.2020 у справах № 757/24703/18-ц та № 158/2157/17 відповідно.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, щодо наявності підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, вислухавши доводи позивача, суд приходить до обґрунтованого висновку, що позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Секістова Тетяна Іванівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Міністерства юстиції України Русецька Оксана Олександрівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, отже суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ на користь позивача витрати у розмірі 840,80 грн., понесені ним, щодо сплати судового збору.

На підставі викладеного та керуючись Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, ст.ст. 34, 39, 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 15, 16, 18, 202 ЦК України, ст.ст. 1-5, 10, 12, 13, 76-89, 95, 141, 258, 259, 264, 265, п. 15, п.п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5Б, ЄДРПОУ 36799749), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Секістова Тетяна Іванівна (місцезнаходження: 03058, м. Київ, вул. Гетьмана, буд. 36, прим. 4, літ. «А»), приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Міністерства юстиції України Русецька Оксана Олександрівна (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 38, прим. 4) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 04.09.2020, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Тетяною Іванівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 490916037 від 23.05.2014 в розмірі 54447,70 грн.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 21.01.2021.

Головуючий суддя: К.С. Маштак