Рішення № 94286318, 18.01.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2021м. ДніпроСправа № 904/2870/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайд Авто Груп", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструмент Діпі", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 8 175, 90 грн

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Сергієнко М.О.

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прайд Авто Груп" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструмент Діпі" про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 8 175, 90 грн, з них: 7 659, 21 грн - сума основного боргу, 261, 64 грн - 3 % річних та 255, 05 грн - інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 03.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу для подання відзиву встановлено 15-тиденний строк з дня отримання (вручення) даної ухвали.

Ухвалою суду від 22.10.2020 здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального провадження та призначено підготовче засідання на 23.11.2020.

09.11.2020 від позивача надійшли письмові пояснення по справі та клопотання про розгляд справи без участі позивача в судовому засіданні.

16.12.2020 від позивача вдруге надійшло клопотання про розгляд справи без його участі в судовому засіданні.

Ухвалою від 23.11.2020 відкладено підготовче засідання на 21.12.2020.

Ухвалою суду від 21.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.01.2021.

12.01.2021 від позивача втретє надійшло клопотання про розгляд справи без його участі в судовому засіданні, в якому позивач також зазначив, що повністю підтримує позовні вимоги та просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Сторони участі своїх представників у судовому засіданні як у межах підготовчого провадження, так і під час розгляду справи по суті не забезпечили. Відповідач відзиву на позов у встановлений судом строк не надав.

Суд наголошує на тому, що зі своєї сторони ним здійснені всі необхідні заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи за місцезнаходженням останнього згідно з матеріалами справи та інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Ухвали у справі надсилались судом завчасно у відповідності до норм, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, та з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

До суду повернулись поштові відправлення на адресу відповідача з копіями ухвал суду від 03.06.2020, від 22.10.2020 та від 23.11.2020, до яких додані довідки оператора поштового зв`язку про закінчення встановленого строку зберігання.

Вказаний факт свідчить про належне повідомлення відповідача про виклик до суду у відповідності до статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, але останній не скористався процесуальними правами на участь свого представника у судовому засіданні та на подання відзиву на позов.

Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Нормами статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів. Тож, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень сторонам були створені належні умови для надання доказів та заперечень.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. При цьому, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Тож, суд, з урахуванням клопотань позивача, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

18.01.2021 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи, досліджено докази, наявні у матеріалах справи.

18.01.2021 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прайд Авто Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інструмент Діпі" був укладений договір поставки шляхом прийняття замовлення покупця до виконання; позивач поставив даний товар, а відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання в частині повної оплати.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Позивач згідно з видатковою накладною № 3483 від 27.03.2019 (арк. с. 7) та експрес-накладною служби кур`єрської доставки Нова Пошта № 59998076873258 (арк. с. 9) поставив відповідачу товар на суму 12 427, 26 грн, а саме – набір ключів комбінованих 6-32 мм, 26 предметів (код УКТЗЕД 8204110000).

Відповідач отримав вказаний товар без заперечень та зауважень, про що свідчать підпис його представника та відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструмент Діпі" на видатковій накладній № 3483 від 27.03.2019.

Позивач стверджує, що відповідач оплату отриманого ним товару здійснив частково, зокрема: 19.09.2019 на суму 1 000 грн, 10.10.2019 на суму 1 267, 85 грн, 28.10.2019 на суму 1 500 грн, 14.11.2019 на суму 1 000 грн.

У підтвердження здійснених відповідачем часткових платежів позивач надав виписки по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайд Авто Груп" в АТ "Укрсиббанк" (арк. с. 10-17). З наданих банківських виписок вбачається, що призначенням здійснених відповідачем платежів вказано договір поставки № 185 від 05.05.2017, тоді як за матеріалами справи письмовий договір між сторонами не укладався.

Відповідно до наданих позивачем письмових пояснень, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прайд Авто Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інструмент Діпі" був укладений договір № 185 від 05.05.2017, строк дії якого закінчився 31.12.2018. Тому поставка товару від 27.09.2019, щодо оплати відповідачем якого виник спір, здійснена не в межах та не на підставі договору № 185 від 05.05.2017. Тож, позивач зазначив, що при формуванні товаросупровідних документів (рахунку-фактури, видаткової накладної), через технічну помилку, в цих документах випадково відобразилось посилання на договір поставки № 185 від 05.05.2017, у зв`язку з чим відповідач здійснив часткову оплату товару із призначенням платежу "Оплата за товар згідно договору поставки № 185 від 05.05.2017".

Таким чином, сума заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар згідно з видатковою накладною № 3483 від 27.03.2019 становить 7 659, 21 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач 08.04.2020 направив на адресу відповідача претензію з вимогою погасити наявну заборгованість з урахуванням 3% річних та суми інфляційних втрат (арк. с. 18-22).

Відповідач відповіді на претензію не надав, своїх зобов`язань з оплати залишку вартості товару не виконав.

Зазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду з даними позовом, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу за поставлений товар у розмірі 7 659, 21 грн, 3% річних у розмірі 261, 64 та суму інфляційних втрат у розмірі 255, 05 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України); дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 цього Кодексу встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати: - безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; - з акту управління господарською діяльністю; - з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; - внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; - у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

У відповідності до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями частини 1 статті 181 Господарського кодексу України передбачено можливість укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи зі змісту норм статей 11, 202, 509, 712 Цивільного кодексу України та статей 173-175, 265 Господарського кодексу України, фактичні дії сторін даної справи свідчать про існування між ними відносин поставки, в результаті чого у відповідача виникло зобов`язання по оплаті отриманого ним товару.

Щодо суми основного боргу

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче

Строк виконання обов`язку по оплаті товару сторонами не визначений з огляду на укладення договору поставки у спрощений спосіб.

За приписами частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З урахуванням наведеного відповідач повинен був розрахуватись за поставлений позивачем товар за видатковою накладною № 3483 від 27.03.2019 - в дату поставки товару відповідно до експрес-накладної № 59998076873258, тобто 29.03.2019. Таким чином, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості поставленого позивачем товару є таким, що настав.

Відповідач своїх зобов`язань з повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару не виконав, у зв`язки з чим за ним перед позивачем обліковується заборгованість у загальні сумі 7 659, 21 грн.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язань припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем за поставлений товар відповідачем суду не надано.

Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині суми основного боргу в розмірі 7 659, 21 грн визнаються судом обґрунтованими.

Щодо сум інфляційних втрат та 3% річних

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивач за порушення відповідачем зобов`язання по оплати отриманого ним товару заявив до стягнення з останнього інфляційні втрати в розмірі 255, 05 грн за період з квітня 2019 року по квітень 2020 року та 3% річних у розмірі 261, 64 грн за період з 30.03.2019 по 18.05.2020.

Нормою частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань за визначений ним період судом виявлено помилку в розмірі сукупного індексу інфляції за період з квітня 2019 року по квітень 2020 року, а саме: позивачем застосовано значення сукупного індексу інфляції в розмірі 103, 33, тоді як вірним за цей період є значення в розмірі 103, 12. Після здійсненого судом перерахунку сума інфляційних нарахувань становить 239, 33 грн.

Перевіркою наданого позивачем розрахунку 3% річних судом встановлено його обґрунтованість та арифметичну правильність.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в розмірі 239, 33 грн, а в частині 3% річних – у повному обсязі. У позовних вимогах про стягнення інфляційних втрат у розмірі 15,72 грн слід відмовити.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 2 098, 12 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 202, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструмент Діпі" (49000, м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 25, оф. 314; ідентифікаційний код 39831051) на Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайд Авто Груп" (01042, м. Київ, вул. Ігоря Брановицького, буд. 3, пов. 2, каб. 26; ідентифікаційний код 39893830) основний борг у розмірі 7 659, 21 грн, інфляційні втрати в розмірі 239, 33 грн, 3% річних у розмірі 261, 64 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 098, 12 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 15, 72 грн.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного тексту рішення - 20.01.2021.

Суддя В.І. Ярошенко