Ухвала суду № 94284088, 20.01.2021, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

Копія.

154/2758/19

1-кп/154/34/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року м. Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Каліщука А.А.,

за участю секретаря судового засідання Павлович Ю.М.,

прокурора Мельника М.Л.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

захисника Гай І.М.,

потерпілих: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника потерпілої Лесика С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Володимир-Волинського міського суду угоду про примирення у кримінальному провадженні № 12019030060000122 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

11.09.2019 року із Володимир-Волинської місцевої прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадження № 12019030060000122 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України.

Під час судового розгляду надано угоду про примирення.

Перевіривши угоду про примирення на відповідність вимогам КПК України та КК України, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.7 ст.474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону.

За умовами угоди про примирення обвинувачена ОСОБА_1 визнала свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України.

На момент укладення угоди ОСОБА_1 повністю відшкодувала потерпілим шкоду.

У п. 6 угоди сторони погодили покарання за ч. 2 ст. 185 КК України та на підставі ч.1 ст. 70 КК України покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК України, тобто звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Проте, на думку суду, призначення узгодженого сторонами угоди покарання із звільненням обвинуваченого відбування покарання не відповідає загальним засадам призначення покарання, меті покарання та вимогам ст. 75 КК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини КК України та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправленя особи та попередження вчинення нових злочинів.

Санкція ч.2 ст. 185 КК України передбачає покарання у виді арешту, обмеження волі та позбавлення волі.

Згідно з ч. 2 ст. 75 КК України суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При цьому, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи (ч.1 ст. 75 КК України).

Проте, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачена ОСОБА_1 неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності за вчинення умисних, корисливих злочинів, судимість за які не погашена, після відбуття покарання, знову обвинувачується у вчиненні умисного, корисливого злочину, що свідчить про суспільну небезпеку обвинуваченої, свідоме небажання стати на шлях виправлення, стійкість на вчинення умисних корисливих злочинів, а тому звільнення її від відбування покарання з випробуванням суперечить загальним засадам призначення покарання.

Суд приходить до висновку, що за своїм змістом вищевказана угода спрямована винятково на задоволення приватного інтересу обвинуваченої щодо звільнення її від відбування покарання, без урахування інтересів держави (суспільства).

Аналізуючи зміст угоди про примирення, враховуючи дані про особу обвинуваченої та беручи до уваги, що укладення угоди спрямовано лише винятково на задоволення приватного інтересу обвинуваченої в частині призначення покарання, зі звільненням її від відбування з випробуванням, а тому суд прийшов до висновку, що умови угоди суперечать загальним засадам призначення покарання, меті покарання та не відповідають суспільним інтересам, що позбавляє суд ухвалити законний та обґрунтований вирок за наслідками угоди і є підставою для відмови у затвердженні угоди.

Керуючись ч.7 ст. 474 КПК України суд,

постановив:

Відмовити у затвердженні угоди про примирення, укладеної 04.12.2020 р. між потрепілою ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та обвинуваченою ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12019030060000122 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України.

Головуючий: А.А Каліщук