Вирок № 94283658, 21.01.2021, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 640/6737/17

н/п 1-кп/953/69/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2021 р. Київський районний суд м. Харква у складі:

головуючого - судді Зуба Г.А.,

за участю секретарів - Черниш О.М. , Шаповала Є.Б.,

прокурора – Суворової Ю.О.,

захисника - Булах-Кобець. С.В.,

потерпілого - ОСОБА_1 ,

представника потерпілого – Абросимова О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганськ, громадянина України, розлученого, з вищою освітою, офіційно не працюючого,раніше не судимого, який має на утриманні малолітню доньку – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та мешкає та адресою: АДРЕСА_1 , в скоєні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч.1 КК України , -

встановив:

ОСОБА_2 04.08.2016р. приблизно о 09.00, керував технічно справним автомобілем “AUDI A4 QUATTRO’’ р.н. НОМЕР_1 та рухався по вул. Жилярді м.Харкова зі сторони вул. Шевченка в напрямку вул. Чебишева зі швидкістю приблизно 60 км/год. В той же час, по вказаній вулиці попереду нього в попутному напрямку рухався мотоцикл “SUZUKI C90 VL-1500’’ р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 зі швидкістю приблизно 20 км/год.

Під час руху по вказаній вулиці, в районі будинку 68, ОСОБА_2 ,наближаючись до нерегульованого перехрестя з пров. Чебишева, діючи необережно, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння , хоча повинен був і міг їх передбачити, грубо порушив вимоги п.п. 10.1 Правил дорожнього руху України,згідно з яким: - п. 10.1 ,,Перед початком руху, перестроювання та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху”, та допустив зіткнення з мотоциклом “SUZUKI C90 VL-1500” р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який виконував маневр повороту ліворуч на пров. Чебишева м. Харкова з увімкненим сигналом лівого повороту.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, згідно висновку судово-медичної експертизи № 965-А/16 від 22.08.2016, у потерпілого ОСОБА_1 мали місце ушкодження: закритий уламковий перелом зовнішньої кісточки лівої гомілки із зсувом, рвано-забита рана лівої області п`ятки, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої ступеню тяжкості, що спричинили за собою тривалий розлад здоров`я.

Порушення п.п. 10.1 Правил дорожнього руху України ОСОБА_2 , які згідно висновку судової авто-технічної експертизи № 231/17 від 21.03.2017 знаходяться в причинному зв`язку з подією та наслідками,виразилися в тому, що він, керуючи автомобілем “AUDI A4 QUATTRO”, не врахував дорожню обстановку, проявив неуважність і при змінні напрямку свого руху ліворуч, не впевнився в безпеці своїх дій, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з мотоциклом “SUZUKI C90 НОМЕР_3 ”, під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по переду, у попутному з ним напрямку і виконував поворот на ліво,що потягло вказані наслідки.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.. 286 ч.1 КК України визнав частково, вважає, що в діях водія мотоциклу ОСОБА_1 також є вина , крім того пояснив, що 04.08.2016 приблизно о 09.00, він керував технічно справним автомобілем “AUDI A4 QUATTRO’’ р.н. НОМЕР_1 та рухався по вул. Жилярді м.Харкова зі сторони вул. Шевченка в напрямку вул. Чебишева зі швидкістю приблизно 60 км/год близько 0.5 від осевій лінії . В той же час, по вказаній вулиці попереду нього в попутному напрямку десь на відстані 1 м від правого бордюру рухався мотоцикл “SUZUKI C90 VL-1500’’ р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який з увімкнутим лівим показником повороту , почав здійснювати маневр повороту ліворуч , коли він побачив мотоцикл, до здійснив маневр ліворуч на зустрічну смугу, але уникнути ДТП не зміг , ударив мотоцикл та зупинився вдарившись о бордюр зліва на зустрічній смузі руху, не заперечує, що потерпілий ОСОБА_4 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження в наслідок ДТП. Позов потерпілого не визнає , вважає його не доведеним, а вину обоюдною.

Незважаючи на часткове визнання своєї провини, вина ОСОБА_2 у скоєні кримінального правопорушення , в об`ємі визнаним судом встановленим, підтверджується дослідженими судом, належними та допустимими доказами:

- показаннями потерпілого ОСОБА_1 , який повідомив суду, він 04.08.2016 приблизно о 09.00, керував технічно справним мотоциклом “SUZUKI C90 VL-1500’’ р.н. НОМЕР_4 рухався по вул. Жилярді м.Харкова зі сторони вул. Шевченка в напрямку вул. Чебишева зі швидкістю приблизно 20 км/год., була тягучка, він був у лівому ряду , правий був занятий іншими машинами , він почав виконувати поворот ліворуч на пров.Чебишева, більша частина мотоциклу вже була на зустрічній смузі, а заднє колесо знаходилось на подвійній лінії розмітки , де є розрив для повороту ліворуч , в цей час відбулося зіткнення з автомобілем ауді, права передня частини ауді вдарила його у ліву ногу, внаслідок чого він отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження;

- висновком експерта № 965-А/16 від 22.08.2016р. згідно висновків якого: у зв`язку з подією , можливо 04.08.2016р. у ОСОБА_1 мали місце - закритий уламковий перелом зовнішньої кісточки лівої гомілки із зсувом, рвано-забита рана лівої області п`ятки, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої ступеню тяжкості, що спричинили за собою тривалий розлад здоров`я (т.1 а.с. 99);

- висновком експерта №837-ая/16 від 14.12.2016 згідно висновків якого: 1.На момет експертного огляду і до ДТП,робоча гальмівна система мотоцикла “Сузукі” р.н НОМЕР_2 перебувала в працездатному стані,при якому були відсутні будь-які несправності,які могли б впливати на її вихідні параметри. 2.На момент експертного огляду і до ДТП, рульове керування мотоцикла “Сузукі” р.н. НОМЕР_2 знаходилося в працездатному стані, при якому були відсутні будь-які несправності, які могли б впливати на його вихідні параметри. 3.На момент експертного огляду і до ДТП ходова частина мотоцикла “Сузукі” р.н. НОМЕР_2 знаходилася в працездатному стані,при якому були відсутні будь-які несправності, які б могли б вливати на її вихідні параметри. 4-5. З причин, вказаних у дослідницькій частині висновку, вирішення питань: “Якщо на момент огляду гальмівна система,рульове управління та ходова частина несправності, то коли виникла дана несправність:до, в момент або після ДТП?” та “Чи міг водій перед початком експлуатації мотоцикла “Сузукі” р.н. НОМЕР_2 виявити дані несправності?”, позбавлене логічного сенсу. (т.1 а.с. 101--109);

- висновком експерта №836-ая/16 від 13.12.2016 згідно якого: 1.На момент експертного огляду і до ДТП, робоча гальмівна система автомобіля “Ауді”р.н. НОМЕР_5 перебувала в працездатному стані,при якому були відсутні будь-які несправності, які могли б впливати на її вихідні параметри. 2.На момент експертного огляду і до ДТП,рульове керування автомобіля “Ауді”р.н. НОМЕР_5 знаходилися у працездатному стані, при якому були відсутні будь-які несправності, які могли б впливати на її вихідні параметри. 3.На момент експертного огляду ходова частина автомобіля “Ауді”р.н. НОМЕР_5 знаходилися у працездатному стані, при якому були відсутні будь-які несправності, які могли б впливати на її вихідні параметри .З причин вказаних у дослідницькій частині висновку відповісти на питання “Чи працездатна до ДТП ходова частина на автомобілі “Ауді” р.н. НОМЕР_5 ”, не представляється можливим. 4-5.З причин вказаних у дослідницькій частині висновку, вирішення питань: “Якщо на момент огляду гальмівна система,рульове управління та ходова частина несправні,то коли виникла дана несправність:до, в момент або після ДТП?” та “Чи міг водій перед початком експлуатації автомобіля “Ауді” р.н. НОМЕР_5 виявити дані несправності?”, у відношенні робочої гальмівної системи та рульового керування, позбавлене логічного сенсу. З причин,вказаних у дослідницькій частині висновку,відповісти на питання: “Якщо на момент огляду гальмівна система,рульове управління та ходова частина несправні, то коли виникла дана несправність:до, в момент або після ДТП?” та “Чи міг водій перед початком експлуатації автомобіля “Ауді” р.н. НОМЕР_5 виявити дані несправності?”,у відношенні до ходової частини,не представляється можливим (т.1 а.с. 111-122);

- висновком експерта №835-ая/16 від 19.12.2016 згідно висновків якого: 1-3. В момент первинного контакту автомобіль “Ауді” р.н. НОМЕР_5 передньою правою частиною контактував із лівою боковою частиною мотоцикла “Сузукі” р.н. НОМЕР_2 . При цьому взаємне розташування транспортних засобів в момент первинного контакту, було таким,що,найімовірніше за все,кут між поздовжньою віссю автомобіля “Ауді” р.н. НОМЕР_2 був близьким до 100 . 4.З причин вказаних у дослідницькій частині висновку відповісти на питання: “Де розташоване місце зіткнення автомобіля “Ауді” р.н. НОМЕР_5 з мотоциклом “Сузукі” р.н. НОМЕР_2 ?”, не представляється можливим (т.1 а.с. 125-140);

- висновком експерта №231-ая/17 від 21.03.2017 згідно висновків якого: За показами потерпілого ОСОБА_1 .1. У розглядаємій дорожній ситуації водій автомобіля “Ауді” р.н. НОМЕР_5 ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п 10.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, перебувають у причинному зв`язку із ДТП. 3.Технічна можливість запобігання зіткнення транспортних засобів для водія автомобіля “Ауді” р.н. НОМЕР_5 ОСОБА_2 визначалася виконанням ним вимог п 10.1 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. 4.З причин, вказаних у дослідницькій частині висновку, вирішення питання “Як повинен був діяти водій мотоцикла “Сузукі” р.н. НОМЕР_2 ., ОСОБА_1 в даній дорожній обстановці відповідно Правил дорожнього руху України? ” в аспекті запобігання ним цієї дорожньо-транспортної пригоди,позбавлено логічного сенсу. 5.У діях водія мотоцикла “Сузукі” р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_1 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, перебували б у причинному зв`язку з ДТП. 6.Технічна можливість запобігання ДТП не визначалася діями водія мотоцикла “Сузукі” р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_1 (1т. а.с.162-164);

- висновком експерта №342-ая/17 від 19.04.2017 згідно висновків якого: За показами підозрюваного ОСОБА_2 . 1.В даній дорожній обстановці,водій автомобіля “Ауді” ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. 2-3.З причин,вказаних в дослідницькій частині висновку, відповісти на питання постанови: “Чи маються в діях водія автомобілю “Ауді”р.н. НОМЕР_5 , ОСОБА_2 невідповідності вимогам Правил дорожнього руху та чи знаходяться вони у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою?” і “Чи мав водій автомобіля “Ауді” р.н. НОМЕР_5 , ОСОБА_2 , технічну можливість уникнути зіткнення?”, не представляється можливим. 4.В даній дорожній обстановці,водій мотоцикла “Сузукі” ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1 і 10.4 Правил дорожнього руху України. 5.В даній дорожній обстановці,дії водія мотоцикла “Сузукі” ОСОБА_1 , не відповідали вимогам п.п 10.1 і 10.4 Правил дорожнього руху України, і з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`яку з виникненням даної пригоди. 6.Технічна можливість запобігання зіткнення для водія мотоцикла “Сузукі” ОСОБА_1 , в даній дорожній обстановці, визначалася виконанням ним вимог п.п. 10.1 і 10.4 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру (т.1 а.с. 185-187);

- висновком комісійної авто-технічної експертизи № 7/916CE-20/15820 від 17.11.2020 згідно висновків якого:1-6. За показами обвинуваченого ОСОБА_2 . З причин,вказаних у дослідницькій частині висновку,відповісти на питання 1-6, виходячи із заданих в ухвалі про призначення даної експертизи вихідних даних, з технічної точки зору, не представилось можливим. 1-6. За показами потерпілого ОСОБА_1 . 1. Виходячи із заданих в ухвалі про призначення даної експертизи вихідних даних,у дорожній ситуації,що склалась водій автомобіля “Ауді” р.н. НОМЕР_5 ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п 10.1 Правил дорожнього руху. 2.Виходячи із заданих в ухвалі про призначення даної експертизи вихідних даних,у діях водія автомобіля “Ауді” р.н. НОМЕР_5 ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху,які , з технічної точки зору,перебували у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною подією. 3.Виходячи із заданих в ухвалі про призначення даної експертизи вихідних даних, водій автомобіля “Ауді” р.н. НОМЕР_5 ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти зіткнення транспортних засобів шляхом виконная вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху,для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. 4.Виходячи із заданих в ухвалі про призначення даної експертизи вихідних даних, у дорожній ситуації, що склалась водій мотоцикла “Сузукі” р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху. 5.Виходячи із заданих в ухвалі про призначення експертизи вихідних даних,у діях водія мотоцикла “Сузукі” р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_1 не вбачається невідомостей вимогам Правил дорожнього руху, які, з технічної точки зору,перебували б у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною подією. 6.Виходячи із заданих в ухвалі про призначення даної експертизи вихідних даних, технічна можливість запобігання ДТП не визначалася діями водія мотоцикла “Сузукі” р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_1 . 7.Виходячи із заданих в ухвалі про призначення даної експертизи вихідних даних,показання обвинуваченого ОСОБА_2 про механізм ДТП в частині взаємного розташування транспортних засобів у момент зіткнення не позбавлені технічної спроможності. Виходячи із заданих в ухвалі про призначення даної експертизи вихідних даних,показання потерпілого ОСОБА_1 в частині характеру взаємодії транспортних засобів у момент зіткнення не позбавлені технічної спроможності.З причин, зазначених у дослідницькій частині висновку перевірити технічну спроможність показання обвинуваченого ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_1 про механізм механізм дорожньо-транспортнох події в частині характеру зближення транспортних засобів перед зіткненням – їх швидкості та траєкторії (напрямків руху) та розташування місця зіткнення відносно меж проїзної частини, в об`ємі наданих вихідних даних,не є можливим.(т.2 а.с.81-86)

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної події від 04.08.2016 року згідно якого оглянуто місце ДТП в м.Харкові на автодорозі, в районі будинку №68 по узвозу Жилярді за сонячної погоди, в ході огляду місця дорожньо-транспортної події встановлено:місце ДТП,елемент вулиці,вид покриття,стан покриття,координати місця пригоди,спосіб регулювання ділянки дороги , положення транспортних засобів на місці пригоди; та схемою до нього (т.1 а.с. 86-92);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 10.03.2017 року місто Харків за участю потерпілого: ОСОБА_1 в ході якого слідчим експериментом встановлено:відстань мотоцикла від краю проїзної частини,час включання вказівника повороту мотоцикла,час моменту зупинки до моменту відновлення руху мотоцикла,відстань від правого краю автомобіля, швидкість автомобіля; та схемою до нього (т.1 а.с. 154-160);

- протокол проведення слідчого експерименту від 13.04.2017 року за участю потерпілого: ОСОБА_1 ; представника потерпілого Абросимова О.С., підозрюваного ОСОБА_2 та його захисника Булах-Кобець Н.Ю. , в ході якого встановлено: механізм ДТП , відстань автомобіля від краю проїзної частини, швидкість автомобіля,контрольний замір мотоцикла,наслідки зіткнення, як за показаннями ОСОБА_1 так і підозрюваного ОСОБА_2 , та схемою до нього (т.1 а.с 177-183);

- протокол проведення слідчого експерименту від 14.11.2019 року , за дорученням суду , за участю потерпілого: ОСОБА_1 , обвинуваченого ОСОБА_2 , захисника Булах-Кобець Н.Ю. , в ході якого уточнено: механізм розвитку ДТП, місце зіткнення транспортних засобів, їх швидкість тощо та схемою до нього (т.2 а.с. 22-24);

- протокол проведення слідчого експерименту від 14.08.2019 року, за дорученням суду , за участю потерпілого: ОСОБА_1 в ході якого встановлювались механізм розвитку ДТП, а саме: характеристика та траєкторія руху ‘Ауді’ перед зіткненням; розміщення меж проїзної частини і момент початку повороту ; та схемою до нього (т.2 а.с 25-29);

- допитані в судовому засіданні експерти:

ОСОБА_5 повністю підтвердив висновки викладені ним у висновку № 231/17 від 21.03.2017р. та № 7/916СЕ-20/15820 від 17.11.2020р. ,зазначивши, що за відсутністю слідової інформації , показань ОСОБА_2 , що він взагалі не бачив рух мотоциклу то моменту зіткнення , на деякі питання які поставлені перед експертами він не відповів, про що і зазначено у відповідних висновках, крім того у п.7 дослідницької частини експертного висновку № 7/916СЕ-20/15820 від 17.11.2020р. помилково зазначено дата схеми до місця огляду ДТП 09.08.2016р., правильно слід вважати дату 04.08.2016р. ;

ОСОБА_6 повністю підтвердив висновки викладені ним у висновку № 2623/27299 від 06.12.2018р. та № 7/916СЕ-20/15820 від 17.11.2020р. ,зазначивши, що за відсутністю слідової інформації , показань ОСОБА_2 , що він взагалі не бачив рух мотоциклу , та надавав три різних пояснення на слідчих експериментах тобто вихідні дані як свідок, підозрюваний та в обвинувачений в ході судових засідань , як то моменту зіткнення , розвитку ДТП, на деякі питання які поставлені перед експертами він не відповів, про що і зазначено у відповідних висновках, крім того у п.7 дослідницької частини експертного висновку № 7/916СЕ-20/15820 від 17.11.2020р. помилково зазначено дата схеми до місця огляду ДТП 09.08.2016р., правильно слід вважати дату 04.08.2016р. ;

ОСОБА_7 повністю підтвердив висновки викладені ним у висновку № 342/17 від 19.04.2017р., зазначивши, що він проводив експертні дослідження тільки за показами підозрюваного ОСОБА_2 , в межах поставлених питань.

Всі вищенаведені докази, досліджені в судовому засіданні, оцінені судом як належні та допустимі, містять інформацію щодо предмету доказування у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, протиправні, винні дії ОСОБА_2 призвели до вищезазначених наслідків, а саме: заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_1 .

Оцінуючи в сукупності досліджені в ході судового розгляду докази, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, визнаних судом встановленими та викладених у вироку, доведена у повному обсязі та кваліфікує його дії ст. 286 ч.1 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Враховуючи викладене, часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї винуватості у скоєному, розцінюється судом як намагання уникнути відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення та його наслідки, оскільки його провина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, при обставинах, визнаних судом встановленими та викладених у вироку, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні та наведених у вироку доказів.

При цьому висновок експерта №342-ая/17 від 19.04.2017р., виконаний тільки на підставі показань підозрюваного ОСОБА_2 , та не спростовує висновків суду щодо доведеності вини обвинуваченого.

У суду не викликають сумніви свідчення потерпілого ОСОБА_1 , які узгоджуються з іншими матеріалами справи, зокрема висновками експертних досліджень.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Відповідно до ст. 85 цього кодексу належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Згідно до приписів ст. 86 доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Виходячи з приписів ст. 86 та 87 КПК України , недопустимий доказ, який отримано внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення, при цьому суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит.

Разом з цим, ст. 87 ч.3 п.1 КПК України визначено, що недопустимими є також докази, що були отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні, а тому суд визнає недопустимим як доказ в даному кримінальному провадженні данні , які надані ОСОБА_2 як свідком в ході слідчого експерименту проведеного з ним 10.03.2017р. (т.1 а.с.154-159).

Інші обставин справи, визнані судом встановленими , не викликають сумніви в об`єктивності наведених в даному вироку доказів.

Враховуючи положення ст.ст. 94, 95 КПК України, що суд за своїм внутрішнім переконанням , яке ґрунтується на всебічному , повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження , керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності , а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, при цьому жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Щодо твердження обвинуваченого про обоюдну вину , то відповідно до ст. 337 КПК України , судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Призначаючи покарання обвинуваченому у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він раніше не судимий , на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, розлучений, офіційно не працює, характеризується формально.

Обставин, які пом`якшують покарання судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому , суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин покарання і вважає, що обвинуваченому ОСОБА_2 слід призначити покарання у вигляді обмеження волі, в межах санкції ст. 286 ч.1 КК України з позбавлення права керувати транспортними засобами.

Статтею 49 КК України , яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення , передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності , якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі, ст. 12 КК України , кримінальне правопорушення , передбачене ст.. 286 ч.1 КК України (які діяли на момент вчинення злочину ) є злочином невеликої тяжкості, а тому ОСОБА_2 підлягає звільненню від призначеного судом покарання.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Судові витрати за проведення експертиз у розмірі 14578 грн 08 коп., суд стягує з обвинуваченого на користь держави.

Що стосується цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 , який на адресу суду надав позовну заяву, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь матеріальний збиток від пошкодження здоров`я в сумі – 29123,28 грн., пошкодження належного йому мотоциклу SUZUKI C90 VL-1500 р.н. НОМЕР_2 – 30617,00 грн., візору шлема, мобільного телефону, портфелю – 10876,00 грн., витрати по оплаті перебування мотоциклу на штрафному майданчику – 1450,00 грн., а всього 72066,28 грн.; моральну шкоду в розмірі 30000 грн., та витрати на правничу допомогу в сумі 10000 грн.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

За вимогами ч. 5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом та із застосуванням норм Цивільного процесуального кодексу України, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Ч. 1 ст. 129 КПК передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно з ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в наслідок порушення її прав. Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода, окрім іншого, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ст. 1177 ЦК України , шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Суд бере до уваги те, що з вини ОСОБА_2 , який керуючи транспортним засобом здійснив дану ДТП, внаслідок якої потерпілому ОСОБА_1 було заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження, він зазнав страждань за наслідками ДТП, проходив лікування, вимушеність змін у житті, то на відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_2 на його користь слід стягнути 20 000 грн.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частинами другою, п`ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

ОСОБА_1 є власником мотоциклу SUZUKI д.н.з. НОМЕР_2 , яким він керував в момент ДТП.

Відповідно до висновку судової авто товарознавчої експертизи №11279 від 30.03.2017 року (т.1, а.с. 144-147), вартість матеріального збитку, завданого власнику мотоциклу SUZUKI д.н.з. НОМЕР_2 в результаті ДТП (04.08.2016) складає 30617,00 грн.

Як вбачається з встановлених судом обставин, цивільна відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» відповідно до полісу №АІ/9680945 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який діяв з 26.05.2016 року до 25.05.2017 року (т.1, а.с. 62) з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну – 100000 грн., життю і здоров`ю – 200000 грн. з франшизою – 1000 грн.

Доказів, що потерпілий або обвинувачений повідомляв страхову компанію про здійснену ДТП матеріали справи не містять.

Відповідно до наданих до суду чеків та квитанцій, в результаті отриманих травм внаслідок ДТП, потерпілим були витрачені кошти на лікування в розмірі 4806 грн. 56 коп. відповідно до наданих квитанцій (т.1, а.с. 43-46), та надано до суду копію рахунку – фактуру №СФ-0000017 від 26.04.2017 року (т.1, а.с. 42) на суму коштів 23910,00 грн., який відображає лише перелік наданих послуг та їх вартість, однак не підтверджує факт сплати потерпілим вказаних коштів. Також потерпілим сплачені витрати по оплаті знаходження його мотоциклу на штрафному майданчику в розмірі 1450 грн. (т.1, а.с. 40).

При вирішенні цивільного позову потерпілого суд враховує вимоги ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно якої для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

Так, статтею 36.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Однак, відсутність звернення потерпілого із заявою безпосередньо до страховика за положеннями чинного кримінального процесуального закону не є правовою підставою для залишення цивільного позову без розгляду, відмови у цивільному позові (зокрема, підстави для відмови у цивільному позові безпосередньо і вичерпно визначені ст. 129 КПК України.

Відповідно до ст.55 Конституції України встановлено, що права і свободи кожного захищаються судом. Згідно ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, тобто транспортним засобом, відшкодовується особою, яка володіє, використовує, зберігає або утримує таке джерело. Отже, обов`язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі при скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом заподіяння шкоди майну, здоров`ю та життю людини.

Окрім того, правова позиція Великої палати Верховного суду, викладена в постанові від 19.06.2019 р., не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення страхового відшкодування, завданого в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

За вказаних обставин, суд вважає, що потерпіла особа в межах кримінального провадження, передбаченого ст.286 КК України, не зобов`язана звертатися в порядку ст.35 Закону до страховика, оскільки таке право може бути реалізоване безпосередньо шляхом подання відповідного позову до суду. Адже, виходячи з принципу недопустимості формального підходу, який сформовано у рішенні Конституційного суду України від 09.07.2002 р. №15-рп/2002, подання заяви до страховика є позасудовим порядком вирішення питань, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує захисту.

Звернення потерпілого із цивільним позовом до страховика з метою відшкодування завданої внаслідок ДТП за участі забезпеченого автомобіля йому шкоди - є правом потерпілого, його вибором на реалізацію його процесуальних прав. Крім того, вільне право вибору вимоги потерпілого щодо відшкодування шкоди (як шляхом звернення до особи, яка безпосередньо завдала шкоди, так і до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала цивільну відповідальність, або ж до страховика, так і до винної особи), вільного обрання способу здійснення свого права, передбачає цивільне законодавство.

19.06.2017 року судом залучено протокольною ухвалою в якості третьої особи - ПАТ «ХМСК», та спрямовано копію позову з відповідними додатками, та повідомлено про розгляд справи, та вказані документи були отримані представником страхової компанії, як третьою особою – 07.07.2017 року (т.1, а.с. 67-68), а тому страхова компанія була фактично повідомлена про претензії потерпілого щодо страхового відшкодування шкоди, заподіяної забезпеченим транспортним засобом.

За таких обставин цивільний позов ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 36 873 грн. 56 коп. підлягає задоволенню, яка складається з наступного: витрати на лікування в розмірі 4806 грн. 56 коп., витрати за пошкодження мотоциклу – 30617,00 грн., та витрати по оплаті перебування мотоциклу на штрафному майданчику – 1450,00 грн., а в іншій частині позовних вимог слід відмовити за недоведеністю. Що стосується витрат відшкодування візору шлему, мобільного телефону, портфелю в розмірі 10876,00 грн., то в даній частині суд також відмовляє, оскільки доказів того, що потерпілий мав саме ці речі, що зображені на роздруківках (т.1, а.с. 47-49), та що ним вони були придбані за вказаною вартістю, тому також відмовляє в цій частині позовних вимог за недоведеністю.

Положеннями ч. 1 ст. 124 КПК України установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

До таких витрат відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 цього Кодексу належать витрати на правову допомогу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України розмір процесуальних витрат належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Як вбачається із заявленого цивільного позову, окрім вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, потерпілим було також заявлено вимогу про відшкодування витрат на правову допомогу.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, між потерпілим ОСОБА_1 та адвокатом Абросимовим О.С. було укладено угоду №4 про ведення кримінальної справи від 04.04.2017 року (т.1, а.с. 58-60). Упродовж судового розгляду цей адвокат здійснював представництво інтересів потерпілого.

Згідно з калькуляцією, яка надана до суду, та квитанцією №000096 від 04.04.2017 року, вартість виконаних робіт становить 10000 грн., які потерпілий сплатив адвокату Абросимову О.С.

Як вбачається із долучених до цивільного позову документів, потерпілим понесені витрати за надання правової допомоги адвокатом Абросимовим О.С. в сумі 10000 грн., та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, вказані витрати підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Таким чином, за вказаних обставин цивільний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 36 873 грн. 56 коп., моральної шкоди в розмірі 20000 грн., та витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн., а в іншій частині позову слід відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України , ст. 49 КК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ст.286 ч.1 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі , з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 (два) роки.

В силу ст. 49 КК України - звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання за цим вироком у зв`язку з закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.

Речові докази по справі : “AUDI A4 QUATTRO’’ р.н. НОМЕР_1 - повернути ОСОБА_2 ; мотоцикл “SUZUKI C90 VL-1500’’ р.н. НОМЕР_2 – повернути ОСОБА_1 , та залишити в їх розпорядженні.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати за проведення судових експертиз в сумі 14578 ( чотирнадцять тисяч п`ятсот сімдесят вісім ) грн 08 коп.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково , стягнути на його користь з ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 36 873 грн. 56 коп., моральної шкоди в розмірі 20000 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн., а всього стягнути 66783 (шістдесят шість тисяч сімсот вісімдесят три) грн. 56 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий - суддя Зуб Г.А.