Рішення № 94282875, 20.01.2021, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/6882/20

Провадження № 2/210/513/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"20" січня 2021 р.

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Вікторович Н.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 14.12.2020 року звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я 170028,00 гривень без утримання податку з доходів фізичних осіб.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що працював на Криворізькому державному заводі «Криворіжсталь-прокат», який було реорганізовано шляхом приєднання до КДГМК «Криворіжсталь», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі - ПАТ «АМКР»). 15 лютого 1999 року, близько 10.20год. з ним під час виконання трудових обов`язків стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав тілесні ушкодження у вигляді травматичного роздавлення лівої стопи і травматичного шоку І-ІІ ступеня. Підприємством складено акт форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві від 18.02.1999 року. Висновком МСЕК від 10.06.1999 року позивачу встановлено первинно втрату професійної працездатності в розмірі 60% та другу групу інвалідності. Повторно 22.05.2001 року встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 60% та встановлено третю групу інвалідності безстроково. У зв`язку з вказаним трудовим каліцтвом порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно відчуває біль в нозі та недостатність рухливості, переносить больові відчуття та змушений проходити численні лікування, що призводить до зниження якості життя, зменшення благ, які він мав до моменту втрати професійної працездатності. Внаслідок отриманої травми постійно відчувається психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Крім того, соціальний аспект поняття непрацездатності свідчить про нездатність, в даному випадку, матеріально забезпечити себе та членів своєї сім`ї на рівні, визначеному достатнім для проживання людини, що також завдає йому моральних страждань.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України судове засідання не проводиться.

Відповідач - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» надав відзив на позов, в якому заперечував проти позову, просив у задоволенні позову відмовити. Позивачем не надано доказів, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є правонаступником Криворізького державного заводу «Криворіжсталь-прокат». Частиною 1 ст.440-1 ЦК України, в редакції 1963 року, передбачено що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Однак, дана правова норма не може бути застосована до врегулювання спірних правовідносин, оскільки нею було передбачено загальні підстави відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, а правовідносини сторін в рамках даної справи виникли з приводу відшкодування шкоди, заподіяні працівникові внаслідок нещасного випадку. Крім іншого, вина підприємства актом не встановлена, тому вважати вину підприємства безумовною - безпідставно, тому відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку відшкодовувати морально шкоду позивачу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши у сукупності докази, подані в обґрунтування позову, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 29.09.1978 року працював слюсарем-ремонтником, цех блюмінг-1 на Криворізькому державному заводі «Криворіжсталь-прокат», звільнений 10.06.1999 року за ч.2 ст.40 КЗпП України у зв`язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я, що підтверджується записом в трудовій книжці. Криворізький державний завод «Криворіжсталь-прокат» 01.04.1999 року реорганізовано шляхом приєднання до КДГМК «Криворіжсталь» (наказ Мінпромполітики України №69 від 23.02.1999 року), про що зроблено запис у трудовій книжці позивача (а.с.10, 10 зворот). Правонаступником КДГМК «Криворіжсталь» є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

15 лютого 1999 року близько 10:20год. з позивачем під час виконання трудових обов`язків стався нещасний випадок - під час виконання переміщення вантажу машиніст крану ОСОБА_2 не впевнилася у відсутності людей у безпечній зоні, почала рух, під час якого з коробу на ногу слюсаря ОСОБА_1 випав шмат обрізка розміром 300х300х400 (вагою 300кг), внаслідок чого він отримав тілесні ушкодження у вигляді травматичного роздавлення лівої стопи і травматичного шоку І-ІІ ступеня. Підприємством Криворізький державний завод «Криворіжсталь-прокат» складено Акт №4/1 від 22 лютого 1999 року про нещасний випадок на виробництві (форми Н-1) (а.с.11).

Причини нещасного випадку - порушення вимог безпеки під час експлуатації устаткування, машин, механізмів; невиконання вимог інструкції з охорони праці (п.7 Акту) (а.с.12).

У відповідності до п.10 акту про нещасний випадок - особами, які допустили порушення законодавства про охорону праці є працівники підприємства - ОСОБА_3 - в.о. змінного майстра виробничої дільниці по ВППМ який порушив вимоги п.3.25. посадової інструкції, ОСОБА_4 - майстер по ремонту механічного обладнання, який порушив вимоги п.3.34 посадової інструкції, ОСОБА_2 - машиніст крану металургійного виробництва, яка порушила вимоги п.3.11. типової інструкції по безпечному веденню робіт для машиністів кранів мостового типу ДНАОП 0.00-5.18-96 п.3.11, ОСОБА_1 - слюсар-ремонтник порушив вимоги Інструкції з охорони праці типу БПІ-071-34-96 для стропальників п.4.2г (а.с.12).

Висновком ВТЕК позивачу встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 60%, та встановлено другу групу інвалідності, що підтверджується випискою з акту огляду від 10.06.1999р. серії МСНДНА-01 №119995 (а.с.13).

Висновком МСЕК від 22.05.2001 року визначено ступінь втрати професійної працездатності - 60% трудове каліцтво - з 01.07.2001 року - безстроково, третя група інвалідності. Рекомендовано лікування у травматолога, протезування (а.с.14, 15).

Згідно зі ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1-14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992р. №6 №Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999р. №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Закону України від 14 жовтня 1992р. №2694-XII «Про охорону праці», КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Оскільки позивачу первинно висновком ВТЕК встановлено стійку втрату професійної працездатності 10.06.1999 року у зв`язку з ушкодженням здоров`я, тобто встановлено наявність втрати професійної працездатності, що надало йому право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, суд приходить до висновку, що до правовідносин сторін мають застосовуватися Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджені Постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року (з наступними змінами).

У відповідності до положень п.11 цих Правил моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

Згідно зі ст.440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Таким чином, згідно зі ст.440-1 ЦК України, в редакції 1963 року яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди - не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості.

Такий підхід цілком узгоджується з положенням ст.83 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, про те, що позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги, які випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний правовий висновок міститься й у постановах Верховного Суду України №6-156цс14, №6-188цс14 та №6-207цс14 від 24 грудня 2014 року.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на час розгляду справи становить 6000,00грн., тобто мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який відповідає 100% стійкої втрати працездатності, дорівнює 300000,00грн., а максимальний - 1500000,00грн.

Суд вважає, що в даному випадку відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» повинен виплатити позивачеві моральну шкоду, оскільки актом Криворізького державного заводу «Криворіжсталь-прокат» про нещасний випадок встановлено зв`язок нещасного випадку з виробництвом. Криворізький державний завод «Криворіжсталь-прокат» реорганізовано шляхом приєднання до КДГМК «Криворіжсталь» (наказ Мінпромполітики України №69 від 23.02.1999 року), правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

В судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з виробничою травмою позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у розмірі 60%, встановлено третю групу інвалідності -безстроково. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п.п.3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З урахуванням вказаних фактичних даних у справі, правових норм, які підлягають застосуванню, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, й, беручи до уваги конкретні обставини по справі, зокрема: ступінь втрати професійної працездатності, характер, інтенсивність і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, необхідність прикладати значні зусилля для продовження активного життя, вину позивача у нещасному випадку на виробництві, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 95 000,00 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які позивач переносить у зв`язку з ушкодженням здоров`я .

При зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Зі змісту положень п.3 ч.3 ст.175, п.1 ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.

Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року справа №761/11472/15-ц.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Так, відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відтак, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» , пропорційно до задоволених вимог, суд стягує з відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» в дохід держави судовий збір в сумі 950,00грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.3, 8 Конституції України, ст.3 Закону України «Про оплату праці», Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затвердженими Постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року (з наступними змінами), ст.ст.10, 11, 27, 60, 88, 137, 213- 215 ЦПК України, ст.ст.173, 237-1 КЗпП України, ст.440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (ЄДРПОУ 24432974) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я - 95 000,00 гривень (дев`яносто п`ять тисяч гривень 00 коп.) без утримання податку з доходів фізичних осіб.

В решті позову - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (ЄДРПОУ 24432974) в дохід держави судовий збір в сумі 950,00 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», (ЄДРПОУ 24432974), юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 1.

Суддя: Н. Ю. Вікторович