Рішення № 94281999, 19.01.2021, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № Справа № 530/1164/20

Номер провадження 2/530/38/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2021 м. Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Ситник О.В. , за участі секретаря судового засідання Стрілець Л.Г. позивача ОСОБА_1 , його представника адвоката Кулика В.О. , відповідачки ОСОБА_2 , її представника адвоката Зінченка Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Зіньків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Зіньківської РДА , орган опіки та піклування Зіньківської РДА , та Тарасівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі батька у вихованні дитини ;

в с т а н о в и в:

08 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Зіньківського районного суду Полтавської області із позовом до ОСОБА_2 , треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Зіньківської РДА , орган опіки та піклування Зіньківської РДА , та Тарасівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі батька у вихованні дитини ;

З позову вбачається, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 ( дівоче прізвище ОСОБА_2 ) 12.06.2016 року укладений шлюб , від цього шлюбу народився син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у свідоцтві про народження якого сторони по справі записані батьками. Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 17.12.2018 року шлюб був розірваний та стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 ј частину всіх його доходів та також стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_2 до досягнення дитиною трьох річного віку в твердій грошовій сумі 1500 гривень та визначено місце проживання малолітнього сина ОСОБА_4 разом із матір`ю ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 . Після розірвання шлюбу розпорядженням голови Зіньківської РДА від 02.07.2018 року № 282 ОСОБА_1 визначені дні для участі у вихованні та спілкуванні з його малолітнім сином ОСОБА_4 , а саме в суботу 2 рази на місяць з 15.00 до 18.00 годин за попередньою домовленістю та в присутності матері дитини ОСОБА_2 , рекомендовано їй не перешкоджати батькові дитини ОСОБА_1 у спілкуванні з сином та брати участь у його вихованні . Проте не зважаючи на розпорядження голови Зіньківської РДА відповідачка перешкоджає як стверджує позивач у спілкуванні йому з сином , дійшло до того що він звертався до правоохоронних органів , але вони йому не допомогли а пояснили що це цивільно -правовий спір , тому позивач ОСОБА_1 змушений був звернутись до суду із позовом в якому прохав зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_4 , визначити спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином - перші шість місяців після набрання судовим рішенням законної сили у формі зустрічей та/або відвідувань місць для дитячих розваг ( парки , дитячі кафе , ігрові кімнати , кінотеатри , басейни , торгові центри ) першу та третю суботу місяця з 10.00 годин до 18.00 годин в присутності матері ОСОБА_2 , в подальшому перший та третій тиждень місяця з 10.00 годин суботи по 17.00 годин неділі , в тому числі за місцем проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 без присутності матері ОСОБА_2 та за умови дотримання ОСОБА_1 режиму дня та харчування дитини та з обов`язковим поверненням дитини до місця проживання з матір`ю, через шість місяців після набрання чинності судовим рішенням законної сили дозволити ОСОБА_1 за умови повідомлення ОСОБА_2 двічі в тиждень у будні дні забирати дитину із закладу дошкільного виховання та проводити з ним час в період з 15.00 годин до 18 .00 годин з обов`язковим поверненням дитини до місця її проживання з матір`ю , через шість місяців після набрання рішення суду законної сили встановити почергове святкування визначених чинним законодавством державних свят з кожним з батьків починаючи з матері дитини ОСОБА_2 , через шість місяців після набрання рішення суду законної сили дозволити ОСОБА_1 двічі на рік протягом двох тижнів у літній період та протягом двох тижнів у зимовий період забирати дитину для від`їзду з ним на відпочинок на території України за умови попереднього повідомлення матері дитини за три тижні до такої події з обов`язковим поверненням дитини до місця її проживання з матір`ю , почергове святкування Дня народження ОСОБА_4 з одним з батьків починаючи з батька дитини ОСОБА_1 , встановити що від`їзд ОСОБА_4 разом із батьком ОСОБА_1 для відпочинку за кордон здійснюється за умови попередження матері дитини ОСОБА_2 за три місяці та після надання згоди матері на такий виїзд у встановленому законодавством порядку, та прохав всі судові витрати покласти на відповідача .

21.09.2020 року ухвалою судді було відкрито загальне позовне провадження та підготовче судове засідання було призначено на 19.10.2020 року та за заявою адвоката Зінченка Г.В. було перенесено на 18.11.2020 року , та проведено і ухвалою суду закрито підготовче судове засідання і розгляд справи призначено на 28.12.2020 року. Знову за заявою адвоката Зінченка Г.В. , який представляє інтереси відповідачки ОСОБА_2 розгляд справи було перенесено на 18.01.2021 року.

18.01.2021 року в судове засідання сторони з`явились , позивач підтримав свої позовні вимоги та прохав приєднати до матеріалів справи копію заяви яка була 10.11.2020 року подана відповідачкою ОСОБА_2 директору Тарасівського ДНЗ «Світанок» Вербицькій О.О. з якої вбачається, що ОСОБА_2 мати малолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 забороняє ОСОБА_1 будь які побачення з дитиною та будь які відвідування на території дитячого садка «Світанок» а також будь які відвідування на території дитячого садка , просила директора взяти під особистий контроль та довести до відому персонал дитячого садка в зв`язку із тим, посилалась на те , що в суді знаходиться справа про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі батька у вихованні дитини а також у зв`язку із епідеміологічною ситуацією та різким спалахом захворюваності на СОVID -19 та пояснив, що розцінює дану заяву як цинічну заборону та створення перешкод для спілкування з дитиною . Також вказав , що дитину на день його народження не бачив , після рішення органу опіки приїздив двічі на місяць для спілкування з дитиною на території проживання колишньої дружини. На протязі всього карантину дитини не бачив , відповідачка по справі навіть не відповідала на його телефонні дзвінки , останні рази сина бачив на свято « Святого Миколая» у грудні місяці 2020 року та 09 січня 2021 року , пояснив що колишня дружина постійно чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною , у травні 2020 року прийшлося викликати працівників поліції , вказав що навіть забороняла сфотографувати сина, аліментні ж зобов`язання він виконує вчасно , вважає, що відповідачка не тільки чинить перешкоди у спілкуванні , а навіть бачитися не дозволяє , стверджує що його вимоги є нормальними та законними , оскільки він є батьком дитини і хотів би забирати сина до себе додому де він проживає із своєю матір`ю та бабусею , яка не бачила свого внука ОСОБА_4 більше двох років на одні з вихідних без присутності колишньої дружини для спілкування , хотів би забирати дитину в якісь дні із дитячого садка для спілкування , влітку забирати на відпочинок до моря , також взимку забирати на пару тижнів , прохав дозволити виїзд за кордон з дитиною .Представник позивача адвокат Кулик В.О. також підтримав позов та пояснив , що зустрічей які були визначені розпорядженням голови Зіньківської РДА в суботу два рази на місяць з 15 години до 18 години за попередньою домовленістю та за присутності матері дитини замало , вважає що враховуючи дуже складні відносини між батьками для дитини краще спілкуватись з батьком окремо , без присутності матері і для дитини краще не бачити їхнє ставлення один до одного , але оскільки ОСОБА_4 не так часто спілкується з батьком то вони і прохають перші пів року визначити такі зустрічі за присутності матері , а в подальшому можливо буде перейти і до спілкування без її присутності , оскільки дитина вже звикне до батька .

Відповідачка ОСОБА_2 пояснила що позовні вимоги вона визнає частково ,тільки в тій частині де позивач прохає визначити спілкування із дитиною в присутності її як матері і взагалі вважає що розпорядження голови Зіньківської РДА від 02.07.2018 року про визначення ОСОБА_1 дні в участі у вихованні та спілкуванні із сином в суботу 2 рази на місяць з 15 години до 18 години за попередньою домовленістю та за її присутності виконується та вважає що цього спілкування достатньо . Пояснила , що обмежила спілкування сина з батьком у зв`язку з карантинними заходами які діяли та діють по всій країні . В день коли колишній чоловік ОСОБА_1 викликав поліцію у зв`язку з тим, що нібито вона не давала спілкуватись з дитиною вказала що вже надавала пояснення працівникам поліції з цього приводу , по перше ОСОБА_1 не попередив її про свій приїзд що повинен був зробити , а по друге вона присипала дитину та не чула стуку у двері бо батько її включив корморізку у дворі . Стосовно заяви яку вона подала до дитячого садка вважає , що зараз карантинні заходи і відвідування в дитячому садку її сина ОСОБА_1 буде наражати на безпеку не тільки її сина а і інших дітей. Також вказувала що ОСОБА_1 не зможе сам справитись у спілкуванні із сином без неї , оскільки дуже добре знає свого колишнього чоловіка і взагалі неодноразово помічала як ОСОБА_1 сам щось вичитував у телефоні тоді як син бігав біля двору , то міг і зовсім заснути дивлячись телевізор в той час коли з`являвся на побачення із дитиною , були випадки коли дитина падала при тому як він спілкувався із дитиною і було таке що і сам упав коли грався із сином , вважає його незграбним та незацікавленим у самому спілкуванні , вважає це просто якимось відбуванням . Також вказала що у житловому будинку де ОСОБА_1 проживає та планує зустрічатися із дитиною на вихідних кімната прохідна та немає дитячого ліжка для сну сина, дуже переживає з того поводу , що вона противник щоб дитина харчувалась наприклад вареною ковбасою , пояснила що вона як мати надає перевагу для дитячого харчування домашніми натуральними продуктами , а позивач ОСОБА_1 не зможе забезпечити таке харчування , оскільки він нічого в цьому не розуміє а навпаки може купити ті продукти які вона не дозволяє надавати дитині і просила суд звернути увагу на те, що син ще дуже маленький , йому повних три роки і він дуже прив`язаний до матері , він тільки нещодавно почав ходити до дитячого садка , його потрібно вдень присипати тому що він сам не засне , в карантинні заходи позивач не звертався до неї із проханням поспілкуватись із дитиною по відео зв`язку через програму «Вайбер» . Звернула увагу на той факт що позивач прохає у позовних вимогах забирати дитину із дитячого садка пару раз на тиждень з 15 години до 18 години для спілкування з ним , але вона категорично проти оскільки діти в дитячому садку сплять до 15 години , потім полуднують , вона сплачує за це кошти , тому вважає що забирати дитину у 15 годині неприпустимо , вона сина забирає приблизно о 17 годині , але вважає без її присутності таке спілкування є неможливим. Про канікули , відпустки на моря та закордонні подорожі та відпочинки вважає це недопустимим без її присутності , оскільки дитина ще дуже маленька та без матері не зможе і це буде повністю протирічить потребам дитини , це тільки буде руйнувати психіку дитини і взагалі ОСОБА_1 не справиться самостійно. З бабусею ж її сина ОСОБА_4 - ОСОБА_6 дитина не спілкувалась дуже давно і дитина її зовсім не знає , на запитання суду вказала що остання і не зверталась за цей увесь час після розлучення із проханням поспілкуватись із внуком , один раз на прохання ОСОБА_1 вони всі поїхали до садиби де проживає і сам ОСОБА_1 і його мати ОСОБА_6 для того щоб поспілкуватись із бабусею , то вказала що їх там ніхто і не чекав . Вказала що даний позов надуманий , оскільки раніше коли вони проживали ще разом із ОСОБА_1 то його дитина не цікавила , він міг сам поїхати на відпочинок до моря з іншою жінкою , а вона з маленькою дитиною залишилась вдома. Представник відповідачки адвокат Зінченко Г.В. також підтримав позицію своєї довірительки та вказав , що те, що ОСОБА_2 як мати дитини перешкод у спілкуванні не чинила та не чинить , розпорядження голови Зіньківської РДА виконувалось , той факт що викликались працівники поліції то ОСОБА_2 надавала пояснення , що не чула що приїхав її колишній чоловік бо спала із дитиною і він не попереджав про приїзд , про заборону спілкуватись в дитячому садку також це пересторога стосовно санітарних умов у зв`язку із коронавірусом це скоріше носило разовий характер , також у судових дебатах наголосив що дитина в даному конкретному випадку є ще дуже маленькою та прив`язаною до матері , що батько давно проживає окремо від матері та дитини і спілкування без присутності матері є неприпустимим.

Представник третьої особи завідувач сектором з питань усиновлення , опіки та піклування служби у справах дітей Зіньківської РДА Степова О.В. пояснила , що ними наданий позитивний висновок як службою у справах дітей стосовно можливості спілкування ОСОБА_1 із своїм малолітнім сином ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем проживання ОСОБА_1 , але прохала суд звернути увагу на позицію матері та прислухатись до її слів , що дитина ще замала щоб спілкуватись за відсутності матері із дитиною та ще щоб і забирати дитину та їздити на відпочинок по території України та за кордон , в цілому свій висновок підтримують .

Судом встановлено що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 ( дівоче прізвище ОСОБА_2 ) 12.06.2016 року укладений шлюб ( а.с. 11) , від цього шлюбу народився син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у свідоцтві про народження якого сторони по справі записані батьками.( а.с. 12) Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 17.12.2018 року шлюб був розірваний та стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 ј частину всіх його доходів та також стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_2 до досягнення дитиною трьох річного віку в твердій грошовій сумі 1500 гривень та визначено місце проживання малолітнього сина ОСОБА_4 разом із матір`ю ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 .( а.с. 13-22) Після розірвання шлюбу розпорядженням голови Зіньківської РДА від 02.07.2018 року № 282 ОСОБА_1 визначені дні для участі у вихованні та спілкуванні з його малолітнім сином ОСОБА_4 , а саме в суботу 2 рази на місяць з 15.00 до 18.00 годин за попередньою домовленістю та в присутності матері дитини ОСОБА_2 , рекомендовано їй не перешкоджати батькові дитини ОСОБА_1 у спілкуванні з сином та брати участь у його вихованні . ( а.с. 23) . 30.05.2020 року позивач по справі ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів із заявою що ОСОБА_2 перешкоджає йому побачитися із сином ( а.с. 24-25) , із заяви яка була 10.11.2020 року подана відповідачкою ОСОБА_2 директору Тарасівського ДНЗ «Світанок» Вербицькій О.О. вбачається, що ОСОБА_2 мати малолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 забороняє ОСОБА_1 будь які побачення з дитиною та будь які відвідування на території дитячого садка «Світанок» а також будь які відвідування на території дитячого садка , просила директора взяти під особистий контроль та довести до відому персонал дитячого садка в зв`язку із тим, посилалась на те , що в суді знаходиться справа про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі батька у вихованні дитини а також у зв`язку із епідеміологічною ситуацією та різким спалахом захворюваності на СОVID -19 ( а.с. 122-123) , з інформації Зіньківського районного відділу ДВС вбачається, що на виконанні перебуває ВП № 57986697 , згідно постанови були відкриті провадження та винесені постанови про звернення стягнення на заробітну плату в яких стягувалися борг із ОСОБА_1 в сумі 40295, 06 гривень , це поточні аліменти на утримання дитини , на особисте утримання стягувачки ОСОБА_2 до досягнення дитиною трьох років , станом на 01.08.2020 року по ВП № 57986728 заборгованість відсутня , 12.05.2020 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження так як сплачено борг в сумі 34 475 гривень 69 копійок , заборгованість по несплаті боргу становить 5819 гривень 37 копійок , поточні аліменти сплачуються боржником вчасно та перераховуються стягувачці ( а.с. 26-28) , з довідки КНП Зіньківської ЦРЛ вбачається, що ОСОБА_1 не перебуває на диспансерному обліку при психіатричному кабінеті та при наркологічному кабінеті ( а.с. 29) , ОСОБА_1 з 31.10.2017 року і по даний час працює на посаді інженера виробничо- технологічної лабораторії ТДВ « УКРОЛІЯПРОДУКТ», характеризується виключно позитивно ( а.с. 31-32) , зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_2 разом із своєї матір`ю ОСОБА_6 ( а.с. 33-34, 101-102) , ОСОБА_6 1957 року народження згідно довідки КНП Зіньківської ЦРЛ не перебуває на диспансерному обліку при психіатричному кабінеті та при наркологічному кабінеті ( а.с. 103 - 104) , з інформації Зіньківського районного відділу ДВС вбачається що на виконанні перебуває ВП № 57986697 , згідно постанови про відрахування у боржника проведені утримання із заробітної плати , 06.11.2020 року було перераховано із заробітної плати ОСОБА_1 за жовтень 2020 року на депозит Зіньківського РВ ДВС Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Суми) суму 3671, 44 гривні в тому числі залишок боргу у розмірі 456, 69 гривень із загальної суми боргу 40295, 06 гривень , на даний час поточні аліменти стягувачці ОСОБА_2 перераховуються вчасно ( а.с. 105) , із висновку служби у справах дітей Зіньківської РДА стосовно можливості спілкування ОСОБА_1 зі своїм малолітнім сином ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем проживання ОСОБА_1 вбачається, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_6 , в даному будинку зареєстровані та проживають власник ОСОБА_6 та її син позивач по справі ОСОБА_1 , інших сторонніх осіб за вказаною адресою які б фактично проживали чи були зареєстровані немає, господарство складається з двох житлових будинків , один з яких придатний для проживання , в іншому проводиться капітальний ремонт , в будинку режим в нормі наявні всі необхідні умови та предмети побутового вжитку , запаси продуктів харчування , наявне водопостачання , водовідведення , електромережа , опалюється газом , наявні умови для сну , ігор та відпочинку , харчування дитини які відповідають санітарним та гігієнічним нормам , підстав для відмови у спілкуванні ОСОБА_1 зі своїм малолітнім сином за цією адресою немає. ( а.с. 109-110)

В судовому засіданні за клопотанням сторони відповідача допитана в якості свідка ОСОБА_6 яка є матір`ю позивача ОСОБА_1 та бабусею малолітнього ОСОБА_4 , яка суду повідомила , що відповідачка ОСОБА_2 дійсно є її бувшою невісткою , чинить перешкоди для спілкування її сина ОСОБА_1 із ОСОБА_4 який є її внуком , пояснила що внука не бачила більше двох років , це є великою проблемою , не заперечувала проти спілкування її сина з її внуком у житловому будинку який їй належить на праві власності , вказала що інших членів сім`ї немає , умови у житлі всі є для нормального життя та спілкування маленького внука із її сином , вона сама дуже хоче щоб це скоріше сталося , вона пенсіонерка , ніяких інфекційних захворювань не має , але вказала , що не бажає щоб ці всі зустрічі та спілкування проходили в її будинку за присутності колишньої невістки , що з дитиною її син справиться самостійно .

Як вбачається з матеріалів справи, між батьками дійсно виникли непорозуміння з приводу часу тривалості , та періоду зустрічей батька з дитиною, з цього приводу останній звертався до опікунської ради.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

З урахуванням встановлених опікунською радою обставин та зважаючи на право та бажання батька на відновлення стосунків із сином суд погоджується із вказаними у висновку рекомендаціями щодо встановлення графіку зустрічей дитини із батьком, а також при вирішення даного спору приймає до уваги наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 СК України, сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання врегульовано Сімейним кодексом України. Згідно із ч. 6 ст. 7 СК України, жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України.

Статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини. Метою законодавчого закріплення права батьків на спілкування з дитиною і є насамперед захист інтересів дитини. Здійснення батьками своїх прав і виконання обов`язків повинно ґрунтуватися на повазі до прав дитини і її людської гідності.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Разом з тим орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Частиною 6 статті 19 СК України встановлено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене.

Згідно положень ст. 15 ЗУ "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів; батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини

У відповідності до ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 158 СК України встановлено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

За змістом ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини, дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги в якості першочергового міркування при прийнятті в її відношенні будь-яких дій або рішень як в державній, так і в приватній сфері. Більш того, в ньому втілений один з фундаментальних принципів Конвенції. Метою законодавчого закріплення права батьків на спілкування з дитиною і є насамперед захист інтересів дитини. Здійснення батьками своїх прав і виконання обов`язків повинно ґрунтуватися на повазі до прав дитини і її людської гідності.

Суд звертає увагу на те, що позивач виявляє бажання спілкуватись та зустрічатись із сином , та в ході розгляду справи сторонами не було заявлено клопотання про проведення судової психологічної експертизи стану дитини та встановлення негативного впливу батька на неї, а відтак у суду відсутні підстави для усунення його від спілкування з дитиною, доказів , які б підтверджували , що дитина хворіє на будь які хронічні захворювання чи потребує особливих умов догляду за дитиною суду не надано .

Суд вважає, що батькам дитини слід налагодити відносини між собою в частині досягнення належного спільного виховання дитини та знайти спільні мирні шляхи вирішення питання щодо можливості періодичного спілкування батька із сином .

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що судом встановлено, що розпорядженням № 282 Зіньківської РДА було визначено дні спілкування ОСОБА_1 із своїм малолітнім сином ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 в суботу 2 рази на місяць з 15 години до 18 години за попередньою домовленістю та в присутності матері ОСОБА_2 , дане розпорядження було винесено 02.07.2018 року , коли дитині не виповнилося року , але судом встановлено , що з боку відповідача дійсно періодично чиняться перешкоди щодо надання можливості позивачу бачитись та спілкуватись з сином , та суд приходе до висновку що дитина підросла , йому на день винесення рішення три повних років та 9 місяців , це вік коли вже хлопчик тісно може спілкуватися із батьком , гратися в ігри , розмовляти , вивчати віршики , грати в ігри для розвитку моторики та пам`яті, дитина в такому віці вже сама може озвучити свою будь яку фізіологічну вимогу , тобто стає більш розвиненим у спілкуванні та суд приходить до висновку , що побачень дитини з батьком по розпорядженню № 282 від 02.07.2018 року голови Зіньківської РДА на сьогодні є замало , про що і вказує позивач по справі та судом встановлено що зі сторони відповідачки чиняться перешкоди у вільному та достатньому спілкуванні батька з дитиною , позовні вимоги є обґрунтованими та законними, в зв`язку з чим підлягають частковому задоволенню, однак з урахуванням інтересів як дитини, так і матері. Крім того, судом встановлено, що сторони не домовились про порядок участі у вихованні та спілкуванні з дитиною її батька, внаслідок чого позивач був змушений звернутися до суду з даним позовом, в якому просить визначити, зокрема, порядок та графік участі у вихованні та спілкуванні з дитиною. В ході розгляду справи судом не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що спілкування позивача з дитиною буде перешкоджати нормальному її розвитку, у зв`язку з чим суд приходить до переконання, що спілкування позивача із сином буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, задоволенню життєво-важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить її виховання в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості.

Суд вважає, що безпосередня участь батька у вихованні дитини, регулярне спілкування між ними не лише забезпечить виконання батьківських прав позивача, а насамперед, буде повністю відповідати інтересам дитини.

Як зазначив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у інформаційному листі від 17.08.2017 р. №9-1580/0/4-17 «Щодо окремих питань судової практики у справах про визначення місця проживання дитини» враховуючи необхідність забезпечення однакового правозастосування у справах про визначення місця проживання дитини відповідно до вимог національного сімейного законодавства, а також врахування практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, під час вирішення такої категорії справ судам слід керуватись статтею 51 Конституції України, яка гарантує кожному із подружжя рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Схожа норма міститься також у частині шостій статті 7 Сімейного кодексу України, відповідно до якої рівність прав і обов`язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин. Це узгоджується з практикою ЄСПЛ, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги (рішення у справі "Зоммерфельд проти Німеччини" ("Sommerfeld v. Germany") від 08.07.2003 р., "Цаунеггер проти Німеччини" ("Zaunegger v. Germany") від 03.12.2009 р.).

Слід також зазначити, що порядок виховання та спілкування з дитиною встановлюється шляхом особистого спілкування, і ні законодавством України та положеннями міжнародних договорів не встановлена дистанційна участь у вихованні та спілкуванні з дитиною, у тому числі шляхом залучення до такого спілкування сторонніх осіб.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року по справі «Хант проти України» суд зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden від 27 листопада 1992 року), і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року).

Суд наголошує, що для дитини вкрай важлива комунікація батьків у спілкуванні між собою в питаннях виховання останньої, що батьками, як встановлено судом, не здійснюється.

Батьками, сторонами у справі - не досягнуто компромісу щодо способів участі батька у вихованні сина , при цьому увага батька у житті дитини безкомпромісно є важливими елементом його розвитку в психологічному аспекті, оскільки це хлопчик .

Сторони по справі, не досягли між собою належного компромісу щодо часу та місця спілкування батька з дитиною, конфліктні ситуації спричинені виключно на ґрунті неприязних стосунків батьків між собою.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що саме батьки несуть відповідальність по відношенню до малолітньої дитини та саме вони повинні докласти усіх зусиль для того, щоб у їх дитини виникало прагнення бути як із матір`ю, так і з батьком.

При цьому, на обох батьках лежить відповідальність за збереження психічної рівноваги дитини, що досягається шляхом уникнення конфліктних, напружених стосунків між батьками, оскільки, саме це в подальшому може бути причиною початку емоційних розладів у дитини.

Важливо підтримувати позитивні, неконфліктні взаємини з колишнім чоловіком, зберігати незгоду між собою у таємниці від дитини, досягти співробітництва в інтересах дитини.

При цьому суд зауважує, що минула наявність заборгованості по сплаті аліментів у позивача, не може обмежити його прав у спілкуванні з дитиною та участі у її вихованні, позивач по справі батько дитини є здоровим та благополучним з виключно позитивною характеристикою , вчасно сплачує аліменти , працевлаштований та має житло .

З урахуванням того, що в добровільному порядку сторони не дійшли згоди щодо визначення порядку спілкування батька з дитиною, а також беручи до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, стан їх здоров`я, вік дитини, наявності рівних прав щодо спілкування з дитиною та участі у їх вихованні незалежно від того, з ким проживає дитина, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову щодо встановлення в судовому порядку способу та графіку участі батька у вихованні та спілкуванні з сином .

Однак, суд вважає, що графік (регламент) такого спілкування має бути визначений із врахуванням інтересів дитини та має бути таким, що не порушує режиму дня та розвитку дитини, не відриватиме її від нормального, звичайного для неї середовища та не заважатиме нормальному її існуванню і при цьому не порушуватиме принципу рівності прав батьків при участі у вихованні дітей.

Так, визначаючи способи та графік участі позивача у вихованні малолітнього сина та визначаючи години спілкування, судом враховано, що на даний час дитина дещо втратила зв`язок зі своїм батьком, в зв`язку з чим необхідний час для відновлення стосунків між ними, тому побачення двічі на місяць у вихідні дні, як визначено опікунською радою, є явно не достатніми.З урахуванням того, що дитина відвідує дитячий садок та має відповідний графік зайнятості, з метою підтримання нормальної фізіологічної рівноваги дитини між перебуванням у дитячому закладі та відпочинком, суд вважає за доцільне визначити, що побачення батька з дитиною має відбуватись спочатку перші шість місяців двічі на місяць першу та третю суботу у формі зустрічей та або відвідувань місць для дитячих розваг в присутності матері дитини , в подальшому такі зустрічі повинні відбуватись за відсутності матері на території проживання батька дитини з ночівлею як і прохає позивач по справі , оскільки для цього є всі умови та враховуючи що пів року спільні зустрічі дадуть позитивний результат у привиканні дитиною до спілкування із батьком . Стосовно вимоги позивача про можливість забирати сина із дитячого садка за умови повідомлення матір дитини ОСОБА_2 двічі на тиждень у будні дні та проводити з ним час , то суд приходить до переконання що ця вимога також підлягає до задоволення , але враховуючи позицію відповідачки по справі ОСОБА_2 стосовно часу забирання дитини із садка , то ця інформаціє є слушною, що дитина повинна поїсти після сну , то суд визначає час з 17 години до 18 години 30 хвилин без присутності матері. Стосовно вимог позивача про встановлення почергового святкування визначених чинним законодавством державних свят з кожним з батьків починаючи з матері , вимоги про дозвіл ОСОБА_1 двічі на рік протягом двох тижнів у літній період та протягом двох тижнів у зимовий період забирати дитину для від`їзду з ним на відпочинок на території України та почергове святкування Дня народження з одним із батьків починаючи з батька дитини , то суд вважає наступне , що на протязі місяця батько буде забирати дитину на двох вихідних до себе додому з ночівлею , також два рази на тиждень буде забирати із дитячого садка для певного часу спілкування , коли прибавляться святкові дні та дні народження а також відпустки літні та зимові то це буде позбавляти матір проводити дозвілля з дитиною , а спілкування між дитячим садком де є робочий процес зайнятості цілий день та частого спілкування зі зміною місць спілкування та перебування може стати надмірним для дитини , також суд звертає увагу сторін що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , на сьогодні йому 3 роки 9 місяців і він ще є дуже маленьким , щоб тривалий час знаходитись без опіки матері, також суд керується правовою позицією Верховного Суду України відповідно до якої - дитина завжди залишається з матір`ю, тільки якщо батько не доведе у суді виняткових обставин неможливості цього та визначення місця проживання дитини разом з ним (ВСУ від 14 грудня 2016 р. у справі № 6-2445цс16 ) з якої можливо зробити висновок , що все таки така маленька дитина при всіх рівновагах у правах та обов`язках обох батьків прихильніша до матері , тому суд прийшов до висновку що ці вимоги є передчасними на даному етапі віку та розвитку дитини , тому вони не підлягають до задоволення . Стосовно вимоги про від`їзд дитини ОСОБА_4 із батьком ОСОБА_1 для відпочинку за кордон , то суд зазначає наступне :

Відповідно до ч. 2 ст. 313 ЦК України фізична особа, яка не досягла 16 років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними. Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадянами України» оформлення проїзного документа дитини здійснюється на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. Відповідно до п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 р., виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків: - якщо другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджується записом про батька у свідоцтві про народження дитини, та який (яка) відсутній у пункті пропуску - якщо у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яким перетинає державний кордон громадянин, який не досяг 16-річного віку, або проїзному документі дитини є запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відмітка про взяття на консульський облік у дипломатичному представництві або консульській установі України за кордоном; - у разі пред`явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій: - свідоцтва про смерть другого з батьків; - рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків; - рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім;- рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним; - рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків; - довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька, відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері).

П. 5 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 р., виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі осіб, які уповноважені обома батьками, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою обох батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування в цій державі.

Тобто суд зазначає, що для виїзду дитини за кордон згода матері не є триваючою , як зазначає у позовних вимогах позивач , а є разовою , посвідченою нотаріально від обох батьків із зазначенням конкретно держави прямування та кінцевої дати відпочинку , а тому встановити такий спосіб участі батька у спілкуванні з дитиною шляхом встановлення для матері зобов`язання надати такий дозвіл суперечило б правовому полю надання такого дозволу ,оскільки наперед ніхто часового проміжку відпочинку та самої країни відпочинку передбачити не може , тому суд приходе до висновку про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги .

Також суд звертає увагу сторін на те, що вони, як батьки дитини, незважаючи на взаємні непорозуміння між собою, мають вжити заходів щодо уникнення конфліктних, напружених стосунків між собою з метою досягнення співробітництва в інтересах дитини, в тому числі, знайти можливі шляхи вирішення проблем спілкування позивача із сином також засобами телефонного та іншого зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між ними ,враховуючи що в країна на протязі 2020 року жила в карантинних заходах , що в подальшому могло б привести сторони по справі дійти в позасудовому порядку для вирішення питань у спілкуванні та відпочинку дитини на території України та за кордоном , тому суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог .

Керуючись ст. 3 Конвенції про права дитини, ст. 157,158,159 СК України, ст.15 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 12, 81, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Зіньківської РДА , орган опіки та піклування Зіньківської РДА , та Тарасівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі батька у вихованні дитини - задовольнити частково.

2.Зобов`язати ОСОБА_2 яка зареєстрована за адресою с. Тарасівка Зіньківського району Полтавської області ідентифікаційний номер НОМЕР_1 - усунути перешкоди у спілкуванні та вихованні батька ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 з малолітнім сином ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

3.Визначити наступний спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_4 :

- перші шість місяців після набрання судовим рішенням законної сили у формі зустрічей та/або відвідувань місць для дитячих розваг ( парки , дитячі кафе , ігрові кімнати , кінотеатри , басейни , торгові центри ) першу та третю суботу місяця з 10.00 годин до 18.00 годин в присутності матері ОСОБА_2

-В подальшому перший та третій тиждень місяця з 10.00 годин суботи по 17.00 годин неділі , в тому числі за місцем проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 без присутності матері ОСОБА_2 та за умови дотримання ОСОБА_1 режиму дня та харчування дитини та з обов`язковим поверненням дитини до місця проживання з матір`ю,

-Через шість місяців після набрання чинності судовим рішенням законної сили дозволити ОСОБА_1 за умови повідомлення ОСОБА_2 двічі в тиждень у будні дні забирати дитину із закладу дошкільного виховання та проводити з ним час в період з 17 .00 годин до 18 .30 годин з обов`язковим поверненням дитини до місця її проживання з матір`ю ,

4.В іншій частині позовних вимог - відмовити .

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання - АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2

Відповідач - ОСОБА_2 місце реєстрації - село Тарасівка Зіньківського району Полтавської області вулиця Шевченка буд. № 2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_1

Третя особа - орган опіки та піклування та служба у справах дітей Зіньківської РДА , код ЄДРПОУ 04057333 м. Зіньків вул. Воздвиженська 40 п.і. 38100 , Тарасівська сільська рада Зіньківського району Полтавської області с. Тарасівка вул. Шкільна 28 А код ЄДРПОУ 13955969

Повний текст рішення складено 20 січня 2021 року.

Головуючий суддя : О.В. Ситник