Рішення № 94281503, 20.01.2021, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/6538/20

2/214/410/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 січня 2021 року Саксаганського районного суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Малаховська І.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, цивільну справу № 214/6538/20 за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській про відшкодування моральної шкоди, заданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін,-

Установив:

Короткий зміст позовних вимог.

1.Представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я в розмірі 141 690 грн. без урахування податку з доходів фізичних осіб та інших зборів та платежів.

Аргументи учасників справи.

2.В обґрунтування позовних вимог вказує, що ОСОБА_2 відповідно до даних санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, працюючи на шахті «Родина» підземним лаборантом-радіометристом 8 років 11 місяців, підпадала під вплив шкідливих виробничих факторів, основним з яких була запиленість повітря робочої зони.Працюючи на шахті з 09.02.1993 року по 01.07.2000 рік, ОСОБА_2 50% робочого часу виконувала обов`язки лаборанта-радіометриста на горизонті – 1240м. та 50% зміни виконувала роботи перекидача на горизонті – 1165 м., з 01.07.2000р. по 16.01.2002 робоче місце ОСОБА_2 в тій же пропорційності змін місяця розташовувалося на горизонтах – 1240 та 1315м. при цьому на гор. – 1315м. вона виконувала роботу тільки перекидача

У зв`язку зі шкідливими і тяжкими умовами праці, позивачем отримано хронічне професійне захворювання. Згідно з п.п. 8, 12 акту №03-2002, Українським НДІ промислової медицини, позивачу встановлено наступний діагноз:Пиловий бронхіт першої ст. Емфізема легень першої-другої ст. ДН першої-другої ст. (надалі – пиловий бронхіт). Відповідно до п.15 акту №03-2002, причинами професійного захворювання позивача є – тривалий стаж роботи в умовах впливу несприятливих виробничих факторів: - запиленість повітря робочої зони відповідно до даних карти умов праці складала в період роботи лаборанта-радіометриста – 2,1мг/м3 при гранично-допустимій концентрації (надалі – ГДК) – 2,0мг/м3, перекидачем – 1,3 мг/м3;

За даними Саксаганської райСЕС: робоче місце перекидача – від 1,9 до 6,7 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3.

Відповідно до архівних даних Саксаганської райСЕС показник середньої запиленості на робочому місці перекидача складав: 1993р. – 1,9 мг/м3; 1994р. – 2,9; 1995р. – 2,2; 1996р. – 3,8; 1997р. – 2,0; 1998р. – 6,7; 1999р. – 3,3 та в 2000р. – 6,0 мг/м3 при ГДК – 2,0 мг/м3.температура повітря робочої зони - +14,8…+16,4° при нормі +16…+19;відносна вологість повітря 90…95% при нормі 80-30%; швидкість руху повітря менше 0,35…1,2 м/сек. при нормі 0,1…0,5 м/сек.

У зв`язку із заподіянням шкоди, позивач, 11.03.2002 року, вперше пройшла огляд лікарсько-трудовою експертною комісією, де їй було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 20% по пиловому бронхіту, визначено необхідність у оздоровленні в профілакторії, що підтверджується випискою з акта огляду ЛТЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги», виданою на ім`я позивача.

У зв`язку з погіршенням стану здоров`я, відповідно до даних з довідки №211 від 07.02.2003 року, позивачу було уточнено діагноз: Пиловий бронхіт першої-другої стадії, фаза загострення. Емфізема легень першого-другого ст. ЛН другого ст.

05.03.2003 року ОСОБА_2 повторно пройшла огляд МСЕК, де їй було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 30% по пиловому бронхіту та встановлено третю групу інвалідності,визначено необхідність в санаторно-курортному лікуванні та медикаментозному лікуванні, що підтверджується випискою з акта огляду ЛТЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги» серії: МСЕ-ДНА-01 №303790, виданою на ім`я Позивача.

17.02.2004 року, позивач повторно пройшла огляд МСЕК, де їй було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 30% по пиловому бронхіту та встановлено третю групу інвалідності,визначено необхідність в санаторно-курортному лікуванні та медикаментозному лікуванні, що підтверджується випискою з акта огляду ЛТЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги» серії: МСЕ-ДНА-01 №348878, виданою на її ім`я .

Крім того, 06.02.2006 року позивач також пройшла огляд медико-соціальною експертною комісією, де їй було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 30% по пиловому бронхіту та встановлено третю групу інвалідності з 01 березня 2006 року – безстроково та визначено потребу в санаторно-курортному лікуванні, у забезпеченні медикаментозним лікуванням, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги» серії: ДНА-02 №08431, виданою на її ім`я.

Відповідно до висновку про умови та характер правці, позивачу протипоказана важка праця, переохолодження, в умовах виробничого пилу, що підтверджується довідкою серії: МСЕ-ДНА-01 №453907 від 06.02.2002 року.

У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки ОСОБА_2 , остання позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання, позивач постійно відчуває задишку при незначному фізичному навантаженні, сухий кашель іноді з виділенням харкотиння слизового характеру, яке відходить погано, зазвичай у ранішні години, біль та скутість у грудній клітці, напади утрудненого дихання, переважно в нічний час, біль дрібних суглобів кистей і стоп, загальну слабкість, періодично в грудній клітці, головний біль, запаморочення.

Внаслідок постійних больових відчуттів, які турбують позивача навіть і в нічний час, порушується її сон, що позбавляє нормального відпочинку, призводить до зниження уваги в денний час доби, до постійного відчуття втоми, перебування Позивача в напруженому стані, стані роздратованості. Тривалий процес лікування, позбавляє її можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, вона постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Вказане постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах ОСОБА_2 , яка в тому числі не має можливості приділяти належної уваги своїй родині. Таким чином, наявність даних негативних явищ в житті позивача свідчить про постійне перенесення нею больових відчуттів, про необхідність проходження лікування, нераціонально витрачати час, залучати додаткові зусилля для організації свого життя, а також вказує на відсутність у Позивача можливості в достатній мірі реалізовувати свої наміри в професійній сфері, повноцінно працювати, що, як наслідок, відображається на погіршанні матеріального становища, втратою соціальних зв`язків. Крім того, Позивач обмежена у можливості реалізовувати свої звички та бажання, що в свою чергу, призводить до зниження якості життя Позивача та зменшення благ, які позивач мала до моменту отримання професійного захворювання та втрати професійної працездатності. Перелічені негативні явища в житті ОСОБА_2 переконливо доводять факт завдання їй моральної шкоди внаслідок отриманого професійного захворювання та стійкої втрати професійної працездатності, що є наслідком порушення законодавства про охорону праці зі сторони роботодавця.

3.Представник відповідача надав до суду заперечення з яких вбачається, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог за таких підстав.

Звертаючись в суд з позовом про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_2 виходила з того, що така шкода заподіяна йому внаслідок пошкодження здоров`я на виробництві. Перелічені негативні явища в житті та її доводи викладені в позовній заяві переконливо доводять факт завдання йому немайнової моральної шкоди в наслідок професійного захворювання та стійкої страти професійної працездатності, що є наслідком порушення законодавства про охорону праці зі сторони роботодавця. 11.03.2002 року висновком МСЕК первинно встановлено 20% втрати працездатності та третю групу інвалідності. В ході переогляду комісією МСЕК від 05.03.2003 року йому встановлено 30% втрати працездатності. Визначена 3 група інвалідності, потребує санітарно курортного, медикаментозного лікування. Наступна дата переогляду визначена 01.03.2004р.

Висновком МСЕК від 06.02.2006 року позивачу підтверджено безстроково 30% втрати працездатності 3 група інвалідності, та потреба санітарно курортного, медикаментозного лікування.

Причинами професійного захворювання Позивачки є - тривалий стаж роботи в умовах впливу несприятливих виробничих факторів , що і підтверджує в своїй позовній заяві на сторінці 2 абзац 2.

Відділення Фону погоджується з позицією позивача, яка зазначена в в абз.9 стор.З позовної заяви що « перелічені негативні явища в житті позивача переконливо доводять факт завдання йому немайнової моральної шкоди в наслідок отриманого професійного захворювання та стійкої страти професійної працездатності, що є наслідком порушення законодавства про охорону праці зі сторони Роботодавця»

Відповідно до ч, 27 ст.77 Розділу VI «Особливі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2006р.» (№3235-ІУЕ прийнятий Верховною Радою України 20.12.2005р. і який набрав чинності з 01.01.2006р.: - «З метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинити на 2006р. дію абз.4 ст.1, пп. “Е” п.1 ч.1 ст.21, ч. 3 ст.28 та ч. 3 ст.34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві... відповідності з Законом України «Про державний бюджет України на 2007р.” п.22 ст.71 зупинено дію абз.4 ст.1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку), пп. ”е” п.1 ч.І ст.21, ч.3 ст.28, абз.10 п.7 ч.7 ст.17, п.7 ч.1 ст.22, ч.3 ст.34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...». Законом України №717-У від 23.02.2007р. внесено зміни до Закону України 2Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного, випадку на виробництві -..» - відповідно до яких всі норми даного закону якими передбачалося виплата моральної шкоди - виключено. згідно п.2 ч,44 Розділу 2 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України ” Закону України «Про Державний бюджет на 2008р.» - «У Законі України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» : у пункті 3 розділу XI «Прикінцеві положення»: після абзацу третього доповнити новим абзацом такого змісту: «відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з і січня 2008 року». Конституційний Суд України не визнав ці норми такими, що суперечать Конституції України. Згідно п.3 ст.2 Цивільного Процесуального Кодексу України – «Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи». Позивачкою подано позов в 2020р. Виходячи з викладеного законодавством України припинено обов`язок Фонду відшкодовувати моральну шкоду потерпілим незалежно від дати настання страхового випадку.

Актом 11-4 винним визнано підприємство. Враховуючи зазначені положення, підприємство мало створити позивачці, як і іншим працівникам належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров`я чи настання смерті були б неможливими. Крім того , представник відповідача просить врахувати той факт що, позивачка ОСОБА_2 не перебувала у трудових стосунках з відділенням Фонду, а відділення ніколи не було позивачу роботодавцем, як і той факт що відділення Фонду було створено і розпочало роботу з квітня 2001року, позивачка з 1993 року працювала на посаді лаборанта - радіометриста шахти «Родіна» тресту «Кривбасшахтосрой» правонаступником якого є ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», в умовах шуму та пилу, і те що саме неправомірні дії посадових осіб підприємства, їх грубе порушення безпеки привели до професійного захворювання позивачки.Тому, відділення Фонду є неналежним відповідачем по справі., належний відповідач по справі повинно бути саме підприємство.

Крім того, наголошує, що з огляду на висновок МСЕК яким позивачці рекомендовано санітарно курортне, медикаментозне лікування, тому відділенням Фонду період з 2002 року по 2020 рік йому відшкодовано : Одноразову допомогу в розмірі - 6400,00 грн. Щомісячні страхові виплати, які компенсують частину втраченого заробітку - 195 321,41 грн. Витрати на санаторно-курортне лікування- 11 103,43 грн. Витрати на медикаментозне лікування - 36 956,94 грн.

З 2003 року, зважаючи на рекомендації лікарів та відшкодовані відділенням Фонду витрати на лікування. стан позивачки не погіршується, відсотки втрати працездатності не збільшуються.

Позивачем не наведено жодного факту протиправних дій або бездіяльності, причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями, а також вини відділення Фонду.

Заяви та клопотання учасників справи.

4.Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) осіб. Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого висновку.

5.Згідно ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно ч. 6 ст. 279 ЦПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

З позовної заяви представника позивача ОСОБА_1 вбачається що предметом позову є стягнення моральної шкоди в зв`язку з ушкодження здоров`я на виробництві, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб крім цього спір випливає з трудових правовідносин. Враховуючи категорію та складність спору, обсяг та характер поданих доказів у справі, суд вважає що, характер спірних правовідносин і предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

6.Враховуючи вищевикладене, клопотання представника відповідача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) осіб не підлягає задоволенню.

Процесуальні дії у справі.

7. 18 вересня 2020 року судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику ( повідомлення ) сторін.

Обставини справи, встановлені судом

8. З 09.02.1993 року по 01.07.2002 року ОСОБА_2 працювала на посаді лаборанта – радіометриста шахти «Родіна» з повним робочим днем на підземних роботах ( а.с.53-61)

9. Відповідно до Акту № 03/2002 розслідування професійного захворювання від 12.02.2002 року ОСОБА_2 працювала на посаді лаборанта – радіометриста шахти «Родіна». Загальний стаж роботи 25 років, за цією професію в умовах впливу шкідливих факторів – 8 років 11 місяців. Діагноз – пиловий бронхіт І ступеню. Емфізема легень І-ІІ ст. ДН І-ІІ ступеню. ( а.с.19-21)

10. Згідно п. 15 Акту № 19 причиною професійного захворювання є робота на протязі 13 років 10 місяців в умовах вібрації, несприятливому мікрокліматі і тяжкої фізичної праці ( а.с. 14).

11.Постановою фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 29.03.2020 року № 484Н ОСОБА_2 призначено одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 6400 грн. та щомісячну грошову допомогу в період з 04.03.2002 року до 01.04.2003 року по 111-44 грн. ( а.с.16-18).

12. 11.03.2002 року позивач вперше пройшов огляд лікарсько-трудовою експертною комісією (надалі - ЛТЕК), де їй було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 20% - по пиловому бронхіту, визначено необхідність у оздоровленні в профілакторії, та в подальшому при повторному огляді встановлено 30% втрати працездатності та визначено третю групу інвалідності безстроково ( а.с. 10;11;12;13;14-15).

Джерела права й акти їх застосування.

13.Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

14.Відповідно до ч. 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

15.Відповідно до частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості

16.Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

17.Частинами 1 та 2 статті 153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

18.Відповідно до статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

19.Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України).

20.Згідно статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

21.Відповідно до підпункту «е» пункту 1 частини 1 статті 21 Закону № 1105-XIV у редакції, чинній до 20 березня 2007 року, у разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

22.Положеннями пункту 1, абзацу 3 пункту 5, пункту 9, абзацу 3 пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V, який набрав чинності 20 березня 2007 року, скасовано право застрахованих громадян, які є потерпілими на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV.

23.Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

24.Згідно із частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

25.Згідно ст. 440 -1 ЦК Української РСР (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

26.Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» мінімальна заробітна плата з 1 січня становить 4723 гривні. Таким чином, сума відшкодування моральної шкоди не може бути меншою ніж 23615 грн.

Оцінка аргументів учасників справи.

Заслуговують на увагу доводи позивача, що повне її одужання не можливе. Вона позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно відчуває задишку при незначному фізичному навантаженні, сухий кашель іноді з виділенням харкотиння слизового характеру, яке відходить погано, зазвичай у ранішні години, біль та скутість у грудній клітці, напади утрудненого дихання, переважно в нічний час, біль дрібних суглобів кистей і стоп, загальну слабкість, періодично в грудній клітці, головний біль, запаморочення.

Внаслідок постійних больових відчуттів, які турбують її навіть і в нічний час, порушується її сон, що позбавляє нормального відпочинку, призводить до зниження уваги в денний час доби, до постійного відчуття втоми. Тривалий процес лікування, позбавляє її можливості вести повноцінний спосіб життя.

27.Факт отримання позивачем професійного захворювання під час виконання ним трудових обов`язків підтверджується Актом № 03/2002 розслідування професійного захворювання від 12.02.2002 року.

28.Доводи представника відповідача щодо відшкодування моральної шкоди потерпілому на виробництві незалежно від часу настання страхового випадку не є страховою виплатою, а тому відсутні підстави для покладення на відділення ФССНВ обов`язку її виплати та станом на день звернення позивача з позовом до суду припинено обов`язок Фонду відшкодувати моральну шкоду потерпілим від дати настання страхового випадку, є безпідставними та спростовуються наступними висновками.

29.Положеннями пункту 1, абзацу 3 пункту 5, пункту 9, абзацу 3 пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V, який набрав чинності 20 березня 2007 року, скасовано право застрахованих громадян, які є потерпілими на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частини 2 та 3 статті 5 ЦК України).

30.Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов`язкового державного соціального страхування (стаття 4 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»), правове регулювання якого здійснювалося, зокрема, Законом № 1105-ХІV. Тобто спори щодо відшкодування моральної шкоди на підставі Закону № 1105-ХІV повинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на її відшкодування. Право на відшкодування моральної шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Вищезазначений висновок викладено в постанові Великої Палати Верхового Суду від 20.11.2019 року у справі № 210/3177/17.

31.З матеріалів справи вбачається. що позивачу висновком МСЕК вперше було встановлено втрату працездатності в розмірі 20% з 11.03.2002 року.

32.Частинами 1, 3 статті 28 Закону № 1105-ХІV у редакції, чинній на час встановлення позивачу висновком МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які згідно зі статтею 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.

33.Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 Конституційний Суду України зазначив, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

34. Спростовуються також посилання представника відповідача про відсутність доказів заподіяння позивачу моральної шкоди, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

35.Суд частково погоджується з запереченням представника відповідача, що сума моральної шкоди не відповідає засадам розумності та справедливості.

36.Відповідно до частини восьмої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ЦК України та КЗпП України, тому призначення та перерахування відповідачем ОСОБА_2 страхової виплати не звільняє його від відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я.

Висновки суду за результатами розгляду справи

37.Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 перебувала в трудових відносинах з підприємством ш. «Родіна» Тресту «Кривбасшахтострой» та в період з 09.02.1993 року по 01.007.2002 рік обіймала посаду лаборанта – радіометриста шахти «Родіна» з повним робочим днем на підземних роботах .

38.З виписки з акта огляду МСЕК від 05.01.2004 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги ОСОБА_2 встановлено 20 % втрати працездатності, та в подальшому при повторному огляді встановлено 30% втрати працездатності та визначено третю групу інвалідності безстроково

39.Загальний стаж роботи позивача становить 25 років, в умовах шкідливого фактору за цією професією 8 років 11 місяців.

Причиною професійного захворювання позивача є тривалий стаж роботи в умовах впливу несприятливих виробничих факторів: - запиленість повітря робочої зони відповідно до даних карти умов праці складала в період роботи лаборанта-радіометриста – 2,1мг/м3 при гранично-допустимій концентрації (надалі – ГДК) – 2,0мг/м3, перекидачем – 1,3 мг/м3; за даними Саксаганської райСЕС: робоче місце перекидача – від 1,9 до 6,7 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3.Відповідно до архівних даних Саксаганської райСЕС показник середньої запиленості на робочому місці перекидача складав: 1993р. – 1,9 мг/м3; 1994р. – 2,9; 1995р. – 2,2; 1996р. – 3,8; 1997р. – 2,0; 1998р. – 6,7; 1999р. – 3,3 та в 2000р. – 6,0 мг/м3 при ГДК – 2,0 мг/м3.температура повітря робочої зони - +14,8…+16,4° при нормі +16…+19;відносна вологість повітря 90…95% при нормі 80-30%; швидкість руху повітря менше 0,35…1,2 м/сек. при нормі 0,1…0,5 м/сек.

40.У зв`язку з ушкодженням здоров`я на виробництві позивач періодично проходить лікування, що підтверджується виписними епікризами та довідками ( а.с.22-52).

41.Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що невиконання ш. «Родіна» Тресту «Кривбасшахтострой», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» положень ч. 2 ст. 153 КЗпП України та наявність на виробництві шкідливих умов праці призвело до виникнення у позивача професійного захворювання, а саме: пиловий бронхіт І ст, Емфізема легень І-ІІДН І-ІІ ст.

42.Отже, сам факт втрати позивачем професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди.

43.Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

44.Тому, при вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стан його здоров`я, втрату професійної працездатності, вину підприємства в заподіянні шкоди, характер та об`єм його фізичних, душевних, психічних страждань від одержаних профзахворювань, тривалість лікування, втрату можливості його трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін життєвих зв`язків, а саме 30% втрати професійної працездатності безстроково та встановлення третьої групи інвалідності, істотність вимушених змін в життєвих стосунках.

45.Крім того, судом враховано, тривалість роботи позивача на підприємстві - 8 років 11 місяців в шкідливих умовах,

46.Враховуючи вищевикладене, керуючись власним переконанням, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача компенсацію за спричинену моральну шкоду в розмірі 60 000 грн.

47.Суд зазначає, що такий розмір відшкодування відповідає вимогам розумності та справедливості, з врахуванням рівня життя та економіки в державі та враховувати конкретні обставини справи, а саме: ступень втрати професійної працездатності позивача, тяжкість фізичних та моральних страждань та характер правопорушення.

Розподіл судових витрати.

48.Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

49.Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.

Вищезазначені твердження узгоджуються з висновок який міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року, справа № 761/11472/15-ц.

50.Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 585,65 грн.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 153 КЗпП України, ст. ст. 16, 23, 1167, 1168 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 23, 76, 141, 258, 259, 263 - 265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

Ухвалив:

Позовні вимоги представника ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській про відшкодування моральної шкоди, заданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я задовольнити частково.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 60 000,00 (шістдесят тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві без урахування податку з доходів фізичних осіб та інших зборів та платежів.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на користь держави 585 ( п`ятсот вісімдесят п`ять) грн. 65 коп. витрати пов`язані зі сплатою судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Відомості про сторін:

Позивач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач – Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 41323962, проспект Дмитра Яворницького, буд. 93 м. Дніпро.

Суддя І.Б. Малаховська