Ухвала суду № 94277354, 20.01.2021, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/3105/20

Номер провадження 1-кп/585/184/21

У Х В А Л А

І М Е Н ЕМ У К Р АЇ Н И

20 січня 2021 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі

головуючого - судді Євтюшенкової В. І.,

з участю секретаря судового засідання - Ковган О.В.,

прокурора - Думал С. М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - Маківського В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань клопотання захисника ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 12020200100000474 відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 296 КК України, відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,

про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Роменського міськрайонного суду Сумської області перебуває кримінальне провадження № 12020200100000474 відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 296 КК України, відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.

18.01.2021 року від захисника Маківського В.О. до суду надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 . В обгрунтування клопотання захисник Маківський О. В. посилається на те, що показами свідків, в тому числі і під час проведення слідчих експериментів не підтверджено, що його підзахисний, як і інші підозрювані, умисно спричинили потерпілому тяжкі тілесні ушкодження. Інших доказів скоєння злочину кваліфікованого за ч. 2 ст. 121 КК України у матеріалах провадження немає. Сам ОСОБА_1 категорично заперечує, що він умисно спричинив потерпілому тілесні ушкодження. Відповідно до пред`явлених матеріалів, наслідки у вигляді тяжких тілесних пошкоджень настали не від умисних, а від необережних дій, що є очевидним. Таким чином вважає, що дії ОСОБА_1 кваліфіковано без належних правових підстав, тобто незаконно. Наявність у їхніх діях ознак грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства що супроводжувались особливою зухвалістю також не підтверджена матеріалами провадження. Факт нанесення удару потерпілому, якщо такі і були ще не свідчать про те, що його підзахисні керувалися хуліганськими мотивами. На практиці неприязні стосунки можуть виникнути і раптово, в тому числі бути спровокованими неправомірними діями потерпілого, тим більше коли той знаходиться в нетверезому стані, що до речі підтверджено пред`явленими матеріалами. Таким чином висновки державного обвинувачення не ґрунтуються на матеріалах справи, але стали підставою для застосування до запобіжних заходів, і в першу чергу це стосується тримання під вартою ОСОБА_1 , який знаходиться під вартою починаючи із 13.07.2020 року. На думку захисту, судом при вирішення питання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Так суд в обґрунтування можливих ризиків, передбачених у ст. 177 КПК України, дійшов висновку, що він бажаючи уникнути покарання може переховуватися від органів слідства та суду, може незаконно впливати на свідків, хоча доказів цьому немає. Судом також не в повній мірі враховано такі обставини, як відсутність судимостей, відсутність фактів притягнення до адміністративної відповідальності, позитивні характеристики, наявність міцних соціальних зв`язків, відсутність майнової шкоди, майновий стан та репутацію ОСОБА_1 . Вважає, що слідчим та прокурором не було доведено, чому неможливо було застосувати до ОСОБА_1 інший, більш м`який запобіжний захід. ОСОБА_1 ще з дитинства має неналежний стан здоров`я, був звільнений від проходження строкової військової служби. За час знаходження у слідчому ізоляторі, його стан здоров`я значно погіршився., що підтверджуються довідкою від 08.01.2021 року, згідно якої він потребує підтримуючого лікування. ОСОБА_1 знаходиться на «Д» обліку в КНД « ЦПМСД» м. Ромни з діагнозом «Виразкова Хвороба 12 п.к.». У слідчому ізоляторі ОСОБА_1 вимушений був неодноразово звертатися до медичної часини, але в умовах слідчого ізолятора лікування не дає бажаних наслідків. Стан здоров`я погіршується, що може призвести до непоправних наслідків. Зважуючи на вище вказані обставини, вважає, що ОСОБА_1 слід змінити запобіжний захід на більш м`який, а саме - на домашній арешт у певний період доби. Так як він потребує лікування в умовах стаціонару, то доцільно було б встановити йому домашній арешт в нічний час. Такий запобіжний захід забезпечить проведення всіх необхідних слідчих дій і одночасно дасть можливість ОСОБА_1 лікуватися.

У судовому засіданні захисник Маківський В.О. підтримав заявлене клопотання, з підстав, зазначених вище.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника, просив змінити йому запобіжний захід тримання під вартою на домашній арешт.

Прокурор заперечувала проти задоволення клопотання захисника, вважає, що відсутні підстави для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , оскільки ризики, передбачені п.1 та п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також встановлені на час обрання запобіжного заходу, на даний час не зникли. Жодний інший запобіжний захід не зможе запобігти наведеним ризикам. Також вважає, що захворювання ОСОБА_1 не відноситься до тяжких та таких, що обумовлюють його звільнення.

Дослідивши матеріали додані до клопотання, заслухавши пояснення учасників процесу, суд дійшов наступного висновку.

Згідно положень ч.ч. 1,2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 КПК України, підозрюваний, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

За змістом ст. 201 КПК України підставою для зміни запобіжного заходу є зокрема наявність нових обставин, які не розглядалися слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу: зміна обставин підозри, зменшення встановлених ризиків.

Встановлено, що ухвалою суду від 03 грудня 2020 року обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 31 січня 2021 року (а.с.128-130).

Існування у кримінальному провадженні передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України ризиків були встановлені судом при застосуванні до обвинуваченого запобіжного заходу.

Вказана ухвала суду обвинуваченим ОСОБА_1 та його захисником не оскаржувалася.

В обґрунтування клопотання про зміну запобіжного заходу сторона захисту посилається на те, що дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 та ч. 2 ст. 296 КК України, кваліфіковано без належних правових підстав, тобто незаконно.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

Враховуючи стадію судового розгляду у якому справа призначена до судового розгляду та питання обґрунтованої підозри вже було предметом розгляду судом під час обрання запобіжного заходу, а тому суд не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотання, вважає, що підозра за ч.2 ст. 121 та ч. 2 ст. 296 КК України є обґрунтованою у розумінні ч. 1 ст. 194 КПК України.

В обґрунтування клопотання про зміну запобіжного заходу сторона захисту також посилається на те, що висновки, до яких дійшов суд про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, при застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу є лише ймовірними та недоведеними.

Розглядаючи питання позиції захисту щодо недоведеності ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд дійшов наступного висновку:

Судом при обранні запобіжного заходу зроблено висновок, що ОСОБА_1 , бажаючи уникнути покарання може переховуватися від органів слідства та суду.

Спростовуючи цей ризик, захист зокрема, зазначає про відсутність доказів на обґрунтування вказаного ризику. Тяжкість ймовірного покарання не може бути вирішальним при визначенні того, що особа може переховуватися від суду.

Отже, ризик переховування від правосуддя, суд оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 , приходить до висновку, що ризик переховуватися залишається досить актуальним вважаючи на особистість обвинуваченого та тяжкість ймовірного покарання за ч. 2 ст.121 та ч. 2 ст. 296 КК України, санкція яких передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі.

Суд бере до уваги інформацію, яку наводить сторона захисту, щодо врахування особи обвинуваченого ОСОБА_1 , який раніше не судимий, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, має позитивні характеристики, міцні соціальні зв`язку, а також враховує відсутність майнової шкоди, майновий стан та репутацію обвинуваченого.

Проте у світлі наведених вище актуальних даних про існування ризику переховуватися від суду, не можуть бути вирішальними, що могли б знизити цей ризики до маловірогідності чи до його виключення.

Суд повинен врахувати наведену поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 у сукупності з іншими обставинами, при вирішенні питання про існування ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, і вважає, що є обґрунтовані сумніви щодо належного виконання процесуальних обов`язків обвинуваченим, а тому вважає, що залишається актуальним ризик переховування від суду.

Таким чином, суд погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду, який продовжує існувати.

Щодо доводів сторони обвинувачення про можливий вплив на свідків.

Прокурор зазначає, що на даний час обвинувачений та свідки не допитані, тому ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, матиме можливість здійснювати на них тиск з метою зміни ними своїх показань. При цьому прокурор жодним чином не мотивує його наявність.

З цього приводу суд повинен оцінити заперечення захисту, суть яких зводиться до того, що прокурором не надано доказів такого ймовірного незаконного впливу на свідків.

При вирішенні питання про можливе застосування більш м`якого запобіжного заходу, прокурор посилається на те, що жодний інший запобіжний захід не зможе запобігти наведеним ризикам.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

Суд зазначає, що з плином часу продовжуване тримання особи під вартою потребує більшого обґрунтування і сторона обвинувачення повинна надавати додаткові підстави щодо цього питання, проте прокурором не надані докази того, що з`явилися нові ризики або існуючі ризики не зменшилися.

У Рішеннях ЄСПЛ - Ідалов проти Росії, Мамедова проти Росії зазначається, що серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти, тяжкість обвинувачення не може сама по собі служити виправданням тривалого попереднього ув`язнення.

На час розгляду клопотань ОСОБА_1 перебуває під вартою понад шість місяців.

Сторона захисту в обгрунтування клопотання про зміну запобіжного заходу також посилається на довідки про стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 .

Так, з довідки КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги міста Ромни» від 08 січня 2021 року ОСОБА_1 знаходиться на «Д» обліку з діагнозом: «Виразкова хвороба 12 п.к. в ст. нестійкої ремісії. Хронічний гастродуоденіт СКДС15.07.20». Потребує постійного підтримуючого лікування (а.с. 192).

Згідно довідки КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги міста Ромни» від 08 січня 2021 року ОСОБА_1 був оглянутий лікарем терапевтом і проведена 15.07.20 ЕГДС, перед направленням в ІТТ, згідно форми 754-о. Діагноз: Хронічний гастродуоденіт ст. неповної ремісії. Результат ЕГДС-15.07.20. Гастродуоденіт (а.с. 193).

Захисником ОСОБА_2 також долучено довідку про проходження ОСОБА_1 езофагогастродуоденоскопії від 2019 року (а.с. 194).

Враховуючи все наведене у сукупності: значний час перебування під вартою, стадію судового розгляду, зменшення ризиків, які враховувалися при обранні запобіжного заходу, наявність міцних соціальних зв`язків, а саме: наявність постійного місця проживання, наявність постійного місця роботи до затримання, стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 , який потребує лікування, суд вважає, що прокурор не довів, що інший, більш м`який запобіжний захід не зможе на час розгляду клопотання запобігти встановленим та доведеним ризикам.

З огляду на наявність ризику переховування від суду, суд при вирішенні питання про зміну запобіжного заходу на більш м`який враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі «Боротюк проти України», заява № 33579/04 п. 62, в якому зазначено, що у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.

Отже обираючи для обвинуваченого ОСОБА_1 інший більш м`який запобіжний захід суд враховує, що існуючі ризики залишаються актуальними, тому при обранні більш м`якого запобіжного заходу необхідно його врахувати та покласти відповідні обов`язки визначені у ч. 5 ст. 194 КПК України.

Зважаючи на викладене суд вважає, зможе уберегти від існуючих ризиків та забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого, домашній арешт із покладанням процесуальних обов`язків визначених у ч. 5 ст. 194 КПК України, таких як:

- заборонити залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- носити електронний засіб контролю;

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- утримуватися від спілкування зі свідками та обвинуваченими;

- здати на зберігання до відповідного територіального органу паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у тому числі паспорти громадянина України для виїзду за кордон;

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що клопотання захисника Маківського В. О. підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 193, 194, 195, 198, 199, 200, 331 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисника Маківського Віктора Олексійовича про зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 , задовольнити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ромни Сумської області, українця, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- заборонити залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- носити електронний засіб контролю;

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- утримуватися від спілкування зі свідками та обвинуваченими: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ;

- здати на зберігання до відповідного територіального органу/територіального підрозділу Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у тому числі паспорти громадянина України для виїзду за кордон.

Ухвала діє протягом двох місяців з моменту її винесення - до 20 березня 2020 року.

У порядку виконання ухвали зобов`язати підрозділ з конвоювання звільнити ОСОБА_1 з під варти в залі суду.

Копію ухвали для виконання направити Роменському ВП ГУНП в Сумській області.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Роменської місцевої прокуратури, що здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12020200100000474.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням покладених на нього зобов`язань.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 20.01.2021 року о 14 год. 20 хв.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. І. Євтюшенкова