Рішення № 94275672, 18.01.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/6755/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2021 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Романюка В.Ф.

з участю:

секретаря судового засідання Цюпака В.І.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Радченко М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (79058, м. Львів, пр. Чорновола, 4), Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області (81156, Пустомитівський район, с. Звенигород), ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (79058, м. Львів, пр. Чорновола, 4) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся в суд із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обгрунтування поданого позову покликається на те, що 23.12.2016 року він звернувся на адресу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,12 га для ведення садівництва на території Звенигородської сільської ради.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 20.01.2017 року № 13-503/16-17-СГ «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою», ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, орієнтованим розміром 0,1200 га із цільовим призначенням - для індивідуального садівництва.

ДП «Львівським науково-дослідним та проектним інститутом землеустрою» Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру було розроблено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для індивідуального садівництва на території Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.

Згідно Переліку обмежень у використанні земельної ділянки та наявні земельні сервітути від 14.07.2017 року № 172, що є складовою частиною Проекту землеустрою, на момент виготовлення такого були відсутні будь-які обмеження у використанні земельної ділянки, що передавалась позивачу.

У Висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 23.02.2018 року № 871/82-18, що є складовою частиною Проекту землеустрою, також зазначено про відсутність будь-яких обмежень у використанні земельної ділянки.

В пояснювальній записці Проекту землеустрою вказано, що для проведення робіт із виготовлення проекту землеустрою, використано викопіювання з проекту роздержавлення та приватизації земель Звенигородської сільської ради, на якому вказано місце знаходження земельної ділянки. Місцеположення кутів повороту меж ділянки обстежено і встановлено в натурі по фактичному стану в присутності представника землекористувача, представника Звенигородської сільської ради та узгоджено з представниками суміжних землекористувачів.

Відповідно до Акту про встановлення границь в натурі, що також є у складі Проекту землеустрою, який складений та підписаний позивачем, сільським головою Звенигородської сільської ради, землевпорядником Звенигородської сільської ради та суміжним землекористувачем.

Земельній ділянці, що передавалась позивачу присвоєно кадастровий номер 4623683100:06:000:0297.

Відповідно до Наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 02.07.2018 року № 13-3556/16-18-СГ «Про затвердження документацій із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,1200 га, в тому числі пасовища площею 0,1200 га (кадастровий номер 4623683100:06:000:0297) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для індивідуального садівництва, розташовану на території Звенигородської сільської ради Пустомитівського району.

18.07.2018 року позивачем проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 4623683100:06:000:0297, про що отримано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.07.2018 року.

Позивач зазначає, що на сьогоднішній день, на земельній ділянці, що є у його власності, здійснено будівельно-монтажні роботи конструкції модульного типу (садовий будиночок), загальною площею 79,35 кв.м.

В квітні 2020 року на адресу позивача надійшло Повідомлення товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс» від 13.04.2020 року № 550/08 про охоронну зону магістрального трубопроводу TOB «Прикарпатзахідтранс», в якому вказано, що земельна ділянка кадастровий номер 4623683100:06:000:0297, що перебуває у власності позивача, знаходиться в охоронній зоні продуктопроводу TOB «Прикарпатзахідтранс».

Відповідно до Висновку № 010/20 від 07.05.2020 року земельно-технічної експертизи складеної ТзОВ «Гал-Світ»:

- Земельна ділянка кадастровий номер 4623683100:06:000:0297 (Львівська обл., Пустомитівський район, Звенигородська сільська рада), що належить на праві власності ОСОБА_2 , знаходиться в охоронній зоні магістрального нафтопродуктопроводу ТзОВ «Прикарпатзахідтранс»; Відстань від незавершеного будівництва (фундаменту) на земельній ділянці кадастровий номер 4623683100:06:000:0297 до магістрального нафтопродуктопроводу ТзОВ «Прикарпатзахідтранс» становить 63,5 м;

Будівництво на земельній ділянці кадастровий номер 4623683100:06:000:0297, що знаходиться в охоронній зоні магістрального нафтопродуктопроводу ТзОВ «Прикарптзахідтранс» не відповідає вимогам ДБН України.

Позивач звернувся на адресу ТзОВ «Прикарпатзахідтранс» із заявою про надання технічних умов на встановлення тимчасової збірної будівельної конструкції модульного типу, на що було отримано Вимогу про знесення самочинного будівництва від 15.05.2020 року № 703/08 шляхом припинення розпочатого будівництва та демонтажу фундаменту з каркасом.

Згідно листа Звенигородської сільської ради від 01.07.2020 року № 02-18/409 вбачається, що нафтопродуктопровід ТзОВ «Прикарпатзахідтранс» проклало трубопровід ще до 2015 року.

Таким чином, виходячи з описаного вище, земельну ділянку, що було передано у власність позивача неможливо використовувати згідно із її цільовим призначенням.

У зв`язку з ситуацією, а саме отриманням у власність ділянки, яку фактично неможливо використовувати за її прямим цільовим призначенням, позивач постійно перебуває у пригніченому, знервованому стані, регулярно - переживає стреси, зазнає душевних страждань, а також змушений був звернутись до лікарів (невролог, кардіолог, психолог та сімейний лікар), де йому вперше поставили діагноз: Цереброваскулярна хвороба на грунті церебросклерозу з цефалічним та астено - невротичним синдромом. Гіпертонічна хвороба 2 ст., ст.2, ризик високий. СН1 у зв`язку з чим позивач змушений приймати ліки, вартість яких на даний час становить 6534 грн. Моральну шкоду позивач оцінює в 100 тис грн.

Таким чином загальна вартість завданих матеріальних збитків становить 167 762 грн., з яких:

4697 Євро що є еквівалентом 152 061 грн. по курсу НБУ на день звернення із позовом - вартість будівельно-монтажних робіт з демонтажу та переносу конструкції модульного типу;

8768,00 грн. - вартість багаторічних насаджень;

6534 грн. - вартість придбаних ліків.

Моральна шкода становить 100 000 грн.

Поштові витрати становлять 399 грн.

Таким чином, з врахуванням наведеного, позивач просить суд позов задоволити.

Ухвалою суду від 27 серпня 2020 р. у справі відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання. /а.с.79-80/.

Ухвалою суду від 15.09.2020 р. підготовче судове засідання відкладено. /а.с.92-93/.

16.09.2020 р. від представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Сціри Т.І. надійшов відзив на позовну заяву. /а.с.96-105/. Згідно, якого просить суд відмовити у задоволенні позову.

21.09.2020 р. від представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Радченко М.І. надійшов відзив на позовну заяву. /а.с.106-113/.

19.11.2020 р. від голови комісії з реорганізації ДП «Львівський інститут землеустрою» Шмігель А. надійшов відзив на позовну заяву. /а.с.135-137/.

Ухвалою суду від 23.11.2020 р. у справі закрито підготовче судове засідання та призначено до розгляду. /а.с.141-142/.

30.11.2020 р. від представника позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив голови комісії з реорганізації ДП «Львівський інститут землеустрою» Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру Шмігель А. /а.с.145-147/.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позивні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позові, а також у відповіді на відзив. Просить суд позовні вимоги задоволити.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Радченко М.І. у судовому засіданні позовні вимоги заперечила, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Просила суд відмовити у задоволення позову.

Від відповідача Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Толопко Н.А. надійшло клопотання про розгляд даної справи у відсутності відповідача. /а.с.120-121/.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При цьому, виходячи з положень ст.16 ЦК України особа звертається до суду за захистом свого порушеного права.

Порядок передачі земельних ділянок громадянам у власність врегульовано нормами ст.ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України (далі – Кодекс).

Відповідно до ч.1 ст. 116 Кодексу, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені ст.121 Кодексу.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 118 Кодексу громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилученняземельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Частина 4 ст.122 Кодексу встановлює, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідний орган виконавчої влади, який передає земельні ділянки державної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Суд встановив, що 23.12.2016 року позивач звернувся на адресу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,12 га для ведення садівництва на території Звенигородської сільської ради.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 20.01.2017 року № 13-503/16-17-СГ «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою», ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, орієнтованим розміром 0,1200 га із цільовим призначенням - для індивідуального садівництва.

ДП «Львівським науково-дослідним та проектним інститутом землеустрою» Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру було розроблено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для індивідуального садівництва на території Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Крім того, керуючись ст.29 даного закону, фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва, які надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки).

Як вбачається з Переліку обмежень у використанні земельної ділянки та наявні земельні сервітути від 14.07.2017 року № 172, що є складовою частиною Проекту землеустрою, на момент виготовлення такого були відсутні будь-які обмеження у використанні земельної ділянки, що передавалась позивачу.

У Висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 23.02.2018 року № 871/82-18, що є складовою частиною Проекту землеустрою, також зазначено про відсутність будь-яких обмежень у використанні земельної ділянки. Даний проект землеустрою погоджено.

Погодження документації із землеустрою здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.2016 № 580 «Деякі питання реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження документації із землеустрою територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру». Суть цього принципу полягає в тому, що на відміну від погодження за місцем розташування земельної ділянки, принцип екстериторіальності за визначенням дозволяє дотриматися об`єктивності та неупередженості під час розгляду документації, вчасності її опрацювання, усунення контактів між розробниками та експертами.

Як визначено нормами ч.9 ст.118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відтак, чинним законодавством не передбачено підстав для відмови в затвердженні погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 по справі № 380/4742/20.

В пояснювальній записці Проекту землеустрою вказано, що для проведення робіт із виготовлення проекту землеустрою, використано викопіювання з проекту роздержавлення та приватизації земель Звенигородської сільської ради, на якому вказано місце знаходження земельної ділянки. Місцеположення кутів повороту меж ділянки обстежено і встановлено в натурі по фактичному стану в присутності представника землекористувача, представника Звенигородської сільської ради та узгоджено з представниками суміжних землекористувачів.

Як вбачається з Акту про встановлення границь в натурі, що також є у складі Проекту землеустрою, так складений та підписаний позивачем, сільським головою Звенигородської сільської ради, землевпорядником Звенигородської сільської ради та суміжним землекористувачем.

Земельній ділянці, що передавалась позивачу присвоєно кадастровий номер 4623683100:06:000:0297.

Відповідно до Наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 02.07.2018 року № 13-3556/16-18-СГ «Про затвердження документацій із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,1200 га, в тому числі пасовища площею 0,1200 га (кадастровий номер 4623683100:06:000:0297) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для індивідуального садівництва, розташовану на території Звенигородської сільської ради Пустомитівського району.

18.07.2018 року позивачем проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 4623683100:06:000:0297, про що отримано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.07.2018 року.

Позивач зазначає, що на сьогоднішній день, на земельній ділянці, що є у його власності здійснено будівельно-монтажні роботи конструкції модульного типу (садовий будиночок), загальною площею 79,35 кв.м.

В квітні 2020 року на адресу позивача надійшло Повідомлення товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс» від 13.04.2020 року № 550/08 про охоронну зону магістрального трубопроводу TOB «Прикарпатзахідтранс», в якому вказано, що земельна ділянка кадастровий номер 4623683100:06:000:0297, що перебуває у власності позивача, знаходиться в охоронній зоні продуктопроводу TOB «Прикарпатзахідтранс».

Відповідно до Висновку № 010/20 від 07.05.2020 року земельно-технічної експертизи складеної ТзОВ «Гал-Світ»:

- Земельна ділянка кадастровий номер 4623683100:06:000:0297 (Львівська обл., Пустомитівський район, Звенигородська сільська рада), що належить на праві власності ОСОБА_2 , знаходиться в охоронній зоні магістрального нафтопродуктопроводу ТзОВ «Прикарпатзахідтранс»; Відстань від незавершеного будівництва (фундаменту) на земельній ділянці кадастровий номер 4623683100:06:000:0297 до магістрального нафтопродуктопроводу ТзОВ «Прикарпатзахідтранс» становить 63,5 м;

Будівництво на земельній ділянці кадастровий номер 4623683100:06:000:0297, що знаходиться в охоронній зоні магістрального нафтопродуктопроводу ТзОВ «Прикарптзахідтранс» не відповідає вимогам ДБН України.

Позивач звернувся на адресу ТзОВ «Прикарпатзахідтранс» із заявою про надання технічних умов на встановлення тимчасової збірної будівельної конструкції модульного типу, на що було отримано Вимогу про знесення самочинного будівництва від 15.05.2020 року № 703/08 шляхом припинення розпочатого будівництва та демонтажу фундаменту з каркасом.

Згідно листа Звенигородської сільської ради від 01.07.2020 року № 02-18/409 вбачається, що нафтопродуктопровід ТзОВ «Прикарпатзахідтранс» проклало трубопровід ще до 2015 року.

Встановлено, що проектом землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянкине встановлено обмежень у її використанні та відповідний Проект землеустрою погоджений, тобто відповідає вимогам чинного земельного законодавства, зауважень та пропозицій до останнього не подано, а відтак у Головного управління Держгеокадарсту у Львівській області відсутні правові підстави для відмови у затвердженні документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність позивачу.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено, нормами п.9 ч.5 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», містобудівні умови та обмеження містять охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

Управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно - будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Враховуючи відсутність у Головного управління Держгеокадарсту у Львівській області інформації щодо наявності чи погодження з відповідними органами виконавчої влади ТзОВ «Прикарпатзахідтранс» схеми пролягання тубопроводу, а також відсутність відображених в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідних обмежень, тому на думку суду, Головне управління Держгеокадарсту у Львівській області при прийнятті згаданих наказів про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та при її затвердженні діяв правомірно, в межах наданих йому повноважень та відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені нормами ст. ст. 1166, 1173 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Статтею 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

При цьому, незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

З урахуванням положень п. 10 ч. 2 ст. 16, ст. ст. 21, 1173 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними й їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Тобто, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факт неправомірних дій цього органу. Факт прийняття неправомірного рішення, вчинення дії чи бездіяльності органу державної влади, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку, тобто повинен підтверджуватись відповідним рішенням, постановою, вироком суду, яке має значення для справи про відшкодування шкоди. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є, як правило, відповідне судове рішення, що набрало законної сили.

Відтак, для настання відповідальності перед позивачем обов`язковою умовою є визнання наведених рішень незаконними та їх подальше скасування, а також визнання дій або бездіяльності таких органів протиправними.

Позивачем не заявлялось вимог про визнання неправомірними дій чи бездіяльності органу державної влади. Дії відповідачів незаконними не визнавалися.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, вина. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна одночасна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення.

Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

За приписами ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як визначено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діями та вини останнього в її заподіянні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30 січня 2018 року в справі № 804/2252/14, від 20.02.2018 року у справі №818/1394/17.

В контексті спірних правовідносин саме на позивача законодавець покладає обов`язок доведення факту завдання йому моральної шкоди, а також надання доказів на підтвердження того, що саме рішення відповідача призвело до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (постанова Верховного Суду від 27.11.2019 по справі № 750/6330/17 (адміністративне провадження №К/9901/37372/18).

Варто зазначити, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін, та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Оскільки для наявності зобов`язання по відшкодуванню шкоди відповідно до

ст.ст.1166, 1167, 1173 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою - підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов`язком позивача (ст. 12, 81 ЦПК України).

Відтак, суд погоджується із доводами представників відповідачів, що позивач належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги не надав, зокрема, щодо незаконності дій або бездіяльності відповідачем підтвердженої в установленому порядку відповідними процесуальними документами (рішенням суду). Не навів доказів причинного зв`язку між діями відповідачів та завданою шкодою, позивач не навів міркувань, з яких він виходив, визначаючи розмір завданої шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, суд вважає, що у даних спірних правовідносинах відсутні правові підстави для відшкодування позивачу шкоди, як матеріальної так і моральної, а тому позов не підлягає задоволенню, у зв`язку з його безпідставністю та недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 16, 21, 22, 23, 1166, 1167, 1173 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 16, 76-81, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352-354 ЦПК України, ст.ст.121, 122, 116, 118 ЗК України, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», суд –

п о с т а н о в и в:

У задоволені позову ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (79058, м. Львів, пр. Чорновола, 4), Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області (81156, Пустомитівський район, с. Звенигород), ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (79058, м. Львів, пр. Чорновола, 4) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20 січня 2021 року.

Суддя: Романюк В.Ф.