Ухвала суду № 94275639, 15.01.2021, Буський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер №943/2482/20

Провадження №2/943/794/2021

У Х В А Л А

про забезпечення позову

15 січня 2021 року м. Буськ Львівська область

Буський районний суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Журибіда Б. М.

при секретарі Гута О.С.

розглянувши заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про забезпечення позову,-

встановив:

ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області, третьої особи Приватного нотаріуса Буського районного нотаріального округу Львівської області Тиднюк Галини Володимирівни про визнання рішення органу місцевого самоврядування незаконним, визнання договору купівлі – продажу земельної ділянки недійсним та визнання права на оформлення документів щодо викупу земельної ділянки. Одночасно подав заяву про забезпечення позову. Таку мотивує тим, що 24 квітня 2007 року ОСОБА_4 набув право власності на навіс загальною площею 486 кв.м. по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 24.04.2007 року, укладеного між ним та спільним підприємством «Буський райкоопзаготпром», що зумовила перехід до останнього права користування на земельну ділянку, на якій розташований навіс та частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування, загальною площею 0,1942 га. За життя не встиг оформити правовстановлюючі документи на своє ім`я, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою Буського районного суду Львівської області від 14.12.2018, яка набрала законної сили 29.12.2018 у справі № 440/2393/18, за ОСОБА_1 визнано право власності на навіс та право на одноосібне завершення приватизації земельної ділянки площею 0,1942 га для обслуговування навісу по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_4 , внаслідок чого позивачка набула права власності на указаний навіс та отримала право користування на частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований навіс та частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування, загальною площею 0,1942 га. Під час розроблення проекту детального плану території в АДРЕСА_1 , з метою впорядкування території та визначення необхідної площі земельної ділянки для обслуговування споруди для виготовлення бетонних виробів, який поданий 25 червня 2020 року Красненською селищною радою на громадські обговорення, представником позивача ОСОБА_5 виявлено, що площа даної земельної ділянки зменшилась з 0,1942 га до 0,1666 га, тобто на 0,0276 га, що не відповідає площі та конфігурації земельної ділянки, відображеної в проекті землеустрою 2008 року та проекті детального плану території 2012 року. Згодом земельна ділянка площею 0,0276 га була включена Красненською селищною радою до земельної ділянки площею 0,1576 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, кадастровий номер 4620655300:05:001:0139, та 09 жовтня 2019 року продана ОСОБА_3 . Відчуживши частину використовуваної позивачем та її спадкодавцем земельної ділянки відповідачу ОСОБА_3 без добровільної відмови ОСОБА_4 чи ОСОБА_1 від фактичного користування цією земельною ділянкою та без вилучення її у позивача, Красненська селищна рада порушила право позивачки на землекористування та цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку площею 0,1942 га під навісом та для його обслуговування після набуття права власності на нерухоме майно. Відтак представник позивача просить подану заяву задовольнити, оскільки невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

В силу процесуальних норм частини другої статті 153 і частини другої статі 247 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися, а тому фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі докази в їхній сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Частиною другою статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 153 ЦПК).

Як убачається із матеріалів заяви про забезпечення позову та позовної заяви, що безпосереднім предметом спору є земельна ділянка площею 0,1576 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, кадастровий номер 4620655300:05:001:0139, по АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3 , а також пов`язані з її юридичним оформленням рішення та дії відповідачів.

У відповідності до вимог пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року в справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні ЄСПЛ в справі «Шмалько проти України» констатовано те, що право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У відповідності до вимог пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася із такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії (п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК).

Згідно вимог частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Приписами частин шостої та сьомої статті 153 ЦПК України визначено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, оскільки між сторонами дійсно наявний спір про право власності на спірну земельну ділянку та невжиття заходів забезпечення позову може істотно утруднити ефективний судовий захист, ураховуючи те, що таке забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Окрім того, на думку суду, станом на час розгляду цієї заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, із якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно із частиною третьою статті 154 ЦПК України.

Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 149, 150, 151, 153, 157, 259, 260 ЦПК України суд,-

постановив :

заяву задоволити.

Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1576 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, кадастровий номер 4620655300:05:001:0139, по АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3 .

Ухвала підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Копію даної ухвали направити в Буський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), - для виконання та учасникам справи, - для відома.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Буський районний суд Львівської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання.

Суддя: Б. М. Журибіда