Ухвала суду № 94275448, 20.01.2021, Токмацький районний суд Запорізької області

328/120/21

20.01.2021

2/328/246/21

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

20 січня 2021 року м. Токмак

Суддя Токмацького районного суду Запорізької області Андрущенко О.Ю.,

розглянувши матеріали цивільної справи за позовом акціонерного товариства «Мелітопольський м`ясокомбінат» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором поставки товару,

встановив:

АТ «Мелітопольський м`ясокомбінат» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором поставки товару від 29.06.2017 року № 219.

Вивчивши матеріали цивільного позову, приходжу до висновку про необхідність відмови у відкритті провадження з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Разом з тим статтею 20 ГПК України визначено предметну та суб`єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП.

Статтею 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Відтак господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем (постанова ВП ВС від 09.10.2019 року № 127/23144/18).

Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Зазначена норма кореспондується зі статтею 50 ЦК України.

За частиною першою статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (стаття 179 ГК України).

Таким чином, однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб`єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб`єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов`язання, що з нього виникають, є господарськими.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви позивач просить стягнути заборгованість за договором поставки товару від 29.06.2017 року № 219, який укладено з відповідачкою як з фізичною особою-підприємцем. Відповідно до п. 3.4 зазначеного договору нереалізований відповідачкою товар позивачем до переробки не приймається. З доданих до позову видаткових накладних вбачається, що м`ясна продукція поставлялася відповідачці до малої архітектурної форми АДРЕСА_1 .

З огляду на викладене, відносини між позивачем та відповідачкою базуються на господарському договорі, а відтак, дана справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, у відкритті провадженні в даній справі слід відмовити у зв`язку предметною підсудністю господарським судам.

Керуючись статтями 19, 186, 258-260, 353, 354 ЦПК України, суддя, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою акціонерного товариства «Мелітопольський м`ясокомбінат» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором поставки товару.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Токмацький районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її отримання.

Суддя