Ухвала суду № 94273813, 01.12.2020, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа №266/3046/20

Провадження№ 1-кп/266/552/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року м. Маріуполь

Головуючий колегії суддів Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області суддя Пантелєєв Д.Г., за участю судді Федотової В.М., секретаря Новак О.В., прокурора Корольова А.А., захисників Комарова І.О., Довженка В.І., Ангеловського Л.М., Вєровської В.В., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12019050000000154 від 06.03.2020 р. за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполя, громадянина України, не одруженого, не працюючого, не судимого, мешкаючого в АДРЕСА_1

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 306, ч. 3 ст. 307 КК України

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Таганрог Ростовської області РФ, громадянина України, не одруженого, не працюючого, не судимого, зареєстрованого в АДРЕСА_2 , мешкаючого в АДРЕСА_3

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Маріуполя, громадянина України, не одруженого, не працюючого, не судимого, мешкаючого в АДРЕСА_4

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою колегії суддів Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06.10.2020 року відносно обвинувачених обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 04.12.2020 року включно з правом внесення застави.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно абз. 1, 5 п. 20-5 Розділу ХІ КПК України, тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановити такі особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження. У разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Оскільки суддя Д`яченко Д.О. перебуває на лікарняному, то відповідно до вказаних приписів процесуального закону, вирішення питання про доцільність подальшого тримання обвинувачених під вартою поставлено на обговорення головуючим даної колегії суддів.

Прокурор просив продовжити строк тримання обвинувачених під вартою, пославшись на те, що докази не досліджені, та від цього обвинувачені можуть незаконно впливати на свідків. Розуміючи тяжкість покарання, обвинувачені можуть ухилитися від суду, а багатоепізодність дій обвинувачених свідчить про ризик продовження злочинних дій.

Захисники Комаров І.О., Довженко В.І., Ангеловський Л.М. та Вєровська В.В., а також обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проти продовження строку триманні під вартою заперечували, просили, в разі, якщо суд дійде висновку про необхідність застосування запобіжного заходу, обрати такий у вигляді домашнього арешту, або зменшити розміри застави, які є непомірними. Також обвинувачені заявили, що не мають наміру ухилятися від суду, продовжувати злочину діяльність, впливати на свідків.

Захисник Довженко В.І. зазначив, перелічені прокурором ризики мали місце під час досудового розслідування, яке вже закінчено, та змінилися обставини, за якими запобіжний захід ОСОБА_1 обирався раніше, а виняткових, більш вагомих причин для тримання його під вартою немає.

Захисник Комаров І.О. зазначив, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 не доведена, а ризики зі спливом часу зменшуються. Обвинувачений не зможе під час домашнього арешту незаконно пливати на свідків. також, суму застави має бути посильною для заставодавця.

Захисник Ангеловський Л.М. зазначив, що обвинувачений ОСОБА_2 вже тривалий час перебуває під вартою та не може внести заставу, але під час домашнього арешту не зможе незаконно впливати на свідків.

Захисник Вєровська В.В. вказала на відсутність перелічених прокурором ризиків відносно обвинуваченого ОСОБА_3 .

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, головуючий суддя дійшов наступного висновку.

Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Згідно усталеної практики ЄСПЛ «обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими вона обґрунтовується, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення у справі «Wloch v. Poland», п.109).

Як вбачається з обвинувального акту, формулювання обвинувачення містить інформацію, що вказує на те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дійсно при встановлених досудовим слідством обставинах могли вчинити інкриміновані їм кримінальні правопорушення, за вчинення яких передбачено суворе покарання, і на даній стадії судового розгляду суд не має права оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою або невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Суд, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувальних заходів.

Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як встановлено судом, обвинувачені ніде не працюють, не мають власних сімей, дітей, інших утриманців, тобто, у них відсутні міцні соціальні зв`язки у місті постійного проживання. Від цього суд вважає, що існує ризик втечі обвинувачених, та як наслідок, ухилення від правосуддя.

Також суд не виключає можливості незаконного впливу обвинувачених на свідків, які не є залегендованими, оскільки їм відомі їхні анкетні дані, то вони можуть чинити на них незаконний тиск.

Обвинувачення по численним епізодам, пов`язаним зі збутом наркотичних засобів та психотропних речовин дає суду підстави вважати, що не маючи постійного законного доходу, обвинувачені можуть вжити злочинні дії, спрямовані на отримання незаконного прибутку, тобто, вчинити нові злочини.

Також суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вони обвинувачуються.

У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Крім цього, у рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

Також немає підстав вважати, що стан здоров`я перешкоджає обвинуваченим перебувати під вартою в умовах слідчого ізолятору.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діянні, які інкримінуються обвинуваченим, позбавляє їх можливості перешкодити інтересам правосуддя, а суспільний інтерес, у даному випадку, превалює над правом обвинувачених на свободу. Від цього підстав для обрання іншого запобіжного заходу для обвинувачених на даний час немає.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України обвинуваченими або іншими фізичними чи юридичними особами може бути внесена застава з метою забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Стосовно розміру застави, то колегія суддів вважає за доцільне визначити його для обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у мінімальних, а для обвинуваченого ОСОБА_1 у середніх межах, передбачених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, враховуючи їхній матеріальний стан та обвинувачення у вчиненні особливо тяжких злочинів. Визначення розміру застави для обвинуваченого ОСОБА_1 в максимальних межах обумовлено його роллю у кримінальному провадженні, що випливає з обвинувального акту.

Керуючись ст.ст. 177, 194, 331 КПК України, головуючий суддя -

УХВАЛИВ:

Продовжити строк тримання під вартою у ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Маріуполя, громадянину України, на 60 днів, тобто, до 29 січня 2021 року включно, визначивши розмір застави в сумі 420 400,00 (чотириста двадцять чотириста гривень 00 коп.) з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а саме: - прибувати за кожною вимогою до суду; - не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; - утримуватися від спілкування у позапроцесуальний спосіб із свідками, експертами, спеціалістами, іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні, як особисто, так і через інших осіб; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (за їхньої наявності).

Продовжити строк тримання під вартою у ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю м. Таганрог Ростовської області РФ, громадянину України, на 60 днів, тобто, до 29 січня 2021 року включно, визначивши розмір застави в сумі 168 160,00 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят гривень 00 коп.) з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а саме: - прибувати за кожною вимогою до суду; - не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; - утримуватися від спілкування у позапроцесуальний спосіб із свідками, експертами, спеціалістами, іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні, як особисто, так і через інших осіб; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (за їхньої наявності).

Продовжити строк тримання під вартою у ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцю м. Маріуполя, громадянину України, на 60 днів, тобто, до 29 січня 2021 року включно, визначивши розмір застави в сумі 168 160,00 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят гривень 00 коп.) з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а саме: - прибувати за кожною вимогою до суду; - не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; - утримуватися від спілкування у позапроцесуальний спосіб із свідками, експертами, спеціалістами, іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні, як особисто, так і через інших осіб; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (за їхньої наявності).

В разі невиконання зазначених зобов`язань обвинуваченими внесені кошти підлягають зверненню в дохід держави.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Донецького апеляційного суду через суд першої інстанції.

Головуючий суддя Пантелєєв Д.Г.