Ухвала суду № 94272027, 19.01.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/15343/18

Провадження № 1-кп/127/630/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі колегії суддів:

судді-доповідача Бернади Є.В.,

суддів: Кашпрука Г.М., Романчук Р.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Печенюк Т.О.,

сторони обвинувачення: прокурора Країла К.А.,

сторони захисту: адвокатів Князєва В.О., Сувалова О.В.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду № 12 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 187, частиною першою статті 263, частиною четвертою статті 189 Кримінального кодексу України та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 15, частиною першою статті 115, частиною четвертого статті 189 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених частиною другою статті 187, частиною першою статті 263, частиною четвертою статті 189 Кримінального кодексу України (далі – КК) та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених частиною другою статті 15, частиною першою статті 115, частиною четвертого статті 189 КК.

До суду електронною поштою надійшло клопотання адвоката Князєва В.О. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 про заміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу з утримання під вартою на домашній арешт. Клопотання мотивоване тим, що причетність ОСОБА_1 до інкримінованих йому злочинів наданими суду матеріалами кримінального провадження не доведена. Більше того, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 повідомив, що обвинуваченого ОСОБА_1 на місці вчинення злочину не бачив. Окрім наведеного, захисник зауважив, що стороною обвинувачення не підтверджено легітимну підставу перебування обвинуваченого під вартою. Зокрема, для нього як для захисника не зрозумілим є спосіб потрапляння ухвал слідчих суддів до матеріалів кримінального провадження до початку його розгляду по суті. Також захисник зауважив, що стан здоров`я обвинуваченого значно погіршився, що перешкоджає його подальшому перебуванню під вартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Князєв В.О. – в судовому засіданні зазначене клопотання підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на доводи, зазначені у клопотанні.

Прокурор вважає, що підстави для задоволення клопотання відсутні, оскільки окрім замаху на вбивство ОСОБА_1 також обвинувачується у вчиненні особливо кваліфікованого вимагання та незаконному поводженні зі зброєю. Зазначені обставини захисник обвинуваченого залишив поза увагою. Також прокурор зауважив, що на даний час усі учасники кримінального провадження не допитані та усі необхідні процесуальні дії в судовому засіданні з метою з`ясування обставин справи не проведені. Тому прокурор вважає, що ризики, які враховувались при застосуванні до обвинуваченого запобіжного заходу, не відпали. Саме тому прокурор вважає, що в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого слід відмовити.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав свого захисника та просив подане захисником клопотання задовольнити. В якості мотивів необхідності задоволення зазначеного клопотання посилався на погіршення стану його здоров`я, на його непричетність до вчинення інкримінованих йому злочинів, а також на відсутність інших ризиків, про які зазначав прокурор.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник – адвокат Сувалов О.В. – подане адвокатом ОСОБА_4 клопотання підтримали та просили його задовольнити.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого висновку.

Згідно з частиною першою статті 331 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. При цьому частиною другою статті 331 КПК регламентовано, що в ирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Порядок звернення з клопотанням обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу регламентований статтею 201 КПК глави 18 КПК. Зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. Відповідно до приписів частини другої статті 201 КПК копія клопотання та матеріалів, якими воно обґрунтовується, надається прокурору не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. При цьому частиною третьою статті 201 КПК визначено перелік додатків до клопотання.

З матеріалів кримінального провадження випливає, що приписи статті 201 КПК щодо порядку звернення з клопотанням стороною захисту було дотримано. Крім того, зі змісту статті 350 КПК випливає, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для зміни застосованого запобіжного заходу, суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997.

Згідно з положеннями частини першої статті 183 КПК взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) в своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти України»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»). Водночас наявність щирої впевненості є недостатньою для обґрунтування підозри. Словосполучення «обґрунтована підозра» передбачає наявність існування фактів або інформації, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 48, справа «Cebotari v. Moldova»).

Разом з тим, суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Отже, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченого потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на даний час з`ясування обставин справи та перевірка їх доказами не завершені, а тому вирішення зазначеного питання на даній стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Вирішуючи питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернуто увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).

Також суд приймає до уваги, що ЄСПЛ звернув увагу на те, що для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку (п. 63, справа «Тодоров проти України»).

Відповідно до вимог статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Отже, суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисних тяжкого злочину із застосуванням насильства (одноособово) та особливо тяжкого злочину із застосуванням насильства (у співучасті із іншими особами – ОСОБА_2 та особою, матеріали відносно якої виділенні в окремі провадження). Разом з тим, вирішення питання щодо винуватості чи невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів на даній стадії судового процесу, як вже судом зазначено вище, є передчасним, оскільки потребує дослідження усіх доказів у їх сукупності.

Захисник обвинуваченого – адвокат Князєв В.О. – в судовому засіданні посилався на відсутність легітимної підстави перебування ОСОБА_1 під вартою. Аналізуючи доводи захисника в цій частині, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 187, частиною першою статті 263 та частиною четвертою статті 189 КК, надійшло до суду 20.06.2018, в подальшому було змінено склад колегії суддів – суддю доповідача, у зв`язку з чим у справі було призначене проведення підготовчого судового засідання. Під час проведення підготовчого судового засіданні прокурором було заявлене клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою. З метою перевірки легітимності його утримання судом до клопотання про продовження зазначеного строку витребувано у прокурора протокол затримання ОСОБА_1 та ухвали слідчих суддів про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та подальше продовження строк його дії. Саме тому доводи сторони захисту про безпідставність надання прокурором ухвал слідчих суддів, постановлених під час досудового розслідування, суд оцінює критично і вважає їх такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Твердження сторони захисту про наявність в обвинуваченого стійких соціальних зв`язків суд також оцінює критично, оскільки відповідного документального підтвердження зазначених обставин суду надано не було.

Вирішуючи питання щодо можливості чи неможливості перебування обвинуваченого під вартою за станом здоров`я, суд враховує, що судом направлено на ім`я начальника ВУВП № 1 лист з проханням повідомити про стан здоров`я обвинуваченого і динаміку його розвитку. З наданих суду відповідей, а також з документів, поданих обвинуваченим ОСОБА_1 в судовому засіданні, випливає, що медичною частиною установи відбування покарань констатовано наявність у ОСОБА_1 ряду захворювань. Однак надані суду матеріали не свідчать про неможливість перебування ОСОБА_1 під вартою за станом його здоров`я, а також повідомлено про надання ОСОБА_1 відповідного лікування. Тому доводи обвинуваченого та його захисника про неможливість перебування під вартою за станом здоров`я суд також оцінює критично, як такі, що не ґрунтуються на наданих суду матеріалах.

Судом вже зауважено, що судове слідство (з`ясування обставин справи та перевірка їх доказами) на даний час не завершено, зокрема, не допитані потерпіла та свідки у кримінальному провадженні, а тому суд дійшов до переконання, що в судовому засіданні підтверджено наявність ризиків, що обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи на волі може незаконно впливати на потерпілу та свідків,вчиняти інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне, з метою забезпечення кримінального провадження та попередження вчинення обвинуваченим позапроцесуального впливу на зазначених вище осіб, відповідно до положень частини першої статті 177 та частини першої статті 178, частини першої статті 201 КПК, в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Князєва В.О. – про зміну застосованого до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу з утримання під вартою на домашній арешт слід відмовити.

Керуючись статтями 331, 371 КПК, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання адвоката Князєва В.О. про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя-доповідач:

Суддя:

Суддя: