Ухвала суду № 94270242, 20.01.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

"20" січня 2021 р.

Провадження № 2/760/5450/21

Справа № 752/20950/20

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

20 січня 2021 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі судді

Зуєвич Л.Л., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 /далі -

ОСОБА_1 / (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 /далі - ОСОБА_2 / (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) про розірвання шлюбу та встановлення місця проживання неповнолітніх дітей,

ВСТАНОВИВ :

Як вбачається з матеріалів справи, вказана позовна заява, датована 26.10.2020, надійшла до Голосіївського районного суду міста Києва 26.10.2020. В позові ОСОБА_1 просить:

-розірвати шлюб між позивачем та відповідачем, який було зареєстровано 11.11.2005 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві, що підтверджується повторним свідоцтвом про шлюб від 09.09.2020, виданим Голосіївським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції міста Києва серії НОМЕР_1 за актовим записом № 903;

-визначити місце проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) з матір`ю - ОСОБА_1 за адресою:

АДРЕСА_2 .

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 28.10.2020 справу передано за підсудністю до Солом`янського районного суду міста Києва.

Супровідним листом Голосіївського районного суду міста Києва від 24.12.2020 матеріали справи № 752/20950/20 (провадження № 2/752/7391/20) направлено до Солом`янського районного суду міста Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Відповідну позовну заяву фактично передано судді по реєстру 16.01.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд приходить до висновку, що вона підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Щодо судового збору

Згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За змістом ч. 4 ст. 175 ЦПК України якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

При цьому суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про судовий збір» (далі - ЗУ «Про судовий збір») за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір.

Як вбачається з матеріалів поданої позовної заяви, позивач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, остання містить дві вимоги немайнового характеру.

Так, позивачем у позовній заяві зазначено дві окремі позовні вимоги: 1) про розірвання шлюбу; 2) про встановлення місця проживання неповнолітніх дітей.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Розміри ставок судового збору визначені у ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір».

За подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір який складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.п. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір»).

Згідно з ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-IX з 1 січня 2020 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 2 102,00 грн.

Таким чином за кожну вимогу немайнового характеру позивачем повинно бути сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. - разом 1 681,60 грн.

Однак, як вбачається з доданої до позовної заяви квитанції № 0.0.1866058448.1 від 12.10.2020, позивачем було сплачено судовий збір лише у розмірі 850,00 грн.

За таких обставин, ОСОБА_1 необхідно доплатити судовий збір в розмірі 831,60 грн ((840,80+840,80)-850,00) на рахунок UA388999980313181206000026010, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38050812, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030101, отримувач коштів: УК у Солом`янському районі м. Києва/22030101, докази чого надати суду.

Щодо відсутності доводів та доказів на обґрунтування вимоги про визначення місця проживання неповнолітніх дітей

За змістом п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Попереднє вивчення матеріалів позовної заяви свідчить, що позов не відповідає вимогам ст.ст. 175-177 ЦПК України, оскільки суть змісту позовної заяви зводиться до обґрунтування лише позовної вимоги про розірвання шлюбу. Доводів та мотивів на обґрунтування другої вимоги - про визначення місця проживання неповнолітніх дітей, такий позов майже не містить. Позивач не зазначила обставини, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких вона звертається до суду та обґрунтовує такі вимоги, відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, із посиланням на докази в підтвердження обґрунтування відповідних вимог.

Отже, позов ОСОБА_1 в порушення зазначених вимог ст. 175 ЦПК України не містить виклад обставин, якими позивач обґрунтовує вимогу про визначення місця проживання дітей разом з нею; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Позивач в позовній заяві не зазначено в чому спірність правовідносин, що склалися між сторонами щодо визначення місця проживання їх неповнолітнього сина, чим це підтверджується.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що до заяви про визначення місця проживання дитини мають надаватись: висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (судом обов`язково враховується стан здоров`я як батьків, так і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло (відповідна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 200/952/18).

Згідно з чинним законодавством зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину позову щодо порушення прав позивача відповідачем, є обов`язковими для особи, яка пред`являє позов, оскільки без зазначення доказів, що підтверджують вимоги, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання.

Суд нагадує, що згідно з п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 Сімейного кодексу України (далі - СК України) якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Однак, як зазначалось, позивачем позовні вимоги в цій частині жодним чином не обґрунтовані. Виходячи з наведеного, позивачеві необхідно визначитися зі своїми позовними вимогами, навести обґрунтування цих позовних вимог та зазначити докази на підтвердження кожної обставини.

Щодо об`єднання / роз`єднання позовних вимог

Окрім того, суд звертає увагу позивача на те, що згідно з ч. 1 ст. 188 ЦПК України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Проте наразі позовна заява ОСОБА_1 не містить виклад обставин та мотивів, з огляду на які нею об`єднано вимоги про розірвання шлюбу та встановлення місця проживання неповнолітніх дітей в одному позові.

Суд роз`ясню, що під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Об`єднані можуть бути позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18 (провадження № 12-231гс18).

Отже, однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів), або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

При цьому, об`єднання позовних вимог може мати негативні наслідки. Сумісний розгляд декількох вимог, навіть тісно пов`язаних і однорідних, розширює предмет доказування у справі, збільшує коло учасників процесу, ускладнює розгляд та вирішення справи (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.02.2019 у справі № 910/11811/18).

Водночас суд зазначає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).

Позивачем не обґрунтовані підстави об`єднання в одному провадженні позовних вимог про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини. Проте розгляд цих вимог в одному провадженні може безпідставно затягнути розгляд справи в частині розірвання шлюбу, оскільки для вирішення питання про місце проживання дитини, зокрема, необхідно подати суду висновок органу опіки та піклування щодо вирішення питання про те, з ким саме доцільно залишити проживати дитину після розірвання шлюбу, чому передує збір ряду документів, обстеження житлових умов обох батьків, засідання опікунської ради тощо.

Однак, якщо позивач вбачає раціональні підстави розгляду таких вимог саме в одному провадженні, то має обґрунтувати суду таку необхідність.

Щодо суб`єктного складу спору за позовною вимогою про визначення місця проживання неповнолітніх дітей

Разом з тим, суд застережує, що згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

Позивачем, при поданні позову у даній справі та визначенні суб`єктного складу спору зазначені приписи ст. 19 СК України, не враховано.

Цей недолік може бути вирішено судом за власною ініціативою, проте оскільки позов залишається без руху з вже перелічених причин, у разі, якщо позивачем буде прийнято рішення про роз`єднання позовних вимог, суд вважає за доречне звернути її увагу на необхідність дотримання вказаних вимог СК України, зокрема, щодо суб`єктного складу спору про встановлення місця проживання неповнолітніх дітей, та необхідність у будь-якому разі залучення до участі у такому спорі Органу опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації.

У разі, якщо позивач самостійно визначиться із суб`єктним складом, йому необхідно надати суду виправлену редакцію позовної заяви відповідно до кількості учасників процесу.

Щодо подання копій та засвідчення доказів

Крім того, суд зазначає, що згідно п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ч. 5 ст. 95 ЦПК України також передбачено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Позивачем до позовної заяви додані копії письмових доказів (документів), перелік яких наведений в позовній заяві. Проте всупереч вказаних положень законодавства в позовній заяві не зазначено про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.

Згідно з ч. 2 ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Положеннями ч. 5 ст. 95 ЦПК України передбачено, що учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Всупереч вказаних вимог законодавства, позивачем додано до позовної заяви прості «ксерокопії» документів, які не містять жодних поміток щодо засвідчення їх відповідності оригіналам.

З огляду на зазначене суд пропонує позивачу надати належним чином засвідчені копії документів, доданих до позовної заяви та вказати щодо наявності в неї або інших осіб оригіналів таких документів.

Підсумовуючи

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

При цьому суд роз`яснює, що під поняттям "усунення недоліку" розуміється подання в суд документу про сплату судового збору, а не сплата у встановлений строк без своєчасного надання суду доказу (документу) про сплату (відповідна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/10366/17).

Враховуючи викладене, позовну заяву на підставі ст. 185 ЦПК України слід залишити без руху як таку, що подана без додержання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України, та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків.

З огляду на зазначене, керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 259-261 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та встановлення місця проживання неповнолітніх дітей - залишити без руху.

Надати позивачу строк на усунення недоліків терміном десять днів з моменту отримання копії ухвали з урахуванням вимог, викладених у даній ухвалі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.Л. Зуєвич