Рішення № 94269404, 18.01.2021, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/299/21

Справа №754/10091/19

РІШЕННЯ

Іменем України

18 січня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Таран Н.Г.,

секретаря судового засідання Дорошенко В.В.

за участі:

представника позивача Торган В.Б.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

В липні 2019 року Акціонерне товариство комерційний Банк «ПриватБанк» - (надалі по тексту АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 242260,18 грн. та сплаченого судового збору у розмірі 3633,90 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг №б/н від 17.11.2010 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 42500,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Заявою Відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором. Але в процесі користування кредитним рахунком Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором, а також підтверджується, випискою по рахунку. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості Відповідач станом на 01.05.2019 року має заборгованість у розмірі 304506,14 грн., яка складається з наступного: 242260,18 грн. - заборгованість за кредитом; 54802,73 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 7443,23 грн. - заборгованість за пенею та комісією. Оскільки кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, заборгованість до стягнення становить 242260,18 грн., яка складається з наступного: 242260,18 грн. - заборгованість за кредитом.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 12.07.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Інші процесуальні дії по справі судом не здійснювалися.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, у поданому до суду відзиві просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Також просив застосувати до позовних вимог строки позовної давності.

Суд, вислухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 17.11.2010 року між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем було підписано Анкету-заяву №б/н, згідно якої Відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок на платіжну картку.

Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором.

Але в процесі користування кредитним рахунком Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором, а також підтверджується, випискою по рахунку.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості Відповідач станом на 01.05.2019 року має заборгованість.

Аналізуючи правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (17.11.2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (09.07.2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та Правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, нарахування заборгованості за простроченим тілом кредиту, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із Відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Такаж правова позиція Великої Палати Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17 та стосується необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з Відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 17.11.2010 року процентна ставка не зазначена, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутній бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, сплату заборгованості за простроченим тілом кредиту, процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Наведене вище узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи №342/180/17, провадження № 14-131цс19, висловленими в постанові від 03.07.2019 року.

Вирішуючи вимоги позову про стягнення заборгованості за кредитом суд вважає за необхідне зазначити, наступне.

Для користування кредитним картковим рахунком Відповідач отримав кредитну картку НОМЕР_1 . Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки НОМЕР_1 оформленої на ОСОБА_1 вбачається, що останньому 13.09.2018 року було встановлено кредитний ліміт у розмірі 42500,00 грн., що також підтверджується наданою позивачем випискою по картковому рахунку. При цьому вказані документи не містять жодної інформації з якої можливо було б встановити, що у подальшому кредитний ліміт позивача збільшувався до 200000,00 грн., як про те зазначив позивач, отже в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Що стосується доводів Відповідача про пропущення Відповідачем строків позовної давності, то необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено також спеціальна позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові за наявності про це заяви відповідача, яка, в даному випадку, міститься в матеріалах справи. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до вимог ст.209 ЦПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат. Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі сплином останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору (узагальнена практика Верховного суду України з цього приводу, що відображено у Постановах від 19.03.2014 року № 6-14цс14, 03.06.2015 року № 6-31цс1 та від 14.12.2016 року № 6-2462цс16).

Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір №б/н, за яким було надано кредитну картку НОМЕР_2 , дата відкриття 07.09.2018 року, термін дії 09/19.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що в межах даного кредитного договору сплив строку дії картки не настав та вона діяла станом на момент звернення до суду із даним позовом.

Аналізуючи виписку по картці НОМЕР_1 , надану Позивачем, суд дійшов висновку про те, що такий заявлено в межах загальної позовної давності, у зв`язку із чим заява Відповідача про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин не підлягає до задоволення.

Аналізуючи зібрані докази, суд вважає, що оскільки позовні вимоги частково знайшли своє підтвердження в судовому засіданні з Відповідача необхідно стягнути заборгованість в межах встановленого та підтвердженого ліміту в розмірі 42500,00 грн.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Оскільки позов задоволено на 17,5% (42500,00х100:242260,18), то судовий збір слід стягнути користь позивача в розмірі 635,95 грн.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 11, 25, 207, 525, 526, 530, 549, 551, 609, 611, 626, 629, 633, 634, 651, 1054 ЦК України, правових позицій Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, (провадження № 14-131цс19), ст. ст. 10, 12, 13, 76-81, 84, 141, 258, 263-265, 268, 354-356 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 31.08.2017 року у розмірі 44515,34 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1334,77 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог Акціонерному товариству Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 20.01.2021 року.

Сторони по справі: позивач Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», Код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул.Грушевського, 1Д;

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Н.Г. Таран