Рішення № 94269171, 13.01.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

cправа № 752/408/20

провадження №: 2/752/1726/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2021 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В :

В січні 2020 року позивач в особі представника звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь майнову шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 46997,51 грн, а також судові витрати та витрати на правову допомогу адвоката та вартість експертного дослідження.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 06.07.2017 о 20 год. 10 хв., керував автомобілем «Yuejin NJ 1028 DA», державний номерний знак НОМЕР_1 та рухався по вул. Семашка, 16 в м. Києві, повертаючи праворуч на вул. Стуса, виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з автомобілем позивача «Suzuki Grand Vitara», державний номерний знак НОМЕР_2 , що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СК «Юнівес». 17.10.2017 відповідач виплатив позивачу страхове відшкодування у сумі 24063,49 грн. Згідно з Актом виконаних робіт № 002 від 23.08.2017, складеним ФОП ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача склала 71561,00 грн. Таким чином, позивач зазначає, що сума виплаченого відповідачем страхового відшкодування не покрила фактичний матеріальний збиток позивача у сумі 47497,51 грн, за вирахуванням франшизи в сумі 500,00 грн, зауважує, що збиток в сумі 46997,51 грн, заподіяний внаслідок дорожньо-транспортної пригоди не був покритий страховим відшкодуванням.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17.01.2020 року, у справі було відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України, закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ст.ст. 174, 178 ЦПК України, відповідач скористався своїм правом та направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.

Позивач, зокрема, після отримання ухвали про відкриття провадження у справі, з будь-якими клопотаннями до суду не звертався.

Статтею 13 ЦПК України, визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.8 ст. 178, ст. 181 ЦПК України.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає необхідним задовольнити позовну заяву, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Позивач є власником автомобіля «Suzuki Grand Vitara», державний номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 .

ОСОБА_2 06.07.2017 о 20 год. 10 хв., керував автомобілем «Yuejin NJ 1028 DA», державний номерний знак НОМЕР_1 та рухався по вул. Семашка, 16 в м. Києві, повертаючи праворуч на вул. Стуса, виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з автомобілем позивача «Suzuki Grand Vitara», державний номерний знак НОМЕР_2 , що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів.

Постановою Святошинського районного суду Київської області від 16.08.2017 року ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З огляду на викладене, позивач звільнений від доказування підстав для звернення до суду із вказаним позовом, оскільки наявність вини в діях ОСОБА_2 у настанні дорожньо-транспортної пригоди, в даному випадку, встановлена і не підлягає доказуванню.

Вказане також не спростовано сторонами в розрізі положень ст.ст. 76-81 ЦПК України.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СК «Юнівес» згідно з умовами полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності серії АК/438086, який був діючим на момент дорожньо-транспортної пригоди, розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну становить 100000,00 грн, франшиза 500.00 грн.

07.07.2017 до ПрАТ «СК «Юнівес» звернувся ОСОБА_1 з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 06.07.2017 в м. Києві по вул. Семашка з вини водія ОСОБА_2 .

Відповідно до звіту № 680 від 10.10.2017 про оцінку вартості матеріального збитку автомобіля «Suzuki Grand Vitara», державний номерний знак НОМЕР_2 , складеного СОД СПД ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу становить 24063,49 грн.

17.10.2017 відповідач виплатив позивачу страхове відшкодування у сумі 24063,49 грн.

Згідно з Актом виконаних робіт № 002 від 23.08.2017, складеним ФОП ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача склала 71561,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентується спеціальним законом - Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних-транспортних засобів», передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди , заподіяної життю, здоров`ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Страхові виплати згідно п. 9.4. цієї статті за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Пунктом 12.1 ст. 12 Закону передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до ч. 22.1 ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу, здійснюється відповідно до Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року.

Відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості. Тому вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку це та сума, яку за Законом має сплатити страховик як страхове відшкодування.

Згідно п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик, керуючись нормами цього Закону приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюються безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому, доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Водночас, покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловлений 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) та 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18).

Отже, на думку суду, дії ПрАТ «СК «Юнівес» не відповідають вимогам законодавства, страховик не належним чином виконав свої зобов`язання перед позивачем, та не виплатив йому суму страхового відшкодування у порядку та в спосіб, передбачений Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відтак, різниця між розміром фактичної шкоди (71561,00 грн) та виплаченого страхового відшкодування (24063,49 грн) за вирахуванням суми франшизи (500,00 грн) становить 46997,51 грн підлягає стягненню з відповідача.

За таких обставин, на думку суду, вимога позивача про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» на свою користь невідшкодованої частини страхового відшкодування в розмірі 46997,51 грн, підлягає задоволенню.

Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують оплату експертного дослідження, тому суд приходить дот висновку, що ця позовна вимога не підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 137 ЦПК України, визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Крім того, ст. 136 ч. 4 ЦПК України, встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 136 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.03.2019 між ОСОБА_1 та Прилепа Русланом Анатолійовичем укладено договір № 19-03-25 про надання правової допомоги. Прилепа Руслан Анатолійович має право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 876, виданим на підставі рішення Рівненської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 14.12.2011 № 24.

Відповідно до п. 3.1 договору, розмір гонорару виконавця за надану правову допомогу замовнику визначається виходячи з кількості часу, який витрачений виконавцем або який необхідно витратити виконавцем на надання правової допомоги замовнику та погодинної ставки у розмірі 100 доларів США, що за курсом НБУ на дату підписання цього Договору становить 2696,09 грн за годину участі виконавця у наданні правової допомоги замовнику.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом з тим, до позовної заяви не додано Акту здавання-приймання наданих послуг за Договором про надання правової допомоги № 19-03-25 від 25.03.2019, тому не вбачається можливим отримати інформацію про обсяг наданої правової допомоги.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» (ідентифікаційний код: 32638319, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 72) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) суму майнового збитку в розмірі 46997 (сорок шість тисяч дев`ятсот дев`яносто сім) грн. 51 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» (ідентифікаційний код: 32638319, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 72) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ю.Ю. Мазур