Рішення № 94269164, 13.01.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

cправа № 361/8600/18

провадження №: 2/752/1265/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2021 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю.,розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю, «Фінансова компанія «Груп Фактор» до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» про відшкодування майнової шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2018 року ТОВ «Фінансова компанія «Груп Фактор» в особі представника звернулось до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» про відшкодування майнової шкоди.

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.02.2019 відкрито провадження по даній цивільній справі та призначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.

Постановою Київського апеляційного суду від 29.03.2019 апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» - Алєксєєва В.В. задоволено частково. Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.02.2019 скасовано. Справу передано на розгляд до Голосіївського районного суду м. Києва за підсудністю.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.09.2019 прийнято до провадження вищезазначену позовну заяву.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 12.02.2020 стягнуто з ТОВ «Фінансова компанія «Груп Фактор» на користь ПрАТ «Страхова компанія «Перша» судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1921,00 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 29.05.2017 о 10 год. 00 хв на 22 км + 427 м ПСО м. Бровари сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Даф», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , транспортного засобу «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2 , та транспортного засобу «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_3 , що належить ТОВ «Тринетри», під керуванням ОСОБА_2 . В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено транспортний засіб «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_3 . Транспортний засіб «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_3 застраховано Приватним акціонерним товариством «Київський страховий дім». Відповідно до рахунку-фактури вартість відновлювального ремонту склала 99994,00 грн. 26.09.2017 ПрАТ «Київський страховий дім» здійснено виплату страхового відшкодування на загальну суму 99994,00 грн. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Даф», державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахована у Приватному акціонерному товаристві «страхова компанія «Перша». 09.08.2018 між ПрАТ «Київський страховий дім» та ТОВ «Фінансова компанія «Груп Фактор» було укладено договір про відступлення прав вимоги, за яким первісний кредитор 09.08.2018 відступив шляхом продажу Новому кредитору права вимоги, зокрема на отримання відшкодування шкоди, в порядку регресу.

Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідачів шкоду завдану дорожньо-транспортною пригодою в порядку регресу в розмірі 99994,00 грн та судові витрати.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 08.08.2019 року відкрито провадження у справі, постановлено провести розгляд цивільної справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Згідно з ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч.8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до довідки про причини повернення поштового відправлення, копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви разом з копіями доданих до неї документів, які направлялись за адресою місця проживання відповідача, зареєстрованою у встановленому законом порядку, повернулись до суду у зв`язку з закінченням встановленого строку зберігання.

У відповідності до ст.ст. 174, 178 ЦПК України представник відповідача-1 ОСОБА_1 скористався своїм правом та направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї, відповідач-2 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша» відзив на позовну заяву не направили.

За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.8 ст. 178 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що 29.05.2017 ОСОБА_1 , перед виїздом не перевірив і не забезпечив технічно справний стан автомобіля марки «ДАФ», державний номер НОМЕР_1 , в результаті чого того ж дня близько 10 год. 00 хв. на 22 км + 427 м ПСО м. Бровари, що в межах Броварського району Київської області, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та під час керування автомобілем марки «ДАФ», державний номер НОМЕР_1 з причепом марки «Шміт», державний номер НОМЕР_4 лопнуло переднє ліве колесо даного автомобіля, внаслідок чого допустив зіткнення з металевим колесовідбійником, який знаходився ліворуч. Після чого виїхав на зустрічну смугу руху, внаслідок чого металевий колесовідбійник пошкодив транспортні засоби, які рухалися по зустрічній смузі руху на зустріч, а саме автомобіль марки «Фольксваген», державний номер НОМЕР_2 , а також автомобіль марки «Тойота», державний номер НОМЕР_3 , який належить ТОВ «Тринетри» (правонаступник ТОВ «Сілган Метал Пекеджинг Бровари»), під керуванням ОСОБА_2 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 19.06.2017 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вказана постанова судді для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою, є обов`язковою.

Відповідно положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

02.03.2018 між Приватним акціонерним товариством «Київський страховий дім» (Страховиком) та ТОВ «Сілган Метал Пекеджинг Бровари» (Страхувальником) було укладено Договір № 201/50/1001569 добровільного страхування наземного транспорту, з метою захисту майнових інтересів Страхувальника, відповідно до якого застраховано транспортний засіб «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_5 , було застраховано на випадок пошкодження чи знищення, в тому числі внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , виданим Броварським ВРЕР ДАІ при УДАІ ГУМВС в Київській області власником транспортного засобу «Фольксваген», державний номер НОМЕР_2 являється ТОВ «Тринетри» (правонаступник ТОВ «Сілган Метал Пекеджинг Бровари»).

Відповідач-1 ОСОБА_1 під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди та завдання майнової шкоди потерпілому перебував у трудових відносинах з ТОВ «Сівертранс» (Страхувальником), що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 , копією табелю обліку робочого часу ОСОБА_1 за травень 2017 року, копією наказу № 22/05-1 від 22.05.2017 про закріплення транспортних засобів за водіями, копією наказу № 28/05-1 від 28.05.2017 про відрядження ОСОБА_1 .

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 , виданим Центром ДАІ 7401 власником транспортного засобу «Даф», державний номерний знак НОМЕР_1 являється ТОВ «Сівертранс».

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Даф», державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахована ТОВ «Сівертранс» у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Перша», відповідно до Полісу № АК/4715677 з терміном дії з 11.09.2016 по 10.09.2017. Згідно зазначеного Полісу ліміт страхової відповідальності 100000,00 грн, франшиза 0,00 грн.

Відповідно до рахунку фактури № СЧ-0000075 від 10.06.2017 вартість відновлювального ремонту склала 99994,00 грн.

26.09.2017 відповідно до акту № 50-770/1 та наказу № 50-770/1/1 від 26.09.2017 ПрАТ «Київський страховий дім» здійснено виплату страхового відшкодування на загальну суму 99994,00 грн.

09.08.2018 між ПрАТ «Київський страховий дім» та ТОВ «Фінансова компанія «Груп Фактор» було укладено договір про відступлення прав вимоги, за яким первісний кредитор 09.08.2018 відступив шляхом продажу Новому кредитору права вимоги.

Після проведення виплати потерпілій особі у ТОВ «Фінансова компанія «Груп Фактор» виникло право зворотної вимоги до відповідача.

Згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обов`язок відшкодувати заподіяну шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки покладено на особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частини 2 статті 1187 ЦК). Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини 1 статті 1188 ЦК України).

Правовідносини щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, регулюються, зокрема, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон).

Відповідно до статті 22 Закону, у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, страховик у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Одним із способів відшкодування шкоди є відшкодування збитків (частин 2 статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 22 ЦК України, збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно із ч. 2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За нормою ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Стаття 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вказує, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

За умови ч. 1 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Положеннями ч. 1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 36 Закону, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Отже, обов`язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Водночас порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, визначено статтею 1194 ЦК України. Згідно з її положеннями особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, відповідач, як страховик відповідальності особи, винної у дорожньо-транспортній пригоді, на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і зазначеним відновлювальним ремонтом згідно зі статтею 1194 ЦК України, відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Відповідні роз`яснення містяться і в п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».

Як вказано у постанові Верхового Суду від 04.07.2018, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ № АК/4715677, ТОВ «Сівертранс» (страхувальник) застрахував свою цивільно-правову відповідальність як власник транспортного засобу MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , у відповідача-2.

Відповідно до п. 4 вищезазначеного полісу, страховик зобов`язаний відшкодувати майнову шкоду у розмірі 100000,00 грн на кожного потерпілого.

Як вбачається із позовної заяви та доданих до неї документів, потерпілому у дорожньо-транспортній пригоді була завдана шкода у розмірі, меншому ніж розмір максимальної страхової суми на одного потерпілого (99994 грн).

Так, між відповідачем-2 та ТОВ «Сівертранс» укладено договір (поліс) ОСЦПВВНТЗ №АК/4715677, за яким останній застрахував свою цивільно-правову відповідальність як власник транспортного засобу MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , у відповідача-2 (страховик).

Тому, заявляючи вимоги про відшкодування шкоди, позивач мав визначити підставу та розмір майнових вимог до кожного із відповідачів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не довів, що вжив усіх визначених законом заходів для отримання страхового відшкодування, а його право вимоги було порушено/не визнане відповідачами. Натомість, позивач надав копію вимоги до відповідача-2 про виплату страхового відшкодування, яка датується серпнем 2018 року, тобто більше, ніж через рік після дорожньо-транспортної пригоди, однак не додано жодних доказів направлення та отримання цієї вимоги та її розгляду.

У відповідності до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як передбачено ч. ч. 1-3 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

З огляду на викладене, розглядаючи справу у межах заявлених позовних вимог, на користь позивача з відповідачів, не підлягає стягненню шкода завдана в результаті дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу 99994,00 грн.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд не розглядає питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю, «Фінансова компанія «Груп Фактор» до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» про відшкодування майнової шкоди - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ю.Ю. Мазур