Рішення № 94268292, 11.01.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3011/20

Провадження № 2/645/227/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2021 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого – судді Горпинич О.В.,

за участю секретаря Іванії К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в заочному порядку за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець Говоров Павло Володимирович, Харківський обласний державний нотаріальний архів про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

встановив:

08.05.2020 року до Фрунзенського районного суду м. Харкова звернулась ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець Говоров Павло Володимирович, Харківський обласний державний нотаріальний архів про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що наприкінці 2019 року їй стало відомо, що на виконанні у приватного виконавця Говорова Павла Волоимировича перебуває виконавчий напис №5665, вчинений 20.09.2019 року Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» за період з 24.11.2015 року по 18.09.2019 року суми заборгованості у загальному розмірі 3192,31 грн. Позивач вказує про те, що виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню з огляду на те, що відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. А тому, на думку позивача, він не відповідає критеріям визначеним ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03.07.2020 року відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 24.09.2020 року було закрито підготовче судове засідання та призначено цивільну справу до судового розгляду.

30.11.2020 року до суду надійшло клопотання позивача про заміну третьої особи та витребування доказів.

Ухвалою суду від 08.12.2020 року вищевказане клопотання позивача було задоволено частково, залучено до участі у цивільній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Харківський обласний державний нотаріальний архів та витребувано з Харківського обласного державного нотаріального архіву належним чином засвідчені копії документів, які були надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» та на підставі яких вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за №5665 від 20.09.2019 року.

В судове засідання позивач не з`явилась, надала до суду заяву в якій позовні вимоги підтримала та просила про їх задоволення. Проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечувала.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ч.8 ст.128 ЦПК України, у судове засідання не з`явився, у зв`язку з чим на підставі згоди позивача проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст.280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Треті особи – приватний нотаріус ХМНО Остапенко Євген Михайлович та приватний виконавець Говоров П.В. у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Представник третьої особи – Харківського обласного державного нотаріального архіву у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просив справу розглянути без його участі та прийняти рішення у відповідності до норм чинного законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, документи надані Харківським обласним державним нотаріальним архівом на виконання ухвали суду від 08.12.2020 року, дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Судом встановлено, що 22.08.2012 р. між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредитного договору зі страхуванням життя позичальника №7/7288CLPT3 на суму 7107,00 грн. з Додатком №1 «Графік платежів».

В подальшому між ПАТ «Платинум Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір Факторингу №20151125-Г від 25.11.2015 року за яким останній набув права вимоги до ОСОБА_1

24.07.2018 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» був укладений Договір факторингу №20182407-1/2, за яким до останнього перейшли права за кредитним договором №7/7288CLPT3 від 22.08.2012 року.

Згідно з письмових пояснень позивача ОСОБА_1 наприкінці 2019 року стало відомо, що на виконанні у приватного виконавця Говорова П.В. перебуває виконавчий напис, вчинений 20.09.2019 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. і зареєстрований в реєстрі за №5665.

Згідно п. 2.7 Кредитного договору, платежі з погашення суми заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування кредитом та комісії за обслуговування кредиту здійснюється у вигляді щомісячних (ануїтетних) рівномірних платежів.

З наданого розрахунку суми заборгованості за Договором №7/7288CLPT3 вбачається, що ОСОБА_1 з 24.11.2015 року перестала виконувати умови погашення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року№ 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17 та у постанові Верховного Суду України від 23.01.2018 року по справі №310/9293/15.

Однак, сума заборгованості ОСОБА_1 , яка зазначена у виконавчому написі, вчиненому 20.09.2019 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. і зареєстрований в реєстрі за №5665, не є безспірною, оскільки із наданих матеріалів вбачається, що боржника не було повідомлено про наявність суми заборгованості належним чином, зокрема у документах відсутнє будь-яке підтвердження того, що ОСОБА_1 була надіслана вимога про усунення порушення кредитних зобов`язань.

Наявність самої по собі вимоги не підтверджує реального отримання її боржником.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведені обставини, на які він посилається як на підставу свого позову, уся сукупність зібраних по справі доказів підтверджує викладені в позовній заяві обставини, а тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 263-265, 273, 289 ЦПК України, ст. ст. 50, 87,88 ЗУ «Про нотаріат», суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем 20.07.2019 року та зареєстрованого в реєстрі за №5665 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» за період з 24.11.2015 року по 18.09.2019 року у розмірі 3192,31 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» на користь держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 20.01.2021 року.

Головуючий суддя О.В. Горпинич