Постанова № 94267588, 18.01.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/11755/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2021 року

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі головуючої судді - Панас О.В.

при секретарі судового засідання - Корнійчук А.В.

з участю позивача - Сухого Ю.В. .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу № 2 роти №3 батальйону Управління патрульної поліції Зозулі Віктора Олександровича, Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в :

В провадженні Рівненського міського суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу № 2 роти №3 батальйону Управління патрульної поліції Зозулі Віктора Олександровича, Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції ( згідно поданої до суду уточненої позовної заяви від 14.08.2020р. а.с.14-16) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 13 липня 2020 року інспектор взводу N2 2 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Зозуля Віктор Олександрович виніс Постанову серії ДПО № 729207 про накладання на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 грн. за ч. 5 ст. 121 КУпАП. Вважає, що вказана Постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконною та підлягає скасуванню з наступних підстав. Так, 01 липня 2020 року, приблизно о 01 годині 20 хвилин він рухався на своєму автомобілі Опель Комбо НОМЕР_1 по вулиці Здолбунівський до свого будинку 23/2. Приблизно за 50 метрів до нього він змушений був зупинитись оскільки проїзджа частина була перегороджена автомобілями та на ній проводились розвантажувальні роботи. Присутній поліцейський патруль не реагував на вимогу звільнення проїзджої частини і він змушений був телефонним дзвінком повідомити міський відділ поліції про бездіяльність поліцейських та грубе відношення до нього. Після його дзвінка присутні поліцейські почали виявляти до нього агресію : погрожували, світили в обличчя ліхтариком, намагались нанести побої, їх було біля десятка. Боячись за своє здоров`я та життя, він змушений був якимсь чином об`їхати перепону та втікати до своєї оселі. Коли мав повертати у двір свого будинку то поліцейські продовжували незаконні дії. В оскаржуваній Постанові містяться недостовірні дані про місце скоєння правопорушення, оскільки за вказаною у ній адресі він перебував за кермом у засобі безпеки - прещебнутий ременем. Навіть коли б він не був прещебнутий, то небезпека зі сторони поліцейських була реальною, а незастосування б ним ременя безпеки в тій обстановці було б нікчемним та не суттєвим - не вплинуло б на його безпеку, безпеку руху в цілому. Вважає, що перебував в стані прирівняному до необхідної оборони, що виключає адміністративну відповідальність (ст.19 КУпАП), і якби навіть рухався без ременя безпеки, то це було б виправданим, виходячи із описаних обставин. До того ж, враховуючи малу швидкість його автомобіля, коротку відстань руху до його будинку з місця першого конфлікту з поліцейськими, можна було б вважати малозначним правопорушення навіть тоді коли б він не був би прищебнутий ременем, що дало 6 змогу звільнення водія від адмінвідповідальності (ст. 22 КАпАП). Окрім того, з засобів фіксації правопорушення поліцейськими не видно, що він рухається без застосування ременя безпеки. Відносно незаконних дій поліцейських за його заявою 03.07.2020 року ДБР, розташованого у м. Хмельницькому відкрито кримінальне провадження за № 62020240000000730 за ознаками ч. 2 ст. 365 КК України.

Просив скасувати постанову серії ДПО 18 № 729207 від 13.07.2020 р. інспектора взводу № 2 роти №3 батальйону Управління патрульної поліції Зозулі О.В. щодо нього - ОСОБА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 51 грн. за ч. 5 ст.121 КУпАП. Витребувати у відповідачів докази відеоспостереження (фіксації) його руху на транспортному засобі 02.07.2020 р. де на думку патрульного ОСОБА_2 він керував автомобілем без застосування ременя безпеки. Стягнути з відповідачів солідарно судові витрати пов`язані із сплатою судового збору.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги повністю. Додатково суду пояснив, що копія відзиву йому не надходила, а відтак просив не брати до уваги відзив та долучені до нього докази, оскільки вони подані з порушенням вимог КАС України.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися.

Ухвалою суду від 27.07.2020 р. позовна заява ОСОБА_1 залишалася без руху з наданням строку для усунення вказаних в ухвалі недоліків позовної заяви. На виконання ухвали суду ОСОБА_1 було подано до суду оригінал квитанції про сплату судового збору на суму 420,40 грн. та позовну заяву викладену в новій редакції з додатками. Ухвалою суду від 29.09.2020р. у справі відкрите спрощене позовне провадження призначено розгляд справи з викликом сторін. Судом надано відповідачам у 15-ти денний термін для подачі відзиву на позовну заяву, який обраховується з дня вручення копії ухвали та попереджено про наслідки порушення строків подачі відзиву. Згідно розписки, представник відповідача УПП в Рівненській області ДПП отримав копію ухвали суду та примірник позовної заяви з додатками 01.10.2020 року. Відповідач, у встановлені строки до суду відзиву на позов не подав. 27.10.2020 року на адресу суду надійшов відзив від представника відповідачів УПП та ДПП на позов без доказів направлення його стороні позивача. Згідно ч. 3 ст. 162 КАС України копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

До відзиву додаються, зокрема документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи (п. 2 ч. 4 ст. 162 КАС України).

Частиною 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на те, що відповідачем пропущено строк, встановлений судом для подання відзиву на позовну заяву, без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Що стосується поданого до суду 27.10.2020 р. відзиву, оптичного диску як докази, то суд зазначає наступне. Згідно ч. 3 ст. 79 КАС України відповідач, повинен подати суду докази разом із поданням відзиву. Частиною 8 ст. 79 КАС України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються. Суд на місці ухвалив, докази, долучені відповідачем, до відзиву на позовну заяву, який подано з пропущенням строку встановленого судом, суд визнає такими, що не подані у встановлений строк та не приймаються до розгляду. Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази у справі, та оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків. Судом встановлено, що 13.07.2020 р. інспектором взводу № 2 роти № 3 батальйону УПП в Рівненській області ДПП Зозуля В.О., була винесена постанова серії ДПО №729207 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно позивача ОСОБА_1 . Як зазначено у вказаній постанові, 02.07.2020 року о 01.27 годині в м. Рівне по вул. Здолбунівській 17а , ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Опель Комбо , номерний знак НОМЕР_1 , не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив вимоги п. 2.3 «в» ПДР України.

Вказаною постановою у справі про адміністративне правопорушення позивач ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, і на нього, накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 грн.

З висновком про порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху та вчинення ним вказаного адміністративного правопорушення суд погодитися не може, оскільки вважає його недоведеним та необґрунтованим.

Частиною п`ятою статті 121 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Пунктом 2.3.в Правил дорожнього руху передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися особі, яка навчає водінню, якщо за кермом учень, а в населених пунктах, крім того, водіям-інвалідам, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів і таксі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що вимог Правил дорожнього руху, про які зазначено у оскаржуваній ним постанові, він не порушував, оскільки в той день і час в автомобілі був пристебнутим ременем безпеки.

Статтею 268 КУпАП визначені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Так, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону. Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким відповідно до статті 9 КУпАП є протиправна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП). Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Крім того, даною постановою зазначено, що судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ч.1, 4 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до положень частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Жодного з доказів, перелічених у статті 251 КУпАП, які містять фактичні дані, на основі яких можна встановити наявність адміністративного правопорушення, винність позивача в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, відповідачі суду не надали.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. (Правовий висновок Верховного Суду у постанові від 21 грудня 2018 року по справі №263/15738/16- а)

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні(Правовий висновок Верховного Суду у Постанові від 30 травня 2018 року по справі №337/3389/16- а)

Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутністю будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. (Правовий висновок Конституційного Суду України у своєму рішенні у справі №23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року).

Оскільки відповідачами не надано суду жодних належних доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення та правомірності дій по притягненню його до адміністративної відповідальності, суд прийшов до висновку, що в діях позивача ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, відсутній, оскільки факт порушення ним вимог Правил дорожнього руху належним чином не доведений і не встановлений. Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України). Згідно із статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя і п`ята статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста і сьома статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. На переконання суду, системний аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною 5 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, працівники органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції, а отже не можуть виступати відповідачами у таких справах.

Відтак, у задоволенні позову до інспектора взводу № 2 роти №3 батальйону Управління патрульної поліції Зозулі Віктора Олександровича, Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції слід відмовити, оскільки позов пред`явлений до неналежних відповідачів, та задовольнити позов до Департаменту патрульної поліції. Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з квитанції № 0.0.1804147662.1 від 17.08.2020 року (а.с.13), позивачем за подання позову сплачено судовий збір у розмірі 420, 40 грн. За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність відшкодувати позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 19, 20, 77, 241, 244, 245, 246, 286, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.

У позові до інспектора взводу № 2 роти №3 батальйону Управління патрульної поліції Зозулі Віктора Олександровича, Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції - відмовити.

Позов до Департаменту патрульної поліції - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПО18 № 729207 від 13.07.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (03048, м.Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рiвненський мiський суд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 . Відповідач: Інспектор взводу № 2 роти №3 батальйону Управління патрульної поліції Зозулі Віктора Олександровича, місцезнаходження : 33000, м.Рівне, вул. Степана Бандери, 14а.

Відповідач: Департамент патрульної поліції , місце знаходження: 03048, м.Київ , вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646.

Відповідач: Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції , місцезнаходження : 33000, м.Рівне, вул. Степана Бандери, 14а.

Повний текст рішення виготовлено 20.01.2021 року.

Суддя: О.В.Панас