Постанова № 94266971, 23.12.2020, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/8233/20

Провадження №3/428/1990/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року м. Сєвєродонецьк

Суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Бойко Н.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Мови В.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 130 КУпАП:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2020 року о 13 годині 57 хвилин в м. Сєвєродонецьк по вул. Сметаніна, 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Chevrolet Aveo, державний номерний знак НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору «Alcotest 6820» у присутності двох свідків. Результат огляду позитивний – 1,75 проміле. Водій ОСОБА_1 , двічі протягом року піддавався адміністративному стягненню, чим порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 130 ч. 3 КУпАП.

У судовому засіданні, яке відбулося 11.12.2020 року ОСОБА_1 вину у скоєному правопорушенні не визнав, пояснив, що 29.09.2020 року автомобіль під його керуванням був зупинений працівниками патрульної поліції за перевезення негабаритного вантажу, з цим правопорушенням він був згоден. Згодом у нього виявили ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували пройти відповідний огляд на місці зупинки транспортного засобу чи у медичному закладі, він погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору «Alcotest 6820», результат огляду показав алкогольне сп`яніння, з чим він не погодився. В результаті чого патрульними поліцейськими був складений протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 ч. 3 КУпАП. Зазначив, що протягом двох годин він не звертався до медичного закладу самостійно з метою пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння

З огляду на те, що ОСОБА_1 реалізував своє право на захист, зокрема надав пояснення в ході судового засідання, яке відбулося 11.12.2020 року, в подальшому будучи обізнаним про наступні дати судового розгляду, до суду не з"являвся, тому суд вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи, з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП та уникнення відповідальності за вчинене правопорушення проти безпеки дорожнього руху.

Ураховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за необхідне продавжити розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

На думку суду неодноразова неявка особи, що притягається до адміністративної відповідальності до суду, яка повинна добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, свідчить про безпідставне умисне затягування справи, нівелює завданняКодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 – адвокат Мова В.І. пояснив, що ОСОБА_1 не згоден з результатами тесту. Наголосив, що з відео нагрудних камер відеоспостереження не вбачається, що саме ОСОБА_1 було оглянуто на стан алкогольного сп`яніння.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що він обіймає посаду інспектора 2 роти 1 батальйону УПП в Луганській області ДПП. 29.09.2020 року о 13-57 год. під час патрулювання м. Сєвєродонецька у складі екіпажу «Цейлон 152» спільно з рядовим поліції ОСОБА_3 та старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 , рухаючись по вул. Сметаніна, 2 було помічено транспортний засіб Chevrolet Aveo, державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався з порушенням ПДР України, а саме вантаж в даному транспортному засобі виступав поза межі автомобіля більше ніж на один метр. Ними було прийнято рішення зупинити цей транспортний засіб. Водієм виявився ОСОБА_1 , під час спілкування з водієм, у нього були виявлені ознаки алкогольного сп"яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп"яніння на місці зупинки транспортного засобу чи закладі охорони здоров"я. Водій погодився пройти огляд на стан алкогольного сп"яніння на місці зупинки транспортного засобу у присутності двох свідків за допомогою газоаналізатору «Alcotest 6820». Результат огляду № 374 від 29.09.2020 року становить 1,75 проміле. При перевірці водія було з"ясовано, що він позбавлений права керування транспортними засобами, оскільки був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 2 КУпАП.

Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвоката, свідка, ретельно дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержанняКонституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. За нормою ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини.

Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури. Принцип «поза розумним сумнівом», сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282).

У відповідності до цього рішення, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Виходячи з рішень ЄСПЛ - розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріпленастаттею 62 Основного закону Українита передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 р. та ч. 2ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 01.11.1950 р., ратифікованою Україною 17.07.1997 р. передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.

Так, згідно п. 4.1. мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини першоїстатті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення(справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотне.

В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.

Крім того, у п. 21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що українське правительство визнало кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р., з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.

Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а такожіншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року (Далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху,статтею 53 цього Законупередбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідно до пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху України - водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Так, порядок проходження огляду водіїв на стан сп`яніння регламентується ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженоюнаказом МВС України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 201223 від 29.09.2020 року, 29 вересня 2020 року о 13 годині 57 хвилин в м. Сєвєродонецьк по вул. Сметаніна, 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Chevrolet Aveo, державний номерний знак НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору «Alcotest 6820» у присутності двох свідків. Результат огляду позитивний – 1,75 ‰. Водій ОСОБА_1 , двічі протягом року піддавався адміністративному стягненню, чим порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 130 ч. 3 КУпАП.

Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини за ст. 130 ч. 3 КУпАП підтверджуються чеком до протоколу ОБ № 201223 щодо результатів тесту на стан алкогольного сп"яніння, результат огляду позитивний - 1,75‰; актом огляду на стан алкогольного сп"яніння з використанням спеціальних технічних засобів; поясненнями свідка ОСОБА_5 , яка пояснила, що 29.09.2020 року вона була запрошена працівниками патрульної поліції для проведення огляду на стан алкогольного сп"яніння водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом та в нього були виявлені ознаки алкогольного сп"яніння, на пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп"яніння на місці зупинки транспортного засобу водій ОСОБА_1 за допомогою технічного пристрою Alcotest Drager, в її присутності був проведений огляд, результат позитивний - 1,75‰; поясненнями свідка ОСОБА_6 , який пояснив, що 29.09.2020 року він був запрошений працівниками патрульної поліції для проведення огляду на стан алкогольного сп"яніння водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом та в нього були виявлені ознаки алкогольного сп"яніння, на пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп"яніння на місці зупинки транспортного засобу водій ОСОБА_1 за допомогою технічного пристрою Alcotest Drager, в його присутності був проведений огляд, результат позитивний - 1,75‰; рапортом інспектора 2 роти 1 батальйону УПП в Луганській області ДПП Федорова Д.В. щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення.

Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 3 КУпАП підтверджується відеозаписами з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів), використання яких передбачено ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 року № 100, що був досліджений у судовому засіданні, який містить фіксацію обставин складення щодо водія автомобіля марки Chevrolet Aveo, державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 протоколу про адміністративні правопорушення.

Рішення Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 14 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов"язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд вважає, що в діях водія ОСОБА_1 вбачається порушення Правил дорожнього руху, які були зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме - п. 2.9 а ПДР України та наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 3 КУпАП.

Перевіркою матеріалів справи, порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не встановлено, поліцейськими протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 201223 від 29.09.2020 року відносно ОСОБА_1 складений у встановленому законом порядку, відповідають вимогам ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Суд зазначає, що обґрунтовані та визначені законом підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ст. 130 ч. 3 КУпАП.

Суд переконаний, що особа, яка свідомо сідає за кермо в стані алкогольного сп`яніння, або відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп"яніння у встановленому законом порядку, повинна нести відповідальність згідно чинного законодавства.

Зазначений обґрунтований висновок узгоджується з Європейською практикою, оскільки Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі ОГаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Згідно з вимогами ст. 40 цього Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;2) забезпечення дотриманняправил дорожнього руху.

Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції або свідків було не об`єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_1 суду не надано.

Під час огляду відеозапису також було встановлено, що з боку свідків та працівників поліції відсутні будь-які ознаки впливу на ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що ОСОБА_1 двічі протягом року піддавався адміністративному стягненню, що підтверджується довідкою УПП в Луганській області ДПП, а також підтверджується копіями доданих до матеріалів справи постанов Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20.08.2019 року по справі №428/11909/19 та від 20.05.2020 року по справі № 428/1139/20.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 , порушивши вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 130 КУпАП.

Обставин, що згідно зі ст. ст. 34, 35 КУпАП, пом`якшують чи обтяжують відповідальність, судом не встановлено.

При накладенні стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини та майновий стан, відсутність обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням особи, майнового стану та ступеню вини ОСОБА_1 , характеру та суспільної небезпеки вчиненого ним правопорушення, суд вважає, що до ОСОБА_1 з урахуванням безальтернативності покарання слід призначити стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, в межах санкції ч. 3 ст. 130 КУпАП, без оплатного вилучення транспортного засобу, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

На підставі ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 підлягає стягненню на корить держави судовий збір відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у розмірі 420,40 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 7, 8, 9, 23, 26, 33-35, 130, 268, 278, 280-287, 307, 308 КУпАП та ст. 4 Закону України «Про судовий збір», -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн. 00 коп., . (Отримувач коштів – ГУК у Луганській області/ Луганська область; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37991110; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача: 899998, Казначейство України (МФО), рахунок отримувача: UА098999980313070149000012001; Код класифікації доходів бюджету: 21081300), з позбавленням права керування транспортними засобами на 10 (десять) років.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106 (суд.збір) у розмірі 420,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений ОСОБА_1 не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього можуть бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Суддя Н. В. Бойко