Вирок № 94266594, 20.01.2021, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/1375/20

Провадження № 1-кп/379/21/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі

головуючого судді Музиченко О. О.,

за участю:

секретаря судового засідання Носач Н.О.,

прокурора Калайди Ю.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 кримінальні провадження № 12020110290000302, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.11.2020, та № 12020110290000284, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.10.2020, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Біла Церква Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, непрацюючого, розлученого, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_4 2016 року народження, раніше судимого:

- 15.04.2020 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст.15 ч. 1 ст.186, ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 до покарання у виді позбавлення волі терміном на 4 роки, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки;

- 19.06.2020 Богуславським районним судом Київської області за ч.1 ст. 185 КК України до покарання у виді 80 годин громадських робіт;

- 09.10.2020 Ставищенським районним судом Київської області за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ч.4 ст. 70 КК України – 4 роки 1 місяць позбавлення волі, -

у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.2 ст.185 та ч.3 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_1 , будучи раніше судимим за вчинення злочинів проти власності, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та вчинив нові умисні злочини за наступних обставин.

Так, 01.10.2020 близько 12 год. 00 хв. ОСОБА_1 , діючи умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна прийшов до садиби ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 та користуючись тим, що власник ОСОБА_3 та будь-які інші особи, які б могли бачити його злочинні дії, були відсутні, через присадибну ділянку пройшов до подвір`я. Далі, впевнившись, що у подвір`ї відсутній господар та будь-які інші особи, які б могли бачити його злочинні дії, ОСОБА_5 викрав з подвір`я потерплого два металеві швелери. Викраденим майном розпорядився на власний розсуд, а саме продав ОСОБА_6 , необізнаному із злочинними діями ОСОБА_1 . Виручені кошти ОСОБА_5 витратив на власні потреби. Вказаними діями ОСОБА_1 завдав потерпілому ОСОБА_3 майнової шкоди на загальну суму 575 грн. 15 коп.

Також 16.10.2020 близько 13 год. 00 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи в будинку за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи протиправність своїх дій, таємно, повторно, шляхом вільного доступу, користуючись тим, що власник знаходився всередині будинку та будь-які інші особи, які б могли завадити йому вчинити крадіжку були відсутні, викрав болгарку марки «Витязь МШУ-23 0-2200». В подальшому вказаною болгаркою ОСОБА_5 розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_3 майнової шкоди на загальну суму 687 грн. 00 коп.

Крім того, 11.11.2020 близько 13 год. 00 хв. ОСОБА_1 , діючи умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, прийшов до садиби ОСОБА_7 , що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , та впевнившись, що у подвір`ї відсутній господар та будь-які інші особи, які б могли бачити його злочинні дії, через хвіртку, що була відчинена, пройшов у подвір`я, підійшов до одного з вікон будинку та вийняв скло з віконної рами, проник в середину будинку, звідки вчинив таємне викорадення ноутбука марки «HP 630 Notebook PC TPN-F102» (серійний номер 5CB20520VL) без акумуляторної батареї, зарядний пристрій марки «HP» (серійний номер F32921149043617) та бездротовий маніпулятор (мишку) марки «24Ghz Wirless Optted Mouse». В подальшому ОСОБА_5 з вказаним речами покинув місце проживання ОСОБА_2 та розпорядився викраденим майном на власний розсуд - здав вказані речі працівнику ломбарду, необізнаному із злочинними діями ОСОБА_8 .. Виручені кошти витратив на власні потреби. Вказаними діями ОСОБА_1 завдав потерпілому ОСОБА_2 майнової шкоди на загальну суму 2443 грн. 00 коп.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у скоєнні злочинів визнав повністю, погодився з усіма фактичними обставинами справи, суду показав, що 01.10.2020 близько 11-30 год. він вирушив зі свого будинку до раніше знайомого сусіда ОСОБА_3 .. Сусіда вдома не було, однак він побачив на його подвір`ї два металеві швелери, які забрав із собою та хотів продати іншому сусідові. В подальшому 16.10.2020 близько 13-00 год. він знову пішов до знайомого ОСОБА_3 , в ході спілкування з яким обвинувачений побачив на столі болгарку, дочекався поки сусід піде та викрав вказаний інструмент, хотів його продати, але не встиг та заховав у кущах. Також 11.11.2020, проходячи повз будинок наглядно знайомого йому ОСОБА_2 , обвинувачений вирішив потрапити всередину, вийняв дерев`яну віконну раму та викрав ноутбук, зарядний пристрій і мишку. В подальшому поїхав до м.Тараща і здав викрадене майно в ломбард «Національний» за 300 грн.. Пояснив, що до вчинення вказаних крадіжок його спонукало скрутне матеріальне становище, щиро каявся у скоєному, вибачався перед потерпілими та просив його суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_2 показав, що неприязного ставлення до обвинуваченого не має, погодився на запропоноване прокурором покарання для останнього.

Потерпілий ОСОБА_3 показав, що обвинувачений дійсно приходив до нього вибачатися, просив суворо останнього не карати.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, відповідно до частини третьої статті 349 КПК України суд вважає за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, оскільки про таке не заперечують всі учасники судового провадження, які пояснили, що правильно розуміють зміст цих обставин, така їх позиція є добровільною, вони розуміють, що будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Тому суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу.

Дослідивши та оцінивши вказані обставини справи в їх сукупності, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 :

- по двом першим тотожним злочинам, вчиненим 01.10.2020 та 16.10.2020 - за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно;

- по злочину, вчиненому 11.11.2020 - за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд враховує вимоги ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкцій ч.2 ст.185 КК України та ч.3 ст. 185 КК України, а саме те, що злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України, відноситься до нетяжких злочинів, а злочин, передбачений ч.3 ст. 185 КК України, є тяжким; особу винного, який раніше неодноразово судимий за корисливі умисні злочини, на шлях виправлення не стає та вчиняє нові корисливі злочини, отже правильних висновків для себе не робить, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно, розлучений, має на утриманні неповнолітню дитину, офіційно не працевлаштований, на обліку у центрі зайнятості не перебуває та допомогу по безробіттю не отримує, з обліку військовозобов`язаний в Таращанському РТЦК та СП не знятий.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_9 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Крім цього, судом встановлено, що обвинувачений вчинив один із тотожних злочинів, кваліфікованих за ч.2 ст. 185 КК України, до ухвалення попереднього вироку Ставищенським районним судом Київської області, яким він був засуджений до остаточного покарання у виді 4 років 1 місця позбавлення волі, а інший тотожний злочин, кваліфікований за ч.2 ст. 185 КК України, та злочин, передбачений ч.3 ст. 185 КК України, – після ухвалення вказаного вироку.

Призначаючи у даному випадку покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд керується положеннями ч.1 ст. 70 КК України щодо сукупності злочинів, передбачених ч.2 ст. 185 КК та ч.3 ст. 185 КК, а також враховує правовий висновок Верховного Суду у справі №187/1354/15-к (провадження № 51-1017км18) від 22.05.2018, з якого вбачається, що у разі вчинення особою тотожних злочинів (як до, так і після ухвалення попереднього вироку) правильною є кваліфікація дій особи за ч. 2 ст. 185 КК України за всіма епізодами крадіжок, а не за кожен із них окремо, оскільки вони підпадають під дію однієї і тієї ж частини статті закону України про кримінальну відповідальність і повторної кваліфікації не потребують.

За таких обставин безпідставним є застосування ч. 1 ст. 70 КК України при визначенні остаточного покарання, оскільки сукупність злочинів у такому випадку відсутня. Також у даному випадку не підлягає до застосування і ч. 4 ст. 70 КК України.

Водночас, призначення остаточного покарання у такому випадку здійснюється на підставі положень ст. 71 КК України за сукупністю вироків.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК Україна, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Вказана позиція суду узгоджується з п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно якого за сукупністю вироків (ст. 71 КК) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.

Таким чином, ОСОБА_1 необхідно остаточно призначити покарання відповідно до вимог ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, більш суворим відповідно до ч.3 ст. 185 КК України, та згідно ч. 1 ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутної частини покарання за попереднім вироком Ставищенського районного суду Київської області від 09.10.2020 у вигляді позбавлення волі.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд приходить до висновку, що перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 не можливе без ізоляції від суспільства.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Адже, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Підстав для вирішення питань пов`язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого немає.

Також судом враховується те, що вироком Ставищенського районного суду Київської області від 09.10.2020 ОСОБА_1 засуджений до покарання у виді 3 років позбавлення волі, за ч.4 ст. 70 КК України остаточне покарання визначено - 4 роки 1 місяць позбавлення волі, на відбування якого він був направлений 20.11.2020 після затримання.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Питання речових доказів у кримінальному провадженні підлягає вирішенню, згідно положень ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у справі відсутній.

Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись статтями 65-67, 70, 71 КК України, ч. 2,3 ст. 185 КК України, ст.ст. 368, 371, ч. 2 ст. 373, 374, 376 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.185 та ч.3 ст. 185 КК України і призначити йому покарання:

- за ч.2 ст.185 КК України - 3 (три) роки позбавлення волі.

- за ч.3 ст.185 КК України - 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного ОСОБА_1 за даним вироком, частково приєднати невідбуту ним частину покарання за вироком Ставищенського районного суду Київської області від 09.10.2020 та остаточно призначити покарання ОСОБА_1 - 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з дати набрання вироком законної сили, зарахувавши в строк відбування покарання строк відбутого частково покарання за вироком Ставищенського районного суду Київської області від 09.10.2020, а саме з 20.11.2020 по день набрання цим вироком законної сили.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Скасувати арешт, що був накладений за ухвалою слідчого судді Таращанського районного суду Київської області Зінкіна В.І. від 17 листопада 2020 року на ноутбук сірого кольору марки «HP 630 Notebook PC TPN-F102» (серійний номер 5CB20520VL) без акумуляторної батареї, зарядний пристрій марки «HP» (серійний номер F32921149043617) та бездротовий маніпулятор (мишку) марки «24Ghz Wirless Optted Mouse» чорного кольору.

Речові докази:

– ноутбук сірого кольору марки «HP 630 Notebook PC TPN-F102» (серійний номер 5CB20520VL) без акумуляторної батареї, зарядний пристрій марки «HP» (серійний номер F32921149043617) та бездротовий маніпулятор (мишку) марки «24Ghz Wirless Optted Mouse» чорного кольору, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Таращанського ВП Миронівського відділу ГУ НП в Київській області, - після набрання вироком суду законної сили повернути власнику ОСОБА_2 ;

– болгарку марки «Витязь МШУ-230-2200» та два металеві швелери, які передані на відповідальне зберігання ОСОБА_3 , – залишити у власності ОСОБА_3 ;

- сліди папілярних візерунків пальців рук, поміщені в спеціальний пакет № SUD 1031845, що зберігаються в камері зберігання речових доказів Таращанського ВП Миронівського відділу ГУ НП в Київській області, - після набрання вироком суду законної сили знищити;

- специфікацію до договорів 1,2 №0012034 від 11.11.2020 ГГГ «Ломбард Національний» ТОВ «ЛЕДІНГ КЕПІТАЛ і КОМПАНІЯ» Ломбардне відділення №1 в якому зазначено: «Позичальник: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 виданий Таращанським РВ ГУМВС України в Київській області 11.11.2015. ПІН: НОМЕР_2 »; та видатковий чек ІД 41481434 на суму 300 грн., датований 11.11.2020 15:31:04 (спеціальний пакет № 2590429), що зберігаються в камері зберігання речових доказів Таращанського ВП Миронівського відділу ГУ НП в Київській області, - після набрання вироком суду законної сили знищити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Таращанського районного суду Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після проголошення.

Головуючий суддя Таращанського районного суду Київської області О. О. Музиченко