Ухвала суду № 94265613, 20.01.2021, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/6433/20

2/215/949/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Науменко Я.О.,

за участю: секретаря Махоні Н.Ю.,

згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації та Акціонерного товариства «Сбербанк»; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Міністерство закордонних справ України, про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 08.12.2020 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, визначено проводити її розгляд у порядку загального позовного провадження із викликом сторін та призначено проведення підготовчого судового засідання на 20.01.2021.

Від представника позивача адвоката Станіславчук І.М. до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з запровадженим карантином (вх.№1078 від 20.01.2021).

Від відповідача Акціонерного товариства «Сбербанк» надійшла заява про проведення підготовчого судового засідання 20.01.2021 без участі представника, а також про зупинення провадження у справі на підставі ч.1 ст.252 та п.12 ч.1 ст.253 ЦПК України. Крім того, відповідач зазначив, що він не може бути належним відповідачем у справі, оскільки основним видом його діяльності є надання банківських послуг фізичним і юридичним особам відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» та не має жодного відношення ані до міждержавного конфлікту між Україною і Російською Федерацією, ані проведення на сході України антитерористичної операції (вх.№1077 від 20.01.2020).

Ухвалою від 08.12.2020 було зобов`язано позивача протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали здійснити переклад копії позовної заяви, копії доданих до неї документів, з нотаріальним засвідченням їх вірності, та надати суду один примірник завіреного перекладу копії позовної заяви, копії доданих до неї документів російською мовою для надіслання їх компетентному органу Уряду Російської Федерації.

Станом на 20.01.2021 вимоги ухвали позивачем не виконані, натомість нею подано суду заяву, в якій зазначено про те, що здійснення перекладу позовної заяви та доданих до неї документів є ініціативою суду, тому саме на останній покладається обов`язок залучити перекладача в порядку ч.2 ст.75 ЦПК України, а позивач як особа, яка звільнена від сплати судового збору, не повинна нести витрати на перекладача (вх.№333 від 11.01.2021).

Щодо викладеного у даній заяві позивачем суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 498 ЦПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі – іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено, - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, одним із відповідачів у даній справі є Російська Федерація.

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном, а рівно повідомлення у належній формі іноземних учасників судового процесу про час і місце розгляду справи, регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, Гаага, 15.11.1965 р. (надалі – Конвенція), яка є чинною в Україні згідно з Законом України «Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах» від 19.10.2000 № 2052-ІІІ, із заявами та застереженнями. Україна та Російська Федерація приєднались до зазначеної Конвенції.

Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном (ст. 1 Конвенції).

Відповідно до ст. 5 Конвенції якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої цієї статті, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави.

У разі наявності міжнародного договору з питань надання правової допомоги в цивільних справах, чинного у відносинах між Україною та іноземною державою, використовується Інструкція про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року №1092/5/54 (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 2.1 розділу ІІ вказаної Інструкції, у разі, якщо при розгляді цивільної справи в суду України виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд України складає доручення про надання правової допомоги за кордоном.

Згідно п. 2.3 розділу ІІ Інструкції доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову. У відповідних випадках документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені на ту мову, яку, як є підстави вважати, розуміє особа, якій необхідно вручити документи. Це окремо визначається судом України у дорученні.

Відповідно до п. 8.4 розділу VIII Інструкції, з урахуванням статті 17 Конвенції доручення чи документи за результатами виконання доручень складаються російською мовою. У разі, якщо зазначені документи складені українською мовою, до них додаються засвідчені переклади російською мовою.

Також слід зазначити, що положеннями ст. 79 Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус. При цьому, перекладач разом з документом, що встановлює його особу, повинен надати документ, який підтверджує його кваліфікацію.

Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ЦПК.

Статтею 80 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємними частинами «права на суд» слід розглядати, зокрема, наступні вимоги: вимога «змагальності» процесу відповідно до статті 6 Конвенції передбачає наявність можливості бути поінформованим і коментувати зауваження або докази, представлені протилежною стороною, в ході розгляду; право на «публічне слухання», що передбачає право на усне слухання і особисту присутність сторони в цивільному судовому процесі перед судом (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden, 26 травня 1988 р., номер заяви 10563/83, пп. 24- 33); право на ефективну участь (T. та V. проти Сполученого Королівства, 16 грудня 1999 р., номер заяв 24724/94; 24888/94, пп. 83-89).

Відтак суд, у разі відкриття провадження у справі, зобов`язаний повідомити про подачу позову, час і місце судового засідання всіх учасників процесу, в тому числі й нерезидента.

Відповідно до ст. 15 Конвенції, якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з`явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території, b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.

Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави. Незважаючи на положення попередніх частин, суддя може в термінових випадках прийняти рішення про застосування будь-яких тимчасових чи охоронних заходів.

З аналізу положень ст. 15 Конвенції вбачається, що ця норма застосовується за умов необхідності повідомлення юридичної особи-нерезидента, який є відповідачем у справі, про наявність справи, яка розглядається судом, для надання відповідачу можливості вжиття заходів захисту, а саме, належного ознайомлення зі справою та вимогами інших сторін, підготовки власної позиції, доказів, доводів та міркувань тощо.

Отже, з метою направлення судового доручення для проведення окремих процесуальних дій та вручення судових документів (копії позовної заяви з додатками) суд звернувся до запитуваної установи юстиції з відповідним дорученням про вручення документів. При цьому, документи мають бути подані російською мовою або забезпечені завіреним перекладом на цю мову. Однак, позивачем позовна заява з доданими додатками викладена українською мовою та не подано їх переклад на російську мову з нотаріальним засвідченням їх вірності, що унеможливлює виконання умов Конвенції та розгляд справи. Тому, позивачу необхідно надати до суду належний переклад позовної заяви та додатків до неї російською мовою, оформлених та завірених належним чином.

Суд вважає необхідним роз`яснити позивачу, що у разі, коли документи, які необхідно вручити особі, не міститимуть перекладу російською мовою, остання може відмовитися їх прийняти або повернути без розгляду і подальшого виконання. Крім того, звільнення позивача від сплати судового збору не може бути безумовною підставою для відмови позивача від виконання вимог суду.

Таким чином, в зв`язку з нездійсненням позивачем перекладів копій позовної заяви та доданих до неї документів, з нотаріальним засвідченням їх вірності, та ненаданням суду примірника завіреного перекладу вказаних документів російською мовою для надіслання їх компетентному органу Уряду Російської Федерації, зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху.

Відповідно до ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Частиною 12 ст. 187 ЦПК України передбачено, що якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

За нормами, викладеними у ч. 13 ст. 187 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 187 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Російської Федерації та Акціонерного товариства «Сбербанк»; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Міністерство закордонних справ України, про стягнення моральної шкоди, залишити без руху та надати строк для усунення зазначених недоліків у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у разі якщо вона не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява буде залишена без розгляду.

Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцевих положень» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя