Рішення № 94262157, 19.01.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/1225

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2021 року м. Київ № 640/21706/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Міністерства внутрішніх справ України

третя особа, без самостійних вимог на стороні відповідача

ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Міністерства внутрішніх справ України (надалі - відповідач), адреса: 01601, місто Київ, вулиця Богомольця, будинок 10, третя особа, без самостійних вимог на стороні відповідача - ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві (надалі - третя особа), адреса: 01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 15, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства внутрішніх справ України про повернення матеріалів щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності, захворювання пов`язано з проходженням служби в ОВС України, оформлене листом № 26328/15-2020 від 10 серпня 2020 року на доопрацювання;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України розглянути матеріали про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності, захворювання пов`язано з проходженням служби в ОВС у відповідності до вимог Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі, інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850, з прийняттям рішення, визначеного нормою пункту 9 зазначеного Порядку у строк, визначений цим же пунктом.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача внаслідок неправомірних дій суб`єкта владних повноважень та не перерахунку пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень було протиправно відмовлено останньому у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності, захворювання пов`язаного з проходженням служби.

Позивач зазначає, що під час проходження служби в ОВС він отримав захворювання, що пов`язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується постановою Медичної військово-лікарської комісії за № 26/19 від 16 липня 2019 року.

У зв`язку з викладеними вище обставинами позивач звернувся до ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у місті Києві із заявою про призначення одноразової грошової допомоги за встановленою 2 групою інвалідності, захворювання пов`язано з проходженням служби в ОВС, яку ліквідаційною комісією у сукупності з доданими до неї документами було направлено на адресу Міністерства внутрішніх справ України. Однак, Міністерством внутрішніх справ України вказану вище заяву з доданими до неї документами на призначення ОГД була повернута на доопрацювання заявнику.

Позивач не погоджується з вищевказаними діями суб`єкту владних повноважень, та зокрема звертає увагу, зазначені відповіді Міністерства внутрішніх справ України не є рішеннями Міністерства внутрішніх справ України в розумінні вимог пункту 9 Порядку № 850, не є сформованим Міністерства внутрішніх справ України як прийняте рішення відповідно до пункту 9 Порядку № 850, оскільки, як зазначає позивач Порядок № 850 не передбачає право Міністерства внутрішніх справ України повертати документи без прийняття рішення про призначення чи про відмову в призначенні ОГД, як і не передбачає право Міністерства внутрішніх справ України на повернення документів на доопрацювання.

Вказані обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, без самостійних вимог на стороні відповідача - ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 Департаментом охорони здоров`я та реабілітації МВС України було встановлено, що медико-соціальну експертизу проведено з порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я Міністерства внутрішніх справ України. Оскільки при проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 представники закладів охорони здоров`я Міністерства внутрішніх справ України до складу комісії не залучались, зазначене унеможливило прийняття рішення за надісланими матеріалами відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Керуючись вищевикладеним, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Не погоджуючись з аргументами пенсійного органу викладеними в відзиві на позовну заяву, позивач подав відповідь на відзив в якій останній зазначив, що жодним чином в постанові Кабінету Міністрів України № 850 не передбачено, що документи можуть повертатись на доопрацювання. Крім цього, жодних доказів, які б підтверджували відсутність представника Міністерства внутрішніх справ України при проведенні МСЕК відповідачем надано не було.

Керуючись вищевикладеним позивач просив задовольнити позовні вимоги позовної заяви та визнати протиправними дії уповноваженого органу щодо повернення документів на призначення та виплату одноразової грошової допомоги на доопрацювання.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та проти чого не заперечували сторони, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу в органах внутрішніх справ України, в Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві.

Наказом № 565о/с від 26 липня 2013 року позивача було звільнено з органів внутрішніх справ.

Під час проходження служби в ОВС отримав захворювання, що пов`язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується постановою Медичної військово-лікарської комісії № 26/19 від 16 липня 2019 року. (т. 1, а.с. 12).

Втрата працездатності у відсотках склала 65 %, що вбачається із довідки серія 12ААА № 038109 від 24 лютого 2020 року Медико-спеціальної експертної комісії. (т. 1, а.с. 13).

06 лютого 2020 року Медико-соціальною експертною комісією було встановлено позивачу 2 групу інвалідності, захворювання пов`язано з проходженням служби в ОВС, що вбачається з Виписки Акта огляду МСЕК серія 12 ААБ № 425894. (т. 1, а.с. 15).

27 лютого 2020 року позивач звернувся до ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у місті Києві із заявою про призначення одноразової грошової допомоги за встановленою 2 групою інвалідності, захворювання пов`язано з проходженням служби в ОВС, яку Ліквідаційна комісія у сукупності з доданими до неї документами направила на адресу МВС.

В свою чергу, Міністерством внутрішніх справ України було повернуто подану позивачем заяву на призначення одноразової грошової допомоги до ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у місті Києві на доопрацювання заявнику. Рішення Міністерства внутрішніх справ України прийнято на підставі листа Департаменту охорони здоров`я МВС від 19 березня 2020 року № 8706.

17 травня 2020 року Ліквідаційна комісія Головного управління МВС України у місті Києві повернула позивачу всі подані документи на доопрацювання. (т. 1, а.с. 17).

01 червня 2020 року позивач повторно подав заяву на повторне направлення заяв на призначення ОГД з доданими необхідними законодавчо встановленими документами та із заявою щодо усунення зазначених Міністерством внутрішніх справ України недоліків.

Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві листом сповістила, що виконала всі дії, передбачені пунктами 7 та 8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі, інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року в повному обсязі та направила необхідні документи на прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги до Міністерства внутрішніх справ України.

Подані позивачем документи були подані повторно до Міністерства внутрішніх справ України для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги.

26 серпня 2020 року ліквідаційна комісія Головного управління МВС України у місті Києві листом № 1/913-Пд сповістила позивача про повторне повернення Міністерством внутрішніх справ України поданих документів позивача на призначення ОГД на повторне доопрацювання.

У зв`язку з вищевикладеним та не погоджуючись з діями уповноваженого органу щодо повторних відмов у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, останній звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Суд зазначає, що питання пов`язані з виплатою одноразової грошової допомоги у разі каліцтва працівника міліції регламентував Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ.

Частиною 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Судом в свою чергу було встановлено, що з 07 листопада 2015 року Закон України «Про міліцію» № 565-ХІІ втратив чинність у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ (надалі - Закон України «Про Національну поліцію»).

Абзацом 3 пункту 15 розділу XI «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Таким чином, з аналізу викладеного вбачається, що норми статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», що колишні працівники міліції мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із інвалідністю на підставі цього Закону в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію статті 23 Закону України «Про міліцію» Кабінетом Міністрів України 21 жовтня 2015 року було прийнято постанову № 850, якою було затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (надалі - Порядок № 850).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи:

- заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;

- довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії:

- довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;

- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

- акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;

- сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації;

- документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Відповідно до пункту 8 Порядку № 850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає Міністерству внутрішніх справ в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку № 850, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Згідно з пунктом 9 Порядку № 850 Міністерство внутрішніх справ в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

З аналізу наведених норм чинного законодавства судом встановлено, що розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих працівником міліції для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, повинен закінчуватись прийняттям МВС відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги). Неприйняття жодного рішення свідчить про недотримання Міністерством внутрішніх справ України встановленого законодавством порядку вирішення цього питання.

При цьому, суд зауважує, що така процесуальна дія як повернення документів як таких, що не відповідають вимогам законодавства Порядком № 850 не передбачено, а тому суд приходить до висновку, що дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення документів позивача без прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги суперечать зазначеним вище нормам.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 822/1579/17, від 10 жовтня 2018 року у справі № 733/1290/16-а та від 19 лютого 2019 року у справі № 802/498/18-а та від 05 лютого 2020 року у справі № 580/103/19.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що відповідно до виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 425894 від 06 лютого 2020 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності (захворювання пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ).

На підставі вказаних вище обставин, позивач звернувся до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС у місті Києві із заявою/рапортом про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності.

Ліквідаційною комісією Головного управління МВС у місті Києві складено висновок про призначення одноразової грошової допомоги, який разом з поданими позивачем документами скеровано до Міністерства внутрішніх справ України для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .

Проте, згідно з листом Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України від 10 серпня 2020 року № 26328/15-2020 за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги повернуто на доопрацювання у зв`язку із неналежним оформлення документів, що унеможливлює прийняття рішення за надісланими матеріалами.

Надаючи оцінку діям Міністерства внутрішніх справ України щодо розгляду документів позивача для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, суд зазначає, що у відповідності до Порядку № 850 розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих працівником міліції для призначення і виплати одноразової грошової допомоги повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги).

При цьому, суд зауважує, що не може вважатись належним рішенням в розумінні пункту 9 Порядку № 850 листи Департаменту фінансово-облікової політики МВС про повернення матеріалів на доопрацювання, оскільки вказані листи не містить підстав та мотивів відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Отже, формулювання причин відмови у листах не може розцінюватись як належний спосіб прийняття та обґрунтування рішень суб`єктом владних повноважень.

Суд встановив, що Міністерство внутрішніх справ України ухилилося від прийняття рішення, що віднесене до його компетенції, оскільки по факту не прийняло жодного рішення щодо одноразової грошової допомоги заявнику (про призначення/відмову у призначенні), відповідно до пункту 9 Порядку № 850.

Таким чином, керуючись вищевикладеним в сукупності суд приходить до висновку, що повернення Міністерством внутрішніх справ України документів ОСОБА_1 без прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги суперечить зазначеним нормам Порядку № 850, що дає підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення Міністерства внутрішніх справ України про повернення матеріалів щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності, захворювання пов`язано з проходженням служби в ОВС України, оформлене листом № 26328/15-2020 від 10 серпня 2020 року на доопрацювання

При цьому, суд звертає увагу, що статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у статті 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначено в пункті 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Суд бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в пункті 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, а саме: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».

Керуючись викладеним, суд зауважує, що з огляду на встановлену під час розгляду справи протиправність дій та рішення відповідача, з метою належного захисту прав позивача, виходячи з повноважень, встановлених статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України розглянути матеріали про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності, захворювання пов`язано з проходженням служби в ОВС у відповідності до вимог Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі, інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850, з прийняттям рішення, визначеного нормою пункту 9 зазначеного Порядку у строк, визначений цим же пунктом.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з частиною 1 статті 9, статті 72, частин 1, 2, 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування не виконано та не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням того, що позивач був звільнений від сплати судових витрат, а матеріали справи не містять доказів понесення відповідачем судових витрат, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для компенсації судових витрат.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України третя особа, без самостійних вимог на стороні відповідача - ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства внутрішніх справ України про повернення матеріалів щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності, захворювання пов`язано з проходженням служби в ОВС України, оформлене листом № 26328/15-2020 від 10 серпня 2020 року на доопрацювання.

3. Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України розглянути матеріали про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності, захворювання пов`язано з проходженням служби в ОВС у відповідності до вимог Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі, інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850, з прийняттям рішення, визначеного нормою пункту 9 зазначеного Порядку у строк, визначений цим же пунктом.

4. Судові витрати в частині стягнення судового збору розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова