Рішення № 94262108, 19.01.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2021 року м. Київ № 640/1488/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної казначейської служби України

Головного управління Державної казначейської служби України

третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання бездіяльності протиправною, стягнення інфляційних

витрат, -

УСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) з позовом до Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна,6, код ЄДРПОУ 37567646), Головного управління Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-а, код ЄДРПОУ 37993783), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Держави в особі Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві щодо тривалого невиконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 червня 2011 року по адміністративній справі 02/2а-4048/2011;

- стягнути з держави Україна, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної Казначейської Служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6 (ЄДРПОУ: 37567646) на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) за період невиплати йому суми грошових коштів на виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14.06.2011 року по справі №02/2а-4048/2011, починаючи з 8.06.2016 року (час прийняття управлінням ДВС ГТУЮ м. Київ до обліку рішення суду) індекс інфляції у сумі 47 503 (сорок сім тисяч п`ятсот три грн) 95 копійок та компенсації в розмірі трьох відсотків річних у сумі 17 283 (сімнадцять тисяч двісті вісімдесят три) гривні 46 копійок.

Позовні вимоги мотивовано тим, що управлінням пенсійного фонду України в Дарницькому районі, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 червня 2011 року по адміністративній справі № 02/2а-4048/2011 не виконано, перерахунок та виплату ОСОБА_1 основної пенсії з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка повинна становити 75% від мінімальної пенсії за віком - з 25.09.2010 року не здійснено. Водночас, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних

призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Позивач наголошує, що обов`язок саме Державної казначейської служби України та її територіальних органів виконувати рішення суду про стягнення коштів з державного чи місцевого бюджету шляхом їх безспірного списання на підставі рішення суду, визначений положеннями законодавства України. Водночас, з моменту надходження до ГУ ДКС України у м. Києві від управління ДВС ГТУЮ у м. Києві судового рішення у справі № 02/2а-4048/2011 та його виконання пройшло більше 3-х років, що свідчить про порушення Відповідачами граничних строків виконання судових рішень та допущення Відповідачами бездіяльності при виконанні рішення суду, щодо проведення перерахунку та виплатити коштів на користь ОСОБА_1 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.01.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що на виконання положень Порядку № 440, Головне управління Казначейства 08.07.2016, прийняло від Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві виконавчий лист Дарницького районного суду міста Києва від 24.10.2012 по справі №2а-2048/11 про перерахування коштів на користь ОСОБА_1 , згідно з актом від 08.07.2016 № 18 приймання - передавання за II квартал 2016 року. Головне управління Казначейства взяло до обліку виконавчий лист Дарницького районного суду міста Києва від 24.10.2012 по справі №2а-2048/11 за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою», за І чергою. Незважаючи на те, що судові рішення мають зобов`язальний характер, виконання судових рішень обмежуються обсягом бюджетних асигнувань, встановлених Законом України «Про Державний бюджет на відповідний рік» яких недостатньо для погашення заборгованості по виконавчим документам. Згідно листа Казначейства від 25.03.2019 №5-08-08/5284 виконавчий лист Дарницького районного суду м. Києва від 24.10.2012 по справі №2а-2048/11 був включений до реєстру судових рішень, які підлягають оплаті за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504040 №1187 у квітні-травні 2019 року, у зв`язку з наближенням черги.. 26.04.2019 Державною казначейською службою України проведено перерахування заборгованості по виконавчому листу Дарницького районного суду м. Києва від 24.10.2012 по справі №2а-2048/11 згідно платіжного доручення №296465 від 26.04.2019 у сумі 48 857, 18 грн. Таким чином, відповідач зазначив, що казначейством жодним чином не порушено право позивача, оскільки законодавством чітко визначено, що судові рішення виконуються в порядку черговості.

Третя особа в особі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надала суду письмові пояснення, в яких зазначила, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не наділено повноваженнями щодо нарахування компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду, водночас, управлінням зазначено, що ним виконано рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14.06.2011 №02/2а-4048/2011.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач є громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, особою з інвалідністю другої групи. Захворювання та інвалідність позивача пов`язані з виконанням обов`язків військової служби під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.35, 36).

Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 14 червня 2011 року у справі № 02/2а-4048/2011 позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва задоволено частково, а саме: зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 згідно вимог ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» основної пенсії з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка повинна становити 75% від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність - з 25 вересня 2010 року з урахуванням проведених виплат.

На виконання зазначеної постанови суду в частині зобов`язання УПФУ в Дарницькому районі м. Києва здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 25 вересня 2010 року видано виконавчий лист у справі від 24 жовтня 2012 року № 2а-4048/11.

На виконання постанови Дарницького районного суду м. Києва від 14 червня 2011 року у справі № 02/2а-4048/2011 УПФУ в Дарницькому районі м. Києва здійснено перерахунок пенсії позивача за період з 25 вересня 2010 року по 22 липня 2011 року у розмірі 48 857,18 грн.

29 жовтня 2012 року від імені Печерської колегії адвокатів м. Києва до начальника УПФУ у Дарницькому районі міста Києва було направлено звернення № 641/2, в якому ставилося питання проведення перерахунку та виплатити ОСОБА_1 основної пенсії з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка повинна становити 75% від мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність - з 25.09.2010 року з урахуванням проведених виплат.

Листом № 556/Б-467 від 29 листопада 2012 року УПФУ в Дарницькому районі міста Києва повідомлено, що відповідно до постанови Дарницького районного суду міста Києва від 14 червня 2011 року проведено виконання перерахунку пенсії ОСОБА_1 в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% від прожиткового мінімуму, встановленого на дату права 709 грн. з 25 вересня 2010 року по 22 липня 2011 року. Зазначено, що сума пенсії становить 6 203,75 грн. в тому числі (8 х 709,00 грн. = 5 672,00 грн. (75% х 709,00 грн. = 531,75 грн.). Але виплата боргу на даний час проводитися не буде, оскільки Законом України «Про державний бюджет України на 2012 рік» кошти на виплату судових рішень не передбачені.

Також, 01 листопада 2012 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до УПФУ в Дарницькому районі м. Києва «Про самостійне виконання рішення», у якій просив здійснити самостійне виконання постанови Дарницького районного суду міста Києва від 14 червня 2011 року (а.с.25).

Листом № 32/Б-12 від 18 січня 2016 року УПФУ в Дарницькому районі м. Києва повідомлено, що відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 14 червня 2011 року проведено перерахунок пенсії по інвалідності 2 групи ЧАЕС в розмірі 8 мінімальних та додаткової пенсії в розмірі 75 % від мінімальної пенсії з 25 вересня 2010 року по 22 липня 2011 року, по дату набрання чинності положення пункту 7 Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-УІ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19 червня 2011 року, та постанови КМУ № 745 від 06 липня 2011 року «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок Державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.

У листі зазначено, що сума нарахованих коштів становить 48 857,18 грн. Постановою Кабінету Міністрів від 03.09.2014 року № 440, яка набрала чинності 23.09.2014 року затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державною. Для включення до Єдиного реєстру виконання судових рішень позивачу необхідно звернутись до Головного управління Виконавчої служби м. Києва.

17.03.2016 року Позивач звернувся до Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження.

18 березня 2016 року управлінням ДВС Головного управління юстиції у місті Києві було прийнято до виконання виконавчий лист від 24 жовтня 2012 року № 2а-4048/11 щодо нарахування та виплати коштів передбачених статтями 50, 54 Закону № 796.

13.01.2020 року Державною Казначейською Службою надано позивачеві лист №5-06-06/752 в якому вказано, що у Казначействі за бюджетною програмою 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою», обліковується виконавчий документ Дарницького районного суду міста Києва по справі № 2а-4048/2011 про погашення заборгованості на користь ОСОБА_1 . Станом на сьогодні Казначейством здійснено перерахування коштів на користь ОСОБА_1 на виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва по справі № 2а-4048/2011.

Однак, позивач, вважаючи що відповідачами порушено граничні строки виконання судових рішень, оскільки з моменту надходження до ГУ ДКС України у м. Києві від управління ДВС ГТУЮ у м. Києві виконавчого листа по справі №02/2а-4048/2011 минуло більше 3-х років, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01.01.2013 року набув чинності Закон України « Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 р. №4901-VI, який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Відповідно до ч.1 вказаного Закону, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Водночас, діючим законодавством визначено порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до ч.4 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Пунктом 3 Перехідних положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Згідно з ч.1 ст.5 положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Також, суд зазначає, 06.02.2013 р. набув чинності у новій редакції Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 р., який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Згідно з абз.2 п.2 Порядку №845 безспірним списанням є операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Відповідно до п.3 Порядку, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

З урахуванням наведеного правового регулювання спірних відносин суд зазначає, що виплата належних позивачу грошових коштів має здійснюватися у порядку черговості, а також в межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань.

Крім того, суд зазначає, з аналізу наведених норм вбачається, що виконання рішень суду саме про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, покладено на Державну казначейську службу України, як центральний орган виконавчої влади у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, із визначенням тримісячного строку виконання вказаних рішень.

Отже, виплата компенсації в розмірі трьох відсотків річних передбачена лише у разі не перерахування коштів протягом трьох місяців за рішенням суду про стягнення коштів, а не за виконання рішення зобов`язального характеру.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії Постанови Дарницького районного суду м. Києва по справі №02/2а-4048/2011 від 14.06.2011 містяться вимоги саме зобов`язального характеру до Управління ПФУ в Дарницькому районі м. Києва та до обліку виконавчий лист Дарницького районного суду м. Києва по справі №02/2а-4048/2011 від 14.06.2011 прийнято з бюджетною програмою «Заходи щодо виконання рішень суду, які гарантуються державою».

Аналогічну правову позицію було висловлено Верховним Судом у справі №466/3828/17 від 25.07.2018 р. (провадження №К/9901/2127/18).

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність протиправної бездіяльності Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві щодо нарахування компенсації за порушення строків перерахування заборгованості за рішенням суду, виконання якого гарантується Державою, як суб`єкта владних повноважень та відповідно про відсутність підстав для задоволення вказаних позовних вимог ОСОБА_1 .

Щодо вимог позивача про стягнення з держави Україна, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної Казначейської Служби України на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) індекс інфляції у сумі 47 503 (сорок сім тисяч п`ятсот три грн) 95 копійок та компенсації в розмірі трьох відсотків річних у сумі 17 283 (сімнадцять тисяч двісті вісімдесят три) гривні 46 копійок, суд зазначає наступне.

Стягнення з боржника інфляційних витрат регулюється статтею 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічну правову позицію було висловлено Верховним Судом у справі №2а-11853/10/1570 від 18.07.2018 р. (провадження №К/9901/11867/18).

За результатами розгляду вказаної справи встановлено відсутність цивільно - правових відносин між позивачем та виконавчим органом, як суб`єктом владних повноважень, відсутність цивільно-правового порушення з боку відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача шкоди та причинно - наслідкового зв`язку між ними.

Отже, Державна Казначейська служба України не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання, у розумінні статті 625 ЦК України, тому положення статті 625 ЦК України не застосовуються до спірних правовідносин.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, ст. ст.241-246, 250, 251, 255

Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа