Рішення № 94262101, 19.01.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/1216

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2021 року м. Київ № 640/21452/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві

про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (надалі - відповідач) адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, в якій позивач просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368; адреса місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16) про відмову у зарахуванні до загального страхового стажу гр. ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) періоду навчання з 01 вересня 1977 року по 25 квітня 1980 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368; адреса місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16) зарахувати до загального страхового стажу гр. ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) періоду навчання з 01 вересня 1977 року по 25 квітня 1980 року;

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368; адреса місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16) про відмову у призначенні пенсії за віком гр. ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) з 06 листопада 2019 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368; адреса місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16) повторно розглянути заяву гр. ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком та призначити їй пенсію за віком з 06 листопада 2019 року.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача внаслідок неправомірних дій суб`єкту владних повноважень та відмова у призначенні пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що неврахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві у загальний страховий стаж періоду навчання є протиправним, у зв`язку з чим позивач вважає, що його право на пенсійне забезпечення відповідно до вимог чинного законодавства є порушеним.

Позивач не погоджується з тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві не було включено до страхового стажу період навчання з 01 вересня 1977 року по 25 квітня 1980 року, оскільки прізвище в дипломі не відповідає паспортним даним та не підтверджено свідоцтвом про шлюб або уточнюючою довідкою про навчання, та на підставі чого, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії.

Не погоджуючись з вищевказаним діями пенсійного органу, позивач звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Станом на момент винесення судом даного рішення на адресу суду не надходило від відповідача відзиву на позовну заяву з невідомих суду причин.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому, судом враховано, що відповідач із заявою про продовження строку для надання відзиву до суду не звертався, про неможливість його подання з об`єктивних причин - клопотання не подавав. Враховуючи необхідність розгляду справи протягом розумного строку, а також враховуючи те, що з дати отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі сплинуло майже три місяці, а відповідач жодних заяв та клопотань в цій справі не подавав, будучи обізнаним про її розгляд, суд дійшов висновку про можливість винесення судового рішення у справі на підставі наявних доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та проти чого не заперечували сторони, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

06 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про призначення мені пенсії за віком.

Відповідач листом за вих. № 294926/03 від 05 грудня 2019 року було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії, в обґрунтування вказаної відмови пенсійний орган зазначив про відсутність у позивача необхідного страхового стажу, а саме 26 років, оскільки у позивача наявний загальний страховий стаж за обчисленням пенсійного органу складає 25 років 3 місяці.

Також Відповідач зазначив, що до страхового стажу позивача не включено період навчання з 01 вересня 1977 року по 25 квітня 1980 року, оскільки прізвище в дипломі не відповідає паспортним даним та не підтверджено свідоцтвом про шлюб або уточнюючою довідкою про навчання.

У зв`язку з вищевикладеним та вважаючи дії пенсійного органу, які полягають у протиправності дій пенсійного органу під час обрахунку страхового стажу пенсії, позивач звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій тощо визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ від 09 липня 2003 року (надалі - Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), Законом України «Про пенсійне забезпечення», а також Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року (надалі - Порядок № 22-1).

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Отже, передумовою застосування статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є наявність двох складових: віку особи та відповідного страхового стажу.

Відповідно до частини 4 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Отже, вище вказані норми чинного законодавства визначають сукупність умов, за наявності яких у особи виникає право на призначення пенсії за віком, а саме в даному випадку:

1) жінка має народитись у період з 01 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року.

2) досягти віку 59 років.

3) мати страховий стаж не менше 26 років на момент досягнення відповідного віку.

З матеріалів справи та наданих до матеріалів справи документів судом було встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач є особою, яка досягла віку 59 років, як те передбачено вимогами чинного законодавства.

Відтак, суд приходить до висновку, що спірним питання у даній справі є наявності/відсутності у позивача необхідного 26-річного загального страхового стажу на момент досягнення віку 59 років.

Згідно Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 - основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. У тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.

З пенсійної справи ОСОБА_1 вбачається, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві листом № 294926/03 від 05 грудня 2019 року було відмовлено в призначенні пенсії за віком.

Судом було встановлено, що підставою для відмови щодо призначення пенсії ОСОБА_1 слугувала відсутність страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, відмовляючи в призначенні позивачці пенсії за віком, пенсійним органом було також зазначено, що до страхового стажу не було включено період навчання з 01 вересня 1977 року по 25 квітня 1980 року, оскільки прізвище в дипломі не відповідає паспортним даним та не підтверджено свідоцтвом про шлюб або уточнюючою довідкою про навчання.

Так, з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 та копії диплому № НОМЕР_2 вбачається, що протягом вказаного періоду остання навчалась у Дніпровському будівельному технікумі на спеціальності «Промислове та цивільне будівництво».

Однак, відповідач не вважає такі відомості достовірними через те, що прізвище в дипломі не відповідає паспортним даним та не підтверджено свідоцтвом про шлюб або уточнюючою довідкою про навчання.

Оцінюючи такі посилання відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфіковано обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

За умовами частини 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.

Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після початку проходження стажування.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Суд звертає увагу, що під час навчання позивача діяли норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162 пункт 2.15 якої передбачав, що студентам, особам, які навчаються, аспірантам та клінічним ординаторам, що мають трудові книжки, учбовий заклад (науковий заклад) вносить запис про час навчання на денних відділеннях (в тому числі підготовчих) вищих і середніх спеціальних учбових закладах, в партійних школах і школах профруху. Підставою для таких записів є накази учбового закладу (науковий заклад) про зарахування або відрахування студента, особи, яка навчається, аспіранта, клінічного ординатора.

Також відповідно до пункту 2.16 чинної Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів, та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів.

Період роботи зазначених студентів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів у студентських таборах, при проходженні виробничої практики і при виконанні науково-дослідної госпдоговірної тематики і при проходженні стажування підтверджується відповідною довідкою із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади та часу роботи. На підставі цих довідок навчальні заклади (наукові установи) забезпечують занесення до трудових книжок студентів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів відомостей про роботу та стажування згідно з одержаними даними. Довідки зберігаються в особистих справах зазначених осіб, як документи суворої звітності.

Тобто, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами тільки у випадках відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

При цьому, суд також вважає звернути увагу, що порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Поміж іншого, суд вважає за необхідне відмітити, що у відповідності до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Слід наголосити, що при зверненні із заявою щодо призначення пенсії ОСОБА_1 було також надано до органу Пенсійного фонду копію диплому № НОМЕР_2 , трудову книжку, свідоцтво про народження, свідоцтво про розірвання шлюбу, які підтверджують факт навчання позивача у період з 01 вересня 1977 року по 25 квітня 1980 року.

Водночас, суд вважає необґрунтованими посилання пенсійного органу у листі яким було відмовлено у призначенні пенсії на те, що прізвище в дипломі не відповідає паспортним даним та не підтверджено свідоцтвом про шлюб або уточнюючою довідкою про навчання, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 26 Порядку 637 встановлено, що якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.

Отже, чинне законодавство визначає, що належність документа особі перевіряється і за паспортом громадянина України, і за свідоцтвом про народження.

Однак, як вже було встановлено судом вище, позивачем на підтвердження належності документа про вищу освіту було надано пенсійному органу свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 на ім`я « ОСОБА_3 », також трудову книжку серія НОМЕР_4 оформлену на ім`я « ОСОБА_3 », де, як було встановлено судом міститься запис про зміну прізвища з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_1 » на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_5 , виданого міським РАЦС м. Целіноград від 15 листопада 1980 року.

За правилами статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 ( надалі Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема:

1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення).

4) документи про місце проживання (реєстрації) особи.

5) документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд приходить до висновку, що період навчання ОСОБА_1 , підлягають врахуванню до трудового стажу, оскільки зазначений період роботи підтверджується відповідним документами.

Таким чином, беручи встановлені судом обставини та факт наявності у позивача страхового стажу для призначення пенсії, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі та з метою належного та повного захисту прав позивача, суд вважає за можливе зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву гр. ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком та призначити їй пенсію за віком з 06 листопада 2019 року з урахуванням висновків суду зроблених у даному рішенні.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування не виконано та не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням того, що позивач був звільнений від сплати судових витрат, а матеріали справи не містять доказів понесення відповідачем судових витрат, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для компенсації судових витрат.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

2. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368; адреса місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16) про відмову у зарахуванні до загального страхового стажу гр. ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) періоду навчання з 01 вересня 1977 року по 25 квітня 1980 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368; адреса місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16) зарахувати до загального страхового стажу гр. ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) періоду навчання з 01 вересня 1977 року по 25 квітня 1980 року.

4. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368; адреса місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16) про відмову у призначенні пенсії за віком гр. ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) з 06 листопада 2019 року.

5. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368; адреса місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16) повторно розглянути заяву гр. ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком та призначити їй пенсію за віком з 06 листопада 2019 року.

6. Судові витрати в частині стягнення судового збору розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова