Рішення № 94261899, 15.01.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2021 року м. Київ №640/25219/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод"

до Міністерства юстиції України

про зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Дочірнє підприємство «Старокостянтинівський молочний завод» (31104, Хмельницька обл., вул. І. Франка, 47, код ЄДРПОУ 31952591) з позовом до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622) про зобов`язання подати до Дисциплінарної комісії приватних виконавців подання про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Міністерство юстиції України не мало повторно влаштовувати перевірку діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 , оскільки рішеннями судів неправомірність вже була встановлена, а фактично дії Міністерства відповідно до Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців №3791/5 від 27.11.2017 року зводилися до підготовки подання Дисциплінарній комісії приватних виконавців про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Натомість Міністерство юстиції України проігнорувало судові рішення, що набрали законної сили та є обов`язковими до виконання органами державної влади.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання. Вказаною ухвалою суду встановлено відповідачу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову, зазначаючи, що Міністерством юстиції України у відповідності до вимог чинного законодавства була проведена позапланова невиїзна перевірка діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 в межах предмету скарг ДП «Старокостянтинівський молочний завод», за результатами якої порушень вимог законодавства не виявлено. При цьому, відповідач наголосив на тому, що приписами статті 34 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" встановлено, що у разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності. Відтак, твердження позивача, що Міністерство юстиції України на підставі ухвали Господарського суду Хмельницької області від 12.03.2019 року у справі №924/234/18, залишеної без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 року у справі №924/234/18, якою визнано протиправними дії приватного виконавця ОСОБА_1 щодо здійснення виконавчого провадження №58255183, повинно внести подання до Комісії про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є безпідставним та обґрунтованим. Крім того, відповідач зазначив, що позовна вимога щодо зобов`язання Міністерства юстиції України внести подати до Дисциплінарної комісії приватних виконавців подання про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності суперечить повноваженням адміністративного суду та є втручанням в дискреційні повноваження Мін`юсту.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що у Міністерства юстиції України були наявні правові підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця ОСОБА_1 як на час першого так і другого звернення, проте останній таких дій не здійснив. Також наголосив на тому, що вимога про зобов`язання Міністерства юстиції України внести подати до Дисциплінарної комісії приватних виконавців подання про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є необхідним та ефективним способом захисту прав та законних інтересів позивача.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

Судом встановлено, що 25.02.2019 року до Міністерства юстиції України надійшла скарга від Дочірнього підприємства «Староконстянтинівський молочний завод».

У скарзі ДП «Староконстянтинівський молочний завод» зазначає, що приватним виконавцем ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження №58255183 передчасно, не за місцем виконання рішення та за заявою представника, яка не є стороною згідно виконавчого документа, у зв`язку з чим просить вжити усіх заходів щодо притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до відповідальності та скасування виданих ним постанов по виконанню рішення: скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №58255183 від 31.01.2019 року та про арешт коштів боржника від 01.02.2019 року.

З матеріалів справи встановлено, що приватним виконавцем ОСОБА_1 надані до Міністерства юстиції України письмові пояснення.

За результатами позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу м. Київ ОСОБА_1 щодо здійснення виконавчого провадження №58255183, яка проводилась на підставі скарги члена дирекції ДП «Староконстянтинівський молочний завод» та в межах предмету цієї скарги, виявлено порушень вимог законодавства не встановлено та складено довідку від 26.03.2019 року.

30 серпня 2019 року член дирекції ДП «Староконстянтинівський молочний завод» звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою на дії приватного виконавця в якій зазначив, що у раніше поданій заяві підприємства, ухвалі Господарського суду Хмельницької області від 12.03.2019 року по справі №924/234/18 та постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 року по справі №924/234/18 змістовно викладено які порушення були вчинені приватним виконавцем ОСОБА_1 та просив притягнути приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Міністерством юстиції України відповідно до статті 34 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», пункту 19 розділу ІІІ Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.10.2018 року №3284/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.10.2018 року №1195/32647 проведена позапланова невиїзна перевірка діяльності приватного виконавця округу м. Києва ОСОБА_1 щодо здійснення виконавчого провадження №58255183, за результатами якої складено довідку за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу м. Києва від 15.10.2019 року.

Згідно висновків довідки за результатами позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 щодо здійснення виконавчого провадження №58255183, яка проводилась на підставі скарги члена дирекції ДП «Староконстянтинівський молочний завод» та в межах предмету цієї скарги, виявлено порушень вимог законодавства не встановлено.

Не погоджуючись з висновками, що викладені у довідці та вважаючи обов`язком Міністерства юстиції України подати до Дисциплінарної комісії приватних виконавців подання про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців (ст. 2 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

У відповідності до ст. 16 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом.

Приватний виконавець є суб`єктом незалежної професійної діяльності.

Згідно з положеннями ст.17 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» Міністерство юстиції України: 1) формує та реалізує державну правову політику у сфері організації примусового виконання рішень; 2) забезпечує підготовку приватних виконавців та підвищення їхньої кваліфікації, для чого визначає: порядок проходження навчання та стажування осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця; перелік документів, які подаються Кваліфікаційній комісії приватних виконавців особою, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця, для підтвердження відповідності цієї особи вимогам, встановленим частинами першою та другою статті 18 цього Закону; порядок допуску таких осіб до складання кваліфікаційного іспиту; порядок складання кваліфікаційного іспиту; порядок підвищення кваліфікації приватними виконавцями; 3) видає посвідчення приватного виконавця; 4) визначає вимоги до офіса приватного виконавця; 5) забезпечує діяльність Кваліфікаційної комісії приватних виконавців та Дисциплінарної комісії приватних виконавців; 6) формує Єдиний реєстр приватних виконавців України, визначає порядок його ведення; 7) встановлює форму та порядок подання приватними виконавцями інформації про здійснення ними діяльності; 8) здійснює контроль за діяльністю приватних виконавців та визначає порядок здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця; 9) подає Кабінету Міністрів України пропозицію про встановлення розміру основної винагороди приватного виконавця; 10) вводить в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення; 11) зупиняє та припиняє право на здійснення діяльності приватного виконавця; 12) здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

Приписами ст.34 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» встановлено, що контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України. Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на два роки з обов`язковим повідомленням приватного виконавця про час і місце проведення перевірки не пізніш як за 10 днів до її початку. Попередні періоди, що раніше перевірялися, не можуть бути предметом наступних перевірок, крім перевірок за зверненнями учасників виконавчого провадження. Позапланові перевірки проводяться на підставі: 1) заяви приватного виконавця про проведення перевірки; 2) письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця; 3) неподання приватним виконавцем у встановлені строки звітності чи іншої інформації та/або подання недостовірної інформації. Під час проведення позапланових перевірок з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення таких перевірок. Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається, крім випадків, передбачених цим Законом. За місцем проведення перевірки поділяються на виїзні та невиїзні. У разі проведення позапланової невиїзної перевірки Міністерство юстиції України надсилає приватному виконавцю письмовий запит у межах предмета звернення. У зазначений у запиті строк, який має бути достатнім для підготовки відповіді та копій документів, але не менше 10 календарних днів, приватний виконавець надає Міністерству юстиції України вмотивовану відповідь та копії відповідних документів. У разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до положень ст.ст.36-37 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець несе за свої рішення, дії чи бездіяльність та завдану третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, установлених законом, а також дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з положеннями ст.38 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком приватного виконавця є: 1) факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю приватного виконавця; 2) порушення правил професійної етики приватного виконавця; 3) розголошення професійної таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 4) невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків; 5) невиконання статуту Асоціації приватних виконавців України, рішень Ради приватних виконавців України та з`їзду приватних виконавців України.

На виконання вимог статті 34 Закону України № 1403-VIII МЮ України розроблено Порядок здійснення контролю за діяльністю працівників органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затверджений наказом Мінюсту України від 22 жовтня 2018 року № 3284/5, зареєстрованим в Мінюсті України 22 жовтня 2018 року за № 1195/32647 (далі - Порядок № 3284/5), яким визначено механізм здійснення Міністерством юстиції перевірок діяльності працівників органів державної виконавчої служби (органів ДВС), приватних виконавців, у тому числі стану додержання Конституції України, вимог законів України, указів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства юстиції України, доручень Міністра юстиції України, та організації роботи щодо їх виконання, дотримання вчинення державними і приватними виконавцями порядку та строків вчинення виконавчих дій, виконання правил діловодства.

Згідно з пунктом 26 розділу ІІІ цього Порядку позапланова невиїзна перевірка діяльності приватного виконавця проводиться шляхом витребування від приватного виконавця потрібних документів та відомостей у межах предмета звернення та надання висновку щодо відповідності рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця вимогам законодавства, який викладається в довідці за результатами такої перевірки.

Відповідно до пункту 27 розділу ІІІ Порядку № 3284/5 про проведення позапланової невиїзної перевірки приватному виконавцю надсилається письмовий запит. У запиті зазначаються строк для надання вмотивованої відповіді приватним виконавцем щодо фактів, викладених у зверненні, який не може бути менше десяти календарних днів, перелік копій документів, які потрібно надати для проведення перевірки.

Під час проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця використовуються інформація та копії документів, надані приватним виконавцем, відомості автоматизованої системи виконавчого провадження, інша інформація та документи, які стосуються предмета звернення.

Якщо під час позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виникла потреба в одержанні від приватного виконавця додаткової інформації або копій документів у межах предмета звернення, структурний підрозділ Міністерства (Управління державної виконавчої служби) може надіслати приватному виконавцю повторний письмовий запит. Запит має містити обґрунтування потреби одержання додаткової інформації та/або копій документів та строк, у який приватний виконавець має надати таку інформацію та/або документи.

Предметом розгляду даної справи є правомірність дій Міністерства юстиції України, що полягають у проведенні невиїзних перевірок діяльності приватного виконавця виконавчого округу ОСОБА_1 без дослідження та аналізу фактичних обставин по порушенню прав ДП «Старокостянтинівський молочний завод», викладених у скаргах від 30.08.2019 року та 25.02.2019 року, та складання за їх результатами довідок від 26.03.2019 року та 15.10.2019 року, відповідно.

Таким чином, в контексті спірних правовідносин, суд уважає за необхідне звернути увагу на те, що результати перевірки можуть вплинути на права та обов`язки приватного виконавця після винесення на основі даних, зазначених в довідці та акті перевірки, розпорядження чи припису.

Варто зауважити, що контролюючий орган не позбавлений права викладати в довідці та акті перевірки власні суб`єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, що приймаються на підставі них, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних порушень.

Натомість, обов`язковою ознакою рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до адміністративного суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер. Висновки, викладені у довідці чи акті, можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки.

Надаючи правову оцінку наведеним позовним вимогам, суд уважає за необхідне зазначити наступне.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 01.08.2018 (повний текст складено 08.08.2018) по справі №924/234/18 позов Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив" до Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" про стягнення 1715000,20 грн., з яких 1535874,05 грн. основного боргу, 129684,10 грн. пені, 12371,15 грн. 3% річних, 37068,32 грн. інфляційних - задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод", м. Старокостянтинів на користь сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив", м. Шепетівка 1535874,05 грн. основного боргу, 129684,10 грн. - пені, 12371,15 грн. - 3% річних, 37068,32 грн. - інфляційних, 25724,96 грн. витрат по оплаті судового збору. У частині стягнення коштів в розмірі 2,58 грн. відмовлено.

Дане рішення залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2019.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2018 у справі №924/234/18 замінено позивача Сільськогосподарський виробничий кооператив "Перший національний виробничий кооператив" на його правонаступника - Товариство з додатковою відповідальністю "Органік Сідс".

31.01.2019 приватним виконавцем ОСОБА_1 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №58255183 по виконанню наказу Господарського суду Хмельницької області від 30.08.2018р. по справі №924/234/18. Стягувачем вказано Товариство з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс". Також, у постанові зазначено, що "документ вступив у законну силу (набрав чинності) 29.08.2018".

31.01.2019 приватним виконавцем ОСОБА_1 винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди за виконавчим провадженням №58255183.

Позивачем наголошено, що Міністерство юстиції України на підставі ухвали Господарського суду Хмельницької області від 12.03.2019 року у справі №924/234/18, залишеної без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 року у справі №924/234/18, якою визнано протиправними дії приватного виконавця ОСОБА_1 щодо здійснення виконавчого провадження №58255183, повинно було внести подання до Комісії про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Проте, суд зазначає, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 12.03.2019 у справі №924/234/18, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 року скаргу ДП "Старокостянтинівський молочний завод" на дії приватного виконавця Терлеєва Івана Миколайовича щодо виконання рішення Господарського суду Хмельницької області у справі №924/234/18 задоволено частково. Визнано неправомірними дії приватного виконавця Терлеєва Івана Миколайовича щодо здійснення виконавчого провадження №57119406 по виконанню наказу Господарського суду Хмельницької області від 30.08.2018 по справі №924/234/18. Скасовано постанови приватного виконавця Терлеєва Івана Миколайовича по виконанню наказу Господарського суду Хмельницької області від 30.08.2018р. по справі №924/234/18 за виконавчим провадженням №57119406: про відкриття виконавчого провадження від 31.08.2018р., про арешт майна боржника від 31.08.2018р., про арешт коштів боржника від 31.08.2018р., про арешт коштів боржника від 04.09.2018р., про стягнення з боржника основної винагороди від 04.09.2018р., про зняття арешту з коштів від 12.09.2018р., про зупинення виконавчого провадження від 17.09.2018р., про поновлення вчинення виконавчих дій від 31.01.2019р., про зняття арешту з коштів від 31.01.2019р.. У задоволенні скарги в частині повернення судового наказу по справі №924/234/18 СВК "Перший національний виробничий кооператив" відмовлено.

Судом встановлено, що 31.01.2019 року до ОСОБА_1 звернувся директор ТОВ «Органік Сідс» Путрян В.М. із заявою вих.. №31-01/1 від 31.01.2019 про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу про примусове виконання рішення №924/234/18, виданого 30.08.2018 року Господарським судом Хмельницької області.

До заяви про відкриття виконавчого провадження, згідно ст.. 3 Закону України «Про виконавче провадження» було долучено оригінал наказу про примусове виконання рішення №924/234/18 від 30.08.2018 року, ухвалу про зміну сторони по справі та інші документи.

Відтак, керуючись ст..ст3,4,26 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №58255183.

Суд наголошує, що станом на момент винесення постанови 31.01.2019 приватним виконавцем ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження №58255183 по виконанню наказу Господарського суду Хмельницької області від 30.08.2018р. по справі №924/234/18, зазначений наказ був дійсним.

При цьому, суд зауважує, що на момент вирішення питання про відкриття виконавчого провадження рішення справі №924/234/18 набрало законної сили, відсутні рішення про визнання наказ таким, що не підлягає виконанню.

Щодо тверджень в частині заяви про зміну сторони у виконавчому провадженні, то суд зазначає.

31.01.2019р. приватним виконавцем Терлеєвим І.М. винесено постанову про зняття арешту з коштів по ВП №57119406 за виконанням наказу Господарського суду Хмельницької області від 30.08.2018р. по справі №924/234/18, якою постановлено зняти арешт з коштів, що містяться на: р/р НОМЕР_1 в ПАТ "Кредитвест Банк", МФО 380441, що належить боржнику: ДП "Старокостянтинівський молочний завод".

Також, судом встановлено, що наказ Господарського суду Хмельницької області від 30.08.2018р. по справі №924/234/18 з відміткою приватного виконавця Терлеєва І.М. від 31.01.2019р. "повернуто без виконання" на підставі п. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області по справі №924/234/18 від 11.03.2019 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс", м. Шепетівка Хмельницької області про заміну сторони виконавчого провадження у справі №924/234/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс", м. Шепетівка Хмельницької області до Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод", м. Старокостянтинів Хмельницької області про стягнення 1 715 000,20грн., з яких: 1 535 874,05грн. - основного боргу, 129 684,10грн. - пені, 12371,15грн. - 3% річних, 37 068,32грн. - інфляційних залишено без розгляду.

Відповідно до ст. 334 Господарського процесуального кодексу України, заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

Як зазначалось судом вище, 28.11.2018 року Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалив замінити у справі №924/234/18 позивача - Сільськогосподарський виробничий кооператив "Перший національний виробничий кооператив", м. Шепетівка (код ЄДРПОУ 40108269) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс", м. Шепетівка (код ЄДРПОУ 40794076).

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника фізичної особи, за місцезнаходженням боржника юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

В подальшому, 01.02.2019 приватним виконавцем ОСОБА_1 винесено постанову про арешт коштів боржника по ВП№58255183 за виконанням наказу Господарського суду Хмельницької області від 30.08.2018 по справі №924/234/18, в тому числі, на рахунку: МФО 380441, ПАТ "Кредитвест Банк", ЄДРПОУ 34575675, р/р НОМЕР_1 , та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ДП "Старокостянтинівський молочний завод".

Згідно з ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступною робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Таким чином, судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Статтею 73 Закону України «Про виконавче провадження» визначено перелік виплат на які не може бути звернено стягнення.

Судом встановлено, що з тексту довідок Міністерства юстиції України розглядалися та оцінювалися в тому числі процесуальні виконавчі дії приватного виконавця.

Зважаючи на викладене, з урахуванням того, що Міністерством розглянуто скарги в межах строку та за правилами, встановленими Законом і Порядком, з огляду на складення МЮ України довідок за результатами проведення позапланових невиїзних перевірок, якими не встановлено порушень вимог законодавства , суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

За ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом підкреслюється, що у відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 КАС України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для їх розподілу, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства «Старокостянтинівський молочний завод» відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа