Рішення № 94261794, 20.01.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2021 року Чернігів Справа № 620/5085/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Північної митниції Держмитслужби до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

У С Т А Н О В И В:

Північна митниця Держмитслужби (далі також – позивач) звернулась до суду з позовом до Управління північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області (далі також – відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги від 02.10.2020 № 26-25-08-14/3964.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувана вимога є необґрунтованою, оскільки прийнята без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а також не вказано норм чинного законодавства, які порушили посадові особи митниці, тому, на думку позивача, є протиправною і підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 23.11.2020 розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якій позов не визнає з доводів, викладених у відзиві. Зазначає що вимога винесена на підставі та у спосіб визначений законом, оскільки в органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених в ході перевірки, яка є обов`язкова до виконання лише в частині усунення порушень. Щодо відшкодування виявлених збитків, то такі підконтрольною установою відшкодовуються добровільно, або шляхом звернення контролюючого органу до суду з відповідним позовом. Просить врахувати аналогічну позицію Верховного Суду, викладених у постановах по справам № 804/2282, № 814/380/17, № 820/3534/16, №0940/1822/18

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

У період з 10.06.2020 по 19.08.2020, яка була зупинена з 07.07.2020 по 03.08.2020 Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Північної митниці Держмитслужби за період з 01.01.2019 по 31.05.2020, про що 19.08.2020 складено відповідний акт № 08-30/06 (далі також - акт) (а.с.6-38).

В акті перевірки відповідачем зафіксовані наступні порушення:

- ч. 1 ст. 47, ч. 1. ст. 116 Кодексу законів про пращо в Україні від 10.12.1971 року №322-VIII, зайво виплачено надбавки за інтенсивність праці працівникам, які станом на дату видання Наказу (23.12.2019) вже не перебували у трудових відносинах з Чернігівською митницею ДФС, на загальну суму 816226,07 грн та, як наслідок, зайво перераховано єдиного соціального внеску на загальну суму 174164,40 грн, що суперечить абз.1 п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464 зі змінами;

- ч. 7 ст. 52 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII зі змінами, абзацу 2 пункту 20 та пунктів 22, 29 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002 № 228 зі змінами (далі - Постанова № 228), фонд преміювання розраховано в розмірі 30% від фонду посадових окладів, тобто на 10 % більше, ніж передбачено законодавством, внаслідок чого Чернігівською митницею ДФС у 2019 році необґрунтовано завищено витрати на оплату праці на загальну суму 2571711,00 грн, в тому числі: за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» - 2107960,00 грн та КЕКВ 2120 «Нарахування на оплату праці» - 463751,00 грн, яку профінансовано на відповідні суми;

- пунктів 22, 29 Постанови № 228, внаслідок включення до розрахунків потреби в коштах до кошторису на 2019 рік надбавок за інтенсивність праці і виконання особливо важливої роботи, завищено потребу в бюджетних коштах на 2019 рік на загальну суму 3370293 грн, в тому числі: за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» - 2762536,00 грн та КЕКВ 2120 «Нарахування на оплату праці» на суму 607757,00 грн, яку профінансовано на відповідні суми.

Не погодившись з висновками акту позивач подав заперечення від 08.09.2020 № 320/25-70-05 (а.с.57-66), які розглянуті відповідачем та 29.09.2020 складено висновок, відповідно до якого заперечення позивача не прийняті, а враховуються як пояснення, оскільки не спростовую викладеного в акті ревізії (а.с.39-54).

02.10.2020 відповідачем сформована Вимога № 26-25-08-14/3964-2020 щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства, якою вимагається:

- розглянути результати проведеної ревізії та питання щодо притягнення у порядку, встановленому законодавством, до відповідальності працівників, винних у допущених порушеннях;

- забезпечити відшкодування відповідно до норм ст.130-136 КЗпПУ зайво виплаченої надбавки за інтенсивність праці працівникам на загальну суму 816226,07 грн, провести коригування зайво сплаченого єдиного соціального внеску на загальну суму 174164,40 гривень.

На підставі пункту 46 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550, вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень разом з завіреними копіями підтвердних первинних, розпорядчих та інших документів надати Управлінню Північного офісу Держаудитслужби у Чернігівській області до 30.10.2020 року (а.с.55-56).

Не погодившись з вищезазначеною вимогою, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-ХІІ головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Відповідно до пунктів 7 та 10 частини першої статті 10 цього Закону органу державного фінансового контролю надається право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У підпункті 9 пункту 4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2016 року № 43, встановлено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства.

Згідно з підпунктом 4 пункту 4 Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів.

Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб`єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно, а на підставі рішення суду - в інших суб`єктів господарювання визначено Порядком проведення інспектування державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (далі - Порядок № 550).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 550 інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Згідно з пунктами 45, 46 Порядку № 550 у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об`єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.

Якщо ж вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об`єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Відповідно до пункту 50 Порядку № 550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Отже, при виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

За таких обставин у органу фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства, не пов`язаних із стягненням виявлених в ході перевірки збитків.

Відтак, збитки, щодо наявності яких зроблено висновок Держаудитслужбою, стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю. Наявність збитків, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає позов про відшкодування збитків, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №820/3534/16, а також у постановах Верховного Суду у даній категорії справ.

В оскаржуваній вимогі відповідачем вказано на допущене позивачем порушення, яке призвело до матеріальної шкоди (збитків), зазначено її розмір та висловлено вимогу усунути виявлені порушення.

Зі змісту оскаржуваної вимоги вбачається, що її метою є спонукання позивача до добровільного відшкодування виявлених збитків у визначений строк.

Суд зазначає, що звернення з даним позовом про визнання протиправною та скасування в частині пункту 2 оскаржуваної вимоги, яка за своїм змістом спрямована на відшкодування збитків, є неналежним способом захисту порушеного права, доводи щодо суті порушень не можуть бути перевірені в межах предмета доказування по цій справі, а тому заявлена позовна вимога є передчасною.

Що стосується пункту 1 спірної вимоги, а саме розглянути результати проведеної ревізії та питання щодо притягнення у порядку, встановленому законодавством, до відповідальності працівників, винних у допущених порушеннях, то суд зазначає, що до вимоги можуть включатися виключно вимоги, направлені на усунення порушень, які виявлені в ході перевірки, але у спосіб, встановлений законом.

Разом з тим, пункт 1 спірної вимоги не містить конкретні нормативно-правові акти відповідно до яких позивач повинен вчинити дії та не зазначені особи на яких повинні ці дії бути спрямовані.

При цьому суд вважає зазначити, що за загальновідомими правилами, гіпотеза — це така частина норми права, яка вказує на ті фактичні обставини (місце, час, стан тощо), наявність або відсутність яких є умовою виникнення, передбачених у диспозиції прав і обов`язків.

Диспозиція – частина адміністративно-правової норми, в якій записано саме правило поведінки, виражене в юридичних правах і обов`язках суб`єктів та об`єктів публічного управління. Це центральна, основна частина адміністративно-правової норми, яка вказує на дозволену (необхідну) чи неприпустиму поведінку.

Отже, з наведеного слідує, що за наявністю обставин (гіпотези) суб`єкт владних повноважень складає вимогу щодо усунення порушень, але у спосіб, встановлений законом.

Однак відповідачем у пункті 1 спірної вимоги не вказані норми, які регламентують такого способу усунення порушень як: притягнення у порядку, встановленому законодавством, до відповідальності працівників, винних у допущених порушеннях.

Таким чином, пункт 1 спірної вимоги, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, отже є протиправним і підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

У відповідності до вимог частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачений судовий збір в розмірі 2102,00 грн, тому з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі 1051,00 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області від 02.10.2020 №26-25-08-14/3964-020.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області на користь Північної митниці Держмитслужби судовий збір в сумі 1051 (одну тисячу п`ятдесят одну) грн 00 коп., сплачений відповідно до платіжного доручення від 27.10.2020 № 2375.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: Північна митниця Держмитслужби, просп.Перемоги, 6, м.Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 43332675.

Відповідач: Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області, вул.Єлецька, буд.11, м.Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 40919597.

Повний текст рішення виготовлено 20 січня 2021 року.

Суддя І.І. Соломко