Рішення № 94261753, 19.01.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2021 року Чернігів Справа № 620/5386/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лобана Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування листа про відмову, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати відмову управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Чернігівській області, викладену у листі № 10-10/1644 від 14.07.2020;

- зобов`язати управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок розміру страхових виплат.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем протиправно відмовлено у перерахунку страхових виплат, виходячи з суми 1088,97 грн на підставі довідки № 278 від 08.12.2009.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки у оскаржуваних правовідносинах діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20 липня 2020 року позивач отримав лист управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Чернігівській області №10-10/1644 від 14.07.2020, у якому зазначено про те, що Управлінням фонду соціального страхування України в Чернігівській області зазначено, що у відповідності до Положення про державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України № 386/2011 від 06.04.2011, яке діяло на час прийняття рішення Відділенням, Держпраці являлося контролюючим органом Фонду в частині призначення та виплати страхових коштів потерпілим, а також на те, що сума втраченого заробітку в розмірі 462,70 грн розрахована підприємством на виконання припису Територіальної державної інспекції праці у Чернігівській області та перевірена нею, а отже позивачу було відмовлено у перерахунку страхових виплат Відділенням, виходячи з суми 1088,97 грн на підставі довідки № 278 від 08.12.2009 (а.с. 14-16).

Вважаючи таку відмову відповідача у перерахунку страхових виплат, виходячи з суми 1088,97 грн на підставі довідки № 278 від 08.12.2009, протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 1105-XIV в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я.

Розділом V Закону № 1105-XIV врегульовані питання загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Згідно з частиною першою статті 36 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Відповідно до частини сьомої статті 36 Закону № 1105-XIV страхові виплати складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Частиною першою статті 47 Закону № 1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:

1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;

2) особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина п`ята статті 47 Закону № 1105-XIV).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 05.02.1980 ОСОБА_1 отримав трудове каліцтво працюючи на посаді водія - наставника автобази №3 Виробничого управління автомобільного транспорту «Головукрнафтогазбуд». У зв`язку із втратою професійної працездатності на 50%, а в кінцевому результаті на 100%, відповідачу було призначено грошову допомогу, яка корегувалася в залежності від зміни відсотку втрати працездатності, заробітної плати та коефіцієнта збільшення заробітної плати на підприємстві, де він працював.

До передачі особової справи відповідача до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Прилуки (далі - Відділення), згідно акту прийняття-передачі №253 від 09.10.2001 всі виплати здійснювало підприємство, на якому він отримав виробничу травму (каліцтво), Будівельне управління №1 Акціонерного товариства - фірми «Укргазбуд» (далі - БУ №1), яке стало правонаступником автобази №3 АТФ «Укргазбуд».

На сьогоднішній день виплату страхових виплат відповідачу продовжує здійснювати Прилуцьке відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області, яке відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105- XIV (далі - Закон №1105) є правонаступником відділення соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Прилуки в Чернігівській області.

Як вбачається з матеріалів справи у 2007 році Територіальна державна інспекція праці провела перевірку за зверненням ОСОБА_1 , за результатами якої було винесено припис. На виконання вказаного припису 05.12.2007 БУ-1 АТФ «Укргазбуд» передало до Відділення нову довідку № 327 від 05.12.2007 про розмір втраченого заробітку, який станом на 01.04.2001 становив 462,70 грн. На підставі цієї довідки Відділення виплатило позивачу різницю в сумі відшкодування за період з 01.07.2001 по 30.11.2007 в сумі 37810,86 грн та з 01.12.2007 почало виплачувати 1324,28 грн щомісячних страхових виплат.

Крім цього, з 01.07.2001 позивачу, як інваліду І групи здійснюється виплата коштів у розмірі половини мінімальної заробітної плати на постійний сторонній догляд та у розмірі чверті мінімальної заробітної плати на побутове обслуговування.

Актом приймання-передачі № 1 від 09.11.2009 БУ № 1 «Укргазбуд» передало до Відділення нову довідку № 239 від 09.11.2009 про розмір втраченого заробітку, який дорівнює 807,31 грн станом на 01.04.2001. Цей перерахунок підприємство провело самостійно за заявою ОСОБА_1 .

Листом № 04/1394 від 19.11.2009 відділення звернулось до Територіальної державної інспекції праці у Чернігівській області з проханням перевірити розрахунки розміру втраченого заробітку в сумі 807,31 грн.

Згідно листа №2583/03-2 від 27.11.2009 Територіальною державною інспекцією праці у Чернігівській області повідомлено відділення про те, що розрахунок відшкодування втраченого заробітку в сумі 807,31 грн БУ-1 АТФ «Укргазбуд» виконано неправильно.

Однак, актом прийняття-передачі № 2 від 08.12.2009 БУ АТФ «Укргазбуд» знову передало до відділення нову довідку № 278 від 08.12.2009 про розмір втраченого заробітку ОСОБА_1 вже в розмірі 1088,97 грн.

З приводу отримання довідок про розмір втраченого заробітку в сумі 807,31 грн та 1088,97 грн Відділення неодноразово зверталося до Прилуцької міжрайонної прокуратури та Чернігівської обласної з проханням застосувати заходи прокурорського реагування до посадових осіб БУ-1.

В ході вжиття заходів органами прокуратури по даному питанню, Відділенням отримано ще одного листа від Інспекції праці №1114/03-2 від 25.03.2011, у якому вказується, як визначалась сума відшкодування шкоди у розмірі 462,70 грн. станом на 01.04.2001 та зокрема зазначається: «Повідомляємо, що перерахунок суми відшкодування шкоди ОСОБА_1 здійснювався у грудні 2007 року відповідно до припису державного інспектора праці. В результаті перерахунку визначена сума відшкодування шкоди станом на 01.04.2001 року у розмірі 462,70 грн, виходячи із заробітної плати водія 1 класу. Проведення будь-яких перерахунків суми відшкодування шкоди ОСОБА_1 на підставі довідок, виданих підприємством про заробітну плату на інших посадах, не відповідає законодавству України».

Ухвалою від 25.09.2014 Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області, розглянувши клопотання прокурора у кримінальному провадженні №12014270210000309 про звільнення від кримінальної відповідальності підозрюваної ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 358 КК України, встановив: «01 серпня 2014року ОСОБА1 у даному кримінальному провадженні було повідомлено про підозру про вчинення нею кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 358 КК України в тому, що вона перебуваючи на посаді начальника відділу кадрів БУ-1 АТФ «Укргазбуд» м. Прилуки, та не являючись у зв`язку з цим службовою особою, 09.11.2009 умисно внесла в офіційний документ, який тягне за собою юридичні наслідки, у вигляді відшкодування втраченого заробітку, а саме довідку № 239 від 09.11.2009 «Про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу та інших страхових виплат на дату передачі особової справи потерпілого станом на 01.04.2001» на ім`я ОСОБА 2, неправдиві відомості про суму відшкодування втраченого потерпілим заробітку в розмірі 807,31 грн, достовірно знаючи, що проведеною перевіркою відділення фонду виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Прилуки, розмір відшкодування останньому на 01.04.2001 є меншим, а саме - 462,70 грн., після чого видала даний підроблений документ ОСОБА 2.

Таким чином, дії підозрюваної ОСОБА_2 у ході досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 358 КК України, у підробленні документів, тобто складанні та видачі працівником юридичної служби будь-якої форми власності, який не є службовою особою, завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняють від обов`язків.

Під час підготовчого провадження у судовому засіданні підозрювана ОСОБА1 повністю визнала себе винною у скоєнні нею кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 358 КК України, щиро розкаялася у вчиненому та просить звільнити її від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності.».

Зважаючи на те, що у відповідності до Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України № 386/2011 від 06.04.2011, яке діяло на час прийняття рішення Відділенням, Держпраці виконувало функції контролюючого органу по відношенню до Фонду в частині призначення та виплати страхових коштів потерпілим, а також на те, що сума втраченого заробітку в розмірі 462,70 грн розрахована підприємством на виконання припису Територіальної державної інспекції праці у Чернігівській області та перевірена нею, ОСОБА_1 було відмовлено у перерахунку страхових виплат Відділенням, виходячи з суми 1088,97 грн на підставі довідки №278 від 08.12.2009.

Не погоджуючись з рішенням Відділення, Прилуцький міжрайонний прокурор, в інтересах ОСОБА_1 в 2012 році звернувся до суду з позовом про визнання бездіяльності незаконною та зобов`язання здійснити перерахунок втраченого заробітку (вимога про перерахунок Відділенням розміру щомісячної страхової виплати, виходячи з суми 1088,97 грн).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012 у справі №2-а/2517/84/12 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.03.2014 у справі № К/9991/49764/12 у задоволенні позову Прилуцького міжрайонного прокурора, в інтересах ОСОБА_1 відмовлено.

Таким чином, як повноважним органом, так і судами встановлено, що сума відшкодування втраченого заробітку у розмірі 1088,97 грн згідно довідки № 278 від 08.12.2009, станом на 01.04.2001 розрахована БУ №1 необґрунтовано.

У відповідності до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що рішення суду є обов`язковими до виконання. Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Отже, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012 у справі №2-а/2517/84/12 набрала законної сили і підлягає обов`язковому виконанню сторонами по справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для перерахунку позивачу розміру призначених страхових виплат у відповідності до довідки №278 від 08.12.2009 БУ №1, оскільки сума відшкодування втраченого заробітку у розмірі 1088,97 грн згідно довідки № 278 від 08.12.2009, станом на 01.04.2001 розрахована БУ №1, була предметом дослідження судами при винесенні судових рішень у справі №2-а/2517/84/12, та визнана необґрунтованою.

Частиною 2 статті 37 Закону №1105 передбачено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року відповідно до коефіцієнта, затвердженого Кабінетом Міністрів України на підставі даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу щороку з 1 березня проводиться відповідний перерахунок згідно з ч. 2 ст. 37 Закону на коефіцієнт, затверджений Кабінетом Міністрів України і інших правових підстав для перерахунку розміру, призначених позивачу страхових виплат немає.

Щорічно станом на 01 березня відділенням проводився перерахунок страхових виплат у зв`язку зі зростанням заробітної плати у галузях національної економіки. Коефіцієнт перерахунку страхових виплат на 01.03.2002 дорівнював 1,193, на 01.03.2003 - 1,182, на 01.03.2004 - 1,15 на 01.03.2005 - 1,238, на 01.03.2006 - 1,203, на 01.03.2007 - 1,183, на 01.03.2008 -1,125, на 01.03.2009 - 1,063, на 01.03.2010 - 1,0, на 01.03.2011 - 1,102, на 01.03.2012 - 1,176, на 01.03.2013 - 1,149, на 01.03.2014 - 1,079, на 01.03.2017 - 1,236, на 01.03.2018 - 1,200, на 01.03.2019 - 1,050, на 01.03.2020 - 1,11.

В результаті цих перерахунків щомісячна страхова виплата позивача - ОСОБА_1 зросла з 462,70 грн станом на 01.04.2001 до 8745,21 грн станом на дату подачі позову, що підтверджується постановою Відділення від 21.04.2020 № 2516/10253/10253/93 (а.с. 50).

Також позивач отримує щомісячно 2500,00 грн на постійний сторонній догляд та 1250,00 грн на побутове обслуговування, що підтверджується постановою Відділення від 25.09.2020 №2516/10253/10253/97 (а.с. 51).

Всього, на сьогоднішній день, відділення відшкодовує ОСОБА_1 12495,21 грн на місяць.

Крім цього, відділення оплачує позивачу відшкодування лікування за наслідками травми. Так, за останні роки ці суми склали: за 2017 рік - 2115,75 грн; за 2018 рік - 6288,49 грн, у 2019 році - не лікувався, за 2020 рік - 4643,79 грн.

Лист відповідача у відповідь на заяву про перерахунок розміру соціальних виплат, за змістом та формою не може вважатись «відмовою» у розумінні частини 2 статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають.

Судові витрати у відповідності до ст. 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області (вул. Музична, 1-А, м. Чернігів, 14014, код ЄДРПОУ - 41316447) про визнання протиправним та скасування листа про відмову, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлено 19 січня 2021 року.

Суддя Д.В. Лобан