Рішення № 94261047, 20.01.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8772/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Бойко О.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації №1533/6/99-00-04-07-03-15/ІПК від 26.11.2019 р., вирішив позовні вимоги задовольнити.

І. Суть спору:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулася позивач, ОСОБА_1 , до відповідача, Державної податкової служби України, в якій з урахуванням уточнення просила:

- визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію №1533/6/99-00-04-07-03-15/ІПК від 26.11.2019 року.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція Позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила наступне.

Позивач є адвокатом (самозайнятою особою) та перебуває на обліку в ГУ ДПІ в Одеській області в Суворовському районі з 29.07.2017 р.

З 29.09.2017 р. позивач не проводила незалежну професійну діяльність, так як з травня 2017 року займає посаду юриста на фірмі «Каспер» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю на умовах повного робочого часу з нарахуванням та виплатою роботодавцем як податкового агента всіх податків.

З травня 2018 року по серпень 2019 року позивач знаходилась у декретній відпусті по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку. В цей період податковим агентом виступало управління соціального захисту населення Суворовського району Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради.

05.11.2019 р. позивач подала заяву до Головного управління ДПС в Одеській області на отримання індивідуальної податкової консультації щодо сплати єдиного соціального внеску.

19.03.2020 року позивач отримала податкову консультацію № 1533/6/99-00-04-07-03-15ДПК від 26.11.2019 року. Надану податковим органом індивідуальну консультацію позивач вважає протиправною та такою, що належить до скасування, оскільки в ній відповідач вказує на обов`язок позивача, як платника податку сплачувати суму єдиного внеску у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць, незважаючи на наявність трудових відносин. Позивач вважає, що в даному випадку національне законодавство припускає неоднозначне (множинне) трактування обов`язку платника податку щодо умов здійснення ним сплати єдиного внеску. Тому , на думку позивача, необхідно користуватися принципом презумпції правомірності рішень платника податку, яка встановлена ст.4 ПК України.

(б) Позиція Відповідача

22.12.2020 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він заперечував проти позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні.

В обґрунтування відзиву зазначив, що законом покладений обов`язок на позивача, як на особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, нараховувати та сплачувати єдиний внесок незалежно від його фінансового стану. Відомості про припинення або зупинення права позивача на заняття адвокатською діяльністю відсутні. Законні підстави для звільнення від сплати єдиного внеску у позивача відсутні. Тому, на думку відповідача, висновок податкової консультації про зобов`язання позивача своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок є вірним та не протирічить чинному законодавству.

ІІІ. Процедура та рух справи

30.09.2020 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

26.11.2020 р. суд ухвалою витребував додаткові докази по справі та зупинив провадження до моменту отримання витребуваних документів.

20.01.2021 р. суд ухвалою поновив провадження у даній справі.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Справу суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

IV. Обставини справи, встановлені судом. Докази на їх підтвердження

Позивач є адвокатом (самозайнятою особою) та перебуває на обліку в ГУ ДПІ в Одеській області в Суворовському районі з 29.07.2017 р., номер взяття на облік як платник податків 16149 (а.с.11-14).

З 29.09.2017 р. позивач з травня 2017 року займає посаду юриста на фірмі «Каспер» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю на умовах повного робочого часу з нарахуванням та виплатою роботодавцем як податкового агента всіх податків. Даний факт підтверджується копіями довідки ТОВ Фірма «Каспер» №281220-1 від 28.12.2020, довідки про заробітну плату, довідки форми ОК-5 індивідуальних відомостей про застраховану особу (а.с.)

05.11.2019 р. позивач подала заяву до Головного управління ДПС в Одеській області на отримання індивідуальної податкової консультації щодо сплати єдиного соціального внеску. Заява зареєстрована за вх. № 26678/А/15-32 від 05.11.2019 року.

23.12.2019 р. позивач повторно звернулась до Головного управління ДПС в Одеській області у зв`язку з тим, що їй не було надано відповідь на її заяву.

09.01.2020 р. позивач отримала відповідь вих. № 6929/А/15-32-33-01-06 від 27.12.2019 року про те, що ДПС України було відмовлено у внесенні відомостей проекту індивідуальної податкової консультації, з одночасним надання платнику податків від імені ДПС України індивідуальної податкової консультації та внесенням відомостей про таку консультацію до зазначеного реєстру за № 1533/6/99-99-13-02-03-15/ШК від 26.11.2019 року.

14.02.2020 р. позивач звернулась до ДПС України з листом, щодо надання її оригіналу індивідуальної податкової консультації.

19.03.2020 року позивач отримала податкову консультацію № 1533/6/99-00-04-07-03-15ДПК від 26.11.2019 року.

В податковій консультації № 1533/6/99-00-04-07-03-15ДПК від 26.11.2019 року зазначено, що адвокат, який здійснює свою діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Позивач, як платник єдиного внеску в контролюючому органі перебуває з 29.09.2017 р. Відповідно до п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», особи які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності є платниками єдиного внеску. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше від максимальної величини бази нарахування єдиного внеску , встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Таким чином, обов`язок визначення бази нарахування єдиного внеску покладено на платків, як таких, що отримують, так і тих, які не отримують дохід від провадження незалежної професійної діяльності. Отже платник єдиного внеску, перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов`язаний визначити базу нарахування єдиного внеску та сплатити суму внеску у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем (а.с.16-17).

V. Джерела права та висновки суду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентовано Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з підпунктами 14.1.172 та 14.1.172-1 пункту 14.1 ПК України податкова консультація, індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом; індивідуальна податкова консультація — роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Відповідно до статті 52 ПК України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом (пункт 52.1); податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2); за вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов`язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства (пункт 52.3); Консультації, крім узагальнюючих, надаються: в усній формі - контролюючими органами; у письмовій або електронній формі - контролюючими органами в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональними територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, та підлягають обов`язковому розміщенню на сайті контролюючого органу, який надав консультацію, протягом 10 календарних днів після дня їх надання без зазначення найменування (прізвища, ім`я, по батькові) платника податків та його податкової адреси (пункт 52.4); контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень (пункт 52.5).

Згідно з пунктом 53.3 цієї статті, платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

При цьому, пунктом 53.1 ПК України встановлено, що не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

З аналізу вищезазначених норм слідує, що функція податкової консультації полягає у допомозі платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або іншого нормативно-правового акта, який стосується оподаткування, і є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику щодо практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.

Статтею 52 ПК України передбачені обов`язкові вимоги щодо змісту податкової консультації та встановлено обов`язок контролюючих органів надавати податкові консультації з питань практичного застосування норм податкового законодавства, то відповідно, платник податків має право на її отримання. Ненадання такої консультації або надання неякісної та/або незаконної податкової консультації, податковий орган тим самим порушує право платника податків на отримання інформації про практичне застосування норм законодавства та відповідного блага, передбаченого пунктом 53.1 статті 53 ПК України, у вигляді отримання консультації, яка могла б дозволити платнику податків застосовувати норму податкового законодавства певним чином без ризику притягнення до відповідальності. Тобто, надана податкова консультація, яка містить цитати нормативно-правових актів, але ніяких висновків або рекомендацій щодо їх застосування не має, або незаконна податкова консультація, підлягає скасуванню, а у разі ненадання податкової консультації - визнання протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що відповідач надавши позивачу індивідуальну податкову консультацію зазначив про обов`язок платника податків визначити базу нарахування єдиного внеску та сплатити суму внеску у розмірі не менше мінімального страхового внеску за місяць, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем.

Однак доводи відповідача викладені у податковій консультації №1533/6/99-00-04-07-03-15/ІПК від 26.11.2019 року спростовуються наступним.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VІ) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом третім цієї ж частини застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 7 Закону № 2464-VІ (база нарахування єдиного внеску) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з п. 1 ч. 1 статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України “Про оплату праці”, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Аналізуючи вищенаведене, суд зазначає, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником у межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Суд встановив, що підтверджується наявними доказами в матеріалах справи, що позивач у період з 01.06.2017 р. по 17.09.2020 р. своє право на зайняття адвокатською діяльністю реалізував не як самозайнята особа, а як найманий працівник у ТОВ Фірма «Каспер» на посаді юриста, а її роботодавець сплатив єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за свого працівника (позивача).

Згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Отже, оскільки Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності, а із системного аналізу його норм слідує, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні вказаного Закону позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, зокрема у періоди, коли позивач був найманим працівником, та відповідно не був самозайнятою особою.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що прийнята відповідачем індивідуальна податкова консультація не відповідає критерію “пропорційності”, адже під час її надання не дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи - позивача, оскільки мета сплати єдиного внеску - страхування особи, в даних правовідносинах досягається сплатою єдиного внеску роботодавцем, а тому оскаржувана індивідуальна податкова консультація є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

З урахуванням викладеного, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, суд робить висновок, що позовні вимоги обґрунтовані, підтвердженні відповідними доказами та належать до задоволення.

VI. Судові витрати

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 77, 90, 255, 264 293, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію №1533/6/99-00-04-07-03-15/ІПК від 26.11.2019 року.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок),80 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач- ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач – Державна податкова служба України, адреса: 04053, м. Київ, Львівська пл.8, код ЄДРПОУ 43005393.

Суддя: О.Я. Бойко

.