Рішення № 94260862, 20.01.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2021 р. № 400/2880/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:скасування податкових повідомлень-рішень від 23.09.2019 р. № 00000483306, № 00000473306,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.09.2019 р. № 00000483306 і № 00000473306.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування вправі відносити до складу витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, вартість матеріалів, комплектуючих виробів, запасних частин та інших матеріалів, а також витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів. До складу документально підтверджених витрат за 2018 рік позивачем віднесено вартість запасних частин та паливно-мастильних матеріалів, однак перевіряючі дійшли висновку про неправомірність таких дій. Так, податкові ревізори помилково дійшли висновків, що напівпричепи та причепи-контейнеровози відносяться до вантажних автомобілів у розумінні Податкового кодексу України (далі – ПК України). Натомість позивач наголошує, що напівпричепи згідно чинного законодавства не відносяться до основних засобів подвійного призначення, а є транспортними засобами спеціального призначення. В акті перевірки відповідач під час донарахування суми чистого оподаткованого доходу неправомірно об`єднав як витрати на утримання автотранспортних засобів, так і на утримання напівпричепів. Позивач вважає, що правомірно включив до складу витрат, пов`язаних з провадженням господарської діяльності, вартість придбаних запасних частин, інших засобів для напівпричепів вантажних автомобілів.

12.08.2020 р. відповідач подав відзив на позовну заяву (а. с. 185-187), в якому вказав, що перевіркою встановлено включення позивачем до складу витрат вартості товару (автошин, автотоварів) та металопрокату, використаних на ремонт та обслуговування транспортних засобів, які носять характер подвійного призначення, що призвело до збільшення суми оподатковуваного доходу та відповідних донарахувань. Витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів підтверджено. Розбіжність у сумі 1902602,00 грн виникла за рахунок включення до суми витрат суми утримання (запасні частини, автомобільні шини тощо), технічного обслуговування і ремонту вантажних автомобілів. У наданих позивачем актах списання товарів відсутні дані, на який саме транспортний засіб цей товар списується. За період, що перевірявся, позивач надавав послуги по перевезенню вантажів як власними, так і запозиченими транспортними засобами. Основними засобами подвійного призначення вважаються і легковий, і вантажний автомобіль без особливої конкретизації та жодних винятків. Сідельний тягач та напівпричіп, враховуючи їх цільове призначення, відносяться до транспортних засобів у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі – Закон № 2344), а тому підпадають під класифікацію за критеріями, визначеними цим законодавчим актом.

09.11.2020 р. позивачем подано відповідь на відзив (а. с. 203-204), де вказано, що він у своїй діяльності не використовує сідельні тягачі та напівпричепи, а використовує вантажні автомобілі та причепи. Відповідач всупереч імперативним приписам Закону № 2344 та ПК України безпідставно дійшов висновку, що причепи, які позивач використовує у своїй підприємницькій діяльності, є основними засобами подвійного призначення, а також, що вказані транспортні засоби є вантажними автомобілями.

За клопотанням представника позивача рішення у справі прийнято в письмовому провадженні.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

У серпні 2019 року відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р., результати якої оформлені актом від 23.08.2019 р. № 1207/14-29-13-05/ НОМЕР_1 (а. с. 15-55).

Перевіркою, серед іншого, встановлено такі порушення:

- п. 177.2, п.п. 177.4.1, 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету, за 2018 рік у сумі 342468,36 грн;

- п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з військового збору від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету, за 2018 рік у сумі 28539,03 грн.

23.09.2019 р. відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 00000473306, яким позивачу збільшено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 342468,36 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 171234,18 грн, а також № 00000 483306, яким збільшено податкове зобов`язання з військового збору на 28539,03 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14269,52 грн (а. с. 11-14).

Основним видом діяльності позивача є вантажний автомобільний транспорт. Позивач перебуває на загальній системі оподаткування. Для здійснення підприємницької діяльності в 2018 році позивач мав у власності вантажні автомобілі та причепи (а. с. 207-208), а також залучав до перевезення вантажів транспорті засоби інших суб`єктів господарювання (ст. 20-21 акту перевірки).

Перевіркою встановлено розбіжність у визначенні документально підтверджених витрат на 1902602,00 грн, що виникла за рахунок включення до суми витрат сум на утримання (запасні частини, автомобільні шини тощо), технічне обслуговування і ремонт вантажних автомобілів (ст. 36-37 акту перевірки). Викладене стало підставою для донарахування податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Протягом 2017-2018 років діяла редакція ст. 177 ПК України, відповідно до п.п. 177.4.5. якої не включаються до складу витрат підприємця витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею.

Згідно з п.п. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПК України основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.

Таким чином, протягом 2017-2018 років в ПК України існувала пряма заборона на віднесення до витрат коштів, сплачених на придбання та утримання легкових та вантажних автомобілів фізичних осіб-підприємців на загальній системі оподаткування.

Зазначена норма про заборону врахування до витрат коштів на придбання та утримання легкових та вантажних автомобілів є чітка, зрозуміла та однозначна.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту регулюються Законом № 2344.

У розумінні ст. 1 Закону № 2344 автомобільним транспортним засобом є колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (далі - транспортний засіб).

Згідно з визначенням, наведеним у ст. 1 Закону № 2344, автомобілем вантажним є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.

Таким чином, основною ознакою вантажного автомобіля, у порівнянні з іншими транспортними засобами, є його використання з метою перевезення вантажів.

Разом з тим, відповідно до Закону № 2344 транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на такі різновиди:

загального призначення - транспортний засіб, не обладнаний спеціальним устаткуванням і призначений для перевезення пасажирів або вантажів, до якого, у тому числі, відноситься вантажний автомобіль та причіп;

спеціалізованого призначення - транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів;

спеціального призначення - транспортний засіб, призначений для виконання спеціальних робочих функцій.

Відповідно до норм Закону № 2344 причіп - транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем.

Отже, вантажний автомобіль у поєднанні з причепом складають автомобільний поїзд та є транспортним засобом, єдиним призначенням якого є перевезення вантажів, відтак відноситься до категорії вантажних автомобілів. Водночас, автомобільний поїзд не є окремим видом транспортних засобів, а тільки різновидом вантажних автомобілів за ознакою конструктивної схеми.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.07.2020 р. по справі № 560/389/19.

З викладеного суд дійшов висновку, що позивач протиправно включив до складу витрат витрати на утримання (запасні частини, автомобільні шини тощо), технічне обслуговування і ремонт вантажних автомобілів та причепів, які є основними засобами подвійного призначення.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач довів правомірність висновків акту перевірки та прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень. Викладене є підставою для відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.09.2019 р. № 00000483306 і № 00000473306 – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 20.01.2021 р.

Суддя Н.В. Лісовська