Рішення № 94260836, 19.01.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2021 р. справа № 400/3828/20

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.А., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001

до відповідача:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про:стягнення податкового боргу в сумі 156 394,59 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Миколаївській області (далі - позивач) звернулось з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (далі-відповідач) податкового боргу в сумі 156394,59 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач має заборгованість в сумі 156394,59 грн., яка у добровільному порядку не сплачена, на підставі чого позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою від 15.09.2020 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Від відповідача надійшов відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає позов не обґрунтованим та зазначає, що договір оренди землі він укладав як ФОП, а тому після припинення підприємницької діяльності він вважається розірваним і всі зобов`язання припинено після припинення його підприємницької діяльності.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Згідно з розрахунком податкової заборгованості, за відповідачем рахується заборгованість в сумі 156394,59 грн. – орендна плата в сумі 139 803,36 грн. та податок на нерухоме майно в сумі 11593,02 грн за 2016-2018 р.р., 4998,21 грн за 2019 р., яка утворилась на підставі податкових повідомлень – рішень. Відомості щодо оскарження рішень у суду відсутні, у відзиві відповідач не надав суду доказів оскарження податкових повідомлень – рішень, на підставі яких виник борг. Тобто, зобов`язання визначені в рішеннях є узгодженими. В порушення вимог податкового законодавства відповідач у добровільному порядку не сплатив узгоджену суму податкового зобов`язання.

Згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі-ПК України) податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних (фінансових санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пп. 16.1.3, 16.1.4 ст. 16 ПК України на відповідача, як на платника податків, покладено обов`язки подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов`язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов`язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно з п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п. 59.1 ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податковою на адресу відповідача надісланий корінець податкової вимоги форми "Ф" №0030158-5005-1404 від 12.03.2020 р.

За приписами пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

На підставі норм статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків і повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Отже, за відсутності добровільної сплати відповідачем суми заборгованості, вказана сума податкового боргу відповідача підлягає стягненню за рішенням суду.

Суд не може погодитись із твердженням відповідача щодо відсутності підстав стягнення податковою боргу, що рахується за відповідачем з огляду на таке.

Відповідно до п. 65.10.8. ст. 65 Податкового кодексу України, анулювання чи скасування згідно із законодавством свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження підприємницької або незалежної професійної діяльності, - з дати такого анулювання чи скасування.

Державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання.

Статтею 128 Господарського кодексу України визначено, що громадянин-підприємець відповідачє за своїми зобов`язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.

Таким чином, припинення відповідачем підприємницької діяльності не є підставою для анулювання зобов`язань, як і не є підставою для розірвання договору оренди.

Так, відповідач безпідставно посилається на ч. 5 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» якою передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі ліквідації юридичної особи-орендаря. Позивач не врахував відмінностей у правоздатності, дієздатності та державній реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ст. ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, однією із особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 04.12.2013 у справа № 6-125цс13.

Таким чином, на відміну від юридичної особи фізична особа - підприємець - це статус, який фізична особа може як набути, так і втратити. Втрата особою ознак суб`єкта господарювання сама по собі не змінює обсяг його прав та обов`язків по укладеним договорам і не свідчить ліквідацію фізичної особи.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. У даній справі відсутні витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, а тому судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 2, 12, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001 43144729) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг у розмірі 156 394,59 грн. (сто п`ятдесят шість тисяч триста дев`яносто чотири гривні п`ятдесят дев`ять копійок) на користь Державного бюджету.

3. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич