Рішення № 94260817, 19.01.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2021 р. № 400/4220/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі – відповідач) про:

- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати частини пенсії з нарахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми, передбачених статтею 625 Цивільного Кодексу України;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2010 року № 159, здійснити за кожен місяць, починаючи з 01 січня 2017 року по 13 липня 2020 року включно, розрахунок, нарахування та негайну виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати йому частини щомісячної пенсії у період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року з нарахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми, передбачених статтею 625 Цивільного Кодексу України.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати він має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасною виплатою пенсії на підставі судового рішення, яке з вини відповідача фактично виконане лише у липні 2020 року. Позивач просив нарахувати компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, однак, відповідач відмовився нарахувати та виплатити вказану компенсацію, що підтверджується листом від 09.09.2020 року. За таких обставин, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 05.10.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

15.10.2020 року на виконаня ухвали суду від 05.10.2020 року позивачем до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надано уточнення до позовної заяви (з копією для відповідача) із зазначенням своєї адреси електронної пошти та офіційної електронної адреси відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Ухвалою від 20.10.2020 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/4220/20 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначив судове засідання на 18.11.2020 року.

18.11.2020 року за вх. № 23592 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що виплата перерахованої пенсії за період з 01.01.2017 року по 18.08.2018 року (до дати набрання рішенням суду про перерахунок пенсії) в загальній сумі 67 301, 76 грн., щодо нарахування компенсації якої позивається ОСОБА_1 , виплачена позивачу в порядку черговості, визначеній Постановою № 649. У зв`язку з цим відповідач вважає, що відсутні умови для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати.

Судове засідання, призначене на 18.11.2020 року, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Лебедєвої Г.В. на лікарняному, відкладено на 02.12.2020 року.

19.11.2020 року за вх. № 23707 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. З огляду на встановлений судовими рішеннями обов`язок ГУ ПФУ провести перерахунок пенсії та сплатити заборгованість з пенсійних виплат за певний період, ГУ ПФУ допустило порушення права позивача на належне виконання судового рішення, внаслідок чого, заборгованість з пенсійних виплат за певний період 2017-2018 років, яка виникла в результаті проведення перерахунку, була сплачена тільки у 2020 році.

Представники сторін в судове засідання, призначене на 02.12.2020 року, не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про причини неявки суд не сповістили. Заяв чи клопотань від позивача до суду не надходило.

На підставі частини 9 статті 205 КАС України, суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 2009 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII, у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення.

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області з позовними вимогами про визнання протиправною відмови відповідача щодо не проведення з 01.01.2017 року перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зобов`язаня Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 90% грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2017 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 р. №1294» від 28 грудня 2016 року №1036 з врахуванням збільшених розмірів: посадового окладу – 2200 гривень, окладу за спеціальним званням (полковник) – 135 гривень, надбавки за вислугу років (стаж служби) в розмірі 40%, що становить 934 гривень, надбавки за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50%, що становить 1634,50 гривень, надбавки за ОРД та інформаційно-аналітичну роботу в розмірі 50%, що становить 1100 гривень, надбавка за службу в умовах режимних обмежень в розмірі 15%, що становить 330 гривень, надбавка за оперативно-розшукову діяльності в розмірі 20%, що становить 440 гривень, премії в розмірі 250%, що становить 8172,50 гривень.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.07.2018 року у справі №814/1481/18 позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не проведення з 01.01.2017 року перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 90% грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2017 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 р. №1294» від 28 грудня 2016 року №1036 з врахуванням збільшених розмірів: посадового окладу – 2200 гривень, окладу за спеціальним званням (полковник) – 135 гривень, надбавки за вислугу років (стаж служби) в розмірі 40%, що становить 934 гривень, надбавки за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50%, що становить 1634,50 гривень, надбавки за ОРД та інформаційно-аналітичну роботу в розмірі 50%, що становить 1100 гривень, надбавка за службу в умовах режимних обмежень в розмірі 15%, що становить 330 гривень, надбавка за оперативно-розшукову діяльності в розмірі 20%, що становить 440 гривень, премії в розмірі 250%, що становить 8172,50 гривень.

Судом встановлено, що на виконання зазначеного рішення суду, відповідачем виплачено ОСОБА_1 донараховану пенсію у розмірі 67301,76 грн., що підтверджується листом ГУ ПФУ в Миколаївській області від 07.09.2020 року № 1400-0221-8/50642.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою щодо нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів за період з 01 січня 2017 року по 13 липня 2020 року.

За результатами розгляду зазначеної заяви Головне управління ПФУ в Миколаївській області листом від 09.09.2020 року за №5257-5092/Ц-02/8-1400/20 відмовило позивачу у задоволенні заяви, з огляду на те, що поточна пенсія нараховувалась та виплачувалась своєчасно, а позивач звертається про виплату компенсації частини доходів, отримання яких вирішено в судовому порядку, законні підстави для компенсації втрати таких доходів відсутні.

Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини доходів протиправною, у зв`язку з чим останній звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Юридичний спір в даній справі виник у зв`язку із відмовою у нарахуванні та виплаті суми компенсації втрати частини доходів, за період 01 січня 2017 року по 14 липня 2020 року, у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої позивачем пенсії в розмірі 67 301, 76 грн.

За змістом ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 43 Конституції України Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058 передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (надалі - Закон № 2050) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (надалі - Порядок № 159).

Згідно із ст. 1, 2 Закону № 2050 підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050).

Відповідно до п. 1 Порядку № 159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За змістом п. 2, 3 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

У п. 4 Порядку № 159 закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у ст. 3 Закону № 2050 та п. 4 Порядку № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 46 Закону № 1058-IV, ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у даній справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.

Водночас, первинною умовою нарахування компенсації втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати є наявність вини відповідача.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом України у постановах від 19 грудня 2011 року (справа № 6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа № 21-2003а16), та Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа № 336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№ 523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17), від 15.08.2018 року по справі № 653/3356/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом в процесі розгляду справи, внаслідок протиправних дій ГУ ПФУ у Миколаївській області щодо зменшення відсоткового значення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 70% сума його пенсійної виплати за період починаючи з 01.01.2017 року була занижена на 5608,48 грн. щомісяця.

На виконання рішення суду у справі №814/1481/18 ГУ ПФУ у Миколаївській області здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 та визначило доплату до пенсії (різницю між сумою, що підлягала виплаті за місяць, та фактично виплаченою сумою) в сумі 5608,48 грн. за кожен місяць заниження. Надалі пенсія виплачується ОСОБА_1 в повному (перерахованому) розмірі.

Доплата перерахованої пенсії за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року в загальній сумі 67 301, 76 грн. фактично здійснена 14.07.2020 року.

Оскільки пенсія є щомісячним періодичним платежем, яку отримує особа в разі досягнення пенсійного віку чи відповідної вислуги років, то з вини ГУ ПФУ у Миколаївській області позивач щомісяця починаючи з січня 2017 року до серпня 2018 року не отримував істотну частину пенсії щомісяця в сумі 5608,48 грн. Остаточний розрахунок з ОСОБА_1 проведено лише 14.07.2020 року.

Отже, позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою перерахованої пенсії.

Разом з тим, суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо відсутності вини ГУ ПФУ у Миколаївській області у несвоєчасній виплаті суми доплати за рішенням суду №814/1481/18 від 19.07.2018 року з огляду на застосування передбачених Порядком №649 процедур, а також твердження, що доплата за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року є одноразовим платежем і, як наслідок, не є доходом в розумінні Закону №2050-ІІ, оскільки зменшення розміру пенсії позивача з 01.01.2017 року відбулось внаслідок протиправного зменшення ГУ ПФУ у Миколаївській області відсоткового значення розміру грошового забезпечення з 90 до 70 відсотків, що констатовано в рішенні суду у справі №814/1481/18. Визначені Порядком №649 черговість/послідовність погашення заборгованості не впливають на висновки суду у цій справі та не стосуються спірних правовідносин, оскільки визначають порядок виконання рішень судів та не спростовують того, що саме відповідач внаслідок власних протиправних дій в процесі перерахунку пенсії ОСОБА_2 впродовж тривалого періоду часу занижував розмір його щомісячної пенсійної виплати та, як наслідок, порушив строки її виплати.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Головного управління здійснити нарахування та виплату трьох відсотків річних від простроченої суми, передбачених статтею 625 ЦК України.

Обґрунтовуючи наявність законодавчо визначених підстав для стягнення з відповідача інфляційних витрат позивач посилається на положення ст.625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

За змістом статей 524,533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.07.2018 року у справі №814/1481/18 позов позивача задоволено повністю, зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії.

Оскільки у вказаному судовому рішенні не було визначено конкретної суми, вираженої у грошових одиницях, яка підлягає стягненню, таке зобов`язання не може вважатися грошовим. Тому підстави для застосування положень ст. 625 ЦК України у даному випадку відсутні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 20.02.2019 у справі № 642/6005/17.

До того ж спірні правовідносини не відносяться до цивільних, не засновані на договірних зобов`язаннях, а є публічно-правовими, регулюються спеціальними законами, а відтак, підстави для застосування ст.625 ЦК України у суду відсутні.

В той же час, відповідно до ст.5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в ч.4 ст. 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи нараховується державним виконавцем протягом п`яти днів з дня отримання ним повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, про перерахування коштів, крім випадку, коли кошти перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

З аналізу зазначеного слідує, що органи казначейства несуть відповідальність у вигляді компенсації за порушення тримісячного строку виконання судового рішення щодо стягнення коштів з боржника, в той час як предметом судових рішень по справах №815/3700/17 та по справі №815/964/18 є нарахування та виплата позивачу пенсійних виплат та компенсації.

Відповідними судовими рішеннями, які набрали законної сили, обов`язок нарахування (перерахунку) та виплати пенсії покладено на орган Пенсійного фонду. Тобто на орган, який вчасно не нарахував та не виплатив особі дохід, а не на орган казначейства.

Таким чином, при розгляді даної адміністративної справи, до суду не надано доказів на підтвердження того, що позивачу за рішенням суду було присуджено (стягнуто) суму коштів з державного органу.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що відповідач не довів правомірність своїх дій, а позивач навів законні й обґрунтовані підстави для нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, а тому наявні правові підстави для задоволення позову.

Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати частини пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів, за період з 01 січня 2017 року по 14 липня 2020 року у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 19.01.2021 року.

Суддя Г.В. Лебедєва