Рішення № 94260641, 12.01.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

12 січня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 425/2133/20

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Свергун І.О.,

за участі секретаря – Карча В.М.,

позивачки – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

04.08.2020 ОСОБА_1 (далі – позивачка) звернулася до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі – відповідач), в якому просила:

визнати протиправним, скасувати адміністративний протокол серії АП № 2/424673 від 07.02.2017, складений інспектором роти Олійником Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області за статтею 124 КУпАП та закрити провадження у справі;

зобов`язати відповідача видалити відомості щодо складання даного протоколу в ІП «Адмінпрактика» Інформаційно - телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України»;

зобов`язати відповідача виплатити позивачці суму моральної шкоди у розмірі 35000 грн на її картковий рахунок в ПриватБанку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» номер картки НОМЕР_1 , рахунок НОМЕР_2 , IBAN НОМЕР_3 .

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 11.08.2020 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі № 425/2133/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області в частині позову про визнання протиправним та скасувати адміністративний протокол серії АП № 2/424673 від 07.02.2017, складений інспектором роти Олійником Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області за статтею 124 КУпАП та закритті провадження у справі; передано до Луганського окружного адміністративного суду адміністративну справу в частині вимог про зобов`язання Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області видалити відомості щодо складання протоколу в ІП «Адмінпрактика» Інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» та виплатити ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 35000 грн.

30.09.2020 до Луганського окружного адміністративного суду з Рубіжанського міського суду Луганської області за підсудністю надійшли матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії.

Позов обґрунтовано тим, що згідно з інформацією з ІП «Адмінпрактика» Інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» відносно позивачки було складено адміністративний протокол інспектором роти Олійником Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області серії АП № 2/424673 від 07.02.2017 за ст. 124 КУпАП (порушення ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна). Як зазначається в цій інформації, адміністративний протокол розглянуто Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області та на позивачку накладено штраф у розмірі 340 грн за те, що 07.02.2017 о 18.40 в м. Дніпропетровськ по вул. Полтавське шосе, керуючи транспортним засобом HONDA CITY, державний номер НОМЕР_4 , здійснила ДТП, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Про існування вищезгаданого адміністративного протоколу позивачка дізналася під час співбесіди на заняття посади слідчого в ГУНП в Луганській області 10.07.2020.

На запит позивачки від 13.07.2020 про надання копії матеріалів щодо притягнення її до адміністративної відповідальності отримала відповідь поштою 26.07.2020.

Позивачка зазначає, що вона народилася в місті Донецьку, а не Краматорську. 07.02.2017 вона не знаходилася в місті Дніпро та не скоювала вищезазначене адміністративне правопорушення. Станом на 07.02.2017 позивачка мешкала та працювала в м. Краматорську. Також зазначає, що вона ніколи не керувала та не мала у власності автомобіль HONDA CITY, державний номер НОМЕР_4 .

Позивачка посилається, що вищезазначений адміністративний протокол принижує її честь та гідність, а також ділову репутацію, тому суму моральної шкоди вона оцінює в 35000 грн.

Ухвалою суду від 05.10.2020 позовну заяву було залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

15.10.2020 позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 20.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено справі підготовче засідання.

09.11.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову з таких підстав.

Відповідно до довідки Управління превентивної діяльності ГУНП від 29.10.2020 № 13/2217, згідно бази даних Національної поліції України 24.02.2017 інспектором відділу безпеки дорожнього руху Дніпровського відділу поліції ГУНП капітаном поліції Олійником В.О. складено протокол про адміністративне правопорушення серії АП 2 № 424673 за фактом вчинення 07.02.2017 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 124 КУпАП.

24.04.2017 за результатами розгляду Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області адміністративного провадження відносно ОСОБА_1 останню визнано винною у вчиненні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Таким чином, у діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 124 КУпАП.

Щодо вимоги про стягнення суми моральної шкоди відповідач зазначає, що питання відшкодування моральної шкоди розглядається судами у порядку цивільного судочинства.

Крім того, позивачем не було залучено у якості відповідача по справі Державну казначейську службу України.

Відповідач зазначає, що, обґрунтовуючи завдання їй моральної шкоди, позивачка не надала до суду жодного доказу спричинення їй моральних страждань. У позові не зазначено співвідношення розміру моральної шкоди позивачки залежно від характеру та обсягу її моральних страждань, характеру немайнових витрат, можливості їх відновлення, тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, ступеню зниження престижу, ділової репутації, часу та зусиль, які необхідні для відновлення попереднього стану.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позову (арк. спр. 61-67).

24.11.2020 від позивачки до суду надійшла відповідь на відзив, в якій вона зазначає таке.

11.11.2020 під час ознайомлення з матеріалами справи № 175/739/17 у вчиненні правопорушення за ст. 124 КУпАП визнано винною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , та на неї накладено штраф у сумі 340 грн. Адміністративний протокол складено відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 інспектором роти Олійником Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області серії АП № 2/424673 від 24.02.2017.

Таким чином, відомості відносно позивачки в ІП «Адмінпрактика» Інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» за скоєне вищезазначене адміністративне правопорушення знаходяться безпідставно протягом більше ніж 3 роки. Водночас відомості щодо винного правопорушника за вищезгадане адміністративне правопорушення відсутні.

Незаконні дії відповідача, зазначає позивачка, завдали шкоди її діловій репутації, честі та гідності.

У зв`язку з розглядом справи позивачка понесла матеріальні витрати у вигляді сплати судового збору, поштових відправлень та проїзду з міста Рубіжне до міста Сєвєродонецьк і у зворотньому напрямку (вартість проїзду 40 грн в обидва боки на одне судове засідання) (арк. спр. 89-91).

Ухвалою суду від 14.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, просив розглядати справу без його участі (арк. спр. 108).

Вислухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_5 , місце народження – м. Донецьк, місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_3 (арк. спр. 9-11, 15).

24.02.2017 інспектором з дорожнього нагляду СПДВП ГУНП в Дніпропетровській області складено протокол про адміністративне правопорушення серії АП2 № 424673, згідно з яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження – м. Дніпро, місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_6 , 07.02.2017 о 18-40 в Дніпровському районі, керуючи автомобілем Хонда Сіті, н/з НОМЕР_4 , по Полтавському шосе, в районі АЗС «Амік» змінила напрямок руху ліворуч та скоїла зіткнення з іншим транспортним засобом, чим порушила п. 10.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП (арк. спр. 80).

Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24.04.2017 по справі № 175/739/17 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 340 грн (арк. спр. 84).

Згідно з витягом з ІП «Адмінпрактика» Інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» вказана інформаційна система містить відомості про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження – місто Краматорськ Донецької області, місце проживання: АДРЕСА_1 , адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, скоєного 07.02.2017, транспортний засіб HONDA CITY, державний номер НОМЕР_4 , на підставі протоколу від 24.02.2017 № АП2/424673, а також про накладення стягнення за ст. КУпАП 24.04.2017, штраф 340 грн (арк. спр. 6).

Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі – Закон № 580-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 580-VIII Національна поліція України – це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Частиною першою статті 8 Закону № 580-VIII визначено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження поліції у сфері інформаційно-аналітичного забезпечення та формування інформаційних ресурсів передбачено статтями 25, 26 Закону № 580-VIII.

Пунктом 1 частини другої статті 25 цього Закону передбачено, що поліція в рамках інформаційно-аналітичної діяльності формує бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС.

Пунктом 2 частини першої статті 26 Закону № 580-VIII визначено, що поліція наповнює та підтримує в актуальному стані бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, стосовно виявлених кримінальних та адміністративних правопорушень, осіб, які їх учинили, руху кримінальних проваджень; обвинувачених, обвинувальний акт щодо яких направлено до суду.

Частиною першою статті 27 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція має безпосередній оперативний доступ до інформації та інформаційних ресурсів інших органів державної влади за обов`язковим дотриманням Закону України «Про захист персональних даних».

Відповідно до частин першої та другої статті 28 Закону № 580-VIII поліція вживає всіх заходів для недопущення будь-яких порушень прав і свобод людини, пов`язаних з обробкою інформації. Поліцейські несуть персональну дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність за вчинені ними діяння, що призвели до порушень прав і свобод людини, пов`язаних з обробкою інформації.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Серед основних принципів інформаційних відносин статтею 2 цього Закону закріплено правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 1 червня 2010 року № 2297-VI «Про захист персональних даних» (далі - Закон № 2297-VI) цей Закон регулює правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних.

Цей Закон поширює свою дію на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.

Відповідно до статті 5 цього ж Закону об`єктами захисту є персональні дані.

Мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних (частина перша статті 6 Закону № 2297-VI).

Персональні дані мають бути точними, достовірними та оновлюватися в міру потреби, визначеної метою їх обробки (частина друга статті 6 Закону № 2297-VI).

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 2297-VI збирання персональних даних є складовою процесу їх обробки, що передбачає дії з підбору чи впорядкування відомостей про фізичну особу.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 8 вказаного Закону суб`єкт персональних даних має право пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.

Згідно з пунктом 1.3 Положення про Інтегровану інформаційно-пошукову систему органів внутрішніх справ України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.10.2009 № 436, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2009 р. за № 1256/17272, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі – Положення № 436), інтегрована інформаційно-пошукова система органів внутрішніх справ України (далі - ІІПС) - це сукупність організаційно-розпорядчих заходів, програмно-технічних та інформаційно-телекомунікаційних засобів, що забезпечують формування та ведення довідково-інформаційних, оперативно-розшукових обліків, авторизований доступ до інформаційних ресурсів ІІПС.

Пунктом 3.1 Положення № 436 визначено, що інформаційними ресурсами (об`єктами обліку) ІІПС є об`єктивно поєднаний набір відомостей, що безпосередньо стосується осіб, кримінальних та адміністративних правопорушень, а також інших подій, який накопичується в процесі службової діяльності ОВС в обсязі, структурі й порядку, що визначаються завданнями, покладеними на ОВС, відповідно до чинного законодавства. До складу інформаційних ресурсів належать відомості щодо, зокрема, осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, щодо яких уповноваженими на те працівниками ОВС згідно зі статтями 254, 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) складено протоколи про адміністративні правопорушення, а органами (посадовими особами), які розглядали ці справи, було винесено постанови, передбачені статтею 284 КУпАП.

Пунктом 4.2 Положення № 436 визначено, що держателем (власником) ІІПС є Міністерство внутрішніх справ України.

Згідно з пунктом 4.3 Положення № 436 розпорядником ІІПС є Департамент інформаційно-аналітичного забезпечення МВС.

Повноваження розпорядника ІІПС на регіональному рівні надаються управлінням (відділам) інформаційно-аналітичного забезпечення ГУМВС, УМВС.

Згідно з пунктом 2 розділу І Положення про інформаційно-телекомунікаційну систему «Інформаційний портал Національної поліції України», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.08.2017 № 676, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 серпня 2017 р. за № 1059/30927 (далі – Положення № 676), Інформаційно-телекомунікаційна система «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі - система ІПНП) - сукупність технічних і програмних засобів, призначених для обробки відомостей, що утворюються у процесі діяльності Національної поліції України та її інформаційно-аналітичного забезпечення. Система ІПНП є складовою частиною єдиної інформаційної системи МВС (далі - ЄІС МВС).

Пунктом 1 розділу ІІІ Положення № 676 визначено, що інформаційними ресурсами системи ІПНП є інформація, що утворена в процесі діяльності поліції та використовується для формування, зокрема, тимчасових наборів даних, що створюються в процесі діяльності поліції та використовуються для наповнення та підтримки в актуальному стані баз (банків) даних, які входять до ЄІС МВС та визначені статтею 26 Закону України «Про Національну поліцію».

В ході судового розгляду справи встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення від 24.02.2017 серії АП2 № 424673 було складено відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження – м. Дніпро.

Також матеріалами справи підтверджується, що постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24.04.2017 по справі 175/739/17 за наслідками розгляду вищевказаного протоколу притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Отже, протокол про адміністративне правопорушення складено, а постанову суду про притягнення до адміністративної відповідальності винесено щодо іншої особи, а не щодо позивачки, з якою співпадають лише прізвище та ім`я.

Проте, до ІП «Адмінпрактика» Інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» внесено відомості саме щодо позивачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі протоколу АП2/424673 та постанови Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24.04.2017.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що відповідачем протиправно та за відсутності визначених законом підстав внесено відомості до ІП «Адмінпрактика» Інформаційно - телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2 № 424673 за статтею 124 КУпАП щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відтак, позовна вимога про зобов`язання відповідача видалити відповідні відомості щодо позивачки з ІП «Адмінпрактика» Інформаційно - телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» є обґрунтованою і належить до задоволення.

Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 35000 грн, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Стаття 23 Цивільного кодексу України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга статті 23 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснив, що моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, Верховний Суд України у вищевказаній постанові Пленуму зазначає, що в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинні бути зазначені обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена. Факт заподіяння шкоди доводить позивач.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, обов`язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин покладається на особу, що звертається із таким позовом.

Позивачка зазначила, що незаконні дії відповідача завдали шкоди її діловій репутації, честі та гідності, вона була вимушена виправдовуватися, що не скоювала вищезазначене правопорушення.

Суд зауважує, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17.

Позивачкою не надано до суду жодного доказу на підтвердження завдання шкоди її діловій репутації, честі та гідності, а також причинного зв`язку між діями відповідача та завданням позивачці від цього моральної шкоди (у вигляді душевних страждань тощо). Сам лише факт порушення прав позивачки не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами, тому суд доходить висновку про необґрунтованість позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин позовні вимоги належать до часткового задоволення.

У пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов`язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з`ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з`ясування об`єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вищевикладені факти та обставини не впливають на вирішення справи.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Види судових витрат визначено статтею 132 КАС України.

Так, згідно з частиною першою цієї статті судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою цієї статті при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Під час звернення до суду та в ході судового розгляду позивачем понесено судові витрати, які складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи, а саме – витрати з відправлення поштової кореспонденції.

На підтвердження витрат з відправлення поштової кореспонденції позивачкою надано фіскальні чеки на загальну суму 96,70 грн (арк. спр. 98).

Згідно з квитанцією від 12.10.2020 № 0.0.1866244069.1 позивачкою сплачено судовий збір у загальному розмірі 1681,60 грн (арк. спр. 49), тобто в розмірі 840,80 грн за позовну вимогу немайнового характеру та в розмірі 840,80 грн за вимогу майнового характеру.

Оскільки позов належить до часткового задоволення, судові витрати зі сплати судового збору належать до відшкодування на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме в сумі 840,80 грн, також належать до відшкодування витрати з відправлення поштової кореспонденції в сумі 96,70 грн.

Судом не беруться до уваги доводи позивачки про понесення нею витрат, пов`язаних із прибуттям до суду, оскільки на їх підтвердження позивачкою не було надано до суду жодного доказу.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області видалити з ІП «Адмінпрактика» Інформаційно - телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» відомості щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2 № 424673 за статтею 124 КУпАП щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (вул. Троїцька, буд. 20а, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49101, код ЄДРПОУ 40108866) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.) та витрати з відправлення поштової кореспонденції в сумі 96,70 грн (дев`яносто шість грн 70 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 20 січня 2021 року.

Суддя І.О. Свергун