Рішення № 94260450, 16.01.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2021 року справа №320/7845/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сидорчук А.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області №702-41-ІХ від 17.02.2020 "Про відмову у наданні гр. ОСОБА_1 дозволу на розроблення технічної документації щодо приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства";

- зобов`язати Великоберезянську сільську раду Таращанського району Київської області надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту технічної документації щодо приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на бажану земельну ділянку в оскаржуваному рішенні є наявність рішення Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області №785-37-5 від 23.09.2009 про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку технічної документації із землеустрою щодо безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться по АДРЕСА_1 , в розмірі 0,40 га та по АДРЕСА_2 , щодо якої позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою.

У той же час, позивач зазначає, що рішення щодо надання дозволу ОСОБА_2 на розробку технічної документації із землеустрою щодо безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться по АДРЕСА_1 в розмірі 0,40 га та по АДРЕСА_2 в розмірі 0,10 га - для будівництва та ведення особистого селянського господарства прийняте майже одинадцять років тому, однак на сьогоднішній день технічна документація на ці земельні ділянки не виготовлена, відтак земельні ділянки є вільними та не належать на праві власності ОСОБА_2 .

Позивач вважає, що оскаржуване рішення є протиправним та незаконним в частині відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, виходячи з того, що відповідачем обрано пріоритетну позицію щодо надання спірних земельних ділянок у власність одним громадянам з різним цільовим призначенням, а іншим, зокрема, позивачу, у наданому Конституцією і законодавством праві на одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області №702-41-ІХ від 17.02.2020, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та витребувано докази у справі від сторін.

Заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про те, що при прийнятті спірного рішення Великоберезянська сільська рада прийняла до уваги рішення Великоберезянської сільської ради №785-37-5 від 23.09.2009, яким земельна ділянка, на яку позивач просить надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, була передана у приватну власність ОСОБА_2 , за користування якою ОСОБА_2 добросовісно та вчасно сплачував земельний податок, а передача земельної ділянки у власність або надання у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

У відповіді на відзив позивач зазначає про те, що набувальна давність не є підставою щодо права власності на земельну ділянку, при цьому відповідач на підтвердження доводів, викладених у відзиві на позовну заяву, не надав жодного документального підтвердження, що саме земельна ділянка, на яку позивач просив надати дозвіл на розробку технічної документації, належить на праві власності ОСОБА_2 .

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались. Відтак, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Вишнівським МВМ ГУМВС України в Київській області 10.04.1996, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання з 11.11.2015: АДРЕСА_4 (а.с. 10-11).

11.12.2019 позивач звернувся до Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області із заявою, в якій просив надати дозвіл на виготовлення технічної документації та приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка з`єднується (прилягає до приватизованої позивачем земельної ділянки) з ділянкою під забудову та обслуговування будинку за кадастровим номером: 3224480501:01:010:0003 по лінії В-Г. Прохання обумовлене тим, що виникають конфлікти з сусідами при заїзді сільгосптехніки для господарювання (а.с.13).

Також 12.02.2020 позивач звернувся до Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області із заявою, в якій просив виділити йому земельну ділянку для безперешкодного заїзду з польової дороги до власного городу за адресою: АДРЕСА_5 , пославшись на першу заяву від 11.12.2019 додав до заяви викопіювання із зазначенням бажаного місця розташування та приблизною площею від 0,07 га - 0,1 га. Вказана заява зареєстрована відповідачем 16.02.2020 за №13/02-25 (а.с.15).

17.02.2020 на 41 сесії 7 скликання Великоберезянською сільською радою Таращанського району Київської області було розглянуто заяву гр. ОСОБА_1 від 11.12.2019, та прийнято рішення від 17.02.2020 №702-41-VІІ, яким відмовлено в наданні дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства, яка з`єднується з його приватизованою земельною ділянкою під забудову та обслуговування будинку по лінії В-Г, кадастровий номер 3224480501:01:010:0003 з причин того, що вказана заявником земельна ділянка за рішенням Великоберезянської сільської ради №785-ХХХVІІ-V від 23.09.2009 передана в приватну власність іншому землекористувачу (а.с.18).

Судом встановлено, що 23.09.2009 на 37 сесії 5 скликання Великоберезянською сільською радою Таращанського району Київської області було прийнято рішення №785-ХХХVІІ-V від 23.09.2009, яким надано дозвіл гр. ОСОБА_2 на розробку технічної документації із землеустрою щодо безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться по АДРЕСА_1 , в розмірі 0,40 га та по АДРЕСА_2 , з них 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, 0,25 га - для ведення особистого селянського господарства (а.с.19).

17.03.2020, після отримання рішення Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області від 17.02.2020 №702-41-VІІ, позивач звернувся до голови села Велика Березянка Таращанського району Київської області із заявою, в якій просив повторно розглянути його клопотання щодо виділення суміжної ділянки у приватну власність на наступній сесії (а.с. 16).

26.05.2020 позивач звернувся до Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області із заявою, в якій просив надати дозвіл на виготовлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,19 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: с. Велика Березянка, Таращанського району, Київської області, та прилягає по лінії В-Г до земельної ділянки з кадастровим номером: 3224480501:01:010:0003 і належить позивачу на праві власності (а.с.17).

До вказаної заяви додано графічні матеріали із зображенням місця розташування запитуваної земельної ділянки, згідно якого запитувана земельна ділянка розташована в межах населеного пункту Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області, та копію паспорта (а.с.14).

Крім того, позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області із заявою щодо надання інформації про запитувану земельну ділянку, у відповідь на яку листом від 02.06.2020 Головне управління Держгеокадастру у Київській області повідомило позивачу про те, що земельна ділянка, у зазначеному позивачем викопіюванні в користуванні третіх осіб не перебуває та належить до земель комунальної власності (а.с.20).

Вважаючи протиправним рішення відповідача про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі поданого позивачем клопотання, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Основним нормативним актом, який регулює земельні відносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (з наступними змінами і доповненнями, в чинній на момент виникнення спірних відносин редакції, далі - Земельний кодекс).

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до пункту "в" частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 га.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

З огляду на це, ОСОБА_1 , який є громадянином України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 ЗК України.

Статтею 118 Земельного кодексу встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (частина шоста). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац перший частини сьомої). Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (абзац другий частини сьомої). У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (абзац третій частини сьомої). Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (частина восьма). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев`ята). Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина десята). У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (частина одинадцята).

Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області із заявами від 11.12.2019 та від 12.02.2020 про надання дозволу на виготовлення технічної документації та приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка з`єднується із приватизованою позивачем земельною ділянкою під забудову та обслуговування будинку за кадастровим номером 3224480501:01:010:0003 по лінії В-Г, з долученням до клопотання від 12.02.2020 передбачених статтею 118 Земельного кодексу додатку у вигляді графічних матеріалів з бажаним місцем розташування земельної ділянки в межах населеного пункту та приблизною площею від 0,07 - 0,1 га.

Згідно із штампами вхідної кореспонденції Великоберезянської сільської ради на копіях заяв, наданих відповідачем на вимогу суду, заяву від 11.12.2019 відповідачем отримано 11.12.2019, а заяву від 12.02.2020 отримано 16.02.2020 (а.с.32, 33).

Отже, оспорюване рішення відповідача №702-41-ІХ від 17.02.2020 прийняте ним після отримання обох заяв позивача, які містили повний пакет документів для прийняття рішення по суті поставленого питання.

В силу положень статті 118 Земельного кодексу, відповідач був зобов`язаний розглянути зазначене клопотання у місячний строк і надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні з підстав невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно рішення, прийнятого відповідачем, позивачу відмовлено в наданні у власність земельної ділянки. При цьому мотивами відмови слугувало прийняття Великоберезянською сільською радою рішення від 23.09.2009 №785-ХХХVІІ-V, яким надано дозвіл гр. ОСОБА_2 на розробку технічної документації із землеустрою щодо безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться по АДРЕСА_1 , в розмірі 0,40 га та по АДРЕСА_2 , з них 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, 0,25 га - для ведення особистого селянського господарства (а.с.19).

На думку суду, така відмова відповідача є незаконною, оскільки стаття 118 Земельного кодексу містить вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який не підлягає розширеному тлумаченню, і яким не передбачено такої підстави для відмови, як прийняття рішення про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою іншій особі, оскільки за приписами статті 125 Земельного кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно протоколу пленарного засідання сорок першої сесії сьомого скликання Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області від 17.02.2020 з результатами поіменного голосування, на якому були присутніми десять з п`ятнадцяти депутатів сільської ради, за рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення технічної документації щодо приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка з`єднується (прилягає до приватизованої заявником земельної ділянки) з ділянкою під забудову та обслуговування будинку за кадастровим номером 3224480501:01:010:0003 по лінії В-Г, в зв`язку з тим, що Великоберезянська сільська рада прийняла рішення від 23.09.2009 №785-ХХХVІІ-V проголосували всі десять депутатів сільської ради, проти - немає, утримались - немає (а.с.36-38).

Також з даного протоколу вбачається, що під час обговорення даного питання виступив ОСОБА_3 - депутат сільської ради виборчого округу №12, голова постійної комісії сільської ради з питань АПК, земельних відносин, екології, який повідомив, що комісія була безпосередньо на даній земельній ділянці і в результаті обстеження було встановлено, що даною земельною ділянкою користується інший землекористувач, якому в 2009 році надана ця земельна ділянка у приватну власність. Тому запропонував із земель суміжних землекористувачів виділити проїзд (дорогу) до земельних ділянок гр. ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 шириною 4 метри.

Суд зазначає, що пунктом 2 рішення Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області №702-41-ІХ від 17.02.2020 "Про відмову у наданні гр. ОСОБА_1 дозволу на розроблення технічної документації щодо приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства" такою вирішено виділити з земельної ділянки гр. ОСОБА_2 , яка йому передана у приватну власність, на яку право власності на даний час не виготовлене, проїзд (дорогу) до земельних ділянок гр. ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 шириною 4 (чотири) метри.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що рішенням Великоберезянської сільської ради №785-37-5 від 23.09.2009 земельна ділянка, на яку позивач просить дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, була передана у приватну власність ОСОБА_2 , за користування якою ОСОБА_2 добросовісно та вчасно сплачував земельний податок, а передача земельної ділянки у власність або надання у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому Земельним Кодексом України.

У той же час, згідно з інформацією, яка міститься в листі Міжрайонного управління в Ставищенському та Таращанському районах Головного управління Держгеокадастру в Київській області від 02.06.2020 №62118/2, наданої позивача на адвокатський запит, земельна ділянка, зазначена в доданому до заяви ОСОБА_1 викопіюванні в користуванні третіх осіб не перебуває та належить до земель комунальної власності (а.с.20).

Жодних доказів на підтвердження зазначених у відзиві на позовну заяву тверджень про передачу спірної земельної ділянки у приватну власність іншій особі відповідачем не надано. Попри це самим відповідачем в п.2 оспорюваного рішення зазначено, що на даний час право власності на земельну ділянку, яка передана у приватну власність гр. ОСОБА_2 , не виготовлене.

Суд зазначає, що в ухвалі Київського окружного адміністративного суду про відкриття провадження в адміністративній справі від відповідача було витребувано, зокрема копію протоколу засідання Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області із результатами поіменного голосування в частині, що стосується позивача; докази передачі у приватну власність земельної ділянки, що запитується позивачем, іншим громадянам, зокрема копії рішень органу місцевого самоврядування про передачу у власність, витяги з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, переданої у власність іншим громадянам; докази реєстрації права власності інших громадян на спірну земельну ділянку; копії всіх матеріалів, які використані та прийняті до уваги відповідачем під час прийняття оспорюваного рішення (висновки відповідних спеціалістів, комісій, тощо).

Проте, жодних доказів з тих, які були витребувані судом і на які посилається сам відповідач суду не надано. Так, в протоколі пленарного засідання сорок першої сесії сьомого скликання Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області від 17.02.2020 з результатами поіменного голосування йде посилання на те, що комісія сільської ради була присутньою безпосередньо на даній земельній ділянці і в результаті обстеження було встановлено, що даною земельною ділянкою користується інший землекористувач, якому в 2009 році надана ця земельна ділянка у приватну власність. Однак суду вказані докази не надано, як і не надано доказів сплати земельного податку іншою особою щодо запитуваної позивачем земельної ділянки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що на момент прийняття оскаржуваного рішення спірна земельна ділянка не перебувала у власності або користуванні інших фізичних осіб, доказів протилежного відповідачем не надано.

Оцінюючи рішення Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області від 23.09.2009 №785-ХХХVІІ-V, яким надано дозвіл гр. ОСОБА_2 на розробку технічної документації із землеустрою щодо безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться по АДРЕСА_1 , в розмірі 0,40 га та по АДРЕСА_2 , з них 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, 0,25 га - для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає, що зі змісту даного рішення слідує, що гр. ОСОБА_2 лише надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться по АДРЕСА_1 , в розмірі 0,40 га та по АДРЕСА_2 .

Отже, вказане рішення не свідчить про передачу спірної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2 .

Крім того, суд звертає увагу, що у п.4 рішення Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області від 23.09.2009 №785-ХХХVІІ-V зазначено: довести до гр. ОСОБА_2 , що згідно п.1 даного рішення відповідно до статті 125 Земельного кодексу України приступити до використання земельної ділянки без встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документу, що посвідчує право на неї та державної реєстрації - забороняється.

Отже, самим рішенням Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області від 23.09.2009 №785-ХХХVІІ-V гр. ОСОБА_2 заборонено приступити до використання земельної ділянки без встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документу, що посвідчує право на неї та державної реєстрації.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано доказів того, що гр. ОСОБА_2 надав відповідачу розроблену технічну документацію чи проект землеустрою, дозвіл на виготовлення якої був наданий йому рішенням Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області від 23.09.2009 №785-ХХХVІІ-V.

З цих підстав суд не приймає до уваги посилання відповідача на рішення Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області від 23.09.2009 №785-ХХХVІІ-V, як на доказ передачі у приватну власність земельної ділянки іншій особі.

Отже, суд зазначає, що відповідач на підтвердження доводів, викладених у відзиві на позовну заяву, не надав доказів того, що земельна ділянка, на яку позивач просив надати дозвіл на розробку технічної документації, належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та який добросовісно і вчасно сплачує земельний податок.

Суд зазначає, що отримання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо безоплатної передачі у приватну власністю земельної ділянки не свідчить про позитивне рішення про надання її у власність чи користування.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 30 травня 2018 року у справі №826/5737/16, висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17, від 11 червня 2019 року у справі №826/841/17, від 19 вересня 2019 року у справі №398/1456/16-а (2а/398/114/16).

Відтак, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо протиправності рішення Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області від 17.02.2020 №702-41- VІІ в частині відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка прилягає по лінії В-Г до земельної ділянки з кадастровим номером 3224480501:01:010:0003 приблизною площею від 0,07 - 0,1 га для ведення особистого селянського господарства, та яка розташована на території Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області, відповідно, зазначене рішення підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області надати дозвіл на розроблення проекту технічної документації щодо приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 118 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Таким чином надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, є повноваженням відповідних органів місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність в межах населеного пункту.

Враховуючи, що додані до клопотання позивача графічні матеріали місця розташування запитуваної земельної ділянки свідчать про те, що земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області, суд вважає, що Великоберезянська сільська рада Таращанського району Київської області є органом місцевого самоврядування, який уповноважений розпоряджатися даною земельною ділянкою.

Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, пункт 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002-II).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відмову відповідача мотивовано підставою, не передбаченою вичерпним переліком підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Обставин, визначених зазначеним переліком, судом не встановлено, про їх існування відповідачем не зазначено, жодних доказів, на які посилається відповідач в обґрунтування своєї позиції, ним до суду не подано.

В силу положень частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії), суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно з абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У відповідності до Рекомендацій № К (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи, державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган з кількох юридично допустимих рішень може обирати те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Водночас, суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Так, Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20 травня 2013 року №7 "Про судове рішення в адміністративній справі" зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Суд звертає увагу на те, що рішення суб`єкта владних повноважень про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки має містити вичерпні підстави для такого рішення, з метою гарантування права особи на оскарження такого рішення та запобігання можливим подальшим діям, направленим на позбавлення право особи на отримання права на земельну ділянку та неодноразовому зверненню особи до суду за захистом своїх прав.

Суд зазначає, що дискреційні функції відповідача як суб`єкта владних повноважень стосовно відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки досить жорстко обмежені в законодавчому порядку, оскільки такі рішення мають відповідати положенням чинного законодавства та можуть бути оскаржені у судовому порядку.

Суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв`язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, яка прилягає по лінії В-Г до земельної ділянки з кадастровим номером 3224480501:01:010:0003 орієнтовною площею 0,07 - 0,1 га, яка розташована на території Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області.

Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

За наявності належним чином поданих позивачем до відповідача документів та з урахуванням позиції суду про необґрунтованість причин відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, є підстави вважати, що у суб`єкта владних повноважень відсутні перешкоди у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

Така правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеною у постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року, 24 січня 2019 року, 15 серпня 2019 року у справах №№ 806/2687/17, 806/2981/17, 806/3097/17.

З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо зобов`язання Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області розглянути клопотання позивача та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, яка прилягає по лінії В-Г до земельної ділянки з кадастровим номером 3224480501:01:010:0003, орієнтовною площею 0,07 - 0,1 га, яка розташована на території Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області, в порядку і спосіб, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та наведених сторонами аргументів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за звернення із даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. згідно квитанції №54 від 31.08.2020.

Відтак, на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. за рахунок Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення сорок першої сесії сьомого скликання Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області від 17 лютого 2020 року №702-41-ІХ "Про відмову у наданні гр. ОСОБА_1 дозволу на розроблення технічної документації щодо приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства".

3. Зобов`язати Великоберезянську сільську раду Таращанського району Київської області (ідентифікаційний код 04360923, місцезнаходження: 09550, Київська область, Таращанський район, село Велика Березянка, вул. Трохименка, буд. 1) розглянути клопотання ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_6 ) та надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, яка прилягає по лінії В-Г до земельної ділянки з кадастровим номером 3224480501:01:010:0003, орієнтовною площею 0,07 - 0,1 га, розташованої на території Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_6 ) судовий збір в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) за рахунок Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області (ідентифікаційний код 04360923, місцезнаходження: 09550, Київська область, Таращанський район, село Велика Березянка, вул. Трохименка, буд.1).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення суду складено 16.01.2021.

Суддя Кушнова А.О.