Рішення № 94260389, 19.01.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2021 р. справа № 300/2883/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі – відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за наслідками розгляду поданої позивачем заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, рішенням № 773 від 06.07.2020 року відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 зважаючи на те, що обчислений згідно поданих документів загальний стаж роботи становить 22 роки 6 місяців, в тому числі стаж роботи за Списком № 2 - 4 роки 5 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Вказав на те, що відповідачем до стажу роботи ОСОБА_1 не зараховано період роботи з 23.05.2013 року по 12.11.2014 року в ЗАТ “Ермаковское предприятие по ремонту скважин” та з 01.01.2004 року по 13.03.2013 року в ТзОВ (ЗАТ) “Обьнефтеремонт”. Позивач вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, при цьому, безпідставно не врахувавши вищевказані періоди роботи, чим грубо порушено право позивача на належний рівень соціального забезпечення у зв`язку із втратою працездатності та досягнення пенсійного віку. Внаслідок чого, позивач просить суд визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у зарахуванні ОСОБА_1 до загального трудового стажу, пільгового стажу та призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2; зобов`язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу на посаді машиніста підіймача в ЗАТ “Обьнефтеремонт” у період з 01.01.2004 року по 13.03.2013 року та в Акціонерному товаристві “Ермаковское предприятие по ремонту скважин” у період з 23.05.2013 року по 12.11.2014 року; зобов`язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 періодів роботи на території Російської Федерації з 06.11.2000 року по 13.03.2013 року в ЗАТ “Обьнефтеремонт” та з 23.05.2013 року по 12.11.2014 року в Акціонерному товаристві “Ермаковское предприятие по ремонту скважин” та призначити з 05.11.2019 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до статті 114 ЗУ “Про загальнообов`якове державне пенсійне страхування”.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви. У зазначений строк позивач усунув недоліки позовної заяви (а.с.74-75).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 КАС України (а.с.82-83).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 26.11.2020 року (а.с.86-93), згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що до пільгового стажу позивача не враховано період роботи з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року в ООО “Обьнефтеремонт”, оскільки відсутня сплата страхових внесків до Пенсійного фонду. В позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 06.07.2020 року прийнято рішення № 773 та не зараховано до його стажу період роботи з 31.12.2004 року по 13.03.2013 року в ЗАТ “Обьнефтеремонт” та період з 23.02.2013 року по 12.11.2014 року в АТ “Ермаковское предприятие по ремонту скважин”, однак, дане твердження не відповідає дійсності, оскільки такого рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не виносилось, та вказані періоди роботи відповідачем враховані позивачу як до загального, так і до пільгового стажу роботи, що підтверджується розрахунком стажу. Окрім того, представник відповідача вказала на те, що документально пільговий стаж роботи позивача становить 11 років 6 місяців, при необхідних 12 років 6 місяців, внаслідок чого, права на пенсію за віком на пільгових умовах в позивача немає.

Головуючий по справі суддя Панікар І.В. в період з 04.01.2021 року по 13.01.2021 року перебував на листку тимчасової непрацездатності, у зв`язку з чим, 30-денний строк розгляду справи продовжено.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неодноразово звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 06.02.2020 року № 223 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до ЗУ “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та повідомлено, що його страховий стаж становить 22 роки 6 місяців, в тому числі стаж роботи за Списком № 2 - 4 роки 5 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Зазначено, що до страхового та пільгового стажу не зараховані наступні періоди роботи: з 23.05.2013 року по 12.11.2014 року в АО “Ермаковское предприятие по ремонту скважин” та з 01.01.2004 року по 13.03.2013 року в ООО “Обьнефтеремонт”, оскільки відсутня сплата страхових внесків з Пенсійного фонду Росії (а.с.70-71).

В подальшому, 27.06.2020 року Головним управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення № 1198 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до ЗУ “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та повідомлено, що його страховий стаж становить 27 років 9 місяців, в тому числі стаж роботи за Списком № 2 - 11 років 6 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Зазначено, що до пільгового стажу не зараховано період роботи з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року в ООО “Обьнефтеремонт”, оскільки відсутня сплата страхових внесків (а.с.68-69).

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно положень частини 1 статті 4 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України “Про недержавне пенсійне забезпечення”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно частини 1 статті 8 вказаного Закону, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною 1 статті 24 Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

При цьому, згідно з частиною 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За приписами статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній.

У пунктах 1 та 2 Порядку зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п.3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що в трудовій книжці ОСОБА_1 наявний запис про роботу в ТзОВ “Обьнефтеремонт” в період з 06.11.2000 року по 13.03.2013 року та про роботу в ЗАТ “Ермаковское предприятие по ремонту скважин” в період з 23.05.2013 року по 12.11.2014 року (а.с.11-15).

Окрім того, в матеріалах справи наявна копія довідки ТзОВ “Обьнефтеремонт” від 28.01.2020 року № 04/12, зі змісту якої встановлено, що позивач в період з 06.11.2000 року по 03.01.2003 року працював на виробництві капітального ремонту свердловин на посаді машиніста підйомника, в період з 04.01.2003 року по 30.09.2010 року працював у Автотранспортному виробництві на посаді машиніста підйомника, в період з 01.10.2010 року по 13.03.2013 року працював у виробництві поточного і капітального ремонту свердловин на посаді машиніста підйомника (а.с.20) та копія довідки ЗАТ “Ермаковское предприятие по ремонту скважин”, зі змісту якої встановлено, що позивач в період з 23.05.2013 року по 12.11.2014 року на посаді машиніста підйомника в ЗАТ “Ермаковское предприятие по ремонту скважин” (а.с.42).

Як зазначено судом вище, позивач двічі звертався до відповідача із заявами щодо призначення пільгової пенсії, однак рішеннями від 06.02.2020 року та від 27.06.2020 року йому в цьому було вімовлено. При цьому, суд зазначає, що зміст вищевказаних рішень по своїй суті є суперечливими, оскільки, внаслідок щоразу різного викладу обставин щодо врахування наявного у позивача стажу необхідного для призначення пільгової пенсії, які до того ж, не узгоджуються із позицією, що викладена у відзиві на позовну заяву, в комплексі позбавляє суд можливості дійти до об`єктивного розуміння правової позиції сторони по справі.

Водночас, відповідачем до відзиву по справі долучено копію розрахунку стажу позивача, викладену у формі інформації ПФУ щодо стажу, що врахований ОСОБА_1 для призначення пенсії від 20.11.2020 року (ас.94).

Зі змісту зазначеного документу судом встановлено, що відповідачем до загального страхового стажу позивача зараховано період роботи з 06.11.2000 року по 28.08.2002 року, 29.08.2002 року по 31.12.2003 року, з 01.01.2005 року по 31.12.2007 року, з 01.01.2012 року по 27.08.2012 року, з 28.08.2012 року по 25.11.2012 року, з 26.11.2012 року по 13.03.2013 року в ТзОВ “Обьнефтеремонт” та період з 23.05.2013 року по 12.11.2014 року в ЗАТ “Ермаковское предприятие по ремонту скважин” (а.с.94) та до пільгового страхового стажу позивача зараховано період роботи з 29.08.2002 року по 31.12.2003 року, з 01.01.2005 року по 31.12.2007 року, з 01.01.2012 року по 27.08.2012 року, з 26.11.2012 року по 13.03.2013 року в ТОВ “Обьнефтеремонт” та період з 23.05.2013 року по 12.11.2014 року в ЗАТ “Ермаковское предприятие по ремонту скважин” (а.с.94), внаслідок чого, хоча такі періоди і охоплюються предметом спору, однак в цій частині, позовна вимога є необгрунтованою, оскільки вищевказаний стаж відповідачем зараховано у безспірному порядку.

Отже, за наведених обставин суд доходить висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправно не враховано до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2004 по 31.12.2004 року, з 01.01.2008 року по 31.12.2011 року в ТОВ “Обьнефтеремонт”.

Щодо зарахування до пільгового стажу позивача період роботи з 06.11.2000 року по 28.08.2002 року, з 01.01.2004 по 31.12.2004 року, з 01.01.2008 року по 31.12.2011 року з 28.08.2012 року 25.11.2012 року в ТОВ “Обьнефтеремонт”, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад та показників при обчисленні стажу роботи, який надає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року №383, при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що діяли на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь час роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умовою підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 вересня 1992 року і за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 вересня 1992 року.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку №383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Суд констатує, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 19.02.2020 по справі № 520/15025/16-а, провадження № 11-1207апп19.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявні копії: довідки про уточнення особливого характеру роботи, умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії і підтвердження постійну зайнятість на пільгових роботах позивача, виданої ЗАО “Обьнефтеремонт”, карти атестації № 30 ЗАО “Обьнефтеремонт”, карти атестації робочого місця за умовами праці № 15 ЗАО “Обьнефтеремонт” та карти атестації робочого місця праці № 337 ЗАО “Обьнефтеремонт” (а.с.20, 28-29, 38-41)

Вказане дає суду підстави дійти висновків, щодо не обгунтованої відмови відповідача у зарахуванні зазначеного стажу до пільгового.

Окрім того, як вбачається зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 27.06.2020 року № 1198 та відзиву на позов, відповідач в обґрунтування правомірності неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року ЗАО “Обьнефтеремонт” вказує на підставу такого неврахування – відсутність сплати роботодавцем страхових внесків за вказаний період.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Так, згідно із абзацом 1 частини 1 статті 24 Закону №1058, страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058).

За приписами частини 6 статті 20 Закону №1058, страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (частини 12 статті 20 Закону №1058).

Згідно із пунктом 10 частини 1 статті 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010, № 2464-VI (далі – Закон №2464), страхувальники – роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Зокрема частиною 1 статті 4 Закону №2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.

Згідно із частиною 2 статті 25 Закону №2464-VI, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Податковим кодексом України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (пункт 171.1 статті 171).

З аналізу наведених норм суд дійшов висновку, що несвоєчасна сплата підприємством загальнообов`язкових страхових внесків не повинна порушувати права особи на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду та відповідальність за нарахування, утримання та виплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у виді заробітної плати покладені на роботодавця, який виплачує такі доходи на користь платника податку внаслідок чого несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем не може позбавляти працівників підприємства права на зарахування періоду роботи працівника до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а (2а/208/245/16).

Враховуючи наведене, суд дійшов до переконання, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача період роботи з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року ЗАО “Обьнефтеремонт”.

Що стосується позовної вимоги про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, починаючи з 05.11.2019 року, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.

Суд зазначає, що відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії була обґрунтована відсутністю необхідного стажу. Зобов`язавши відповідача врахувати періоди роботи позивача до стажу, суд не може зобов`язати призначити пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов`язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії. Внаслідок чого, відповідачу слід повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 із врахуванням висновків суду про необхідність зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2004 по 31.12.2004 року, з 01.01.2008 року по 31.12.2011 року в ТОВ “Обьнефтеремонт” та до пільгового стажу період роботи з 06.11.2000 року по 28.08.2002 року, з 01.01.2004 по 31.12.2004 року, з 01.01.2008 року по 31.12.2011 року, з 28.08.2012 року 25.11.2012 року в ТОВ “Обьнефтеремонт”.

Аналогічна правова позиція висловлена Восьмим апеляційним адміністративним судом в постанові від 10.04.2019 у справі №0940/1177/18.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів в повному об`ємі правомірності своїх дій.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необхідність часткового задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 420,40 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення – задоволити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2004 по 31.12.2004 року, з 01.01.2008 року по 31.12.2011 року в ТОВ “Обьнефтеремонт” та до пільгового стажу період роботи з 06.11.2000 року по 28.08.2002 року, з 01.01.2004 по 31.12.2004 року, з 01.01.2008 року по 31.12.2011 року, з 28.08.2012 року 25.11.2012 року в ТОВ “Обьнефтеремонт”.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2004 по 31.12.2004 року, з 01.01.2008 року по 31.12.2011 року в ТОВ “Обьнефтеремонт”.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 06.11.2000 року по 28.08.2002 року, з 01.01.2004 по 31.12.2004 року, з 01.01.2008 року по 31.12.2011 року, з 28.08.2012 року 25.11.2012 року в ТзОВ “Обьнефтеремонт”.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, із врахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до задоволених вимог стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач:

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ).

Суддя Панікар І.В.