Рішення № 94259978, 19.01.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2021 р. Справа№200/10231/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шинкарьової І.В. розглянув в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоновосілківського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Великоновосілківського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії № 115 від 14 вересня 2020 року та зобов`язання призначити пенсію позивачу за віком відповідно до статті 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із врахуванням всіх записів трудової книжки позивача. Позовні вимоги обґрунтовує наступним.

Позивач вважає протиправним рішення про відмову в призначенні йому пенсії, оскільки під час обчислення стажу не було зараховано період роботи з 12.03.1978 по 15.02.1985 з причин відсутності підстав при прийнятті на роботу. Запис про звільнення засвідчений печаткою відтиск якої не чіткий, у зв`язку з чим не можливо визначити назву підприємства. Довідка про кількість відпрацьованих днів відсутня.; періоди роботи з 15.03.1985 по 11.09.1985; з 18.12.1991 по 27.01.1993, з 01.03.1993 по 04.05.1993 через слабкий відтиск печатки.; період роботи з 23.01.1986 по 12.03.1991 позивач працював в колгоспі «Перше Травня» через відсутність довідки про кількість відпрацьованих людино-днів.; період роботи з 23.03.1998 по 31.04.2000 через відсутність підстави запису про реорганізацію КСП «Перше Травня» в КСП «Новоласпиньське». Позивач вважає, що вказані періоди роботи відповідачем неправомірно не зараховані до стажу роботи позивача, що дає право на пенсію з формальних підстав (слабкий відтиск печатки), крім того позивачем надавалися архівні довідки та виписки від 07.04.2020 №№ 251, 252, 253,254,255, які містять інформацію і про кількість відпрацьованих днів і про реорганізацію КСП «Перше Травня» в КСП «Новоласпиньське». Зазначає, що вказані довідки видані на тимчасово не підконтрольні території, а відповідач не може перевірити вказану інформацію, не може впливати на право позивача на отримання пенсії оскільки, вказані обставини не залежать від його волі. Отже позивач робить висновок про те, що відповідачем незаконно не зараховано до загального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком майже 14 років. Крім того, під час розгляду заяви позивача від 20.02.2020 відповідачем не було встановлено будь-яких недоліків оформлення записів про роботу позивача, що свідчить про зловживання відповідачем своїми дискреційними повноваженнями, та порушення прав позивача гарантованих Конституцією України.

Відповідач проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, підстави незгоди визначив в наданому суду відзиві на позов. Згідно викладеного у відзиві під час розгляду наданих позивачем документів встановлено заявник перебував членом колгоспу «Перше Травня» Тельманівського району Донецької області з 12.03.1978 по 15.02.1985 Підстава при прийняті на роботу відсутня. Запис про звільнення в вищевказаному підприємстві засвідчений печаткою, за якою через слабий відтиск неможливо визначити назву підприємства. Довідка про кількість відпрацьованих людино-днів не надана. Відповідно до записів трудової книжки заявник працював з 15.03.1985 по 11.09.1985 в відділенні позавідомчої охорони при Тельманівському РВВС, з 18.12.1991 по 27.01.1993, з 01.03.1993 по 04.05.1993 в Донецькому підприємстві «Шахтоспецбуд». Записи про звільнення в вищевказаних підприємствах засвідчені печатками, за якими через слабий відтиск неможливо визначити назву підприємства. Відповідно до записів трудової книжки заявник працював членом колгоспу «Перше Травня» з 23.01.1986 по 12.03.1991. Довідка про встановлений мінімум та відпрацьовані людино-дні відсутня. Відповідно до записів трудової книжки заявник прийнятий в члени колгоспу «Перше Травня» з 23.03.1998, звільнений 31.04.2000 з КСП «Новоласпінське». Підстава запису про реорганізацію підприємства колгоспу «Перше Травня» в КСП «Новоласпінське» відсутня. Відповідно до п. 2.4 Наказу № 58, так як печатки, якими завірено записи про звільнення нечитабельні, що відповідно унеможливує ідентифікувати підприємства, відсутня підстава при прийняті на роботу, відсутня підстава про реорганізацію колгоспу, зарахувати вищезазначені періоди роботи до загального страхового стажу не має підстав.

Відповідач зазначає, що Позивач був повідомлений про необхідність надання додаткових матеріалів, про що свідчить заява від 20.02.2020, однак, уточнюючих довідок чи інших матеріалів на підтвердження пільгового характеру спірного періоду, Позивачем не надано.

За наслідком розгляду наданих документів та враховуючи рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.05.2020 по справі 200/4249/20-а, страховий стаж роботи Позивача склав 13 років 01 місяць 25 днів, що не є достатнім для призначення пенсії за віком. За таких обставин Управлінням було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058 та рекомендувати звернутися за призначенням пенсії за віком при наявності необхідного страхового стажу та певного віку визначених статтею 26 Закону №1058.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за даними паспорту зареєстрований за адресою: с. Новоласпа Тельманівського району Донецької області., згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

20.02.2020 позивач звернувся до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви про призначення пенсії за віком на підтвердження стажу роботи позивач надав трудову книжку серії НОМЕР_1 від 22.05.1981.

Рішенням № 27 від 28.02.2020 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком. За змістом зазначеного рішення стаж роботи позивача становить 10 років 1 місяців 26 днів та обчислений відповідачем на підставі п. 3 Постанови КМУ № 637 від 12.08.1993 та індивідуальних відомостей про застраховану особу. До стажу роботи враховані періоди роботи з 01.01.1999 по 21.03.2000, в КСП “Новоласпинське”, з 01.04.2005 по 31.07.2005 , з 01.12.2005 по 31.05.2006, з 01.07.2006 по 29.02.2008, з 21.04.2008 по 31.05.2013 в ТОВ “Авторесурс Донбасу”. В рішенні зазначено, що наявні в трудовій книжці позивача записи про роботу не були прийняті до уваги через нечитабельний відтиск печатки на першому (титульному) аркуші.

Не погодившись з рішенням відповідача позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду про визнання протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії № 27 від 28.02.2020 та зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 20.02.2020 із врахуванням всіх записів трудової книжки позивача.

Рішенням від 27 травня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, задоволено повністю та визнано протиправним та скасовано рішення Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 27 від 28.02.2020 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.; зобов`язано Великоновосілківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 20.02.2020 з урахуванням відомостей трудової книжки про роботу.

На виконання рішення від 27 травня 2020 року відповідачем повторно розглянуто заяву позивача про призначення пенсії та рішенням відповідача від 14 вересня 2020 року відмовлено в призначенні пенсії за віком з підстав недостатнього страхового стажу.

У рішенні від 14 вересня 2020 року № 115 відповідачем зазначено, що до заяви про призначення пенсії позивачем надано наступні документи: паспорт НОМЕР_2 та ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ; довідку ВПО від 26 квітня 2018 року № 0000525021; трудову книжку НОМЕР_1 від 22 травня 1981 року; військовий квиток НОМЕР_4 ; заяву про виплату пенсії або грошової допомоги від 20 лютого 2020 року. Також зазначено, що для призначення пенсії позивачу додатково додані індивідуальні відомості про застраховану особу. Відповідач у рішенні зазначено, що заявник перебував членом колгоспу «Перше Травня» Тельманівського району Донецької області з 12.03.1978р. по 15.02.1985р. Підстава при прийняті на роботу відсутня. Запис про звільнення в вищевказаному підприємстві засвідчений печаткою, за якою через слабий відтиск неможливо визначити назву підприємства. Довідка про кількість відпрацьованих людино-днів не надана. Відповідно до записів трудової книжки заявник працював з 15.03.1985р. по 11.09.1985р. в відділенні позавідомчої охорони при Тельманівському РВВС, з 18.12.1991р. по 27.01.1993р., з 01.03.1993р. по 04.05.1993р. в Донецькому підприємстві «Шахтоспецбуд». Записи про звільнення в вищевказаних підприємствах засвідчені печатками, за якими через слабий відтиск неможливо визначити назву підприємства. Відповідно до записів трудової книжки заявник працював членом колгоспу «Перше Травня» з 23.01.1986р. по 12.03.1991р. Довідка про встановлений мінімум та відпрацьовані людино-дні відсутня. Відповідно до записів трудової книжки заявник прийнятий в члени колгоспу «Перше Травня» з 23.03.1998р., звільнений 31.04.2000р. з КСП «Новоласпінське». Підстава запису про реорганізацію підприємства колгоспу «Перше Травня» в КСП «Новоласпінське» відсутня. Відповідно до п. 2.4 Наказу № 58, так як печатки, якими завірено записи про звільнення нечитабельні, що відповідно унеможливує ідентифікувати підприємства, відсутня підстава при прийняті на роботу, відсутня підстава про реорганізацію колгоспу, зарахувати вищезазначені періоди роботи до загального страхового стажу не має підстав. За наслідком розгляду наданих документів страховий стаж роботи Позивача склав 13 років 01 місяць 25 днів, що не є достатнім для призначення пенсії за віком. За таких обставин Управлінням було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058 та рекомендувати звернутися за призначенням пенсії за віком при наявності необхідного страхового стажу та певного віку визначених статтею 26 Закону №1058.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV.

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058-IV).

Право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років при призначенні пенсії в період з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року мають особи за наявності страхового стажу не менше 27 років (ч.2 пункту 1 статті 26 Закону України № 1058-IV).

Частиною 1 статті 44 Закону України № 1058 передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N 1566/11846.

Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунок та поновлення пенсії визначений розділом 2 цього Порядку.

Підпунктом 2 пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

Згідно пункту 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку).

Пунктом 4.2 цього Порядку передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Пунктом 4.7 Порядку передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок заповнення трудової книжки на період внесення записів про роботу позивача на Донецькій фабриці іграшок визначався Інструкцією про прядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162.

Положеннями п. 2.2 цієї Інструкції передбачалося, що заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку від дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про працівника, відомості про роботу та відомості по нагороду та заохочення.

В періоді, в якому позивачу оформлялася трудова книжка діяв Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (надалі Інструкція № 162).

Підпунктом 2.2 пункту 2 Інструкції № 162 передбачалося, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.

Пунктом 2.3 Порядку передбачено, що всі записи до трудової книжки про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження). Але не пізніше тижневого строку, а при звільнення - в день звільнення та мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Порядок внесення записів про трудову діяльність особи у відомостях про роботу регламентований пунктами 2.13- 2.14 Інструкції № 162.

Аналогічні вимоги до записів про прийняття на роботу встановлені пунктом 2.1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення № 58 від 29.07.1993 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 17.08.1993 року за № 110.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ

Зі змісту позову вбачається, що заявлені позивачем вимоги пов`язані із неврахуванням відповідачем під час призначення пенсії за віком відомостей про трудову діяльність позивача, що наведені в трудовій книжці позивача.

При вирішенні спору, що виник між сторонами, суд виходить із того, що положення Порядку № 637, якими визначено підтвердження стажу роботи іншими ніж трудова книжка документами, мають застосовуватися лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Трудова книжка позивача серії УКР № 0421785 від 22.05.1981, копія якої наявна в матеріалах справи та яка надавалась відповідачу разом із заявою про призначення пенсії, в розділі “Відомості про роботу” містить відповідні записи про роботу позивача. Будь-яких зауважень стосовно записів трудової книжки відповідачем у рішенні про відмову відповідач не визначив.

З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки вбачається, що в розділі “Відомості про особу” на першому (титульному) аркуші трудової книжки наявна нерозбірлива печатка підприємства на підписі особи, відповідальної за видачу трудової книжки.

З приписів порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, що визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 та Інструкції “Про порядок ведення трудових книжок працівників”, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 вбачається, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником. Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки вперше, в тому числі і внесення до неї записів на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, є підприємство роботодавець, а відтак відсутня вина позивача в нерозбірливості печатки на першому аркуші трудової книжки. Виявлені відповідачем недоліки оформлення трудової книжки не можуть вважатися достатньою підставою для відмови позивачу для визначення стажу на підставі трудової книжки, оскільки внесення записів до відомостей про особу до трудової книжки не здійснювалось позивачем.

Положеннями Закону 1058-ІV підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд зауважує на тому, що не всі недоліки оформлення трудової книжки можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. В даному випадку під час розгляду заяви позивача відповідачем не було встановлено будь-яких недоліків оформлення записів про роботу позивача.

Відповідний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14989/15-а (адміністративне провадження № К/9901/11030/18).

Отже, суд дійшов до висновку, що незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи, що зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства, що свідчить про те, що відповідачем не було забезпечено розгляду наданої позивачем заяви про призначення пенсії за віком шляхом всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

Неврахування відомостей трудової книжки під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком вплинуло на визначення тривалості стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за віком, а тому прийняте відповідачем рішення про відмову в призначенні пенсії № 115 від 14 вересня 2020 є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Щодо не зарахування відповідачем через відсутність довідки про кількість відпрацьованих людино-днів, суд зазначає наступне.

У пунктах 1 та 2 Порядку № 637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Судом встановлено, що відповідно до архівної довідки № 251 від 02 квітня 2020 року виданої Архівним відділом адміністрації Тельмановоського району так званої «ДНР» зі змісту якої встановлено, що у «Книзі обліку трудового стажу та заробітку колгоспників» дійсно значиться ОСОБА_2 та надано витяг з цього журналу із зазначенням мінімуму та відпрацьованих людино-дні позивачем за період з 1987 року по 1990 роки та за 1998-1999 роки.

Також позивачем надано архівну довідку № 255 від 02 квітня 2020 року виданої Архівним відділом адміністрації Тельмановоського району так званої «ДНР» зі змісту якої встановлено, що рішенням загального зібрання колгоспників від 12 лютого 1993 року колгосп «Пермое мая» с. Нова Ласпа реорганізовано колективне сільськогосподарське підприємство «Новоласпинское». Розпорядження голови районного ради № 174 від 26 жовтня 1994 року.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з ч. 1 ст. 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 ст. 9 вказаного Закону визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Отже, відповідно до наведених норм Закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.

Позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і такі підприємства були утворені відповідно до законодавства України.

Всі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особи права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий відповідний стаж роботи.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23 лютого 2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23 лютого 2016, § 142).

З огляду на загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, орган Пенсійного фонду України повинен приймати та визнавати документи, що видані органами, підприємствами, установами та організаціями, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, оскільки їх неприйняття та невизнання веде за собою порушення прав громадян.

Отже, орган Пенсійного фонду України зобов`язаний приймати відомості зазначені в таких довідках.

Неможливість проведення перевірки довідок та первинних документів, на підставі яких вони видані, не може бути підставою для порушення пенсійних прав осіб.

Проте судом встановлено, що відповідачем не встановлювалася і не досліджувалася вище згадані архівні довідки від 07 квітня 2020 року № 251,252.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Суб`єктом владних повноважень оскаржене рішення прийнято без наведення жодного обґрунтування для його прийняття.

Вказане свідчить про те, що відповідач діяв недобросовісно та необґрунтовано, не врахував усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для призначення пенсії позивачу, і, як наслідок, допустив неналежний розгляд поданої ним заяви і документів та, відповідно, прийняв необґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене таке рішення не можна вважати законним і обґрунтованим, у зв`язку з чим воно підлягає скасуванню.

Наведене свідчить про наявність у позивача права на пенсію згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням спірного періоду роботи та достатності необхідного стажу.

Аналізуючи наведені положення законодавства, яке дає право позивачу на пенсію на пільгових умовах незалежно від віку, суд зазначає, що неможливість відповідачу здійснити перевірку спірного періоду, що стало підставою для відмови позивачу у призначенні такої пенсії, не спростовує наявність у позивача стажу, що дає йому право на пенсію на за віком.

При цьому позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем безпідставно відмовлено у включенні в загальний стаж спірного періоду роботи позивача.

Разом з тим, суд зазначає, що призначення пенсії відносяться до дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень.

Так, дискреційне повноваження суб`єкта владних повноважень може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.

Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни «може», «має право», «за власної ініціативи», «дбає», «забезпечує», «веде діяльність», «встановлює», «визначає», «на свій розсуд». Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження.

При реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

Комітетом Міністрів Ради Європи розроблено принципи здійснення дискреційних повноважень, а саме - мета дискреційного повноваження; об`єктивність та неупередженість; рівність перед законом; пропорційність; розумний час; застосування вказівок; відкритість вказівок; відступ від вказівок; характер контролю; утримання правоохоронного органу від дій; повноваження контрольних органів щодо отримання інформації тощо. Ці принципи з огляду на членство України у Раді Європи зобов`язані повною мірою дотримуватися також і вітчизняні суб`єкти публічної адміністрації.

З огляду на вищевказане, суд зазначає, що зарахування до стажу роботи позивача є дискреційним повноваженням. Проте, у будь-якому випадку суб`єкт владних повноважень має діяти керуючись ст. 2 КАС України, а саме справедливо, неупереджено та своєчасно, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

02 листопада 2020 року позивач сплатив судовий збір за подання позову до суду у розмірі 840,80 грн.

За приписами частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на таке, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати, пов`язані із розглядом цієї справи.

Таким чином, на користь позивача підлягає відшкодуванню сума судового збору, а саме у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача.

З огляду на викладене вище, на підставі положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Великоновосілківського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (адреса: 85500, Донецька обл., смт Велика Новосілка, вул. Центральна, буд. 103, ЄДРПОУ 42171290.) про визнання протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії № 115 від 14 вересня 2020 року та зобов`язання призначити пенсію позивачу за віком відповідно до статті 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із врахуванням всіх записів трудової книжки позивача, - частково задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 115 від 14 вересня 2020 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Великоновосілківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 20.02.2020 з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні.

В інший частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_3 суму сплаченого судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривні 80 копійок.

Повний текст рішення складено та підписано 19 січня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя І.В. Шинкарьова